Рішення № 137090196, 27.05.2026, Гребінківський районний суд Полтавської області

Гребінківський районний суд Полтавської області

__________________

Справа №: 528/1659/25

Провадження № 2/528/360/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 травня 2026 року м. Гребінка

27 травня 2026 року Гребінківський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді Татіщевої Я.В., секретаря Ігнатущенко І.М., розглянувши у приміщенні суду м. Гребінка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Представник ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ»» звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовує тим, що 22.02.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит» був укладений договір про споживчий кредит №629244, згідно з умовами якого відповідач отримав 4500,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Кредит надано на умовах строковості, зворотності та платності. Зазначає, що 01.02.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» було укладено Договір відступлення прав вимоги №01022024-1. Згідно вищевказаного Договору ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно з ОСОБА_1 за кредитним договором №629244 від 22.02.2023 року. Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 38556 грн. 00 коп., з яких: 4500 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 34056 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками, а також стягнути судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує, просив розглядати справу без його присутності в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач у судове засідання не з`явився, згідно відзиву на позовну заяву просить при ухваленні рішення зменшити розмір стягуваних відсотків, які в даному випадку в кілька разів перевищують розмір тілу кредиту та граничний розмір відповідальності, а також просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини в межах наданих письмових доказів, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних встановлених обставин і відповідних їм правовідносин.

Частиною 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ, передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Судом встановлено, що 22.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №629244.

Відповідно до умов договору: тип кредиту кредит; строк 365 днів; сума кредиту 4500,00 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою складає 38952,00 грн. в грошовому виразі та 47541,10 відсотків річних у процентному значені. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 . Договір підписано позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора Т114 (а.с. 11зврт.-21)

До договору додано додаток №1 Таблиця обчислення загальної вартості кредиту, Анкета-опитувальник клієнта, Паспорт споживчого кредиту (а.с. 10, 22).

Згідно Довідки про ідентифікацію клієнта, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 , з яким укладено договір №629244 від 22.02.2023 року, ідентифікований ТОВ «Селфі Кредит». Акцепт Договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) Т114 (а.с. 23зврт.).

Факт перерахування ТОВ «Селфі Кредит» кредитних коштів за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , підтверджується повідомленням ТОВ «Пейтек» №20251020-4478 від 20.10.2025 року (а.с. 24зврт.).

В матеріалах справи також міститься розрахунок заборгованості за кредитним договором №629244 від 22.02.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 38556 грн. 00 коп., з яких: 4500 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 34056 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками, станом на 01.02.2024 року (а.с. 25-31).

01.02.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» було укладено Договір відступлення прав вимоги №01022024-1. Згідно вищевказаного Договору ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно з ОСОБА_1 за кредитним договором №629244 від 22.02.2023 року. (а.с. 31зврт.-37)

12.12.2025 року ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» за вих№23367750 надіслало на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу (а.с. 38).

Матеріали справи свідчать про те, що кредитний договір укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Порядок укладення електронного договору передбачено нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає, що передбачено ст. 1077 ЦК України.

За нормою п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином(відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі i на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, про що свідчить норма ст. 514 ЦК України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором.

Однак, у постанові Верховного суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9.04.1985 № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9.04.1985 № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 7.10.2020 у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що встановлений сторонами договору розмір річних відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволення у розмірі 9000 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 4500 грн., заборгованість за відсотками 4500 грн.

Крім того, згідно з пунктом 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Правнича допомога ТОВ «ФК «КРЕДИТ КАПІТАЛ» надавалася на підставі договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 року, укладеного з Адвокатським об`єднанням «АПОЛОГЕТ» (а.с. 40 зврт.).

Відповідно до Акту №1245 наданих послуг, що є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги, загальна вартість наданих послуг складає 8000,00 грн.(а.с. 41).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, Баришевський проти України, Меріт проти України та ін.).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, з урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, часткового задоволення позову, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого адвокатом на виконання таких робіт, а також зважаючи на те, що розгляд справи не вимагав складного процесу доказування, а законодавча база та судова практика такої категорії справ не зазнавала будь-яких змін, що викликали б необхідність її опрацювання, а тому на думку суду з відповідача на користь позивача належить стягнути 1872 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, що на думку суду є співмірним, пропорційним та відповідає складності справи.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 526, 610, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 263-265, ч. 1 ст. 273, 280-282 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN № НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» МФО 300614, заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту по продукту «NewShort» №629244 від 22.02.2023 року, у сумі 9000 (дев`ять тисяч) грн. 00 коп. з яких: - 4500 грн. 00 коп. заборгованість по тілу кредиту; - 4500 грн. 00 коп. заборгованість за відсотками.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN № НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» МФО 300614, судовий збір у розмірі 566 (п`ятсот шістдесят шість) грн. 85 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN № НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» МФО 300614, витрати на правову допомогу у розмірі 1872 (одна тисяча вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 01.06.2026 року.

Суддя Я. В. Татіщева