Рішення № 137089188, 14.05.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/7092/25

Провадження № 2/362/1150/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

14 травня 2026 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої судді Мартинцової І.О.,

за участю секретаря судових засідань - Жеребко Ю.І.,Муляви А.І.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Василькові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Гребінківської селищної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовом, в якому просила позбавити ОСОБА_3 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з відповідачів на її користь аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки усіх видів їх доходів (заробітку), але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до досягнення старшою донькою повноліття.

В обґрунтування позову зазначає, що вона є рідною сестрою малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які на даний час проживають з нею, оскільки їх батьки (відповідачі по справі) ухиляються від виконання батьківських обов`язків щодо дітей, ведуть аморальний спосіб життя, зловживають спиртними напоями, ніде не працюють, не створюють належних умов для проживання дітей, не забезпечують їм належного харчування, навчання та медичного догляду, що, в сукупності, стало передумовою звернення до суду з даним позовом.

Процесуальні дії.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2025 року визначено головуючого суддю Мартинцову І.О.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.11.2025 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11.02.2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав, зазначених у позові, щодо ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідачі у судові засідання, призначені 20.01.2026, 11.02.2026, 10.03.2026, 29.04.2026 та 14.05.2026 року не з`явилась, про розгляд справи повідомлені належним чином (поштові повідомлення містяться в матеріалах справи).

Копію позовної заяви разом із ухвалою про відкриття провадження у справі відповідачі отримали 28.11.2025, що також підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, які міститься в матеріалах справи ( а.с. 63,64).

Однак, відповідачі своїм правом подачі відзиву на позов не скористалися та не направили до суду будь яких інших заяв та клопотань.

Відтак суд вважає за можливе на підставі статті 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення у справі.

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Гребінківської селищної ради в судових засіданнях підтримувала вимоги заяви та просила її задовольнити. зазначала, що працівники служби у справах дітей неодноразово відвідували родину та попереджали про зміну ставлення до виконання батьківських обовязків, однак відповідачі належних висновків не зробини, належних умов для догляду, проживання та виходвання дітей не створили, а тому службою ухвалено висновок про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав.

У судове засідання 14.05.2026 представник Служби у справах дітей та сім`ї Гребінківської селищної ради засідання не з`явився, подавши заяву, в якій просить проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

У судовому засіданні заслухано думку дітей.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи:

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження ( а.с.13,15, 16).

06.08.2004 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_1 від 06.08.2004 року (а.с.12).

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 01.02.2023 року вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 уклали шлюб 01.02.2023 року, після державної реєстрації якого ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_8 » (а.с.14).

Отже зі змісту вищевказаних свідоцтв про народження вбачається, що позивач по справі ОСОБА_1 є рідною сестрою малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до акту про підтвердження факту проживання дітей від 10.07.2025 року та акту обстеження умов проживання від 22.07.2025 року (а.с. 23, 25) встановлено, що діти проживають разом з позивачем та його членами сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира газифікована, електрифікована, облаштована необхідною побутовою технікою, в ній створені задовільні санітарно-побутові умови проживання, діти мають окремі кімнати, наявний сезонний одяг та значний запас продуктів харчування для дітей.

Факт проживання дітей з позивачем за вищевказаною адресою ( АДРЕСА_2 ) з січня 2025 року також підтверджується актом депутата Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області від 22.05.2025 року ( а.с.21) та довідками Комунального некомерційного підприємства «Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги (а.с.26) зі змісту яких також встановлено, що діти здорові та щеплені згідно віку.

Згідно довідок Лосятинської гімназії Гребінківської селищної ради від 04.06.2025 року ОСОБА_4 , 2010 р.н. та ОСОБА_5 , 2014 р. н. навчаються у 8-му та 4 класі (а.с. 17,18).

Відповідно до характеристики ОСОБА_4 , наданої директором та класним керівником Лосятинської гімназії Сніжана навчається в гімназії з першого класу, має середнього та достатнього рівня досягнення. До 8-го класу дитина проживала з батьками, які розлучені. Вони взагалі не займалися вихованням дочки, не цікавилися її життям. Дитина часто пропускала школу без поважних причин. На даний час ОСОБА_9 проживає в сім`ї своєї сестри ОСОБА_10 . З тих пір дитина постійно відвідує шкоду, робить домашні завдання. Також змінився характер дитини з агресивного на дружній, в колективі спілкується зі своїми однокласниками, має багато друзів, приймає активну участь у житті класу та школи ( а.с.19).

З характеристики ОСОБА_5 , наданої директором та класним керівником Лосятинської гімназії встановлено, що ОСОБА_11 навчається в гімназії з 1-го класу. Має початкового та середнього рівня досягнення, навчається не в повну міру своїх можливостей, на уроках не завжди уважний, малоактивний, іноді не у повному обсязі виконує домашні завдання, читає складами, не повністю розуміє зміст прочитаного, має короткотривалу пам`ять, до уроків готується не охоче. У характері учня домінують такі риси як невпевненість, лінь, байдужість та агресивність. Крім того, з характеристики вбачається, що батьки не приділяють належної уваги вихованню сина.

З акту підтвердження, складеного 10.07.2025 року депутатом Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області в присутності сусідів встановлено, що умови проживання відповідачів за адресою ( АДРЕСА_3 ) є незадовільними, у будинку відключено газопостачання та електропостачання, у будинку брудно, відсутній запас продуктів та дитячого сезонного одягу, будинок та господарські споруди потребують капітального ремонту, житловий будинок та присадибна ділянка не утримуються в належному стані та не використовуються за цільовим призначенням, домашнє підсобне господарство не утримується, а неповнолітні діти з січня 2025 року за вказаною адресою не проживають ( а.с.22).

Дані обставини також підтверджуються актом обстеження умов проживання від 10.07.2025 року (а.с.24).

У зв`язку з ухиленням батьків від виконання обов`язків по вихованню дітей наказом Служби у справах дітей та сім`ї Гребінківської селищної ради № 21 та 22 від 31.07.2025 року неповнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тимчасово влаштовано в сім`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с.28,29).

Нотаріально посвідченою заявою від 21.07.2027 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (чоловік позивача) надав згоду на тимчасове влаштування дітей на проживання в їх сім`ю до прийняття рішення про постійне місце їх влаштування (а.с.31).

Відповіднодо висновку щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області 186/20 від 25.09.2025 року Гребінківська селищна рада, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення громадянки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 та громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судовому засіданні заслухано думку дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка суду пояснила, що вона з братом ОСОБА_11 з січня 2025 року проживають у своєї старшої сестри ОСОБА_10 . За весь період проживання батьки не цікавляться її станом здоров`я, вихованням, навчанням та розвитком, не утримують їх з братом, не надають кошти на їх утримання. Батьки не спілкуються з ними навіть телефоном, не цікавляться їх життям, не приходять до школи. Вона не заперечує проти позбавлення батьків батьківських прав.

У судовому засіданні заслухано думку дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який розповів, що він проживає у своєї старшої сестри ОСОБА_10 з її родиною. У них гарні стосунки, йому там жити подобається більше ніж на " ОСОБА_12 ". розповів, що батьків він не бачить, один раз побачив їх у шкільному автобусі то вони подарували йому м`ячик. Батьки не відвідують його ні в школі ні у старшої сестри вдома, не телефонують. Навчанням та вихованням його займається ОСОБА_10 .

Нормативно-правове регулювання та оцінка суду.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Відтак, суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 724/743/15-ц (провадження № 61-16157св18) сформульовано висновки про те, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Суд приймає до уваги висновок щодо доцільності позбавлення відповідачів батьківських прав, затверджений рішенням Виконавчого комітету Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області 186/20 від 25.09.2025 року, відповідно до якого Гребінківська селищна рада, як орган опіки та піклування, вважає доцільним позбавлення громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьківських прав щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як належний, обґрунтований і такий, що підтверджується іншими наявними доказами у справі.

Згідно з статтею 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Відповідно до вказаної норми, у судовому засіданні заслухано думку дітей. Сніжана суду пояснила, що вже 1,5 роки вона проживає в родині сестри, яка забезпечує їх всім необхідним, контролює навчання, піклується про них. З батьками проживати вона не хоче, оскільки останні зловживають спиртними напоями, ніде не працюють, не цікавляться ними, а тому вона вважає за доцільне позбавити батьків батьківських прав.

В свою чергу ОСОБА_11 суду пояснив, що на даний час він вже 1,5 року проживає в сім`ї сестри, яка водить його до школи і піклується про нього. В нього склалися добрі стосунки з чоловіком сестри, а тому повертатися проживати до батьків він не хоче.

Суд враховує те, що про ухилення одним з батьків від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може свідчити не лише ненадання матеріального забезпечення кимось із батьків, але й брак спілкування, моральної та психологічної підтримки дитини, нездійснення участі у вихованні та розвитку дитини, незабезпечення потрібним харчуванням та лікуванням тощо.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позивач довів, що відповідачі самоусунулись від виконання батьківських обов`язків, контакту з дітьми не мають і не вживають жодних заходів щодо налагодження стосунків з ними, не цікавляться їх станом здоров`я, навчанням, духовним розвитком, не виявляють будь-якої турботи про дітей, не надають матеріальної підтримки.

В свою чергу, відповідачі не надали доказів наявності обставин на підтвердження належного виконання ними батьківських обов`язків, а так само на підтвердження наявності об`єктивних перешкод у спілкуванні з дітьми та бажання брати участь у їх вихованні, хоча копію позовної заяви з додатками отримали та про розгляд справи повідомлялись судом неодноразово.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність та виходячи із необхідності першочергового забезпечення якнайкращих інтересів дітей, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про позбавлення відповідачів батьківських прав відносно двох дітей.

При цьому суд враховує, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Вирішуючи питання щодо стягнення аліментів, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Крім того, ч. 3 ст. 166 СК України визначено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ст.ст. 180, 182 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття і при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей.

Статтею 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до положень ст. 182 СК України - при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною другою та третьою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №759/10277/18, провадження № 61-22317св19.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи, що відповідачі, будучи особами працездатного віку, у судове засідання не з`явились, позовні вимоги щодо стягнення з них аліментів на утримання дітей не спростували, не надали доказів щодо свого матеріального стану та стану здоров`я, суд, діючи перш за все в інтересах дітей, вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частки усіх видів їх доходів (заробітку кожного), але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення старшою донькою повноліття.

Крім того, згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору по 1211,20 грн. з кожного. Також, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за пред`явлення позовних вимог про стягнення аліментів, такий судовий збір підлягає стягненню на користь держави з відповідачів по 1211,20 грн з кожного.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження понесених витрат на надання правової допомоги позивачем подано копію договору про надання правової допомоги № 23 від 07.09.2025 р., протокол погодження видів, обсягів та договірної ціни за надання професійної правової допомоги від 10.09.2025 року,копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію ордеру.

В силу вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи

У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами ( ч. 45ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами ( ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Відповідачі в вимогами про зменшення витрат на правову допомогу до суду не зверталися.

Проаналізувавши зміст наданих позивачем документів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд, враховуючи предмет спору, обсяг досліджених адвокатом документів та повне задоволення позову дійшов висновку, що за даних обставин наявні підстави для стягнення з відповідачів на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.164, 165, 166, 180,181,182,191 СК України, ЗУ «Про охорону дитинства», ст.ст. 89, 132,141, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Гребінківської селищної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 12.09.2025 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 12.09.2025 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп та витрати на правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт № НОМЕР_4 , виданий 04.08.2022 року, орган що видав № 3214, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 31.05.1997 року Гребінківським СВМ Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Повний текст рішення складено 02.06.2026 року

Суддя Мартинцова І.О.