Рішення № 137091216, 03.06.2026, Корецький районний суд Рівненської області

Cправа № 563/754/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 року Корецький районний суд

Рівненської області

у складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корець, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду з позовом вказуючи, що 09.03.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) № 09.03.2024-100002593, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати кредит позичальникові у розмірі 9 000,00 грн. на умовах, встановлених договором (на умовах строковості, платності і поворотності), а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та комісію. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано належним чином та в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову до суду, утворилась заборгованість перед кредитодавцем у розмірі 12 061,62 грн. (тіло кредиту 5 743,61 грн., проценти 6 138,01 грн. та неустойка 180 грн.). Таким чином, з метою відновлення порушених прав позивача, звертаються до суду та просять стягнути з відповідача заборгованість за договором у вказаному розмірі, а також понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 01 травня 2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Роз`яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Представник позивача був належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Клопотань про розгляд справи в іншому порядку подано не було.

Відповідач був повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подано. Вказане дає суду підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 09.03.2024 року о 18:45 год. ОСОБА_1 було сформовано Заявку кредитного договору № 09.03.2024-100002593 (кредитної лінії), що є невід`ємною частиною Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 09.03.2024 року за посиланням https://sgroshi.com.ua /ua/informaciya-o-kompanii, згідно з ст. 11 ЗУ "Про електронну комерцію".

Відповідно до умов кредитного договору, позичальнику надається кредит на таких умовах: сума кредиту 9 000 грн. Строк, на який надається кредит - 70 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 17.05.2024 року. Період користування кредитом кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.35 % за 1 (один) день користування кредитом яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту 15 % від суми кредиту та дорівнює 1 350 грн.

Пунктом 14 передбачена неустойка - 90 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

09.03.2024 року о 18:45 год. була сформована Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (ацепт) кредитного договору № 09.03.2024-100002593 (кредитної лінії).

Додатком до даного кредитного договору є Інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 , який під час укладення кредитного договору пройшов ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку.

Кожна сторінка частини кредитного договору підписана електронним підписом позичальника - одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору.

На виконання умов договору, 09.03.2024 року о 18:45 год. відповідачу було перераховано кредитні кошти в розмірі 9 000,00 грн., шляхом перерахунку на його банківський рахунок НОМЕР_1 за допомогою системи LIQPAY (призначення платіжної операції: видача за договором № 09.03.2024-100002593), про що свідчить Квитанція (ID операції: 2435520013).

За Розрахунком позивача, станом на 06.04.2026 року, заборгованість ОСОБА_1 за договором 09.03.2024-100002593 від 09.03.2024 року становить 12 061.62 грн., з яких: основний борг 5 743.61 грн., залишок відсотків 6 138.01 грн. та залишок штрафів - 180 грн.

Згідно з ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно з ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частинами 1-12 ст. 11 цього ж Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим електронним підписом підписав Заявку, яка є частиною пропозиції на укладення кредитного договору (оферти), шляхом зазначення одноразового ідентифікатора, який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог ЗУ «Про електронну комерцію». Вказане безумовно свідчить про те, що відповідач ознайомився і погодився з умовами кредитного договору, відповідно, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору.

Суд вважає доведеним, що кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти відповідно до його умов.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

За ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Так, за умовами кредитного договору, відповідач зобов`язаний був повернути отримані грошові кошти у визначений договором строк та виконати інші зобов`язання передбачені його умовами. Доказів того, що позичальник зобов`язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі матеріали справи не містять та стороною відповідача не надано. Також не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості та власного, альтернативного не надано, тому, суд сприймає такий, як достовірний.

Водночас, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути з відповідача, в тому числі, неустойку за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 180 грн., нарахування якої вважають правомірною та такою, що підлягає стягненню.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З 24.02.2022 року відповідно до ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.

15.03.2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України за № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України, щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено новими п. 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ «Про споживче кредитування» доповнено п. 61, який містить аналогічні положення. Також забороняється «збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 Закону.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір був укладений 09.03.2024 року, тобто після внесення змін до ЗУ "Про споживче кредитування".

Як вбачається із розрахунку заборгованості, нарахування відповідачу неустойки ТОВ «Споживчий центр» здійснювалось упродовж дії воєнного стану і її розмір становить 180,00 грн.

Відповідно до ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є ЦК України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (Постанова від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України (постанова Великої Палати ВС від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), постанова КЦС ВС від 08 листопада 2023 року у справі № 755/3412/22).

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позову в частині стягнення із відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 180,00 грн. необхідно відмовити.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість в загальному розмірі 11 881,62 грн. - без нарахованої неустойки.

Такий висновок суду відповідатиме обставинам справи та буде справедливим по відношенню до обох сторін.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, а саме, у разі часткового задоволення позову - судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2 622,66 грн. судового збору, пропорційно до суми задоволених позовних вимог.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код за ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 , заборгованість за Кредитним договором № 09.03.2024-100002593 від 09.03.2024 у розмірі 11 881 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят одну) грн. 62 коп. та 2 622 (дві тисячі шістсот двадцять дві) грн. 66 коп. судового збору, що був сплачений позивачем при подачі позову.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Сторони по справі:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя