Рішення № 137096662, 01.06.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3225/26 2/335/2295/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого - судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Муленко Я.В., розглянувши у залі суду у м.Запоріжжя у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування позовних вимог зазначивши наступне. 28.02.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №332001-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 28.02.2025 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №332001-КС-002 про надання кредиту.

28.02.2025 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №332001-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено Григор`євій І.О. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор, на номер телефону, який зазначений Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий Боржником було введено/відправлено.

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 9000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування кредитом.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 9000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника.

Станом на час звернення до суду з позовом, Боржник свої зобов`язання за кредитним договором не виконала та станом на 13.03.2026 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» за договором №332001-КС-002 про надання кредиту, становить 28 660 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 9000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 13860,00 грн; сума заборгованості по відсоткам відповідно ст. 625 ЦК України 4500,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією 1300,00 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов`язань, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №332001-КС-002 про надання кредиту в сумі 28 660 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді від 03.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, справа призначена до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін, встановлені сторонам строки для подачі заяв по суті справи.

20.04.2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення прострочених платежів по процентах у розмірі 13860,00 грн; заборгованості по штрафам у розмірі 4500,00 грн.; суми прострочених платежів за комісією 1300,00 грн. В іншій частині проти задоволення позовних вимог не заперечує, факт укладення договору та отримання суми кредитних коштів у розмірі 9000 гривень визнає. В обґрунтування заперечень проти позову в частині стягнення відсотків у розмірі 13 860 грн., зазначила, що нарахування відсотків за стандартною ставкою на 8 день прострочення є пенею, яка під час дії воєнного стану не повинна нараховуватись. Щодо стягнення штрафу у розмірі 4500 гривень, зазначає, що в період воєнного стану позичальник також звільнений від відповідальності за ст. 625 ЦК України та від обов`язку сплати штрафу, пені. Також, вважає стягнення з відповідача комісії у розмірі 1300 гривень за надання кредиту неправомірним, оскільки умова кредитного договору щодо встановлення комісії суперечить вимогам ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів».

22.04.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач наполягає на позовних вимогах, з доводами та запереченнями відповідача не погоджується. Наполягає, що розмір процентної ставки узгоджений сторонами у підписаному договорі, проценти є платою за користування кредитними коштами, а не компенсацією (штраф, пеня) за невиконання зобов`язання за договором. Також вважає правомірним нарахування відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України та суми комісії.

27.04.2026 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, за змістом яких Відповідач наполягає на раніше зазначених обставинах, просить вимоги відповідача задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позові та заявах по суті справи просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв`язку з чим, на підставі ст. 211, 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксації судового процесу, та перейшов до стадії ухвалення судового рішення, до 01.06.2026 року.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 28.02.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 332001-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.21-41).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

На підтвердження укладення договору №332001-КС-002 від 28.02.2025 року позивачем надано послідовність укладення цього договору, з якої вбачається, що 28.02.2025 року о 07:46:48 клієнт, використовуючи номер телефону, зайшов у особистий кабінет на сайті https://my.tpozyka.com, підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами кредитного договору, з паспортом споживчого кредиту, здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором. (а.с. 42)

Таким чином встановлено, що між сторонами укладено договір про надання кредиту у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася з ними.

Відповідно до п. 2.1 договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 9000,00 грн., строком на 24 тижні. Термін дії договору до 15.08.2025 року. Стандартна процентна ставки за кредитом: в день 1%, фіксована. Комісія за видачу кредиту: 1800,00 грн. Кредит надається на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджено, що 28.02.2025 року Позивач ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» видав Відповідачу кредит шляхом перерахування коштів на картковий рахунок відповідача у розмірі 9000,00 грн., згідно із підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів. (а.с. 44).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 11.03.2026 загальний розмір заборгованості Відповідача перед ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» за договором №332001-КС-002 про надання кредиту від 28.02.2025 року, становить 28 660 грн., що складається з: суми заборгованості за кредитом 9000,00 грн; суми заборгованості по відсотках 13860,00 грн; сума заборгованості по комісії -1300 грн., по відсоткам відповідно ст. 625 ЦК України 4500,00 грн. (а.с. 14-16,17).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідач зобов`язання за кредитним договором щодо внесення періодичних платежів належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № №332001-КС-002, що складається заборгованості по тілу кредиту у розмірі 9000 грн.

Оцінюючи доводи відповідача надані в обґрунтування заперечень проти стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 13 860 гривень, суд враховує наступне.

Згідно умов кредитного договору №332001-КС-002 позичальника було повідомлено, що у разі надання позичальнику кредиту, останній за договором споживчого кредитування зобов`язаний буде сплачувати відсотки, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, з яким Відповідач ознайомилася та без будь-яких заперечень підписала в електронному вигляді, кім того, позичальника було повідомлено про орієнтовну вартість кредиту, строк кредиту та орієнтовану реальну річну процентну ставку.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена та погодилася з умовами надання кредиту.

Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, Відповідач мала можливість не вступати у кредитні відносини з позивачем, якщо дійсно вважала встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливим, натомість, Відповідач погодила зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, Відповідач засвідчила, що погодився на отримання кредитних коштів саме на умовах, які визначені договором.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що нарахування Позивачем відсотків за користування кредитними коштами має ознаки застосування штрафних санкцій у вигляді пені.

Дослідивши умови кредитного договору, суд приходить до висновку, що встановлення позивачем фіксованих процентних ставок за користування кредитом, розмір яких протягом всього строку дії Кредитного договору є незмінним, а саме зниженої процентної ставки (яка застосовується коли позичальник здійснює платежі відповідно до графіку платежів) та стандартної процентної ставки (яка застосовується коли позичальник не здійснює платежі відповідно до графіку платежів) жодним чином не означає, що стандартна процента ставка є пенею, оскільки дві фіксовані проценті ставки встановлені у кредитному договорі з моменту його підписання.

Таким чином позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за відсотками у розмірі 13 860 грн.

Вирішуючи вимоги позовної заяви про стягнення з відповідача комісії та оцінюючи доводи відповідача про те, що комісія їй нарахована незаконно, суд виходить з наступного.

За змістом п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, нормами Закону України «Про споживче кредитування» кредитору надано право встановлювати в договорі умову щодо комісії, пов`язаної з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також відносити плату за такі послуги до загальних витрат за споживчим кредитом.

Постанова Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 стосується неможливості встановлення позичальниками плати за дії, які визначені законодавством, зокрема ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» як безоплатні. Разом з тим, в цій постанові визначено, що Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту входячи з положень частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», яка до загальних витрат за споживчим кредитом відносить, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення, тощо.

Дослідивши матеріали справи та умови кредитного договору, суд приходить до висновку про правомірність дій Позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту, оскільки укладеним між сторонами кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів.

За частиною 1 статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

За частино 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.

Як встановлено вище, сторони уклали Кредитний договір з такими умовами щодо нарахування комісії.

Відповідно до п. 2.5. Договору встановлена комісія за видачу кредиту: 1800,00 грн.

Законодавством нікчемність такої умови договору не встановлено та відповідачем не оспорювалася, відповідач не просила визнати таку умову недійсною. За таких обставин відповідач у встановлені строки мала сплатити суму комісії.

Крім того, згідно розрахунку заборгованості, сплата комісії відповідачем здійснена 14.03.2025 у сумі 500 гривень, відповідно до умов договору та графіку платежів, тобто відповідач погодилась з умовами договору та вчинила дії на його виконання і в частині умов по сплаті комісії.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума комісії у розмірі 1300 гривень.

З приводу стягнення з відповідача на користь позивача 4500 грн. заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України, слід зазначити наступне.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18.

Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Враховуючи зазначене, вимоги Позивача про стягнення відсотків за статтею 625 ЦПК України, суперечать законодавству, тому суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 4500 гривень.

На підставі викладеного, позовні вимоги ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню у сумі заборгованості у розмірі 24160 грн., яка складається з суми заборгованості за кредитом 9000,00 грн; суми заборгованості по відсотках 13860,00 грн; суми заборгованості по комісії -1300 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн. (а.с. 11).

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2244,37 грн. (24160,00 грн.*2662,40 грн./28660,00 грн.)

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором №332001-КС-002 про надання кредиту від 28.02.2025 року у розмірі 24160 (двадцять чотири тисячі сто шістдесят) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2244 (дві тисячі двісті сорок чотири) грн. 37 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: м. Київ, б. Лесі Українки, 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 01.06.2026 року

Суддя В.В.Калюжна