Рішення № 137094920, 01.04.2026, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/109/26

провадження № 2/492/423/26

РІШЕННЯ

Іменем України

01 квітня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Гусєвої Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою до відповідача, в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 79544,40 грн., а також судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (далі за текстом - ТОВ «Служба МК») та ОСОБА_1 були укладені в електронній формі договір про надання фінансових послуг № 2107175633155 «Стандартний» від 12 березня 2021 року та договір про надання фінансових послуг № 2107566189015 «Стандартний» від 16 березня 2021 року (далі за текстом кредитний договір), згідно з умовами якого ТОВ «Служба МК» надало, а відповідач отримав кредит відповідно у сумі 3000,00 грн. та 1800,00 грн. та зобов`язався повернути кредити та сплатити відсотки за користування кредитами у розмірі залежно від строку повернення кредиту. ТОВ «Служба МК» виконало умови вказаних кредитних договорів у повному обсязі, надавши відповідачу обумовлені вказаними кредитними договорами грошові кошти, однак відповідач не здійснив повернення кредитних коштів у повному обсязі, а також не сплатив відсотки за користування кредитними коштами у строки, визначеними вказаними кредитними договорами.

Між ТОВ «Служба МК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі за текстом - ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») було укладено договір факторингу № 1-12 від 01 грудня 2021 року, згідно умов якого до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами. Надалі між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі за текстом - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, згідно з умовами якого до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором про надання фінансових послуг № 2107175633155 «Стандартний» від 12 березня 2021 року на загальну суму 49460,10 грн. та за договором про надання фінансових послуг № 2107566189015 «Стандартний» від 16 березня 2021 року на загальну суму 30084,30 грн. Враховуючи, що до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами, відповідач добровільно не погасив заборгованість, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Представниця позивача у судове засідання не з`явилась, але просила суд про розгляд справи за її відсутності, про що зазначила у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, але до суду від нього надійшла заява, згідно якої просив суд про розгляд справи за його відсутності. У задоволенні позову просив відмовити. У разі встановлення заборгованості застосувати обмеження, передбачені частиною 3 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» та умовами договорів визначити розмір стягнення у межах, встановлених законом, посилаючись на те, що станом на момент укладення договорів (березень 2021 року) сума кожного кредиту не перевищувала одну мінімальну заробітну плату (6000,00 грн.), тому сукупний розмір штрафів, пені та інших платежів не може перевищувати подвійного розміру отриманого кредиту, однак позивачем нараховані суми, що значно перевищують зазначені обмеження, чим порушено як вимоги законодавства України, так і умови самого договору та такі дії позивача також суперечать принципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України. Про переуступку права вимоги від первісного кредитора відповідача не було належним чином повідомлено про передачу боргу, що ставить під сумнів законність звернення позивача до суду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов`язального права, пов`язані з ухиленням боржника від виконання своїх обов`язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між ТОВ «Служба МК» та ОСОБА_1 , відповідачем у справі, було укладено договір про надання фінансових послуг № 2107175633155 «Стандартний» від 12 березня 2021 року, відповідно до умов якого ТОВ «Служба МК» надало, а ОСОБА_1 , відповідач у справі, отримав кредит у сумі 3000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (а. с. 11-13).

Також, між ТОВ «Служба МК» та ОСОБА_1 , відповідачем у справі, було укладено договір про надання фінансових послуг № 2107566189015 «Стандартний» від 16 березня 2021 року, відповідно до умов якого ТОВ «Служба МК» надало, а ОСОБА_1 , відповідач у справі, отримав кредит у сумі 1800,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (а. с. 27-29).

За договором про надання фінансових послуг № 2107175633155 «Стандартний» від 12 березня 2021 рокуорієнтовний строк повернення кредиту - 18 днів з моменту отримання кредиту та за договором про надання фінансових послуг № 2107566189015 «Стандартний» від 16 березня 2021 року 14 днів. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить відповідно 18 днів та 14 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (пункт 1.3).

Відповідно до пункту 1.4 вказаних кредитних договорів проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2,00 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у пункті 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у пункті 1.4.б); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у пункті 1.4.в). д) тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до пунктів 1.4.1., 1.4.2. кредитних договорів нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті відповідно на 18 день та на 14 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті відповідно кожні 18 днів та 14 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

У разі підписання електронного договору договір буде вважатись укладеним в письмовій формі з дати прийняття (акцепту) позичальником пропозиції (оферти) товариства (пункт 1.5.).

Згідно з пунктом 1.6. кредитних договорів датою прийняття (акцепту) та підписання кредитного договору (всіх без виключення його складових), а саме: цього договору; самої заяви-анкети; правил, паспорту кредиту; повідомлення суб`єкта персональних даних про його права, визначені Законом України «Про захист персональних даних», мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані) вважається дата складання та підписання сторонами заяви-анкети. Заява-анкета підписується сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Пунктом 1.9. кредитних договорів визначено граничний строк кредитування (строк дії договору): 1 рік.

Відповідно до пункту 4.1. кредитних договорів невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування». Уклавши вказані кредитні договори, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті: www.bistrozaim.uа.

У пункті 4.3. кредитних договорів визначено, що сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Згідно з пунктом 4.15. кредитних договорів сторони дійшли згоди, що цей договір укладається в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Кредитні договори підписані електронним підписом одноразовими ідентифікаторами відповідно «R2» та «Y2».

Аналогічна інформація викладена в додатках № 1 до кредитних договорів, які підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами відповідно «R2» та «Y2» (а. с. 14, 30).

У заяві-анкеті зазначено особисті дані ОСОБА_1 , відповідача у справі, номер карткового рахунку (а. с. 18, 34).

Паспортами споживчого кредиту, які є додатками до кредитних договорів, визначено основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту (а. с. 16-17, 32-33).

Пунктом 1.2. кредитних договорів визначено, що кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Згідно графіку платежів, який є додатком № 2 до договору про надання фінансових послуг № 2107175633155 «Стандартний» від 12 березня 2021 року та підписаний сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором, вказано: дата кредиту 12 березня 2021 року, дата платежу 29 березня 2021 року; сума кредиту 3000,00 грн., проценти за користування кредитом 1080,00 грн., що складає загальну суму 4080,00 грн. (а. с. 15).

Згідно графіку платежів, який є додатком № 2 до договору про надання фінансових послуг № 2107566189015 «Стандартний» від 16 березня 2021 року та підписаний сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором, вказано: дата кредиту 16 березня 2021 року, дата платежу 29 березня 2021 року; сума кредиту 1800,00 грн., проценти за користування кредитом 504,00 грн., що складає загальну суму 2304,00 грн. (а. с. 34).

Виконання умов кредитних договорів зі сторони позикодавця ТОВ «Служба МК» підтверджується листами від 11 грудня 2025 року та від 12 грудня 2025 року ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» про перерахування на рахунок ОСОБА_1 , відповідача у справі, грошових коштів 3000,00 грн. 12 березня 2021 року та 1800,00 грн. 16 березня 2021 року (а. с. 22, 38).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення частини 1 статті 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина 3 статті 207 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

Судом встановлено, що сторони вказаних кредитних договорів досягли згоди з усіх істотних їх умов, уклали його відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 вказаного Закону, а тому договір про надання фінансових послуг № 2107175633155 «Стандартний» від 12 березня 2021 року та договір про надання фінансових послуг № 2107566189015 «Стандартний» від 16 березня 2021 року вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі.

Вказаними кредитними договорами передбачено порядок та умови отримання кредиту, погашення заборгованості за ним, сплату відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами.

ОСОБА_1 , відповідач у справі, підписавши вказані кредитні договори надав згоду на отримання та повернення кредитних коштів і сплати відсотків за користування кредитними коштами у строки та порядку, встановленими вказаними кредитними договорами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом статті 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок також зроблено Верховним Судом у справі № 761/1543/20, провадження № 61-10389св21 від 23 лютого 2022 року, справа № 639/86/17, провадження № 61-5039св21 від 19 січня 2022 року, справа № 554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14 липня 2021 року.

Кредитодавець має право укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою без додаткового погодження цього з позичальником (пункт 2.1.1.1. кредитних договорів).

01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба МК» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Служба МК» (а. с. 47-62).

З Реєстрів боржників, які є додатками № 3 до договору факторингу № 1-12 від 01 грудня 2021 року, вбачається, що до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , відповідача у справі, за договором про надання фінансових послуг № 2107175633155 «Стандартний» від 12 березня 2021 року на суму 26220,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 23220,00 грн. та за договором про надання фінансових послуг № 2107566189015 «Стандартний» від 16 березня 2021 року на суму 15588,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 1800,00 грн.; заборгованість за відсотками - 13788,00 грн. (а. с. 63, 64).

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (а. с. 88, 89-90, 91, 92) укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до боржника за договором про надання фінансових послуг № 2107175633155 «Стандартний» від 12 березня 2021 року та за договором про надання фінансових послуг № 2107566189015 «Стандартний» від 16 березня 2021 року, укладених між ТОВ «Служба МК» та ОСОБА_1 , відповідачем у справі (а. с. 65-85).

З Реєстрів боржників, які є додатками № 3 до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, вбачається, що до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , відповідача у справі, за договором про надання фінансових послуг № 2107175633155 «Стандартний» від 12 березня 2021 року на суму 49460,10 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 46460,10 грн. та за договором про надання фінансових послуг № 2107566189015 «Стандартний» від 16 березня 2021 року на суму 30084,30 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 1800,00 грн.; заборгованість за відсотками - 28284,30 грн. (а. с. 86, 87).

Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України та частини 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Судом встановлено, що звертаючись до суду, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 , відповідача у справі, заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2107175633155 «Стандартний» від 12 березня 2021 року на суму 49460,10 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 46460,10 грн. та за договором про надання фінансових послуг № 2107566189015 «Стандартний» від 16 березня 2021 року на суму 30084,30 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 1800,00 грн.; заборгованість за відсотками - 28284,30 грн., що складає загальну суму заборгованості 79544,40 грн. на дату відступлення права вимоги, що підтверджується розрахунками заборгованості станом на 10 січня 2023 року (а. с. 43, 44).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в Главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18).

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом») (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».

Судом встановлено, що пунктом 1.2. кредитних договору визначено, що кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною.

Згідно графіку платежів, який є додатком № 2 до договору про надання фінансових послуг № 2107175633155 «Стандартний» від 12 березня 2021 року та підписаний сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором, вказано: дата кредиту 12 березня 2021 року, дата платежу 29 березня 2021 року; сума кредиту 3000,00 грн., проценти за користування кредитом 1080,00 грн., що складає загальну суму 4080,00 грн. (а. с. 15).

Згідно графіку платежів, який є додатком № 2 до договору про надання фінансових послуг № 2107566189015 «Стандартний» від 16 березня 2021 року та підписаний сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором, вказано: дата кредиту 16 березня 2021 року, дата платежу 29 березня 2021 року; сума кредиту 1800,00 грн., проценти за користування кредитом 504,00 грн., що складає загальну суму 2304,00 грн. (а. с. 34).

У пункті 1.3. кредитних договорів викладені умови, за яких у разі несплати усіх нарахованих процентів відповідно на перші 18 днів та на перші 14 днів, строк повернення кредиту перераховується і становить відповідно ще 18 днів та 14 днів.

Пунктом 1.4. кредитних договорів визначено, що проценти нараховуються за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту, і далі визначені умови і розміри ставок кредиту у залежності від прострочення повернення кредиту і перерахування строків повернення кредиту.

Орієнтовний строк повернення кредиту за кредитними договорами відповідно 18 днів та 14 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить відповідно 18 днів та 14 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

«Користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що у договорі про надання фінансових послуг № 2107175633155 «Стандартний» від 12 березня 2021 року та у договорі про надання фінансових послуг № 2107566189015 «Стандартний» від 16 березня 2021 року відсутні чіткі і зрозумілі для споживача умови про право кредитодавця нараховувати проценти за фактичне правомірне користування коштами після закінчення строку дії договору, тому фактичним строком надання кредиту (правомірного користування) є саме «орієнтовний строк» (відповідно 18 днів та 14 днів), узгоджений також у додатках до вказаних кредитних договорів.

Після закінчення короткого орієнтовного строку повернення кредиту (відповідно 18 днів та 14 днів), який є фактичним строком правомірного користування коштами, право нарахування процентів за статтею 1048 ЦК України за базовою ставкою припинилося. Нарахування коштів за процентною ставкою, що починаються застосовуватися саме з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення, за своєю правовою суттю є не платою за правомірне користування, а мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання, оскільки вони застосовуються виключно через факт прострочення.

Судом встановлено доведеною обставину отримання ОСОБА_1 , відповідачем у справі, грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеними кредитними договорами і відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачені в договорах строки грошові кошти (кредит) та нараховані відсотки не повернув, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка не сплачувалась ні новому, ні попередньому кредитору.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення грошових коштів за договором про надання фінансових послуг № 2107175633155 «Стандартний» від 12 березня 2021 року у розмірі 3000,00 грн. та за договором про надання фінансових послуг № 2107566189015 «Стандартний» від 16 березня 2021 року у розмірі 1800,00 грн., то з нього підлягає стягненню заборгованість за кредитом відповідно у сумі 3000,00 грн. та у сумі 1800,00 грн., а також відсотки за користування кредитами відповідно у розмірі 1080,00 грн. та у розмірі 504,00 грн., які узгоджені сторонами у графіках платежів, які є додатками № 2 до вказаних кредитних договорів та підписані сторонами договорів.

Посилання ОСОБА_1 , відповідача у справі, на те, що його не було належним чином повідомлено про заміну кредитора, що ставить під сумнів законність звернення позивача до суду є безпідставними, оскільки відсутність такого документального підтвердження не впливає на законність та обґрунтованість позовних вимог позивача як правонаступника.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів № 0602290118 від 23 січня 2026 року (а. с. 2).

Вимоги позову є частково задоволеними, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягає стягненню сума заборгованості за вказаними кредитними договорами у розмірі 6384,00 грн. (3000,00 грн. + 1080,00 грн. + 1800,00 грн. + 504,00 грн.), що складає 8,0 % (6384,00*100/79544,40) від ціни позову.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 212,99 грн. (2662,40 грн.* 8,0 %).

Позивачем у позовній заяві заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25000,00 грн. у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За правилами частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина 3 статті 141 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25000,00 грн. позивачем було надано суду: договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, укладений між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» (а. с. 95-98); Прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» (а. с. 99-100); заявку на надання юридичної допомоги № 1238 від 01 грудня 2025 року (а. с. 101); витяг з Акту № 17 про надання юридичної допомоги від 31 грудня 2025 року (а. с. 107).

Відповідно до договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 рокуклієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Пунктом 4.3 вказаного договору передбачено, що факт надання послуг за договором підтверджується Актом про надання юридичної допомоги, який готується Адвокатським об`єднанням та надсилається клієнту для підписання не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була надана юридична допомога.

Згідно заявки на надання юридичної допомоги № 1238 від 01 грудня 2025 року та витягу з акту № 17 про надання юридичної допомоги від 31 грудня 2025 року, вартість витрат на надання професійної правничої допомоги за позовом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 складає 25000,00 грн., у тому числі: надання усної консультації (2 години) 4000,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (6 годин) 18000,00 грн.; письмова (вивчення документації клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики) (3 години) 3000,00 грн.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач послався на неспівмірність витрат позивача на правничу допомогу зі складністю справи та ціною позову, зазначаючи, що справа є малозначною та просив суд зменшити витрати на правничу допомогу до 2000,00 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019 у справі № 915/237/18).

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Верховним Судом у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, додатковій постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 755/18750/20 сформовано висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При зменшенні витрат на правову допомогу судом має враховуватися: чи змінювалася правова позиція сторін під час розгляду справи; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»під час розгляду справи були не змінними. Предметом позову є стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 79544,40 грн., тобто справа є малозначною.

Судом встановлено, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, через призму критеріїв, встановлених частиною 4 статті 137, частиною 3 статті 141 ЦПК України, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 9000,00 грн., що відповідає критерію розумності їхнього розміру та є співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Разом з тим, у разі часткового задоволення позову витрати на правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 8,0%, то з відповідача на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 720,00 грн. (9000,00*8,0%).

Керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 15, 19, 44, 48, 76-81, 89, 95, 128, 133, 137, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місцезнаходження: вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133; код ЄДРПОУ: 44276926) заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2107175633155 «Стандартний» від 12 березня 2021 року та за договором про надання фінансових послуг № 2107566189015 «Стандартний» від 16 березня 2021 року у розмірі 6384 (шість тисяч триста вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місцезнаходження: вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133; код ЄДРПОУ: 44276926) витрати зі сплати судового збору у розмірі 212 (двісті дванадцять) гривень 99 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 720 (сімсот двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано протягом строку оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д.