Рішення № 137095872, 03.06.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/7034/25

2/214/184/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді - Чернової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Нестеркно К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 214/7034/25 за позовною заявою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

16.07.2025 року адвокат Федько Н.Б. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», в якій просить суд стягнути з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 84 628,10 грн.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 02.04.2024р. між позивачем ОСОБА_1 та АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» укладений Договір про надання банківських послуг «Monobank». 25.04.2024р. Позивач, у мобільному додатоку Monobank виявила, що на її картці № НОМЕР_1 наявна заборгованість в сумі 84628,10 грн. Вона особисто дані кошти з картки не знімала. Перевіривши історію транзакцій, виявила, що у період з 21.04.2024р. по 24.04.2024р. з її банківської картки були зняті кошти для оплати послуг за кордоном. 25.04.2024р. за допомогою каналів дистанційної комунікації, а саме: чат-бот monobank у Teledram позивачем було направлено повідомлення про блокування картки та оскаржено операції щодо зняття коштів, які здійснені з 21.04.2024р. по 24.04.2024р. Позивач наголошує, що нею не розголошувалася третім особам інформація про номери карткових рахунків, пін-коди та інша конфіденційна інформація. Картка не губилася, доступу до неї треті особи не мали. 25.04.2024р. ОСОБА_1 подала заяву про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої відкрито кримінальне провадження № 12024041710000486. Досудове розслідування на даний час триває.

Крім того, 28.05.2024 р. позивачем була подана заява до АТ «Універсалбанк» про компенсацію кредитного ліміту, знятого з картки внаслідок шахрайських дій невідомих осіб. Листом АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» від 03.06.2024р. № М-5/КЕП у задоволенні вимог їй відмовлено, посилаючись на те, що рахунок 02.04.2024р. був доданий для оплати через Apple Pay, що вказує на те, що дані картки були передані третім особам, тому оскаржити такі транзакції через міжнародну платіжну систему Visa можливість відсутня. 17.09.2024р. позивачем подано скаргу до Національного Банку України. Листом від 18.10.2024р. № 14-0004/78988 скаргу відхилено з аналогічних підстав.

Ухвалою суду від 21.07.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

11.09.2025 року від представника відповідачач до суду надійшов відзив на позовну заяву. В обгрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 сама передала персональні дані своєї картки шляхом переходу за фішинговим посиланням. Зазначає, що банківську картку було додано в гаманець для оплати через Apple Pay 02.04.2024р., про що було направлено пуш-повідомлення у застосунок. Пізніше у період з 16.04.2024р. по 19.04.2024р. було кілька невдалих спроб списання, про що також були направлені пуш-повідомлення у мобільний застосунок, позивач мала їх побачити. Крім того, відповідач зазначає, що із позивачем укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви. У мобільному додатку були надані всі примірники документів з якими позивач ознайомилась, а тому договір про надання банківських послуг укладений із дотриманням вимог ст.203 ЦК України і є дійсним. Відповідно до умов договору, клієнт зобов`язаний не передавати платіжну картку та/або номер мобільного телефону та/або мобільний телефон, який використовується для мобільного додатку третім особам. Клієнт зобов`язаний зберігати ПІН-код, коди доступу, аутентифікаційні дані в таємниці і ні за яких обставин не передавати їх третім особам. У разі одержання Клієнтом інформації щодо несанкціонованих операцій з його карткою або при винекненні підозр щодо шахрайства, він повинен якнайшвидше звернутись до Центру клієнтської підтримки банку. Таким чином, банк діяв і діє у повній відповідності до вимог діючого законодавства, а тому просив суд в позові відмовити.

Позивач в судове засідання не з`явилась, однак в матеріалах справи міститься заява представника позивача про рлзгляд справи за їх відстутності, позовні вимоги підтримує, просить заддовольнити.

Представнрик відповідачач в судове засідання не з`явився, про розгляд справ був повідомлений налеєним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приписами ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та таке інше.

Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 є споживачем банківських послуг АТ «Універсал банк» і держателем платіжної картки № 4441114420240994.

Також встановлено, що у період з 21.04.2024р. по 24.04.2024р. з карткового рахунку позивача відбулося списання грошових коштів в іноземній валюті, а саме: 21.04.2024р. у розмірі 46,00 грн. (сума у валюті операції 1,15 USD), 21.04.2024р. у розмірі 12,40 грн. (сума у валюті операції 1.15 SAR), 21.04.2024р. у розмірі 613,18 грн. (сума у валюті операції 57.50 SAR), 21.04.2024р. у розмірі 245,19 грн. (сума у валюті операції 23.00 SAR), 23.04.2024р. у розмірі 37,04 грн. (сума у валюті операції 3.50 SAR), 24.04.2024р. у розмірі 610,59 грн. (сума у валюті операції 57.50 SAR), 24.042024р. у розмірі 9,16 грн. (сума у валюті операції 1.10 MYR), 24.04.2024р. у розмірі 4593,54 грн. (сума у валюті операції 550,00 MYR), 24.04.2024р. у розмірі 40088,42 грн. (сума у валюті операції 4800.00 MYR), 24.04.2024р. у розмірі 38417,97 грн. (сума у валюті операції 4600.00 MYR) на загальну суму 84 673,49 грн. Вказані обставини відповідачем АТ «Універсал банк» не заперечуються.

За фактом заволодіння грошовими коштами 25.04.2024р. за допомогою чат-бот monobank у Teledram позивачем було направлено повідомлення відповідачу про незаконне списання коштів з її кредитной картки та блокування картки.

25.04.2024р. позивачем також було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої відкрито кримінальне провадження № 12024041710000486. Досудове розслідування на даний час триває.

28.05.2024р. позивачем була подана письмова заява до АТ «Універсалбанк» про компенсацію кредитного ліміту, знятого з картки внаслідок шахрайських дій невідомих осіб. Як вбачається з відповіді АТ «УНІВЕРСАЛБАНК» від 03.06.2024р. № М-5/КЕП, у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовлено, посилаючись на те, що рахунок 02.04.2024р. був доданий для оплати через Apple Pay, що вказує на те, що дані картки були передані третім особам.

Листом Національного банку України від 18.10.2024р. № 14-0004/78988 скаргу позивача також відхилено з аналогічних підстав.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивач є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною 1 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно з ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до підпунктів 5,6 п.3 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 164 (далі Положення), втрата індивідуальної облікової інформації - неможливість використання користувачем індивідуальної облікової інформації, неправомірне заволодіння та/або використання чи загроза заволодіння та/або використання іншими особами індивідуальної облікової інформації або її компонентів; втрата платіжного інструменту - неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за платіжним інструментом, неправомірне заволодіння та/або використання платіжного інструменту чи його реквізитів та/або індивідуальної облікової інформації.

Пункт 104 Положення передбачає, що держатель має право здійснювати платіжні та/або інші операції виключно з використанням персоналізованого платіжного інструменту чи його реквізитів (якщо інше не встановлено законодавством України) відповідно до договору, укладеного з емітентом.

Надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди) (п.143 Положення).

Надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача (п.144 Положення).

Згідно із п. 146 Положення, власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді.»

Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19), у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 року у справі №176/1445/22.

Зокрема, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що: «сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову».

У Постанові Верховного Суду від 16.08.2023р. в справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23), зазначено, що «при відмові у задоволенні позову апеляційний суд вважав, що спірні операції позивачем вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay, який дозволяє безконтактне зняття готівки за допомогою засобів ідентифікації (паролі, QR-код, у тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів, тощо), без розголошення яких інша особа, навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до Приват24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з його рахунку. Апеляційний суд вказав, що невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ y мережі Інтернет, і саме клієнт несе повну відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних (пункт 2.1.4.12.3. Умов), а також за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до розголошення ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію; апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 , як користувач картки своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткового рахунку позивача відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк, про що і не заперечив представник відповідача, а також звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Посилання АТ «Універсал банк» на ту обставину, що перерахунок коштів відбувся з волевиявлення позивачки, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження.

Виходячи з наведеного, враховуючи встановлені судом обставини справи та наведене їх правове регулювання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав (частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Системне тлумачення норм ст.5 Закону України «Про судовий збір» та ст.22 Закону України «Про захистправ споживачів» дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб як споживачі серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають або позбавлені. Оскільки така пільга встановлена спеціальною нормою (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»), що закріплена в законі, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

Аналогічний висновок зроблений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03. 2018 року у справі №761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).

Таким чином, ОСОБА_1 є споживачем та звільнена від сплати судового збору.

З огляду на вимоги ст.141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 1211,20 грн., від сплати якого позивач була звільнена, слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 247 ч.2, 258-259, 263- 265, 273, 274, 277, 279, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги за позовною заявою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів- задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» на користь ОСОБА_1 , грошові кошти у розмірі 84 628 (вісімдесят чотири тисячі шістсот двадцять вісім) грн.10 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» 1211,20 грн. судового збору в дохід держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄРДПОУ 21133352, юридична адреса: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19.

Суддя Н.В. Чернова