Ухвала суду № 137085792, 03.06.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2091/26

2/154/1362/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Володимир

Суддя Володимирського міського суду Волинської області Вітер І.Р., перевіривши виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , поданим представником позивача адвокатом Герасимчук Людмилою Романівною, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Володимирський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області, про скасування арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2026 року через систему «Електронний суд» до Володимирського міського суду Волинської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана його представником адвокатом Герасимчук Людмилою Романівною, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Володимирський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області, про скасування арешту з майна.

Позивач просить скасувати арешт / заборону відчуження нерухомого майна, накладений на належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що у лютому 2026 року позивач отримав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та виявив існування обтяження належної йому квартири. Згідно з наданим позивачем витягом, таке обтяження зареєстроване Володимир-Волинською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали Нововолинського міського суду Волинської області від 09 листопада 2005 року у справі № 2-1787/05.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 28 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки вона була подана без документа про сплату судового збору, містила недостатні відомості для належної ідентифікації відповідача ОСОБА_2 , а також не давала змоги однозначно встановити правову природу заявленої вимоги, належний спосіб захисту та процесуальний порядок звернення до суду, з огляду на те, що обтяження квартири зареєстроване на підставі ухвали Нововолинського міського суду Волинської області від 09 листопада 2005 року у справі № 2-1787/05 про забезпечення позову, тоді як інші додані позивачем судові рішення стосувалися кримінальної справи та арешту автомобілів, а не безпосередньо заборони відчуження спірної квартири. Надано позивачу строк для усунення недоліків.

01 червня 2026 року представник позивача адвокат Герасимчук Л.Р. подала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучила додаткові документи.

У заяві про усунення недоліків представник позивача зазначила додаткові відомості щодо відповідача, зокрема те, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, представник позивача зазначила, що на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем сплачено судовий збір.

Із заяви про усунення недоліків та доданих до неї документів вбачається, що представником позивача отримано додаткові матеріали з Нововолинського міського суду Волинської області, зокрема копію заочного рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 23 лютого 2006 року у справі № 2-26/06 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також копію ухвали Апеляційного суду Волинської області від 29 серпня 2006 року, якою це рішення залишено без змін.

Також до заяви про усунення недоліків долучено довідку архіваріуса Нововолинського міського суду Волинської області про те, що цивільна справа № 2-26/06 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди знищена згідно з Переліком судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання.

Зі змісту заяви про усунення недоліків убачається, що позивач наполягає на тому, що на цей час будь-які виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відсутні, тому він не є стороною виконавчого провадження та не має можливості звернутися зі скаргою в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд виходить із того, що захист цивільного права в позовному провадженні можливий за наявності матеріально-правового спору між сторонами, тобто спору про порушене, невизнане або оспорюване цивільне право чи інтерес, який підлягає вирішенню шляхом ухвалення судового рішення по суті заявлених позовних вимог.

У постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 Обєднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду роз?яснила, що «під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Відсутність матеріально-правового спору унеможливлює вирішення справи по суті в порядку позовного провадження».

Разом із тим заявлена ОСОБА_1 вимога за своїм змістом спрямована не на вирішення нового матеріально-правового спору між ним і ОСОБА_2 , а на припинення дії заборони відчуження нерухомого майна, яка була застосована ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 09 листопада 2005 року у справі № 2-1787/05 як захід забезпечення позову.

Те, що відповідне обтяження було зареєстроване Володимир-Волинською державною нотаріальною конторою у відповідному реєстрі, не змінює правової природи такого обтяження, оскільки підставою його виникнення, за твердженням самого позивача та згідно з наданим ним витягом, є саме ухвала суду про забезпечення позову.

Питання скасування заходів забезпечення позову врегульоване спеціальними нормами цивільного процесуального закону.

Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно з частиною четвертою статті 158 ЦПК України за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

За змістом частини одинадцятої статті 158 ЦПК України примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та/або виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

Отже, саме процесуальний закон визначає спеціальний порядок вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, і такий порядок не передбачає звернення особи з новим самостійним позовом до іншого суду про скасування відповідного заходу забезпечення.

З огляду на викладене, вимога про скасування заборони відчуження майна, накладеної ухвалою суду як захід забезпечення позову, не є самостійною матеріально-правовою вимогою до відповідача, а є процесуальним питанням, пов`язаним із дією ухвали суду про забезпечення позову у відповідній цивільній справі.

Посилання позивача на те, що цивільна справа № 2-26/06 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди знищена у зв`язку із закінченням строків її зберігання, не змінює встановленого законом процесуального порядку вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову.

ЦПК України передбачає спеціальний порядок відновлення втраченого судового провадження. Відповідно до частини першої статті 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться в порядку, встановленому цим Кодексом.

При вирішенні питання про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги, зокрема, частину справи, яка збереглася, документи, надіслані або видані судом учасникам справи та іншим особам, матеріали виконавчого провадження, будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками процесу, відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, дані Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з офіційних джерел.

Таким чином, у разі знищення або втрати матеріалів справи заінтересована особа не позбавлена права на судовий захист, однак такий захист має здійснюватися у визначеному ЦПК України процесуальному порядку, зокрема шляхом звернення до суду, який розглядав відповідну справу, із заявою про відновлення втраченого судового провадження, а після цього або одночасно за наявності достатніх матеріалів із вмотивованим клопотанням про скасування заходів забезпечення позову.

Суд враховує також правову логіку, висловлену Верховним Судом у постанові від 22 травня 2026 року у справі № 606/1141/25, відповідно до якої у разі, коли законом для відповідної особи передбачено спеціальний процесуальний порядок захисту права, звернення з новим позовом про зняття арешту з майна є неналежним процесуальним способом захисту. У цій постанові Верховний Суд погодився з висновком про закриття позовного провадження, оскільки боржник у виконавчому провадженні не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, якщо законом передбачений інший спосіб судового захисту оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Хоча у справі, що перевіряється судом, йдеться не про арешт, накладений державним виконавцем, а про захід забезпечення позову, застосований ухвалою суду, наведений підхід Верховного Суду є релевантним у частині загального процесуального висновку: наявність спеціального процесуального порядку вирішення відповідного питання виключає можливість ініціювання нового позовного провадження для досягнення тієї ж процесуальної мети.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зміст цієї норми охоплює не лише випадки, коли заявлені вимоги віднесені до юрисдикції іншого судочинства, а й випадки, коли заявлена вимога за своєю правовою природою не може бути предметом самостійного позовного провадження, оскільки для її вирішення процесуальним законом передбачено інший спеціальний порядок.

Оскільки позовна вимога ОСОБА_1 фактично спрямована на скасування заходу забезпечення позову, застосованого ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 09 листопада 2005 року у справі № 2-1787/05, така вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства як нова позовна справа.

У зв`язку з цим у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Володимирський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області, про скасування арешту з майна слід відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

При цьому суд роз`яснює позивачу, що вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 09 листопада 2005 року у справі № 2-1787/05, належить до процесуального порядку, передбаченого ЦПК України, шляхом звернення до Нововолинського міського суду Волинської області із відповідною заявою про скасування заходів забезпечення позову, а у разі необхідності із заявою про відновлення втраченого судового провадження.

Керуючись статтями 4, 5, 158, 186, 260, 261, 353, 354, 488494 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , поданим представником позивача адвокатом Герасимчук Людмилою Романівною, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Володимирський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області, про скасування арешту з майна.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що питання про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 09 листопада 2005 року у справі № 2-1787/05, підлягає вирішенню Нововолинським міським судом Волинської області у порядку, передбаченому ЦПК України для скасування заходів забезпечення позову.

Роз`яснити ОСОБА_1 право звернутися до Нововолинського міського суду Волинської області із заявою про скасування заходів забезпечення позову, а у разі необхідності із заявою про відновлення втраченого судового провадження.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати заявнику.

Копію позовної заяви залишити в суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя І.Р. Вітер