Рішення № 137095465, 18.05.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 209/8009/25

провадження № 2/208/1329/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «ЄВРОІНС УКРАЇНА» про відшкодування шкоди, заподіяною смертю потерпілого,-

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду міста Кам`янського за підсудністю з Дніпровського районного суду міста Кам`янського надійшли матеріали цивільної справи № 209/8009/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «ЄВРОІНС УКРАЇНА» про відшкодування шкоди, заподіяною смертю потерпілого.

Відповідно до вимог позовної заяви просить суд:

1.Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА СТРАХОВА КОМПАНІЯ ЄВРОІНС УКРАЇНА (ЄДРПОУ: 22868348) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ): 288 000,00 грн (двісті вісімдесят вісім тисяч гривень 00 копійок) страхового відшкодування пов`язаної з втратою годувальника; 16 000,00 грн (шістдесят чотири тисячі гривень 00 копійок) відшкодування моральної шкоди; 15 140,00 грн (п`ятнадцять тисяч сто сорок гривень 00 копійок) судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

2. Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА СТРАХОВА КОМПАНІЯ ЄВРОІНС УКРАЇНА (ЄДРПОУ: 22868348) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ): 16 000,00 грн (шістнадцять тисяч гривень 00 копійок) відшкодування моральної шкоди; 9 084,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок) судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що, 11 квітня 2024 року, близько 13 год. 07 хв. в Дніпропетровській обл., Солонянському р-н., між с. Калинівка та с. Оріхове, відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «BMW Х3», р.н. НОМЕР_3 на заокругленій проїзній частині дороги ліворуч, виїхав за межі проїзної частини праворуч та допустив наїзд на дерево.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинули, водій автомобіля ОСОБА_3 отримав легкі тілесні ушкодження.

Відповідно до Висновку експерта №35 комісійної судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_4 настала від сумісної тупої травми тіла, яка супроводжувалася переломами кісток скелету, з пошкодженням внутрішніх органів та тканин, і ускладнилася травматичним шоком.

За фактом ДТП Слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області 11.04.2024 р. внесло матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024040000000341.

Згодом, кримінальне правопорушення №12024040000000341 перекваліфіковано на ч. 3 ст. 286 КК України.

Таким чином, між отриманими потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесними ушкодженнями та настання його смерті існує прямий причиннонаслідковий зв`язок.

Станом на сьогодні у вказаному кримінальному провадженні проводиться судовий розгляд кримінальної справи №192/1474/25 за обвинувачення ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

«Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини» (п.4 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки).

Внаслідок вищевказаної ДТП, було завдано матеріальної та моральної шкоди близьким родичам загиблого, зокрема:

-дружині ОСОБА_2 ;

-неповнолітній, станом на дату ДТП дочці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно п. 21.1. ст. 21 Закон України №1961-IV від 01.07.2004 р., в редакції чинній на дату ДТП: «З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування».

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01 липня 2004 року.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «BMW Х3», р.н. НОМЕР_3 , була застрахована у Відповідача, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №CA181263 чинного на дату ДТП.

З урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №465/4287/15 (провадження №14-406цс19, постанова від 11 грудня 2019 року та користуючись своїм Конституційним правом, Позивачами не вживалось досудового врегулювання, а навпаки прийнято рішення про звернення безпосередньо до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування зі страхової компанії.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, смерть потерпілого настала на місці дорожньо-транспортної пригоди та була прямим причинним наслідком цієї пригоди та заподіяна саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завданої здоров`ю особи (постанови Верховного Суду у справах: №751/8121/17 від 14 січня 2019 року; №500/2095/15-ц від 10 січня 2019 року; №757/59802/16-ц від 05 грудня 2018 року; №126/1439/17 від 01 лютого 2018 року.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань передбачають відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Згідно з ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст. 6 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р., страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «BMW Х3», р.н. НОМЕР_3 застрахована у Відповідача, то обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну неповнолітній дитині, дружині відповідно до Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р., покладається на Відповідача, як на страховика.

Пунктом 27.3. Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р. встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю ОСОБА_4 є:

- дочка ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження ОСОБА_1 ;

- дружина ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Батько загиблого ОСОБА_6 помер про, що складно актовий запис про смерть №855 від 29.04.2003 р., матір загиблого ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , вищезазначені відомості підтверджуються листом-відповідю Дніпровським ВДРАЦС у Дніпропетровському р-ні Дніпропетровської області, Свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , Свідоцтвом про укладення шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , Свідоцтвом про розірвання шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , Свідоцтвом про укладення шлюбу ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , Свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 , копії усіх вищеперерахованих документів додаються до позовної заяви.

На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень.

З урахуванням викладеного, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 96 000,00 грн, виплачується рівними частинами між особами, які мають право на отримання страхового відшкодування, частка яка припадає на кожного становить 48 000,00 грн.

Окрім того, згідно частини 2 статті 27 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 в редакції чинній на дату пригоди: «Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно ч.1, ч.2 ст.1200 ЦК України: «1. У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) інвалідам - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті. 2. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував».

У потерпілого, на день його смерті, на утриманні перебувала дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка на час смерті батька була неповнолітньою, що підтверджується свідоцтвом про її народження.

Отже, в розумінні вищенаведеної норми ЦК України, неповнолітня дочка є особою, яка має право на відшкодування шкоди у зв`язку із загибеллю батька.

Загиблий ОСОБА_4 військовослужбовець військової частини НОМЕР_4 , механік, солдат та отримував достатній сукупний дохід для утримання себе та своєї неповнолітньої дочки.

Також станом на 21.08.2025 року дочка загиблого ОСОБА_1 , перебуває на обліку ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб за померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень.

Згідно п.27.2 ст.27 Закону України №1961-IV, загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Отже, мінімально гарантований загальний розмір страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника, обрахований відповідно до п.27.2 ст.27 Закону України №1961-IV, становить 288 000,00 грн, який розрахований за формулою: 36 х 8 000,00.

Вищезазначене узгоджується з практикою Верховного Суду викладеної в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №521/9280/18 від 26.11.2024 року, Постанові Верховного Суду викладеної в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №127/20555/20 від 25.01.2023 року.

Таким чином, шкода по втраті годувальника, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь дочки загиблого, становить 288 000,00 грн, мінімально гарантованого розміру страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника.

Проте, відповідно до п.27.5 ст. 27 Закону України №:1961-IV від 01.07.2004 р., загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року № 109 Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цією постановою за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 320 000 гривень на одного потерпілого.

Отже, так як граничний ліміт відповідальності по данному страховому випадку у сумі не може перевищувати 320 000,00 грн, у такому випадку, страхове відшкодування, яке належить для виплати Позивачам, становить 320 000,00 грн, яке складається з:

-32 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої п. 27.3. ст.27 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р.;

- 288 000,00 грн в рахунок відшкодування пов`язаного із втратою годувальника для неповнолітньої дитини, встановленого п. 27.2. ст.27 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р.

Також зазначає, що позивачами понесено витрати на надання правничої допомоги, які також підлягають стягненню з відповідача на їх користь.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2025 року по цивільній справі №209/8009/25 визначено головуючого суддю Гречану В.Г.

Ухвалою суду від 28.11.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін протягом п`яти днів для усунення виявлених судом недоліків.

02.12.2025 року представником позивача в межах строку, встановленого судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 058.12.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №209/8009/25 та призначено справу до підготовчого судового засідання.

03.02.2026 року представником відповідача ПАТ «Страхова група «Євроінс Україна» до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній позовних вимог не визнає та просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, а у разі задоволення позову зменшити витрати на правничу допомогу до 2 500,00 грн.

В обгрунтування своєї позиції зазначає, що правовідносини, що склались між сторонами регулюються нормами спеціального закону - Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV.

Пунктом 2.1 Закону передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Вказана норма кореспондується із частиною 2 статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відтак, у спорах пов`язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону про ОСЦПВ в спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

У разі, якщо норми нормативних актів однакової юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною. Загальніша норма не застосовується до тих ситуацій, в яких є ознаки, що відповідають більш спеціальній нормі.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 у справі № 807/257/14.

Згідно положень Закону, Страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування у разі настання страхового випадку, тобто єдиною підставою для виплати страхового відшкодування є страховий випадок.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" необхідною умовою виникнення обов`язку страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором).

Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобуі внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Слід зазначити, що у Відповідача відсутня обов`язок виплатити страхове відшкодування, оскільки відповідно до ст. 6 Закону обов`язковою умовою для виплати страхового відшкодування є наявність вини Страхувальника, у вчинені ДТП.

До аналогічного висновку приходить ВС/ГКС у своїй постанові від 28.03.2018 у справі № 910/21313/16: «Зважаючи на встановлення судами першої та апеляційної інстанцій на підставі відповідних судових рішень обставин відсутності вини страхувальника за Полісом та наявності вини іншої у особи у ДТП, Суд погоджується з висновком про те, що цивільноправова відповідальність страхувальника в результаті ДТП не настала, а у позивача відсутній обовязок зі сплати страхового відшкодування відповідачу».

Однак, станом на дату розгляду справи судом, Страхувальника до адміністративної або кримінальної відповідальності за вчинення ДТП у встановленому законом порядку притягнутий не був.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочинуі не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядкуі встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення суми страхового відшкодування є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки страховий випадок не настав.

Також зазначає, що позивач не взерталася до страхової компанії з метою досудового врегулювання спору, що у свою чергу унеможливлює прийняття Страховиком рішення щодо виплати або відмову у виплаті страхового відшкодування.

Аналізуючи ст.ст. 6, 32, 35, 37 Закону вбачається, що право на отримання страхового відшкодування за своєю правовою природою не є абсолютним, а реалізується при дотриманні наступних умов: - наявність страхового випадку; волевиявлення потерпілого та/або особи, яка має право на отримання страхового відшкодування, шляхом подання заяви про страхове відшкодування та виконання інших обов`язків визначених Закону (збереження пошкодженого майна, надання можливості його огляду та інше); відсутність випадків, коли шкода не відшкодовується та відсутність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування.

В подальшому, рішення страховика про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, у судовому порядку.

А оскільки позивач не звертався до страхової компанії та не отримував ніякої відповіді, а значить відповідачем по справі не порушено жодних прав та законних інтересів Позивача, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

Також наголошує на тому, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та неспівмірним з об`ємом наданих послуг та складності справи, а тому у разі задоволення позовних вимоги просить зменшити їх до 2500,00 грн.

Ухвалою суду від 06.02.2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивачів адвокат Чабан Ірина Володимирівна, яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подала до суду заву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивачів. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача адвокат Пилипець А.Ю. у своєму відзиві просив розгляд справи здійснювати за його відсутності та у задоволенні позову відмовити або ж зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

11 квітня 2024 року, близько 13 год. 07 хв. в Дніпропетровській обл., Солонянському р-н., між с. Калинівка та с. Оріхове, відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «BMW Х3», р.н. НОМЕР_3 на заокругленій проїзній частині дороги ліворуч, виїхав за межі проїзної частини праворуч та допустив наїзд на дерево.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинули, водій автомобіля ОСОБА_3 отримав легкі тілесні ушкодження.

Відповідно до Висновку експерта №35 комісійної судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_4 настала від сумісної тупої травми тіла, яка супроводжувалася переломами кісток скелету, з пошкодженням внутрішніх органів та тканин, і ускладнилася травматичним шоком.

06.06.2025 року в рамках кримінального провадження № №12024040000000341 від 11.04.2024 року відносно ОСОБА_3 старшим слідчим в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області майором поліції Наборочка О.В. було складено обвинувальний акт, затверджений прокурором у кримінальному провадженні- прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Дрозач К.О. за ч. 3 ст. 286 КК України та скеровано до суду для судового розгляду.

На момент розгляду справи по суті відсутні відомості про результати розгляду кримінального провадження в суді.

Однією з потерпілих в даному кримінальному провадженні зазначено позивачку ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_5 , виданого Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 345, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрували шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_6 від сумісного шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія № НОМЕР_6 , виданим Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 930.

Таким чином, судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_2 , приходилась дружиною померлого внаслідок ДТП ОСОБА_4 , а позивач ОСОБА_1 донькою.

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серія НОМЕР_7 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 760, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Батьками померлого ОСОБА_4 є ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_8 , виданого відділом РАЦС виконкому народних депутатів.

Батько загиблого ОСОБА_6 помер про, що складно актовий запис про смерть №855 від 29.04.2003 р., матір загиблого ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , вищезазначені відомості підтверджуються листом-відповідю Дніпровським ВДРАЦС у Дніпропетровському р-ні Дніпропетровської області, Свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , Свідоцтвом про укладення шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , Свідоцтвом про розірвання шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , Свідоцтвом про укладення шлюбу ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , Свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 , копії яких наявні в матеріалах справи.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «BMW Х3», р.н. НОМЕР_3 , була застрахована у ПАТ Страхова компанія Євроінс Україна, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №CA181263 чинного на дату ДТП, що підтверджується перевіркою чинності полісу внутрішнього страхування.

Згідно інформації Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області № 0400-010408-8/158092 від 21.08.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 пербуває на обліку та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Станом на день звернення до суду із зазначеною позовною заявою, позивачу виплата страхового відшкодування не здійснена.

Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 1статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами 1, 2, 5 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина другастатті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ятастатті 1187 ЦК, пункт 1 частини другоїстатті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі Закон №1961-IV), обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 Закону №1961-IV, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

У пункті 27.1. зазначено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону №1961-IVпередбачено, що страховик (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

У ч. 1 та 3 ст. 1200 ЦК України зазначено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, відповідно до статті 1200 ЦК України право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які не тільки були на утриманні померлого, а й особи, які мали на день смерті право на одержання від нього утримання.

Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 13березня 2019 року у справі №643/207/16-ц (провадження №61-33638св18); від 06 травня 2020 року у справі №742/554/19-ц (провадження №61-20355св19); від 07 жовтня 2020 року у справі №742/637/19-ц (провадження №61-320св20).Також такі висновки зроблено колегією суддів Верховного Суду від 08.09.2021року по справі № 577/1316/20ц (провадження № 61-7108св21).

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

З досліджених в судовому засіданні доказів у їх сукупності встановлено, що ОСОБА_1 мала на день смерті ОСОБА_4 право на одержання від нього утримання, а тому відповідно до статей1187,1200 ЦК України та статей 6,27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» останні мають право на відшкодування страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника.

На день настання страхового випадку статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 7100,00 грн, з 1 квітня 8000,00 грн.

Отже, мінімально гарантований розмір страхового відшкодування, пов`язаного із втратою ОСОБА_6 годувальника становить 288 000,00 грн. (8000,00х36=288 000,00 грн.), з яких стягненню підлягає 288 000,00 грн. як заявлено в позовних вимогах та не суперечить положенням постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року №109 «Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», прийнятої на виконанняст. 9 Закону №1961-IV, згідно якої з 01 липня 2022 року та на дату ДТП розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, було встановлено у сумі 320000,00 гривень на одного потерпілого.

Вирішуючи питання щодо позовних вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Як зазначено в ч. 1 ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Відповідно до п. 4 даної Постанови, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди має бути зазначена, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Так, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_4 , який загинув внаслідок ДПТ.

Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинув чоловік та батько позивачів ОСОБА_4 , і в результаті його врати вони дійсно пережили сильні душевні страждання, хвилювання та психологічний стрес. Окрім того, на момент події, донька загиблого взагалі була неповнолітньою та потребували його уваги, виховання та підтримки, однак через події, що сталися з вини водія автомобіля, цивільно-правова відповідальність якого була затсрахована саме у відповідача, втатила таку можливість назавджи і змушена буде жити з цим болем все своє життя.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 р., розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінюючи надані суду докази суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у поному обсязі, виходячи з наступного.

Пунктом 27.3. Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р. встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

На день настання страхового випадку статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 7100,00 грн, з 1 квітня 8000,00 грн.

З урахуванням викладеного, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 96 000,00 грн, виплачується рівними частинами між особами, які мають право на отримання страхового відшкодування. Таким чином, частка, яка припадає на кожного становить 48 000,00 грн.

Однак, враховуючи, що граничний ліміт відповідальності по даному страховому випадку, відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 30 травня 2022 року № 109 Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів становить 320 000,00 грн, то страхове відшкодування моральної шкоди, яке підлагає стягненню на користь позивачів становить 32 000,00 грн в рівних частинах ( 32 000,00 :2 = 16 000,00 грн).

Суд, визначаючи розмір шкоди, виходить з вищенаведених норм та враховує характер та обсяг завданих моральних страждань, втрат немайнового та майнового характеру, характер та тривалість заподіяних позивачам моральних страждань, виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості, визнаючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілих осіб і не повинен призводити до їх збагачення.

З урахуванням усього викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню моральна шкода в загальному розмірі 32 000,00 грн, тобто по 16 000,00 грн на кожного.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що позивачам правничу допомогу у вказаній справі надавав адвокатське об`єднання Автопоміч Україна», що підтверджується детальним розрахунком робіт від 14.08.2025 року до договорів про надання правової допомоги № Ж602 від 04.08.2025 року та Ж603 від 04.08.2025 року.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

04.08.2028 року між позивачами, як замовниками, та адвокатським об`єднання «Автопоміч Україна» як виконавцем, були укладенгі договори № Ж602 та Ж603 про надання професійної правничої допомоги.

14.08.2026 року на підставі укладених договорів було надано детальний розрахунок робіт, виконаних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з детального розрахунку до договору № Ж602 від 04.08.2025 року, укладеного з ОСОБА_2 , загальна сума витрат на правничу допомогу складає 9 084,00 грн.

Як вбачається з детального розрахунку до договору № Ж603 від 04.08.2025 року, укладеного з ОСОБА_1 , загальна сума витрат на правничу допомогу складає 15 140,00 грн.

Отже, суд вважає встановленим, що позивачі дійсно отримали правову допомогу від адвокатського об`єднання «Автопоміч Україна», в особі адвоката Чабан Ірини Володимирівни.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

За змістом норм ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

При цьому згідно статті 30 згаданого Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ усправі «East/WestAllianceLimited»проти України»).

В даному випадку сума заявлених позивачами до відшкодування відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката, на думку суду є неспівмірними із складністю справи та об`ємом виконаних представником позивачів робіт, окрм того, адвокат участі в судових засіданнях не приймав та подав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивачів, тому визначені позивачем витрати на правничу допомогу в загальній сумі 24 224,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та фактично вчиненими послугами адвоката.

Виходячи з принципу розумності, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 10 000,00 грн.

Враховуючи викладене, з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи, керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачів по 5 000,00 грн. на користь кожного витрат на професійну правничу допомогу, а отже вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питананя про стягнення судових витрат, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду позову майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки ціна позову складає 320 000,00 грн, яка в даній частині судом задовлена у повному обсязі, то відповідно до ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 3 200,00 грн.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1166, 1200 ЦК України, ст.ст. 24. 27 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 259, 263-265, 268, 273,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія Євроінс Україна» про відшкодування шкоди, заподіяною смертю потерпілого задовольнити частково.

Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія Євроінс Україна», ЄДРПОУ 22868348, юридична адреса: 03150, Україна, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 102 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 :

- 288 000 (двісті вісімдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника;

- 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок страхового відшкодування спричиненої моральної шкоди;

- 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок - витрати на правничу допомогу.

Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія Євроінс Україна», ЄДРПОУ 22868348, юридична адреса: 03150, Україна, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 102 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 :

- 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень 00 копійок страхового відшкодування спричиненої моральної шкоди;

- 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок витрати на правничу допомогу.

Стягнути з Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія Євроінс Україна», ЄДРПОУ 22868348, юридична адреса: 03150, Україна, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 102 на користь держави суму судового збору у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) гривень 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Відомості про сторони:

Позивач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: Приватне Акціонерне Товариство «Страхова компанія Євроінс Україна», ЄДРПОУ 22868348, юридична адреса: 03150, Україна, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 102.

Суддя В.Г. Гречана