Постанова № 13709818, 03.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2011 р. справа № 2а-28226/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретаріГончар О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вітел»

доГорлівської обєднаної державної податкової інспекції

про про скасування другої податкової вимоги № 2/176 від 18 жовтня 2010 року, зобовязання вивести з картки особового рахунку до окремого реєстру зобовязання за податковими повідомленнями-рішеннями від 09 березня 2010 року № 0000182341/0, № 0000192341/0 та рішенням про застосування штрафних санкцій № 0000372343, зобовязання направити подання про виключення з державного реєстру застав рухомого майна запису про податкову заставу активів, визнання недійсними актів опису активів № 200/24 від 09 вересня 2010 року, №206/24 від 14 вересня 2010 року.

за участю:

від позивача: Ангелін І.І. (дов. б/н від 10 січня 2011 року)

від відповідача: Таранов Є.Г. (дов. № 11075/10/10-013 від 06 серпня 2010 року)

Леонічев В.В. (дов. № 111/10/24-013 від 10 січня 2011 року)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітел» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання незаконною бездіяльності щодо невнесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про припинення публічного обтяження, зареєстрованого 10 вересня 2010 року № 10235195, зобовязання внести до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відомості про припинення публічного обтяження, скасування першої податкової вимоги № 1/145 від 07 вересня 2010 року та другої податкової вимоги № 2/176 від 18 жовтня 2010 року, скасування актів опису активів № 200/24 від 09 вересня 2010 року та № 206/24 від 14 вересня 2010 року, зобовязання видати довідку про відсутність податкового боргу. До початку судового розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги, про що надав відповідну заяву (арк. справи 57-60). 31 січня 2010 року позивачем було надано заяву про зменшення позовних вимог (арк. справи 80-83). Із врахуванням наданих позивачем заяв про збільшення та зменшення позовних вимог в остаточній редакції позовні вимоги позивача були викладені наступним чином: скасувати другу податкову вимогу № 2/176 від 18 жовтня 2010 року, зобовязати вивести з картки особового рахунку до окремого реєстру податкові зобовязання нараховані податковими повідомленнями-рішеннями від 09 березня 2010 року № 0000182341/0, № 0000192441/0 та рішенням від 09 березня 2010 року № 0000372343 до окремого реєстру, зобовязати направити подання про виключення з державного реєстру застав рухомого майна запису про податкову заставу активів, визнати недійсними акти опису активів № 200/24 від 09 вересня 2010 року, №206/24 від 14 вересня 2010 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на підпункт 5.2.4. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якого податкове зобовязання нараховане податковим органом та оскаржене платником до суду є неузгодженим до вирішення справи по суті. Зауважував на тому, що на день розгляду цього спору судом в позивача відсутній податковий борг у звязку із триванням процедури апеляційного узгодження податкових зобовязань, визначених податковою інспекцією. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 09 листопада 20010 року у справі К - 28853/10 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 20010 року та Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року у справі № 2а-6506/10/0570 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. З урахуванням того, що станом на день звернення позивача до суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09 березня 2010 року № 0000182341/0, № 0000192341/0 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0000372343 від 09 березня 2010 року не вирішено, податкові зобовязання нараховані податковими повідомленнями рішеннями підлягають виключенню з кратки особового рахунку та включенню до окремого реєстру. В свою чергу, відсутність узгодженого податкового зобовязання не сплаченого у встановлений строк свідчить про наявність підстав для скасування прийнятих податковим органом заходів, направлених на забезпечення стягнення податкового боргу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги із врахуванням наданих заяв про збільшення та зменшення позовних вимог, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач, Горлівська обєднана державна податкова інспекція в Донецькій області, проти задоволення позовних вимог заперечував, в судовому засіданні надав письмові заперечення на позов. У якості підстав незгоди із позовом відповідач зазначив, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2010 року у справі № 2а-6506/10/0570 за позовом ТОВ «Вітел» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09 березня 2010 року № 0000182341/0, № 0000192341/0 та рішення про застосування штрафних санкцій від 09 березня 2010 року № 0000372343, набрала чинності після закінчення апеляційного розгляду справи. На момент прийняття податковою інспекцією заходів, направлених на забезпечення погашення податкового боргу позивача шляхом прийняття першої та другої податкових вимог, проведення опису активів позивача та реєстрації податкової застави податкові зобовязання позивача з податку на додану вартість та податку на прибуток в сумі 45105 987,14 грн. податкові зобовязання були узгодженими. Крім цього, відповідач зазначав, що положеннями чинного на день розгляду цієї справи законодавства не передбачено можливості скасування податкових вимог. Зауважуючи на тому, що дії Горлівської державної податкової інспекції були вчинені у повній відповідності із вимогами чинного законодавства, відповідач наполягав на тому, що вжиті податковою інспекцією заходи по забезпеченню стягнення податкового боргу є законними, що свідчить про необґрунтованість заявлених позивачем вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали викладене в запереченнях та просили суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивач та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітел» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 25101446. Як платник податків позивач зареєстрований та перебуває на обліку в Горлівській обєднаній державній податковій інспекції.

09 березня 2010 року на підставі висновків Акту № 384/23-3/25101446 про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року, Горлівською обєднаною державною податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000182341/0 про донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 14142 985,50 грн., податкове повідомлення - рішення № 0000192341/0 про донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 30964 134,00 грн., рішення № 0000372343 про застосування штрафних санкцій за порушення касової дисципліни в сумі 1734 758,82 грн.

Не погодившись із зазначеними рішеннями, позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09 березня 2010 року № 0000182341/0, № 0000192341/0 та рішення від 09 березня 2010 року № 0000372343. За наслідками розгляду наданого позивачем позову, постановою Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-6506/10/0570 від 10 червня 2010 року, залишеною без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-6506/10/0570 від 18 серпня 2010 року, було відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог.

Після прийняття судового рішення Донецьким апеляційним адміністративним судом, відповідачем було розпочато здійснення заходів направлених на забезпечення стягнення податкового боргу, а саме, були прийняті перша та друга податкові вимоги, був проведений опис активів позивача, про що були складені відповідні Акти № 200/24 від 09 вересня 2010 року та № 206/24 від 14 вересня 2010 року, був внесений запис про реєстрацію обтяження нерухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

07 вересня 2010 року відповідачем було сформовано та направлено на адресу позивача першу податкову вимогу № 1/145, якою було повідомлено позивача про наявність станом на 06 вересня 2010 року суми податкового боргу за узгодженими податковими зобовязаннями в сумі 45105987,14 грн. Згідно відомостей, що містяться в першій податковій вимозі сума податкового боргу з податку на прибуток складає 30963386,44 грн., з яких за основним платежем 15 4813 319,44 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15482 067,00 грн., сума податкового боргу з податку на додану вартість складає 14142600,70 грн., з яких за основним платежем 9428272,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4714328,50 грн.

09 вересня 2010 року відповідачем був проведений опис активів позивача, на які поширюється право податкової застави ТОВ «Вітел», за наслідками проведення якого був складений Акт № 200/24 від 09 вересня 2010 року. 10 вересня 2010 року активи платника податку згідно акту опису були включені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджено витягом з цього реєстру № 29594461 від 10 грудня 2010 року (арк. справи 75-79). 14 вересня 2010 року відповідачем був проведений опис активів позивача, на які поширюється право податкової застави ТОВ «Вітел», за наслідками проведення якого був складений Акт № 206/24 від 14 вересня 2010 року. 21 вересня 2010 року активи платника податку згідно акту опису були включені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджено витягом з цього реєстру № 29594461 від 10 грудня 2010 року (арк. справи 75-79).

18 жовтня 2010 року відповідачем було сформовано та направлено на адресу позивача другу податкову вимогу № 2/176, якою було повідомлено позивача про наявність станом на 18 жовтня 2010 року суми податкового боргу позивача за узгодженими податковими зобовязаннями в сумі 45105 987,14 грн. Згідно відомостей, що міститься в другій податковій вимозі сума податкового боргу з податку на прибуток складає 30963386,44 грн., з яких за основним платежем 15 4813 319,44 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15 482 067,00 грн., сума податкового боргу з податку на додану вартість складає 14142600,70 грн., з яких за основним платежем 9428272,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4714328,50 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 листопада 2010 року, прийнятою за наслідками розгляду наданої ТОВ «Вітел» касаційної скарги, було скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2010 року та Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Спірним питанням цієї справи є наявність підстав для скасування прийнятих податковим органом заходів направлених на забезпечення стягнення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» у звязку із прийняттям Вищим адміністративним судом 09 листопада 2010 року Ухвали, якою були скасовані судові рішення Донецького окружного адміністративного суду та Донецького апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-6506/10/0570 та направлено справу з позовом ТОВ «Вітел» на новий розгляд до суду першої інстанції.

Облік нарахованих і сплачених сум податків і зборів, який ведеться органом державної податкової служби, спричиняє правові наслідки для платника податків, а тому існують нормативно-правові підстави для зобов'язання відповідача внести зміни в облік податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що сплачені (нараховані) позивачем. В платника податків наявний матеріально-правовий інтерес у тому, щоб дані карток його особових рахунків вірно відображали фактичний стан платежів до бюджету з огляду на наступне.

Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (далі Інструкція), затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123, встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства (далі - платежі до бюджету) (пункт 1.2). Облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів (пункт 1.4 Інструкції).

Зазначена Інструкція є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, підлягає застосуванню відповідно до частини третьої статті 9 КАС України.

За пунктом 3.6 Інструкції форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки. На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків. Зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Згідно пункту 4.1. цієї Інструкції нарахуванню в особових рахунках платників підлягають, зокрема, податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства.

Стосовно здійснення процедури узгодження суми податкового зобовязання, визначеного предметом другої податкової вимоги, яка діяла до набрання чинності Податковим кодексом України суд зазначає наступне.

Податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, розраховані органом державної податкової служби, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень в частині узгоджених сум згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 N 253 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (у редакції наказу ДПА України від 27.05.2003 N 247).

Згідно статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податкового зобовязання може бути узгоджено самостійно платником податків шляхом подання податкової звітності (пункт 5.1.цієї статті) та в порядку апеляційного узгодження (пункт 5.2. цієї статті). За вказівкою підпункту 5.2.4. пункту 5.2. статті 5 Закону № 2181 при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Пунктом 5.4. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 N 253 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (далі - Порядок № 253) визначено, що у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення податкового органу з дотриманням вимог Закону стосовно визначення процедури апеляційного узгодження та за умови надходження до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень. При цьому сума податкового зобов'язання виводиться з реєстру податкових повідомлень та обліковується в окремому реєстрі до закінчення процедури судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження).

Після прийняття судом рішення по суті структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення, що оскаржувалося, уносить інформацію про таке рішення до зазначеного в попередньому абзаці реєстру та підшиває його копію до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося. Аналогічні дії здійснюються у разі оскарження платником податків рішення суду в апеляційному порядку (за умови прийняття апеляційної скарги апеляційним господарським судом до провадження).

У разі надходження до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума податкового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунку платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься до закінчення процедури судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження).

Згідно пункту 5.5. Порядку № 253 після закінчення процедури адміністративного та/або судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження) суми узгоджених податкових зобов'язань в автоматичному режимі переносяться з реєстру податкових повідомлень (окремого реєстру) та нараховуються датою останнього дня граничного строку сплати до карток особових рахунків платників податків, які ведуться в органах державної податкової служби згідно з Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 03.09.2001 N 342 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18.10.2001 за N 887/6078. Одночасно структурним підрозділам адміністрування облікових показників та звітності передаються паперові виписки з реєстру податкових повідомлень, до яких включається інформація щодо сум узгоджених податкових зобов'язань, які переносяться до карток особових рахунків за день.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів за наладками розгляду позову ТОВ «Вітел» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09 березня 2010 року № 0000182341/0, № 0000192341/0 та рішення про застосування фінансових санкцій від 09 березня 2010 року № 0000372343, постановою Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а-6506/10/0570 від 10 червня 2010 року, залишеною без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-6506/10/0570 від 18 серпня 2010 року, було відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Після закінчення апеляційного розгляду справи № 2а-6506/10/0570, 06 вересня 2010 року, відповідачем було внесено до зворотного боку карток особового рахунку позивача суму нарахованих податкових зобовязань

з податку на додану вартість за основним платежем - 9482657,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4714 328328,50 грн.

з податку на прибуток за основним платежем - 15 482 067,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 15 482 067,00 грн.

зі штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів за рішенням про застосування штрафних санкцій № 0000372342 від 09 березня 2010 року.

09 листопада 2010 року, за наслідками касаційного розгляду судові рішення адміністративних судів перших двох інстанцій були скасовані, справу направлено на новий розгляд.

Наведений вище Порядок № 253 не містить в собі норм, якими б передбачувалися перелік дій, які мають бути вчинені податковою інспекцією у звязку із скасуванням судового рішення, що набрало законної сили. Відповідно до пункту 7 статті 11 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). На підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе застосувати в цьому випадку положення пункту 5.4. Порядку № 253, яким передбачені дії податкового органу у разі звернення платника податків до суду із позовом щодо скарження рішення податкової інспекції про донарахування податкових зобовязань після спливу граничних строків сплати зобовязання. Подібність правовідносин вбачається в тотожності правових наслідків звернення платника до суду із позовом після закінчення встановленого терміну на оскарження та скасування судового рішення, яке набрало законної сили, а саме - неузгодженість податкового зобовязання в силу підпункту 5.2.4. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З огляду на зазначене, суд зазначає, що у випадку спірних правовідносин, після скасування Ухвалою Вищого адміністративного суду України постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2010 року та Ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року, та направлення справи на новий розгляд, відповідач мав здійснити дії, аналогічні тим, які передбачені пунктом 5.4. зазначеного Порядку у випадках, коли до податкового органу надходить Ухвала про порушення провадження у справі за позовом платника податків. За аналогією, у разі повернення справи судом касаційної інстанції за позовом платника податків на новий розгляд відповідач мав вивести зі зворотного боку карток особових рахунків позивача з податку на додану вартість, податку на прибуток та штрафних санкцій за порушення законодавства про порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів до окремого реєстру, до закінчення процедури судового оскарження.

Проте, відповідачем не було вчинено жодних дій щодо обліку податкових зобовязань позивача, повязаних із прийняттям 09 листопада 2010 року Вищим адміністративним судом України судового рішення, яким були скасовані рішення адміністративних судів перших двох інстанцій. Зазначена бездіяльність позивача призвела до обліку в картках особового рахунків позивача податкових зобовязань, які не є узгодженими, що суперечить положенням підпункту 4.2.2. Інструкції.

До 01 січня 2011 року спеціальним законом з питань оподаткування, яким встановлювався порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), та визначалася процедура оскарження дій органів стягнення був Закон України «Про порядок погашення податкових зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зазначений закон втратив чинність з 01 січня 2011 року у звязку із набранням чинності Податковим кодексом України.

Податкова вимога є одним із передбачених положеннями Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» заходів, направлених на забезпечення погашення наявного податкового боргу платника податків, що приймаються податковим органом.

Порядок прийняття та направлення податкових вимог встановлений пунктом 6.2 статті 6 Закону № 2181 та Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платників податків, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України № 266 від 03 липня 2001 року (надалі Порядок), який діяв до 01 січня 2011 року.

Згідно приписів підпункту 6.2.1 пункту 6.2. статті 6 Закону № 2181 та пункту 3.1. Порядку, податкові вимоги формуються виключно за узгодженими сумами податкових зобов'язань несплачених платником податків в установлені строки. Податковим зобовязанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.2. Закону України № 2181). Згідно підпункту 5.4.1 пункту 5.4. статті 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею визнається сумою податкового боргу платника податків. Податкова вимога повинна містити загальну суму податкового боргу та суми податкового боргу за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем). Податкові вимоги мають містити крім інших відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.

Другою податковою вимогою № 2/176 від 18 жовтня 2010 року позивача було повідомлено, що станом на 18 жовтня 2010 року сума податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» за узгодженим податковим зобовязаннями становить 45105987,14 грн., з яких з податку на прибуток 30963386,44 грн., з податку на додану вартість 14142599, 70 грн. Як було пояснено представниками сторін в судовому засіданні та підтверджується даними зворотного боку картки особового рахунку позивача зазначена сума податкового боргу є сумою податкових зобовязань, нарахованих за податковими повідомленнями-рішеннями від 09 березня 2010 року № 0000192341/0 та № 0000182341/0. З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що на момент прийняття другої податкової вимоги за позивачем обліковувалася сума податкового боргу 45105987,14 грн., з яких з податку на прибуток 30963386,44 грн., з податку на додану вартість 14142599, 70 грн. Податкові зобовязання позивача в сумі 45105987,14 грн., на момент формування другої податкової вимоги вважалися узгодженими у звязку із залишенням Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2010 року без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду у справі 2а-6506/10/0570 від 10 червня 2010 року, якою було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітел» в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09 березня 2010 року № 0000192341/0 та № 0000182341/0 та рішення про застосування штрафних санкцій № 000372343 від 09 березня 2010 року.

З огляду на зазначені обставини, суд дійшов висновку про недопущення відповідачем порушень вимог законодавства, чинного на дату формування другої податкової вимоги № 2/176 від 18 жовтня 2010 року.

Виходячи з приписів статті 95.2 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року наявність податкової вимоги обумовлює можливість прийняття податковим органом заходів направлених на стягнення податкового боргу. Згідно пунктів 95.1. та 95.2 статті 95.2. Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно підпункту 14.1.153 пункту 14.1. статті 14. Податкового кодексу України податковою вимогою є письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу. Тотожне визначення поняття «податкова вимога» містилося і в статті 1.10 Закону № 2181.

Виходячи зі змісту податкової вимоги, її спрямованості здійснення заходів направлених на погашення податкового боргу та зазначених вище положень Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» та Податкового кодексу України основною умовою дійсності податкової вимоги, формування якої визначено підставою для здійснення податковим органам подальших заходів направлених на погашення податкового боргу, є наявність податкового боргу платника податків - узгодженої суми податкових зобовязань, які не були сплачені у встановлені законом строки.

Як було встановлено з наявних в матеріалах справи документів, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 листопада 2010 року були скасовані судові рішення Донецького окружного адміністративного суду та Донецького апеляційного адміністративного суду, якими було відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09 березня 2010 року № 0000192341/0 та № 0000182341/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових)санкцій № 0000372343 від 09 березня 2010 року. Цією Ухвалою справу було повернуто до Донецького окружного адміністративного суду на новий розгляд.

За вказівкою підпункту 5.2.4. пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на момент прийняття Вищим адміністративним судом Ухвали у справі К - 28853/10, зобовязання позивача, визначені податковими повідомленнями рішеннями від 09 березня 2010 року № 0000192341/0 та № 0000182341/0 є неузгодженими з 09 листопада 2010 року, у звязку із скасуванням судових рішень, якими було вирішено по суті справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09 березня 2010 року № 0000192341/0 та № 0000182341/0.

Як було пояснено представниками сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09 березня 2010 року № 0000192341/0 та № 0000182341/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000372343 від 09 березня 2010 року не вирішено по суті.

Таким чином, на день розгляду цієї справи в позивача відсутні узгоджені податкові зобовязання, що не сплачені у встановлені строки в сумі 45105987,14 грн., які визначені предметом другої податковою вимогою № 2/176 від 18 жовтня 2010 року, через що суд дійшов висновку про відсутність законодавчо визначених підстав для тривання дії другої податкової вимоги, та наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог в частині скасування другої податкової вимоги № 2/176 від 18 жовтня 2010 року.

З метою захисту інтересів бюджетних споживачів та відповідно до статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Пунктом 1.17 статті 1 Закону № 2181 податкова застава визначена як спосіб забезпечення податкового зобовязання платника податків не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі не виконання забезпеченого податковою заставою податкового зобовязання одержати задоволення вимог з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Підстави виникнення права податкової застави визначені підпунктом 8.2.1. пункту 8.2. статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зокрема, частиною 4 цього підпункту визначено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобовязань або податкового боргу.

Рішенням Конституційного Суду України від 24 березня 2005 року у справі№ 2-рп/2005 положення підпункту 8.2.2 зазначеного Закону в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до пункту 4 резолютивної частини наведеного рішення, положення абзацу 2 підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Згідно Акту № 200/24 від 09 вересня 2010 року, складеного відповідачем, право податкової застави поширюється на наступні обєкти нерухомого майна, розташовані у м. Горлівка: вбудоване приміщення загальною площею 1347,50 кв.м. по вул. Нестерова, 117/65, вбудоване приміщення загальною площею 369,90 грн. по вул. 60 років СРСР, 63, вбудоване приміщення № 71 площею 400,90 кв.м. по вул. Уманська, буд. 27, будинок площею В-1 площею 855,70 кв.м., 9-ІІ площею 1117,40 кв.м., по вул. Озерянівський, 4/4. Відповідач при складенні зазначеного Акту не визначив вартість описаного майна, через що суд зазначає недоведення відповідачем дотримання встановлених законодавством приписів стосовно відповідності суми наявного податкового боргу та суми вартості описаного майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно Акту № 206/24 від 14 вересня 2010 року, право податкової застави поширюється на активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкового боргу (грошові кошти, які надійдуть на рахунки підприємства за договорами, первинними документами, повязаними з веденням фінансово-господарської діяльності, крім коштів для виплат заборгованості із основної заробітної плати). Загальна вартість описаного майна за цим актом була визначена відповідачем в сумі 28000000,00 грн.

Згідно приписів підпункту 8.1 та статті 1.17. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передумовою виникнення права податкової застави є наявність податкового боргу. Аналогічні підстави виникнення та тривання податкової застави визначені приписами 88, 89 Податкового кодексу України.

Обґрунтування відсутності в позивача податкового боргу в сумі 45105987,4 грн. наведено вище. Таким чином, враховуючи відсутність в позивача податкового боргу, відсутні підстави для перебування активів, визначених актами опису № 200/24 від 09 вересня 2010 року та № 206/24 від 14 вересня 2010 року, у податковій заставі. З огляду на зазначене, вимоги позивача в частині скасування актів опису активів, на які поширюється право податкової застави № 200/24 від 09 вересня 2010 року та № 206/24 від 14 вересня 2010 року підлягають задоволенню.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” від 18 листопада 2003 року № 1255-4.

Відповідно до статті 11 наведеного Закону обтяження рухомого майна реєструється в державному реєстрі в порядку, встановленому цим законом. Розділом 6 зазначеного Закону визначені публічні обтяження, до яких відповідно до пункту 1 статті 37 належить податкова застава. Статтею 38 цього Закону передбачено, що при публічному обтяженні обтяжувачем є уповноважений орган.

Права та обовязки субєктів публічного обтяження встановлюються законом. Публічне обтяження відповідно до статті 39 зазначеного Закону підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом пяти днів із дня винесення відповідного рішення на підставі якого воно виникає. Обовязок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу. Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації. Статтею 41 цього закону визначено, що обов'язок щодо здійснення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган або на уповноважену ним особу.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 2594461, 21 вересня 2009 року реєстратором був внесений запис про публічне обтяження активів ТОВ «Вітел» згідно з Актами опису № 200/24 від 09 вересня 2010 року та № 206/24 від 14 вересня 2010 року.

Відповідно до підпункту 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 05 липня 2004 року відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру обтяжень рухомого майна.

Враховуючи відсутність на момент розгляду цієї справи судом передбачених законом підстав для поширення права податкової застави на активи позивача, відповідач зобовязаний надати відповідну заяву про припинення обтяження.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету), якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Податковим кодексом України та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування другої податкової вимоги № 2/176 від 18 жовтня 2010 року, зобовязання вивести з картки особового рахунку до окремого реєстру податкові зобовязання нараховані податковими повідомленнями-рішеннями від 09 березня 2010 року № 0000182341/0, № 0000192441/0, та рішенням про застосування фінансових санкцій від 09 березня 2010 року № 0000372343, зобовязання направити подання про виключення з державного реєстру застав рухомого майна запису про податкову заставу активів, визнати недійсними акти опису активів № 200/24 від 09 вересня 2010 року, №206/24 від 14 вересня 2010 року, - задовольнити.

Скасувати другу податкову вимогу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції (84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Академіка Павлова, 23, код ЄДРПОУ 3317844) від 23 грудня 2010 року № 2/112.

Зобовязати Горлівську обєднану державну податкову інспекцію (84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Академіка Павлова, 23, код ЄДРПОУ 3317844) вивести з картки особового рахунку до окремого реєстру податкові зобовязання, нараховані Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітел» (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Першотравнева, 18/2, ЄДРПОУ 25101446) податковими повідомленнями-рішеннями від 09 березня 2010 року № 0000182341/0, № 0000192341/0 та рішенням про застосування штрафних санкцій від 09 березня 2010 року № 0000372343.

Визнати недійсним акт опису активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Першотравнева, 18/2, ЄДРПОУ 25101446), на які поширюється право податкової застави, № 200/24 від 09 вересня 2010 року.

Визнати недійсним акт опису активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Першотравнева, 18/2, ЄДРПОУ 25101446), на які поширюється право податкової застави, №206/24 від 14 вересня 2010 року.

Зобовязати Горлівську обєднану державну податкову інспекцію направити подання про виключення з державного реєстру застав рухомого майна запису про податкову заставу активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Першотравнева, 18/2, ЄДРПОУ 25101446) згідно актів опису № 200/24 від 09 вересня 2010 року та № 206/24 від 14 вересня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітел» (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Першотравнева, 18/2, ЄДРПОУ 25101446) судові витрати зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 03 лютого 2011 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07 лютого 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Михайлик А.С.