Рішення № 137093807, 28.05.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/3226/26

Провадження № 2/127/884/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 травня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в порядку спрощеного провадження із викликом (повідомленням ) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача вказав, що 11.03.2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №117113 про надання фінансового кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Сума виданого кредиту становить 2000,00грн., строком на 30 днів, з стандартною процентною ставкою 2% в день або 730 % річних.

28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, згідно умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача.

Взяті на себе зобов`язання, відповідно до кредитного договору відповідач не виконала, тобто не надала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим, станом на 24.11.2025 року утворилася заборгованість у розмірі 10440,00 грн. Заборгованість складається з наступного: 2000,00грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 8440,00 грн. прострочена заборгованість за процентами. Також позивач просить стягнути з відповідача сплачені ним при поданні заяви до суду судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.02.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін, з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Представник позивача просив розглядати справи у його відсутність, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи.

Суд вважає зазначити, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».

За таких обставин, у зв`язку з воєнним станом на території України, з урахуванням заяви представника позивача про розгляд справи без виклику сторін та неявкою відповідача у судове засідання, суд дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно частини першої ст.280Цивільно-процесуальногокодексу України (далі ЦПК Країни), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням нею про поважні причини такої неявки в судове засідання, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення, а датою ухвалення такого рішення є дата складення повного тексту судового рішення.

Аналогічний підхід щодо застосування зазначених норм процесуального права викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11, в якій зроблено висновок, що у випадку ухвалення рішення за відсутності учасників справи моментом його ухвалення є саме дата складення повного тексту судового рішення, а не дата судового засідання.

Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 259 ЦПК України, у випадку якщо у судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складається протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи. Однак у даному випадку, з огляду на неявку всіх учасників справи, суд дійшов висновку про необхідність складення повного тексту рішення без його проголошення у порядку, передбаченому статтею 268 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 610, 611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 11.03.2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання коштів у кредит №117113, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов якого, позикодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 1500 грн., на 30 днів (з 11.03.2020 по 10.04.2020) з стандартною процентною ставкою 2% в день або 730 % річних.

ТОВ «ЗАЙМЕР» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, відповідно до умов договору позики, шляхом перерахування суми позики на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічного оператора платіжних послуг, яким сформовано повідомлення, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція.

Таким чином, відповідач скористався наданими коштами та свої зобов`язання за договором позики належним чином не виконав.

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит № 117113 від 11.03.2020, загальна сума становить 10440,00 грн, з них: 2000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 8440 грн. 00 коп. сума заборгованості за відсотками.

28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, згідно умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача.

Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, що виникають із договору позики, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

На підставі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно умов вищевказаних Договорів факторингу та відповідно до вимог ст. ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов`язанні позичальника за договором позики відбулася заміна кредиторів, а ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло статусу нового кредитора.

У судовому засіданні доведено, що позичальник свої обов`язки за вказаним договором належним чином не виконала, не повернула отримані кошти та проценти за користування кредитом процентів.

У даній справі кредитодавцем ставиться питання стягнення заборгованості за у сумі 10440,00 грн, з них: 2000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 8440 грн. 00 коп. сума заборгованості за відсотками.

У той же час, як вбачається із таблиці обчислення загальної вартості кредиту, у строк до 10.04.2020 року (що також відображено у заявці), позичальник мав би повернути кредитодавцю, зокрема, суму отриманого кредиту у розмірі 3200 грн. Тобто, вказані кошти слід стягнути з відповідача у судовому порядку, оскільки він належним чином свої зобов`язання по поверненню тіла кредиту та відсотків за його користування у зазначеному розмірі не виконав.

Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 7830 грн. 00 коп. з яких: 10440,00 грн, з них: 2000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 8440 грн. 00 коп. сума заборгованості за відсотками.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення наведених норм свідчить, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Тобто відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20).

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Всупереч умовам Кредитних договорів, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГО », ні на рахунки попередніх кредиторів. З моменту отримання права вимоги до відповідача, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГО » не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

У зв`язку із вищевикладеним у відповідача утворилася заборгованість за договором позики №117113 від 11.03.2020 у розмірі в сумі 10440,00 грн, з них: 2000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 8440 грн. 00 коп. сума заборгованості за відсотками.

Оскільки відповідачу надано кредитні кошти за договором позики №117113 від 11.03.2020 у розмірі 2000 грн. 00 коп. шляхом перерахування суми кредиту на банківську картку, суд дійшов висновку щодо стягнення вказаної суми з ОСОБА_1 на користь ТОВ " ФК КЕШ ТУ ГО " .

Щодо позовних вимог ТОВ « ФК КЕШ ТУ ГО» в частині стягнення відсотків за договором позики 117113 від 11.03.2020 в розмірі 8440 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Як зазначено у висновках, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа N 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведений підхід до вирішення спорів у подібних відносинах підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року (справа N 910/4518/16), де викладені такі правові висновки.

"78. Поняття "користування кредитом", яким послуговуються скаржники, є окремим випадком "користування чужими коштами". Термін "користування чужими коштами" Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

79. Підстав відступити від указаних вище правових висновків немає.

80. Отже, "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

91. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

103. Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

108. Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі N 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі N 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.

113. У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

114. Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

115. Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

122. Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

128. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Згідно умов договору сторони погодили суму кредиту 2000 грн. 00 коп., строк позики (строк договору) 30 днів, процентну ставку 2% фіксовану.

Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою виходячи з припущення, що Споживач виконає свої зобов`язання на умовах та у строки, визначенні у Договорі. у Додатку № 1 до споживчого кредиту наведено інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, а саме загальна вартість кредиту, за ставкою 2 становить 3200 грн. 00 коп. за весь строк кредиту (30 днів).

Аналізуючи наведені умови договору щодо строку, на який видається кредит, порядку нарахування процентів, суд приходить до висновку, що у договорі відсутні чіткі і зрозумілі для споживача умови про право кредитодавця нараховувати проценти за фактичне правомірне користування коштами після закінчення строку дії договору.

Адже, договорі позики визначений орієнтовний строк повернення кредиту 30 днів з моменту отримання кредиту, із базовою процентною ставкою 2 % за кожен день прострочення, п 3.3.3 договору позики визначає, що 3.3.3. Продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення Кредиту, зазначеного в Графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.

До матеріалів справи позивачем не було додано жодної додаткової угоди щодо продовження таких договірних відносин.

Отже, слід виходити з того, що сторони не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України у виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом.

Враховуючи, що відповідач кредит наданий йому у розмірі 2000 грн. 00 коп. не повернув, з останнього підлягають стягненню відсотки згідно Додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту № 117113 від 11.03.2020 у розмірі 1200 грн. 00 коп.., які узгоджені та нараховані йому на 30 день з моменту отримання кредиту.

Виходячи з викладеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" підлягає стягненню заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №117113 від 11.03.2020 у розмірі в сумі 3200,00 грн, з них: 2000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 1200 грн. 00 коп. сума заборгованості за відсотками в межах строку кредитування (30 днів з моменту отримання кредиту).

Згідно п. 1.2 Договору позики надається строком на 30 (тридцять) днів з моменту зарахування на банківський рахунок.

Відтак з закінченням 30 и днів, з дня укладення цього Договору у кредитора припинилося право нараховувати передбачені договором позики проценти та інших платежів за цим договором. Доказів, що сторони продовжили строк Договору позивач не надав, і матеріали справи таких відомостей не містять.

Тому заявлена ТзОВ "Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками понад передбачений за договором позики №117113 від 11.03.2020 строк є безпідставною та не підлягає до задоволення.

Враховуючи, що відповідач належним чином не виконав обов`язку за договорами, що підтверджується розрахунками заборгованості, не надав суду жодного доказу на спростування вказаної заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме:

- стягнення за договором про надання фінансового кредиту №117113 від 11.03.2020 у розмірі в сумі 3200,00 грн, з них: 2000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 1200 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками за користування кредитом в межах строку кредитування (30 днів з моменту отримання кредиту).

З огляду на викладене позов підлягає до часткового задоволення.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн. 00 коп., ціна позову становила 10440 грн. 00 коп., позов задоволено на суму 3200 грн. 00 коп., тобто на 30,65% (3200,00 х 100 : 10440,00), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 815 гривень 02 копійки (2662,40 х 30,65%) судового збору.

Щодо вимоги про стягнення з позивача на користь позивача суми коштів за отримання правової допомоги у розмірі 10 500 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Пархомчуком С.В. було укладено угоду про надання правової допомоги Б/Н від 29.12.2023 року та Додаткової угоди № 1 та на підставі довіреності Б/Н від 29.12.2025 року, та відповідно до акту від 19.02.2026 року про приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правової допомоги № Б/Н, вартість за надання адвокатом правничої допомоги становить 10 500 грн. 00 коп., що підтверджується рахунком.

Суд вважає, з огляду на те, що позовні вимоги до відповідача було задоволено частково, оформлення, як мінімум одного процесуального документу, (вивчення документів, написання позову та клопотань та не беручи участь у судових засіданнях), заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката у цьому випадку є завищеним і не співмірним із складністю справи та обсягом виконаних робіт (наданих послуг), а також часом, витраченим на виконання цих робіт (послуг).

Так, за наслідками розгляду спору позовні вимоги позивача задоволено частково, тому витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на сторони пропорційно, а тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» підлягає стягненню витрати понесення на правничу допомогу пропорційно до відмовлених позовних вимог, а саме 3 218 гривень 25 копійок (10500 х 30,65%).

Керуючись ст.12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 211, 223, 263,265, 285,289 ЦПК України, ст. 11, 16, 215, 216, 509, 525, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 638, 639, 1052, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №117113 від 11.03.2020 у розмірі в сумі 3200,00 грн (три тисячі двісті гривень), з них: 2000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 1200 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками за користування кредитом в межах строку кредитування (30 днів з моменту отримання кредиту).

У задоволенні іншої частини вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір в розмірі 815 гривень 02 копійок та витрати понесення на правничу допомогу 3218 гривень 25 копійок.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідач, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», місце знаходження 04080, м. Київ, вул. Кирилівська будинок 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації проживання; АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 02.06.2026.

Суддя: