Рішення № 137094478, 02.06.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/3480/23

пр. № 2/759/120/26

02 червня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування, ,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.08.2020 в с. Дзвінкове Київської області, на вул. Запорізька відбулась ДТП за участю транспортного засобу «Hyundai» р/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Honda» р/н НОМЕР_2 під керуванням позивача, що також належить йому на праві приватної власності.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження, відтак позивачу було завдано матеріальної шкоди.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24.09.2020 у справі № 362/4281/20 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого відбулася вказана дорожньо-транспортна пригода, та притягнуто його до адміністративної відповідальності.

На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована відповідно до умов полісу ОСЦПВВНТЗ № АР/7370704, виданого відповідачем (страхова сума - 100 000,00 грн., франшиза - 1 500,00 грн.).

Позивач зазначає, що керуючись нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, він звернувся до відповідача та надав усі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, у тому числі заяву про страхове відшкодування.

Проте, як вважає позивач, відповідачем було сплачено страхове відшкодування в неповному розмірі, що становить лише 35 483,23 грн.

Натомість згідно зі складеним на замовлення позивача Висновком експерта з автотоварознавчого дослідження № ЕД-1707-2-1590.20 від 28.08.2020 року «Щодо визначення вартості матеріального збитку» вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Honda» р/н НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 69 357,77 грн.

Таким чином, невиплачена частина страхового відшкодування, на думку позивача, становить: 69 357,77 грн. (вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) - 35 483,23 грн. (частково виплачене у неповному розмірі страхове відшкодування) - 1 500,00 грн. (франшиза) = 32 374,54 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь із відповідача.

Також позивач зазначає, що страховик, не здійснивши повну виплату страхового відшкодування потерпілому в строк, встановлений Законом, а відповідно своєчасно не виконавши своє грошове зобов`язання перед позивачем, зобов`язаний сплатити останньому штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язання у термін з 21.10.2020 року (дата прийняття рішення про здійснення виплати страхового відшкодування у неповному розмірі) по 22.02.2023 року (дата пред?явлення позову) у вигляді пені у розмірі 13 473,13 грн. з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня (на підставі ст. 36.5 Закону України № 1961-IV та з проведенням розрахунку розміру пені з урахуванням обмеження строку позовної давності в один рік), трьох відсотків річних у розмірі 2 270,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13 394,61 грн. (на підставі ст. 625 ЦК України), які позивач просив стягнути на свою користь із відповідача.

Окрім того, сторона позивача просила суд здійснити між сторонами розподіл судових витрат позивача.

ІІ. Процесуальні рішення у справі.

Ухвалою від 02 березня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02 березня 2023 року у даній справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ). Провадження у справі на час проведення експертизи було зупинено.

23 березня 2026 року до суду від КНДІСЕ надійшов висновок експерта № 10859/23-54 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи разом із матеріалами цивільної справи.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 квітня 2026 року поновлено провадження у справі. Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19.05.2026 року сторона позивача подала до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог із клопотанням про поновлення процесуального строку на її подання, яку суд приймає з огляду на поважність причин пропуску такого строку, що обумовлено складанням та надходженням до матеріалів цивільної справи Висновку судового експерта, який зумовив збільшення розміру позовних вимог, лише у березні 2026 року та поновленням провадження у цивільній справі лише у квітні 2026 року.

Відтак з урахуванням збільшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути із відповідача на свою користь невиплачену частину страхового відшкодування у розмірі 39 132,40 грн., пеню у розмірі 16 349,84 грн., три відсотки річних у розмірі 2 749,36 грн., інфляційні втрати у розмірі 17 416,63 грн. та просив вирішити питання про розподіл між сторонами понесених ним судових витрат.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву проти позову заперечив у повному обсязі. Зазначив, що повністю та належним чином виконав свої зобов`язання за полісом ОСЦПВ №АР/7370704. Розрахунок виплати здійснено на підставі Звіту №5986 від 31.08.2020 р. оцінювача ОСОБА_3 , за яким вартість ремонту зі зносом без ПДВ становить 36 983,23 грн. Від цієї суми правомірно відраховано франшизу (1 500 грн) відповідно до ст. 12 Закону України та суму ПДВ (оскільки ремонт фактично не підтверджено документально, а кошти перераховано на особовий рахунок потерпілого згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону. Також відповідач вказав на методологічні помилки у Висновку експерта, наданому позивачем, зокрема ігнорування пріоритетних цін офіційного дилера та некоректну ринкову вибірку аналогів.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Судом встановлено, що 11.08.2020 в с. Дзвінкове Київської області, на вул. Запорізька відбулась ДТП за участю транспортного засобу «Hyundai» р/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Honda» р/н НОМЕР_2 під керуванням позивача, що також належить йому на праві приватної власності.

Позивач є власником транспортного засобу «Honda» р/н НОМЕР_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження, відтак позивачу було завдано матеріальної шкоди.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24.09.2020 у справі № 362/4281/20 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого відбулася вказана дорожньо-транспортна пригода, та притягнуто його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована відповідно до умов полісу ОСЦПВВНТЗ № АР/7370704, виданого відповідачем (страхова сума - 100 000,00 грн., франшиза - 1 500,00 грн.).

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Водночас відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Позивач звернувся до відповідача із Заявою про страхове відшкодування від 03.09.2020 року.

Як вбачається з Листа-відповіді відповідача вих. № 16266/9120 від 20.10.2020 року, за результатами розгляду вказаної Заяви про страхове відшкодування страховиком було прийнято рішення про здійснення страхового відшкодування та виплачено на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 35 483,23 грн.

З метою визначення розміру вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу позивач звернувся до судового експерта Коваля І.М., який має вищу технічну освіту, стаж роботи з 1996 року, кваліфікацію судового експерта-автотоварознавця за фахом 12.2. «Визначення вартості КТЗ, розміру збитку, заподіяного власникові ТЗ».

За результатами огляду пошкодженого транспортного засобу «Honda» з номерним знаком НОМЕР_2 , керуючись Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395 (далі - Методика), судовим експертом-автотоварознавцем Ковалем І.М. складено Висновок експерта з автотоварознавчого дослідження № ЕД-1707-2-1590.20 від 28.08.2020 року «Щодо визначення вартості матеріального збитку».

Згідно з вказаним Висновком № ЕД-1707-2-1590.20 від 28.08.2020 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Honda» з номерним знаком НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 69 357,77 грн..

За результатами виконання Ухвали суду від 02.03.2023 року у частині призначення судової транспортно-товарознавчої (автотоварознавчої) експертизи судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Волошиним А.А. було складено та надано до суду до матеріалів справи Висновок № 10829/23-54 від 02.03.2026 року (далі - Висновок судового експерта).

Вартість матеріального збитку, завданого позивачеві внаслідок пошкодження його транспортного засобу у результаті ДТП від 11.08.2020 року (вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Honda» р/н НОМЕР_2 з урахуванням зносу) згідно з Висновком судового експерта становить 76 115,63 грн.

Вирішуючи питання про надання переваги одному доказу перед іншим, суд звертає увагу на те, що висновок судової експертизи, складеної за результатами виконання Ухвали суду від 02.03.2023 року, має перевагу порівняно з наявними у справі іншими доказами, у тому числі й складеним на замовлення позивача висновком з автотоварознавчого дослідження, з огляду на те, що судовий експерт, який виконував дослідження на підставі судового рішення про її призначення, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а сам висновок такого судового експерта складено безпосередньо для надання до суду у справу.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Окрім цього, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Водночас відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Натомість відповідно до ст. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).

Також відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи наведене, невиплачена позивачеві частина належного страхового відшкодування становить різницю між дійсною вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу «Honda» р/н НОМЕР_2 з урахуванням фізичного зносу та частково сплаченим страховим відшкодуванням у неповному розмірі і за вирахуванням визначеної полісом франшизи: 76 115,63 грн. - 35 483,23 грн. - 1 500,00 грн. = 39 132,40 грн.

Окрім цього, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, неналежно виконавши своє грошове зобов`язання, відповідач прострочив виплату решти страхового відшкодування у розмірі 39 132,40 грн. у період з дати, наступної за датою після прийняття рішення про розмір виплати страхового відшкодування у неповному розмірі (21.10.2022 року) по дату пред`явлення позову (22.02.2023 року).

Відповідно до ст. 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним і публікується у періодичних офіційних виданнях.

Отже, відповідач (страховик), не здійснивши повну виплату страхового відшкодування позивачеві (потерпілому) у строк, встановлений Законом, а відповідно своєчасно не виконавши своє грошове зобов`язання перед позивачем, зобов`язаний сплатити останньому штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язання у вигляді: пені з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня - на підставі ст. 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (з урахуванням обмеження строку позовної давності в один рік, про що заявляв власне позивач); трьох відсотків річних та інфляційних втрат - на підставі ст. 625 ЦК України.

Отже, вимоги позивача до відповідача підлягають задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягають стягненню невиплачена частина страхового відшкодування у розмірі 39 132,40 грн., пеня у розмірі 16 349,84 грн., три відсотки річних у розмірі 2 749,36 грн. та інфляційні втрати у розмірі 17 416,63 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем у зв`язку з розглядом даної справи було понесено судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1 073,60 грн. (наявна Квитанції про сплату судового збору), на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 8 000,00 грн. (наявні копії Договору про надання правової допомоги № 02/09/20-ЮП/IL від 02.09.2020 р. та Акта виконаних робіт № 2) на оплату вартості проведення судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 7 169,40 грн. ( Квитанція про сплату вартості проведення судової автотоварознавчої експертизи).

Тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення вищевказаних понесених позивачем судових витрат із відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1166, 1187, 1192 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» про стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) невиплачену частину страхового відшкодування у розмірі 39 132,40 грн., пеню у розмірі 16 349,84 грн, три відсотки річних у розмірі 2 749,36 грн., інфляційні втрати у розмірі 17 416,63 грн., відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1 073,60 грн., відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. та відшкодування витрат на оплату вартості проведення судової експертизи у розмірі 7 169,40 грн.Всього стягнути загальну суму у розмірі 91 891,23 грн. (дев`яносто одна тисяча вісімсот дев`яносто одна гривня 23 копійки).

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Н.О. Петренко