Ухвала суду № 137099662, 03.06.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/11223/26

Провадження № 1-кп/643/875/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024220000000918 02.08.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України,

встановив:

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12024220000000918 від 02.08.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, надійшов в провадження судді Салтівського районного суду м. Харкова 29.05.2026.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 29.05.2026 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурором подано письмове клопотання про продовження дії раніше обраного запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у якому він посилається на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

Передбачених п. п. 1 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, можливість та бажання переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення проти власності третіх осіб. Вказані ризики обґрунтовуються тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення, суспільна небезпечність якого полягає не лише на право власності особи, а й на її свободу, здоров`я, честь та гідність тощо. Протягом тривалого часу підготовки та вчинення злочину, який склав декілька місяців, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, не відмовився від злочинних намірів та продовжував систематично вчиняти вплив на потерпілу, розуміючи при цьому, що вона втратила чоловіка, є одинокою, беззахисною жінкою, яка не може чинити супротив. Під час злочинної діяльності, не бажаючи бути викритим, застосовував заходи конспірації, в тому числі і такі як придбання окремих мобільних терміналів та сім-карток для здійснення дзвінків потерпілій, відсутність прямих контактів з потерпілою. Крім того, ОСОБА_6 вчиняє дії, направлені на отримання відстрочки від воєнного обов`язку з наміром вільно перетнути кордон України під час військового стану про що неодноразово висловлювався, тому може вчинити дії, направлені на переховування від правоохоронних органів поза межами України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Відсутність бажання працювати та мати законні джерела доходу, а також неодноразове вчинення злочинів направлених на заволодіння майном третіх осіб, свідчить про завзятість злочинних намірів ОСОБА_4 .

Наявність ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що на даний час обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень підтверджується, у тому числі, показами потерпілої, свідків, висновками експертів, тому, враховуючи здатність обвинуваченого чинити вплив на осіб, а також наявність копій процесуальних документів у підозрюваного з анкетними даними учасників провадження, орган досудового розслідування вважає, що перебуваючи на свободі, підозрюваний матиме можливість здійснити вплив на учасників провадження, вдатись до підкупу, залякування та надання вказівок для дачі вигідних йому свідчень, чим перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, наявні ризики, передбачені п.п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають у тому, що за наслідком розслідування, вбачається причетність інших осіб до злочинної діяльності ОСОБА_4 , матеріали відносно яких виділені в окреме провадження. Знаходячись на свободі останній зможе повідомити зазначених осіб, про хід досудового розслідування та допомогти уникнути передбаченої законом відповідальності, що зашкодить проведенню повного та всестороннього досудового розслідування, притягненню до відповідальності всіх причетних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України слідчим суддею при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначено розмір застави ОСОБА_4 , враховуючи вчинення ним злочину з погрозою застосування насильства.

ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із погрозою застосування насильства до жінки, в тому числі використовуючи погрозу застосування вибухових пристроїв.

Таким чином, сторона обвинувачення вважає, що запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, що в свою чергу надасть змогу досягнути завдань кримінального судочинства, можливо лише шляхом продовження відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів.

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 у якому він посилається на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою зазначив, що ризики необґрунтовані, зобов`язувався з`являтися до суду.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що ризики які зазначає прокурор не є підтвердженими, а тому клопотання не відлягає задоволенню.

Вирішуючи заявлене клопотання щодо запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого суд керується таким.

За змістом ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.

Положеннями ст. 178 КПК України визначений перелік обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, в тому числі,

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

При цьому, кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

У Рішенні Конституційного Суду України від 23.11.2017 у справі № 1-28-/2017 зазначено, що коли кримінальна справа знаходиться у провадженні суду першої інстанції, то тепер суд має перебирати на себе як ризики можливої втечі обвинуваченого, так і забезпечення його участі в судових засіданнях.

Тобто, фактично, інститут запобіжного заходу введений у кримінальний процес для того, щоб саме запобігати спробам неналежної процесуальної поведінки обвинувачених.

Згідно з ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, а також до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні суспільно-небезпечного особливо тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, а також тяжкого злочину.

ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із погрозою застосування насильства до жінки, в тому числі використовуючи погрозу застосування вибухових пристроїв.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, не працює, зареєстрований у м. Кропивницький, фактично мешкав у місті Запоріжжя, будь-яких осіб на утриманні не має та в нього відсутні стабільні соціальні зв`язки.

Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012 вбачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

ОСОБА_4 може вчиняти дії, спрямовані на незаконний вплив на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні.

Оскільки за наслідком розслідування, вбачається причетність інших осіб до злочинної діяльності ОСОБА_4 , матеріали відносно яких виділені в окреме провадження. Знаходячись на свободі обвинувачений зможе повідомити зазначених осіб, про хід досудового розслідування та допомогти уникнути передбаченої законом відповідальності, що зашкодить проведенню повного та всебічного досудового розслідування, притягненню до відповідальності всіх причетних осіб.

ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений тривалий час не працевлаштований, не має законних джерел отримання доходу, схильний до вчинення злочинів, останній перебуваючи на свободі може продовжити свою злочинну діяльність, оскільки припинення її не було добровільним волевиявленням, а є наслідком роботи правоохоронних органів.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризиків, зазначених прокурором, в тому числі ризику переховування обвинуваченого від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченого за висунутим йому обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання, ризику незаконного впливу на свідків та потерпілу, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, та відхиляє доводи сторони захисту щодо недоведеності ризиків.

У рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно, суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою та необхідності зміни запобіжного заходу на більш м`який, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризики вчинення обвинуваченим вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, незаконно впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення інших правопорушень, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на строк до 01.08.2026 включно.

Одночасно суд роз`яснює обвинуваченому, що він має право оскаржити дану ухвалу в апеляційному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.177, 197,199, 369-372 КПК України суд,

ухвалив:

Клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру, застави обраного відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, обраного відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на шістдесят днів - до 1 серпня 2026 року включно.

Установити строк дії ухвали до 1 серпня 2026 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її оголошення, безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Для обвинуваченого строк подачі апеляційної скарги обчисляється з моменту вручення йому копії ухвали.

Повний текст ухвали оголошений учасникам судового провадження 4 червня 2026 року о 08.30 год.

Суддя ОСОБА_1