Рішення № 137093786, 03.06.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/251/26

Провадження №:2/138/793/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Холодової Т.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір №700587690 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Згідно з умовами договору відповідачу було надано кредит у сумі 21470,00 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума кредиту становить 22000,00 грн. 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого було продовжено відповідно до Додаткової угоди. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, зокрема і право вимоги до відповідача за кредитним договором №700587690. Також, 23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01. Відповідно до умов вказаного договору від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором. 15.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 15/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №700587690. Разом з тим, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору у неї виникла заборгованість, яка становить 26128,34 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 21995,45 грн. та заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом в сумі 4132,89 грн. За таких підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за вказаним кредитним договором в загальній сумі 26128,34 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 19.02.2026 відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання, та витребувано докази.

Представник позивача, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за відсутності представника.

Відповідач, належним чином повідомлена про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, клопотання про розгляд справи в іншому порядку не подавав.

Вказане відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України дає суду підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані позивачем докази, суд приходить до такого висновку.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч. 1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, яка діяла на момент укладання кредитного договору) визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд, повно та всебічно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши та дослідивши письмові докази у справі, які мають значення для її розгляду, приходить до висновку що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.07.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 700587690 у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора MNV928TG, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (п. 1.1 договору).

Відповідно п.1.3 кредитодавець надає позичальнику перший Транш за Договором в сумі 21470,00 грн. одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 16.08.2021.

Відповідно до п.1.7 сторони погодили, що кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - «Дисконтний період»), а саме до 16.08.2021.

Згідно з п. 1.8 договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду.

Відповідно до п 1.9 договору за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 138,70 (сто тридцять вісім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 0,38 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 352,13 (триста п`ятдесят дві цілих тринадцять сотих) процентів річних, що становить 0,96 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

Відповідно до п.1.11 Договору основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо Позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії Договору на умовах п. 1.12. Договору, основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.12.1. Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії Договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також Позичальник має право достроково повернути основну суму Кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.

Пунктами 1.12 та 1.12.1 договору визначено, що сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання Позичальником нових Траншів за Договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.

Також, згідно з п. 1.12.2 та 1.13 договору сторони погодили, що з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 (вісімсот тридцять дев`ять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником.

Як вбачається зі змісту заявки на отримання грошових коштів в кредит від 27.07.2021 відповідач для отримання кредиту зазначив номер карти НОМЕР_2.

Відповідно до Довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" відповідачем заявка на кредит подана 17.07.2021 року, о 21:11, договір відправлений позичальнику 17 липня 2021 року. Акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором): Одноразовий ідентифікатор MNV928TG відправлено позичальнику 17.07.2021 21:13:25 на номер телефону НОМЕР_1 , ідентифікатор введено позичальником/відправлено Товариству 17.07.2021 21:14:13, перерахування грошових коштів позичальнику 17.07.2021 21:14:20.

Як вбачається з довідки щодо дій позичальника в ІТС, ОСОБА_1 вчинила дії з метою продовження дисконтного періоду, а саме 14.08.2021 сплатила 2303,00 грн нарахованих процентів, внаслідок чого їй продовжено дисконтний період до 13.09.2021 із застосуванням процентної ставки 0,38 % в день; 11.09.2021 сплатила 5659,00 грн нарахованих процентів, внаслідок чого їй продовжено дисконтний період до 11.10.2021 із застосуванням процентної ставки 0,38 % в день; 09.10.2021 сплатила 4827,00 грн нарахованих процентів, внаслідок чого їй продовжено дисконтний період до 08.11.2021 із застосуванням процентної ставки 0,38 % в день; 08.11.2021 сплатила 3296,00 грн нарахованих процентів, внаслідок чого їй продовжено дисконтний період до 08.12.2021 із застосуванням процентної ставки 0,38 % в день; 07.12.2021 сплатила 3063,00 грн нарахованих процентів, внаслідок чого їй продовжено дисконтний період до 06.01.2022 із застосуванням процентної ставки 0,38 % в день; 05.01.2022 сплатила 3063,00 грн нарахованих процентів, внаслідок чого їй продовжено дисконтний період до 04.02.2022 із застосуванням процентної ставки 0,38 % в день; 04.02.2022 сплатила 3168,00 грн нарахованих процентів, внаслідок чого їй продовжено дисконтний період до 06.03.2022 із застосуванням процентної ставки 0,38 % в день.

Кредитодавець перерахував кошти на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 в сумі 21470,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 94329888-19c2-4343-ad91-3d4bab5c79d0 від 17.07.2021 року та в сумі 530,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 59bd1577-cd3e-449e-b58c-38a2d02167b6 від 05.08.2021.

Крім того, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, АТ КБ «Приват Банк» надіслано до суду за вих. № 20.1.0.0.0/7-260224/71300-БТ від 26.02.2026 повідомлення, відповідно до якого, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_4 та в періоди з 17.07.2021 по 22.07.2021, з 05.08.2021 по 10.08.2021 на вказану платіжну картку були зараховані кошти: в сумі 21470,00 грн. від 17.07.2021, в сумі 530,00 грн. від 05.08.2021, фінансовим номером за платіжною карткою є номер телефону НОМЕР_5 .

Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду не надано.

Таким чином, факт отримання відповідачем коштів в загальній сумі 22000,00 грн. від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» суд вважає доведеним належними та допустимими доказами.

Отже, з наданих доказів вбачається, що під час укладення Кредитного договору № 700587690 від 17.07.2021 сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору на таких умовах, шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Таким чином укладений між сторонами договір є обов`язковим до виконання.

Також, судом встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №132185627 від 27.07.2021.

Відповідно до п.п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 4 зазначеного вище договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п. 4.1. право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

Відповідно до Додаткової угоди №19 до вказаного договору, згідно з якою строк дії договору закінчується 31.12.2020, але у будь-якому разі до моменту належного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором, та копії Додаткової угоди №26 до вказаного договору, якою текст договору викладено у новій редакції.

Крім того, 31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

На підтвердження факту виконання вказаного договору позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог № 175 від 05.05.2021 за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Та для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «Таліон Плюс» згідно Договору факторингу саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 175 від 05.05.2021 до Договору факторингу (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги, згідно Реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022.

Крім того, 23 лютого 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №700587690 від 17.07.2021, що підтверджується реєстром прав вимоги № 1 від 23.02.2024 та платіжною інструкцією № 5703 від 26 лютого 2024 року про оплату за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024р. та Договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 року.

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е.

Факт укладення вказаного договору підтверджується копією Акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 15/07/25-Е та копіями платіжних інструкцій про оплату фінансування за відступлення прав вимоги за вказаним вище договором факторингу.

Відповідно до Реєстру боржників від 15.07.2025 до Договору факторингу № 15/07/25-Е від 15 липня 2025 року до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 26128,34 грн, яка складається із 21995,45 грн. заборгованості за основною сумою боргу та 4132,89 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів, які б свідчили про визнання недійними вказаних вище договорів у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять.

З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17).

Таким чином, копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами переходу права вимоги у спірних правовідносинах.

Згідно зі ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Отже, суд встановив, що до позивача перейшло право вимоги за вказаним вище кредитним договором до боржника ОСОБА_1 .

Як зазначає позивач, боржник з моменту переходу прав вимоги не погашала заборгованість за кредитним договором, а тому станом на день звернення з позовом до суду у відповідача перед позивачем наявна заборгованість.

На підтвердження суми заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором № 700587690 від 17.07.2021 позивачем додано детальні розрахунки заборгованості, з яких вбачається, що заборгованість відповідача станом на 26.12.2025 (включно) складає 26128,34 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 21995,45 гривень, прострочена заборгованість за процентами становить 4132,89 гривень.

Також, з вказаних розрахунків вбачається, що відповідач частково вносила кошти в рахунок погашення боргу за кредитним договором, зокрема: 14.08.2021 було сплачено тіло кредиту в сумі 0,39 грн. та проценти в сумі 2 302,61 грн.; 11.09.2021 було сплачено тіло кредиту в сумі 0,60 грн. та проценти в сумі 5658,40 грн.; 09.10.2021 було сплачено тіло кредиту в сумі 0,48 грн. та проценти в сумі 4826,52 грн.; 08.11.2021 було сплачено тіло кредиту в сумі 0,70 грн. та проценти в сумі 3295,30 грн.; 07.12.2021 було сплачено тіло кредиту в сумі 0,89 грн. та проценти в сумі 3062,11 грн.; 05.01.2022 було сплачено тіло кредиту в сумі 0,89 грн. та проценти в сумі 3062,11 грн.; 04.02.2022 було сплачено тіло кредиту в сумі 0,60 грн. та проценти в сумі 3167,40 грн.

Суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом здійснено в межах погодженого сторонами строку договору з застосуванням процентної ставки визначеної договором, а тому є вірним та таким, що не суперечить умовам кредитного договору та закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161 гс19) зазначено, що: "визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду".

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Разом з тим, відповідач відзив на позовну заяву не подавала та не надала власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які б підтверджували повернення позичальником кредиту у розмірі та строки, передбачені кредитним договором, та які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦПК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, суд встановив, що відповідачу ОСОБА_1 на підставі кредитного договору було надано строковий кредит в загальному розмірі 22000,00 грн., але відповідач взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та процентів не виконує в повному обсязі, чим істотно порушує умови укладеного договору.

Враховуючи викладене вище, суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не належно виконує свої зобов`язання за укладеним договором й відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, приходить до висновку, що позов ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 7000 грн.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 суд зазначив, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Суд встановив, що відповідно до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 ТОВ «ФК «Ейс» та адвокатське бюро «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» в особі керуючого бюро - адвоката Соломки О.В. домовились, що адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 3.1 отримання винагороди адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару.

Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до Договору (Додаток № 1 до цього Договору) (пункт 3.3 Договору).

Зокрема, підписаною сторонами 01.09.2025 Додатковою угодою № 25770985950 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 адвокатське бюро зобов`язалось надати юридичну допомогу з питань, що відносяться до юрисдикції судів загальної юрисдикції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 700587690 від 17.07.2021, боржником за яким є ОСОБА_1 .

Згідно з Актом прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 до договору № №20/08/25 від 20.08.2025 сторони погодили, що адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв наступні послуги: складання позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 700587690 від 17.07.2021 - витрачено 2 год., вартість 5000 грн.; вивчення матеріалів справи - витрачено 2 год., вартість 1000 грн.; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок боржника - витрачено 1 год, вартість 500 грн.; підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок боржника - витрачено 1 год, вартість 500 грн. Всього вартість послуг складає 7000 грн.

При цьому, відповідач правом подання клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, та доведення їх неспівмірності не скористався.

Разом з тим, суд звертає увагу, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 26128,31 грн., тобто у справі незначної складності, яка, з огляду на ціну позову, розглядається судом у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін та без проведення судового засідання. Окрім цього, суд зауважує, що правова позиція ТОВ «ФК «Ейс» була сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи. Крім того, підготовка та ведення даної справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Крім того, суд вважає, що виокремлення адвокатом таких послуг як «вивчення матеріалів справи, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок боржника, підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок боржника», як самостійних видів адвокатських послуг є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з «складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором», а тому визначення оплати за вказані послуги є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та має бути виключено із загальної вартості наданих позивачу послуг правничої допомоги

З огляду на викладене, оцінюючи зміст обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, неминучості витрат, значенню справи, суд вважає, що гонорар є завищеним, оскільки має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат. А тому, суд вважає співмірним стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 11 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 3 ч. 1 п. 3, 512, 514, 525, 526 ч. 1, 530 ч. 1, 610, 626 ч. 1, 634 ч. 1, 629, 1049 ч. 1, 1050 ч. 2, 1054 ч. 1 ЦК України, ст. 12, 76-81, 128 ч. 11, 137, 141 ч. 1, 178 ч. 8, 247 ч. 2, 259 ч. 1, 2, 263-265, 280-289 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 700587690 від 17.07.2021 у сумі 26128 (двадцять шість тисяч сто двадцять вісім) грн. 34 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати у виді судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місце знаходження: вул. Юрія Поправки, 6 кабінет 13, м. Київ, 02090, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42986956.

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя Т.Ю. Холодова