Ухвала суду № 137097700, 18.05.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кп/759/312/26

ун. № 759/15658/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62023100120000416 від 26.05.2023 року відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор: ОСОБА_4 ,

представник потерпілих: ОСОБА_5 ,

захисник: ОСОБА_6 ,

обвинувачений: ОСОБА_3 ,

встановив:

У провадженні Святошинського районного суду м.Києва знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023100120000416 від 26.05.2023 року відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки є наяаність обгрунтованої підозри у вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, вагомість зібраних під час досудового розслідування та досліджених під час судового розгляду доказів, що обгрунтовують обвинувачення, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладеним на нього обов"язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також з метою попередження можливого скоєння обвинуваченим нових кримінальних правопорушень. Вказував, що про наявність вказаних ризиків свідчить поведінка ОСОБА_3 з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди зі смертельним наслідком, яка знайшла своє підтвердження під час судового розгляду, зокрема у показах свідків та відеозаписах цих подій. Обвинувачений активно, послідовно та цілеспрямовано намагався уникнути відповідальності за злочин, затягував проходження огляду на освідування на стан сп"яніння у спеціальних медичних закладах, крім того, під час здачі біологічного зразка, підмінив його. Вищевказані дії ОСОБА_3 свідчать про його готовність активно перешкоджати правосуддю, що робить незначну заставу, яка лише фінансово стримує від втечі, або інший м"який запобіжний захід неефективним проти ризику фальсифікації.

Також вказував, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, на час вчинення якого перебував у стані алкогольного сп"яніння, при цьому обіймав посаду голови районного суду, повинен був усвідомлювати, що така поведінка є явно неприйнятною для судді, адже повинен був керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, однак вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України сформує у суспільстві думку щодо повної безкарності суддів за вчинення ними кримінальні правопорушення, а також викликає негативне ставлення до судової сисеми України. При цьому доводи щодо негативної суспільної думки та безкараності судді не є припущеннями, оскільки під час перегладу у судовому засіданні відеоматеріалів, зокрема з відеокамер поліцейських, всі учасники судового розгляду чули відповідні вислювлювання.

Зазначав, що всі перелічені обставини свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися та виправдовують потребу у продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 проти клопотання прокурора заперечував, наголошував, що ОСОБА_3 загалом безальтернативно утримується під вартою з 26.05.2023 рокуі потеперішній час, а також вчергове звернув увагу суду на те, що 22.01.2026 року остаточним рішенням ЄСПЛ у справі "Рідкодубський та інші проти України", в тому числі і по заяві ОСОБА_3 , встановлено порушення національними судами ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в частині надмірного тримання під вартою ОСОБА_3 , також у вказаному рішенні були константовані спецефічні дефекти, а саме: використання припущень, за відсутності будь-якої доказової бази щодо ризиків втечі або перешкоджання правосуддю, неспроможність вивчити можливості застосування інших запобіжних заходів та ненадійнійсть і повторюваність міркувань, що використовуються судами під час розгляду справи. Також вказував на відсутність ризиків та згадував про ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Євпропейського суду з прав людини", зокрема ч1 та 2 ст.10, згідно яких з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру, а саме: відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_3 проти клопотання прокурора заперечував, також вказував на відсутність ризиків та на необхідність звільнити його з-під варти на підставі рішення ЄСПЛ від 26.05.2026 року.

Представник потерпілих ОСОБА_5 клопотання прокурора підтримав та зазначав, що згідно ч.3 ст.10 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Євпропейського суду з прав людини" відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом, про що сторона захисту не згадує, цитуючи ст.10 вказаного закону.

Вислухавши доводи прокурора, думку обвинуваченого, його захисника та представника потерпілих, оцінивши встановлені обставини, які стосуються особи обвинуваченого і характеристики кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого слід задовольнити, виходячи з наступного.

Встановлено, що ухвалою суду від 23.03.2026 року обвинуваченому ОСОБА_3 був продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якої спливає 21.05.2026 року.

Судовий розгляд даного кримінального провадження не завершено, його завершення до спливу продовженого строку неможливо, оскільки в ході судового розгляду необхідно вислухати думку сторони захисту з приводу досліджених судом доказів, допитати обвинуваченого, вирішити наявні у учасників судового розгляду клопотання, для чого судовий розгляд підлягає продовженню.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, який, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п"яти до десяти років, являє собою значну суспільну небезпеку, оскільки спричинив загибель людини.

За положенням ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд враховує вимоги п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.

Будь-яких передбачених законом обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує саме такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Також суд відповідно до вимог ст.178 КПК України приймає до уваги інші дані про особу обвинуваченого, зокрема міцність їх соціальних зв`язків, вік та стан здоров`я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому при винесенні обвинувального вироку.

Враховуючи стадію судового розгляду, суд також вважає, що на даний час існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема, можливість обвинуваченого ОСОБА_3 ухилятися від суду, не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, характер та обставини вчинення злочину, вагомість здобутих доказів, наявність суспільного інтересу, тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, вчиненого в умовах воєнного стану в Україні, що спричинило загибель військовослужбовця та даних про особу обвинуваченого та процесуальну поведінку обвинуваченого з моменту скоєння смертельної ДТП і по теперішній час.

Рівень доведення прокурором цих обставин на даному етапі кримінального провадження відповідає вимогам достатності для переконання в тому, що інші, більш м"які заходи забезпечення, не здатні гарантувати досягнення покладених на них зобов"язань.

Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди в уникненні від правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, стороною захисту та обвинуваченим не наведено та не надано доказів на підтвердження цього.

З метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 , запобігання скоєння ним нових кримінальних правопорушень та виконання ним процесуальних обов`язків, запобігання можливому переховуванню від суду та створення перешкод у встановленні судом усіх обставин в даному кримінальному правопорушені, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, із врахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_3 , стану здоров`я, майнового стану, інкримінованого правопорушення, соціальних зв`язків, суд приходить до переконання про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 та необхідність продовження виняткового запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою на два місяці, враховуючи перебіг судового розгляду, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде здатен запобігти існуючим ризикам.

Разом з тим, суд, керуючись правилами ч.5 ст.182, ст.183 КПК України, із врахуванням матеріалів кримінального провадження, знаходить правові підстави для визначення обвинуваченому ОСОБА_3 застави, в розмірі 6 000 розмірів прожиткового мінімуму, для працездатних осіб, яка здатна забезпечити виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 183 ч. 4, 197, 331, 369 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 16.07.2026 року включно, та утримувати його в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України.

Визначити відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку ч.3 ст.183 КПК України, заставу в розмірі 6 000 розмірів прожиткового мінімуму, для працездатних осіб (який станом на 23.03.2026 року становить 3 328 грн.), що становить 19 968 000 (дев"ятнадцять мільйонів дев"ятсот шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м.Києва, а саме: отримувач ТУ ДСАУ в м.Києві, ЄДРПОУ 26268059, МФО 820172, Банк: Державна казначейська служба України в місті Києві, р/р UA128201720355259002001012089.

На підставі ч.5 ст.194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , у разі внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою прокурора та суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Визначити двохмісячний термін дії обов`язків, покладних на обвинуваченого у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

У клопотанні сторони захисту - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляції до Київського апеляційного суду протягом п"яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 21.05.2026 року.

Суддя: ОСОБА_1