Ухвала суду № 137095301, 02.06.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/549/26

Провадження № 2-п/210/41/26

У Х В А Л А

іменем України

02 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:

головуючого-судді: Вікторович Н.Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Біди А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, заяву представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 31 березня 2026 року за позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2026 року до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 31 березня 2026 року за позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою, в якому представник відповідача просив суд скасувати заочне рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 31 березня 2026 року по цивільній справі №210/549/26 та призначити справу до розгляду в загальному провадженні.

В обґрунтування заяви представник відповідача ОСОБА_2 зазначив, що при ухвалі судом вказаного заочного рішення відповідач не була повідомлена належним чином про перебування у провадження суду вказаної цивільної справи, Посилаючись на вимоги ст. 1212 ЦК України представник позивача зазначив, що факт наявності об`єкта нерухомості, розташованого на ділянці, не підтверджує факту користування землею саме ОСОБА_1 . Докази користування, а саме акти перевірок, фотофіксація, акти обстежень не надані Позивачем. Факт володіння або розташування нерухомого майна на земельній ділянці не є автоматичною підставою для стягнення коштів без доведення обізнаності користувача про правовий статус землі та відсутність добровільності у користуванні. Зазначаємо, що ОСОБА_1 не отримувала жодних офіційних повідомлень, листів чи рішень щодо укладення договору оренди чи оформлення прав на земельну ділянку. Відсутність повідомлення унеможливило виникнення обов`язку оформити договір або здійснити платежі. У Криворізької міської ради відсутні належні докази того, що ОСОБА_1 отримувала вигоду від використання ділянки, а саме прибуток від господарського використання чи здачу в оренду. Земельна ділянка перебуває в занедбаному стані та непридатна до використання. Стягнення коштів за відсутності факту користування та комунікації є проявом зловживання правом, з метою отримання бюджетного доходу за рахунок особи, яка не була обізнана про претензії. Отже, сукупність наведених у справі доказів не лише підтверджує істотність обставин, на які обґрунтовано посилається апелянт, а й спростовує правову підставу для висновку суду першої інстанції про наявність безпідставного збагачення відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України. Зокрема, відсутність фактичного користування земельною ділянкою з боку ОСОБА_1 унеможливлює визнання наявності набуття майнової вигоди у будь-якій формі. Криворізька міська рада, попри наявність у неї відповідного механізму та обов`язку, не здійснила жодних дій щодо виявлення чи документального фіксування факту фактичного користування земельною ділянкою з боку ОСОБА_1 , не зверталась до останньої з пропозицією укласти договір оренди або встановити земельний сервітут, що свідчить про відсутність належної комунікації та координації дій з боку органу місцевого самоврядування. У той же час, будь-яка «винна поведінка» з боку ОСОБА_1 також відсутня. Земельна ділянка перебуває у занедбаному стані, не має ознак благоустрою чи капітального облаштування, що могло б свідчити про цільове або господарське використання. Не надано доказів отримання прибутку, ведення підприємницької діяльності або передання ділянки третім особам для використання, у тому числі на умовах суборенди. Також слід враховувати, що будь-яке стягнення грошових коштів на користь бюджету за відсутності реального факту користування земельною ділянкою та без доведення обставин набуття вигоди є таким, що суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності, визначених статтею 3 ЦК України. У діях Криворізької міської ради вбачається елемент зловживання правом (стаття 13 ЦК України), оскільки йдеться про спробу отримання бюджетного доходу за рахунок особи, яка не мала об`єктивної можливості дізнатись про наявність претензій та реалізувати своє право на захист.

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року заяву представника відповідача представника відповідача ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 31 березня 2026 року за позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою, прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Відповідачі ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні призначеному на 08 травня 2026 року та 02 червня 2026 року присутні не були, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник позивача в судовому засіданні призначеному судом на 08 травня 2026 року та 02 червня 2026 року присутній не був, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Однак, поза межами судового засідання ,07 травня 2026 року на адресу суду надійшли заперечення на заяву про перегляд заочного рішення за підписом представник ОСОБА_3 в яких остання зазначила, що інформування відповідачки ОСОБА_1 про відкриття провадження в даній судовій справі, що у свою чергу надавало їй право користуватись всіма процесуальними правами сторони, зокрема подавати докази та надавати відповідні заперечення чи пояснення. Стосовно обґрунтувань представника відповідача вказала, що

власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. ОСОБА_1 є фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:02:171:0007 з 27.12.2017 - з моменту набуття права власності на нерухоме майно, розміщене на вказаній земельній ділянці та відповідно повинна була належним чином оформити таке право користування протягом всього строку її використання.

Також зазначила, що ініціювати оформлення договору оренди земельної ділянки повинен саме власник нерухомого майна розміщеного на земельній ділянці, в даному випадку ОСОБА_1 , а аж ніяк не Криворізька міська рада, до повноважень якої не віднесено контроль за відчуженням майна приватної форми власності. Разом з тим, як про те наголошувала Криворізька міська рада в позовній заяві за приписами статті 123 ЗК України, надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється органами місцевого самоврядування, серед іншого, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування. Розглянувши звернення, серед інших, відповідача ОСОБА_1 та надані нею документи, Криворізька міська рада рішенням від 28.03.2018 №2611 надала дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,5255 га, з кадастровим номером 1211000000:02:171:0007, розташованої на АДРЕСА_1 , у натурі (на місцевості) для подальшого надання її у користування.

Суд дослідивши заяву про перегляд заочного рішення суду та матеріали справи, вважає, що вказана заяву не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частина 1статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.284 ЦПК Українизаочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно із положеннямист.285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це , посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ст.288 ЦПК Українизаочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, щовідповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто, лише за сукупністю цих двох умов у суду є підстави для скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду в загальному порядку.

Так, з матеріалів справи встановлено, що 2 лютого 2026 року Криворізька міська рада в особі представника Кудіна М. звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою та просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради 227 480,75 грн. за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:02:171:0007, за період з 01.01.2024 до 14.08.2024, а також судовий збір у розмірі 3412,21 грн.. (а.с. 1-6)

Судом було направлено запити до Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради.

Відповідно до Листа вих. №742 від 20.02.2026 року за підписом адміністратора Центру адміністративних послуг «Віза» Криворізької міської ради Ю. Богдан, ОСОБА_1 з 08.11.2017 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 56а)

Крім того, про перебування у провадженні суду вказаної справи був повідомлений представник відповідача ОСОБА_2 , який 16.02.2026 звернувся на адресу суду з заявою про ознайомлення з матеріалами в електронному вигляді та повідомив суд, що він представник відповідача у вказаній справі. (а.с. 55)

Ухвалою суду від 26 лютого 2026 року відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання. (а.с. 56)

В ухвалі про відкриття провадження від 26 лютого 2026 року відповідачу було наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Ухвала не отримана відповідачем ОСОБА_1 , що підтверджується поштовими відправленнями які повернулись на адресу суду 24 березня 2026 року. (а.с.63)

Відповідно до Довідки про доставку електронного документу 28.02.2026 судом було направлено ОСОБА_2 ухвалу про відкриття провадження. (а.с. 60)

Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є:

1) день вручення її під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про її доставлення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, повернення повістки про виклик до суду є доказом належного інформування відповідачів про перебування в провадженні суду вказаної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місце знаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Статтю 6 Конвенції не можна тлумачити як таку, що встановлює певну форму обслуговування судової кореспонденції. Від національних органів влади також не вимагається забезпечення бездоганного функціонування поштової системи. Тим не менш, загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу. Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні.

У справі «Гарячий проти України» (заява №43925/18) ЄСПЛ вказав, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за не надіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, апеляційного суду.

Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23 січня 2023 року по справі №496/4633/18 (провадження №61-11723св22).

У зв`язку з чим, доводи представника відповідачів про відсутність доказів належного повідомлення відповідачів спростовано наявними матеріалами справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, interalia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП],№28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Разом з цим, представником відповідачем в заяві про перегляд заочного рішення не наведено жодного доказу, в розумінні ст. 76 ЦПК України, який би мав істотне значення для правильного вирішення спору та спростовував висновки суду наведені в заочному рішенні суду від 31 березня 2026 року, а обставини, на які посилається відповідач в своїй заяві про скасування заочного рішення у справі, не спростовують висновків суду, наведених у заочному рішенні.

Так, з мотивувальної частини рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 31 березня 2026 року справа вбачається, що Із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

З матеріалів справи встановлено, що згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.08.2025 № 439956434 право власності на комплекс нежитлових будівель на АДРЕСА_3 із 27.12.2017 зареєстровано за ОСОБА_1 . Зазначений комплекс нежитлових будівель розташований на земельній ділянці площею 0,5255, кадастровий номер 1211000000:02:171:0007.

Отже, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 як власник такого майна стало фактичним користувачем спірної земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Установлені обставини свідчать, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна у спірний період із 01.01.2024 по 14.08.2024 користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи коштів за користування нею, тому ОСОБА_1 є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Крім того, заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2025 року позов Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Криворізької міської ради, 651 648, 68 грн. за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 1211000000:02:171:0007, за період з 01.01.2022 до 31.12.2023 та судовий збір 9774,75 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року, рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2025 року залишено без змін, при цьому, представник відповідача посилався на аналогічні підстави для скасування вказаного рішенні як і в заяві про перегляд заочного рішення

Таким чином за наведених обставин перегляд та скасування заочного рішення суду, яке набрало законної сили у встановленому порядку, порушуватиме принцип правової визначеності та суперечитиме ст. 11 ЦПК України з огляду на відсутність обґрунтованих заперечень відповідача проти позову.

Тобто, наявність одночасно двох умов для скасування заочного рішення судом не встановлена.

Виходячи з обставин, викладених вище, недоведеності при подачі заяви про перегляд заочного рішення суду обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, суд не знаходить підстав для застосування ст.288 ЦПК України та 0задоволення заяви відповідача та перегляду заочного рішення суду.

Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Відповідно до п.1 ч. 3ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

За таких обставин, заяву представників відповідачів про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 76, 81, 258, ч.6 ст.259,284 -288, 353 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 31 березня 2026 року за позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою, - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня постановлення ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Н. Ю. Вікторович