Рішення № 137088242, 02.06.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/2020/26

провадження у справі № 2/0285/1719/26

02 червня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої судді Сташків Т. Г.,

за секретаря судового засідання Матвіюк Т. М.,

сторони у справі: представник позивача Паладич А. О., відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Звягелі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ :

06.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (далі ТОВ «Свеа фінанс») звернулися до суду із зазначеним позовом та просили стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 5264117 від 22.01.2025 у розмірі 15 917,50 грн та 2662,40 грн суми судового збору.

В обґрунтування позову зазначають, що 22.01.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 5264117 у електронній формі. Отримавши кошти від фінансової компанії останній своїх зобов`язань не виконав і тому утворилась заборгованість у розмірі у розмірі 15 917,50 грн, яка складається з 4999,94 грн заборгованості за основною сумою боргу, 8595,69 грн заборгованості за відсотками, 2321,87 грн заборгованості за штрафом. Відповідно до договору факторингу від 26.08.2025 ТОВ «Свеа фінанс» набуло права грошової вимоги за вказаним кредитним договором до відповідача ОСОБА_1 . У добровільному порядку спір не вирішено, що змусило товариство звернутись до суду із зазначеним позовом.

07.04.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судові засідання 21.05.2026, 02.06.2026 учасники справи не прибули. Про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача у заяві просив розгляд справи провести у його відсутності, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у встановлений судом строк не подав відзив на позов, заперечень щодо розгляду справи в спрощеному провадженні.

Оскільки відповідач не повідомив про поважність причин повторної неявки в судове засідання, не подав відзив на позов та враховуючи позицію представника позивача суд відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України постановив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд виснує наступне.

22.01.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5264117, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 5000,00 грн та зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки, виконати інші зобов`язання у строки, визначені договором. Згідно з пунктами 1.3, 1.4, 1.4.1 договору кредит надано на строк 365 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами за процентною ставкою 0,95 % в день. Передбачено нарахування зниженої процентної ставки у розмірі 0,01% у день до 26.01.2022. Пунктом 6.3 встановлено відповідальність за неналежне виконання зобов`язань за договором та сплату штрафу у розмірі 75 % від суми невиконаного зобов`язання. Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування на картку із № НОМЕР_1 .

Зазначений договір про надання фінансового кредиту, паспорт споживчого кредиту, графік платежів підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом із одноразовим ідентифікатором 22.01.2025.

Відповідно до повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 26.08.2025 на виконання договору про переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, укладеного із ТОВ «Лінеура Україна», товариством 22.01.2025 о 14:31:06 успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_2 у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Лінеура Україна» (первісного кредитора) станом на 26.08.2025 відповідач має заборгованість за спірним договором у розмірі 15 917,50 грн, яка складається з 4999,94 грн заборгованості за основною сумою боргу, 8595,69 грн заборгованості за відсотками, 2321,87 грн заборгованості за штрафом.

Також 26.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-33/25, відповідно до умов якого ТОВ «Свеа фінанс» набуває за плату належні права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

До договору долучено копію платіжної інструкції про перерахування коштів від ТОВ «Свеа фінанс» на користь ТОВ «Лінеура Україна» на виконання договору факторингу від 26.03.2025; Реєстр боржників до договору факторингу від 26.08.2025 та витяг з реєстру боржників, де зазначено, що ОСОБА_1 має борг за договором № 5264117 у розмірі 15 917,50 грн.

При вирішенні спору по суті суд керується наступними нормами права.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 625 ЦК України.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також відповідно до положень ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Основоположним принципом цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, який закріплений положеннями статей 12, 81 ЦПК України, та полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що між сторонами склалися договірні правовідносини. Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5264117 від 22.01.2025 між первісним кредитором та ОСОБА_1 укладений у електронній формі відповідно до ст. 12 Закону України Про електронну комерцію. Сторони обумовили істотні умови договору як то розмір кредиту та суму відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами, штрафи, строк дії договору, тощо.

Також позивачем доведено виконання ТОВ «Лінеура Україна» своїх зобов`язань за договором № 5264117 від 22.01.2025 щодо надання відповідачу кредитних коштів у розмірі, встановленому договором.

Вказане підтверджується повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 26.08.2025 про перерахування 22.01.2025 о 14:31:06 на платіжну картку клієнта № НОМЕР_2 коштів у розмірі 5000,00 грн.

Суд звертає увагу, що у вказаному повідомленні дата та час переказу коштів, сума коштів та маска платіжної картки клієнта збігається із аналогічними даними, зазначеними відповідачем у договорі про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5264117.

Також позивачем доведено набуття права вимоги за договором № 5264117 від 22.01.2025 відповідно до копій договору факторингу від 26.08.2025, квитанції про перерахування коштів на виконання договору, витягу із реєстру боржників, де зазначено суму заборгованості ОСОБА_1 за спірним договором.

Оскільки сторони досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання кредитного договору Цивільного кодексу України та уклали цей договір, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.

На підтвердження розміру заборгованості за договором № 5264117 від 22.01.2025 позивачем долучено розрахунок заборгованості, який відповідачем не спростовано.

Перевіряючи правильність розрахунків заборгованості, наданих позивачем, суд констатує, що заборгованість за відсотками первісним позикодавцем нарахована у межах строку кредитування та за відсотковою ставкою, узгодженою сторонами у договорі від 22.01.2025 протягом пільгового та поточного періодів, враховано часткову сплату зобов`язань у розмірі 1652,88 грн.

Одночасно суд звертає увагу та той факт, що нарахування штрафу (пені) прямо суперечить вимогам п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак позивачем частково доведено порушення його майнових прав відповідачем.

За таких обставин суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

У силу приписів ст. 141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню у розмірі 2274,04 грн (а. с. 1).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» заборгованість за кредитним договором № 5264117 від 22.01.2025 у розмірі 13 595,63 грн, яка складається з 4999,94 грн заборгованості за основною сумою боргу, 8595,69 грн заборгованості за відсотками.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2274,04 грн.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Звягельським міськрайонним судом Житомирської області за заявою відповідача протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається позивачем безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного тексту рішення 02 червня 2026 року.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 37616221);

відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя Тетяна СТАШКІВ