Рішення № 137097701, 03.06.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 761/49711/25

пр. № 2/759/9928/26

03 червня 2026 року суддя Святошинського районного суду м.Києва Бабич Н.Д., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шоди,-

ВСТАНОВИВ:

16.03.2026 р. до Святошинського районного суду м. Києва надійшов зазначений позов на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 04.12.2025 р., в якому позивач просить стягнути відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних із здійсненням регламентної виплати потерпілому. Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач просить стягнути з відповідача в порядку регресу витрати пов`язані з виплатою страхового відшкодування в сумі 288 000,00 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги позивачем зазначено, що 24.06.2024 року о 22:21 год. відповідач, керуючи автомобілем "Ленд Ровер", д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись на проїжджій частині по просп. Берестейський зі сторони Великої окружної дороги в напрямку вул. Святошинської в м. Києві, поблизу будинку №117, здійснював рух третьою смугою руху з чотирьох наявних зі швидкістю 61.13...68.5 км./год з увімкненим ближнім світлом фар, ділянка дороги освічувалась вуличними електроосвітлюванням. Попереду вказаного автомобіля в попутному напрямку транспортні засоби не рухались. В цей час пішохід, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в стані сп`яніння, перетинав дорогу по просп. Берестейський в м. Києві в невстановленому місці в результаті сталася дорожньо-транспортна пригода за участю вказаного автомобіля та пішохода, який внаслідок ДТП загинув. Як зазначив позивач відповідальність водія ОСОБА_1 в момент ДТП не була застрахована. Потерпілому ОСОБА_3 було виплачено з фонду захисту потерпілих грошові кошти в розмірі 288 000,00 грн.

Таким чином, у зв`язку з вищевикладеним, представник МТСБУ звернувся до суду із позовом до відповідача про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування, так як виникло право зворотної вимоги до відповідача, як до винної особи, в розмірі понесених витрат, що складають 288 000,00 грн., оскільки відповідач на момент дорожньо-транспортної пригоди не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Ухвалою суду від 28.04.2026 року прийнято справу до провадження та призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику сторін (а.с. 45).

Позивачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного провадження (а.с.46).

Відповідачу направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, копія позовної заяви та додатки до неї, конверт повернуто до суду не врученим (а.с.49). Окрім того, відповідач повідомлявсяпро розгляд справи шляхом оголошення на сайті суду (а.с.48).

Відзиву на позов до суду не надходило.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про можливість ухвалення по справі рішення у відповідності до вимог п. 5 ст. 279 ЦПК України про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач посилається на норми ст. 1191 ЦК України, п. 38.2.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та зазначає, що Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 24.06.2024 р., приблизно о 22 год. 21 хв. по просп. Берестейський зі сторони Великої окружної дороги в напрямку вул. Святошинської в м. Києві, поблизу будинку №117, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Ленд Ровер", д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , та пішохода ОСОБА_2 який внаслідок ДТП загинув.

Постановою слідчого відділу злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в м. Києві Бурдужи В.М. 30.09.2024 року, кримінальне провадження №12024100000000748 від 25.06.2024 р. за фактом ДТП, яке мало місце 24.06.2024 р. в м. Києві напросп. Берестейський зі сторони Великої окружної дороги в напрямку вул. Святошинської в м. Києві, поблизу будинку №117, внаслідок якої загинув ОСОБА_2 , закрито в зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України.

На дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Протилежного суду не надано.

Позивачем було на підставі страхових актів потерпілому ОСОБА_3 , батьку загиблого, було виплачено з фонду захисту потерпілих грошові кошти в розмірі 288 000,00 грн. (а.с.28).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені в частині 1 ст.1166 ЦК України, де вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Таким актом є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.

Відповідно до пп. а) п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров`ю та майну третіх осіб під час ДТП.

Статтею 1191 ЦК України та п. 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до положень ч. 1,2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до преамбули Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Як передбачено п. 2.1. Закону № 1961-IV, відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Як визначено положеннями п. 1.6 Закону № 1961-IV власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Пунктом 1.4. Закону № 1961-IV визначено, що особи, відповідальність яких застрахована, - це страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Відповідно до п. 21.1 Закону № 1961-IV, з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті, на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Як визначено у п. 21.3, п.21.4 Закону № 1961-IV при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом транспортний засіб автомобіль марки "Ленд Ровер", д.н.з. НОМЕР_1 , під час керуванням ним відповідачем, не мав полісу обов`язкового страхування.

На час настання події ДТП відповідач був водієм вказаного транспортного засобу в розумінні Закону № 1961-IV, оскільки фактично керував рухом транспортного засобу і використовував джерело підвищеної небезпеки у власних цілях.

Як передбачено ч. 1-3 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом п. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про закриття кримінального провадження за ст. 286 КК України не звільняє відповідача від обов`язку доказування своєї невинуватості.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з його вини.

Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника, законного володільця, такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, у тому числі якщо шкоди завдано ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Отже, використання відповідачем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки "Ленд Ровер", д.н.з. НОМЕР_1 , та керування ним під час події ДТП, що настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті якої загинув ОСОБА_2 , є підставою для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати шкоду заподіяну життю та здоров`ю потерпілого, незалежно від вини відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до положень ст. 38 п. 38.2. Закону 3045-VI, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону; до водія транспортного засобу, який заволодів транспортним засобом за допомогою протиправних дій.

Відповідач не скористався своїми правами, передбачені ст. 76-83, 174, 191 ЦПК України та не надав суду заперечень щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог на користь позивача про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування в сумі 288 000,00 грн., які є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Питання судових витрат вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 19, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 38, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України грошові кошти у відшкодування в порядку регресу витрат пов`язаних з виплатою страхового відшкодування в сумі 288 000 (двісті вісімдесят вісім тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати по сплаті судового збору в розмірі 3328,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги.

Зазначити дані позивача: Моторне (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, банківські реквізити: р/р НОМЕР_3 в ПАТ «Укрексімбанк» м. Києва, МФО 322313;

Зазначити дані відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - в матеріалах справи відсутній, останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Бабич Н.Д.