Рішення № 137081611, 03.06.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2497/26

Провадження № 2/466/2428/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Зими І.Є.

секретаря судового засідання Васинчик М.О.

відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

26 березня 2026 року, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №607011490 від 09.12.2020 року , у розмірі 60 025, 20 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 7 000грн.

В обґрунтування вимог зазначає, що 09 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачкою було укладено кредитний договір №607011490 в електронній формі, шляхом використання одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач зазначає, що перед укладенням кредитного договору відповідачка пройшла процедуру реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, створила особистий кабінет, подала заявку на отримання кредиту, вказавши необхідні персональні дані, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти та реквізити банківської картки, після чого отримала одноразовий ідентифікатор, який використала для підписання кредитного договору.

Кредитний договір був укладений відповідно до вимог чинного законодавства, містив усі істотні умови кредитування, а тому є належною правовою підставою для виникнення між сторонами цивільних прав та обов`язків.

На виконання умов договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало відповідачці кредитні кошти. Первісно сума кредиту становила 3 000 грн, однак у подальшому відповідачка скористалася можливістю збільшення кредитного ліміту, внаслідок чого загальний розмір фактично отриманих нею кредитних коштів склав 11 500 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачкою взятих на себе договірних зобов`язань утворилася прострочена заборгованість.

Право вимоги за кредитним договором №607011490 неодноразово відступалося на підставі договорів факторингу.

Так, на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та Реєстру прав вимоги №161 від 23 листопада 2021 року право вимоги перейшло від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс».

У подальшому , на підставі договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та Реєстру прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року право вимоги було відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Надалі на підставі договору факторингу №11/07/25-Е від 11 липня 2025 року, Реєстру боржників від 14 липня 2025 року та акту приймання-передачі реєстру боржників, право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».

Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду загальна сума заборгованості відповідачки за кредитним договором становить 60 025,20 грн, з яких : 11 492,19 грн становить заборгованість за основною сумою кредиту, а 48 533,01 грн заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Посилаючись на те, що відповідачка добровільно взяті на себе зобов`язання не виконала, заборгованість не погасила та вимоги нового кредитора залишила без виконання, позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість у повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.03.2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачка ОСОБА_1 08.02.2026 року, подала до суду заяву, у якій зазначила, що визнає наявність заборгованості за основною сумою кредиту, однак не погоджується з заявленим позивачем розміром процентів та просить суд зменшити суму заборгованості, яка підлягає стягненню.

В судове засіданні представник позивача не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідачка в судовому засіданні просила суд зменшити суму заборгованості, що підлягає до стягнення. Окрім того, просила суд зменшити витрати на правову допомогу, оскільки розмір у 7 000 грн. є явно завищеним.

Заслухавши пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 09 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №607011490 в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора MNV26G8S відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов вказаного договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачці грошові кошти на умовах строковості, платності та повернення, а позичальниця, у свою чергу, зобов`язалася повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними у строки та на умовах, визначених договором.

У відповідності до статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, у тому числі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин вважається підписаним з моменту використання електронного підпису, у тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Із матеріалів справи вбачається, що перед укладенням кредитного договору відповідачка пройшла процедуру реєстрації на офіційному сайті кредитодавця, створила особистий кабінет, подала заявку на отримання кредиту, зазначивши свої персональні дані, номер телефону, адресу електронної пошти та реквізити банківської картки, після чого отримала одноразовий ідентифікатор та використала його для підписання кредитного договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що кредитний договір №607011490 від 09 грудня 2020 року укладений сторонами у передбаченій законом формі, містить усі істотні умови кредитного договору та є належною правовою підставою для виникнення між сторонами цивільних прав та обов`язків.

На виконання взятих на себе зобов`язань первісний кредитор надав відповідачці кредитні кошти. З наданих позивачем документів убачається, що первісно відповідачці було надано кредит у розмірі 3 000 грн, однак у подальшому відповідачка скористалася правом на збільшення суми кредиту, внаслідок чого загальний розмір фактично отриманих нею кредитних коштів склав 11 500 грн.

Факт отримання відповідачкою кредитних коштів підтверджується наявними в матеріалах справи документами щодо перерахування грошових коштів на банківську картку відповідачки, а також не заперечується останньою.

Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що протягом строку користування кредитом відповідачка здійснювала платежі на його погашення, загальна сума яких становила 22 489 грн, що також свідчить про визнання нею факту існування кредитних правовідносин між сторонами та користування кредитними коштами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас судом встановлено, що право вимоги за вказаним кредитним договором у подальшому неодноразово відступалося на підставі договорів факторингу.

Так, 23 листопада 2021 року право вимоги було відступлено ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», надалі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а в подальшому на підставі договору факторингу №11/07/25-Е від 11 липня 2025 року перейшло до позивача -ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».

Оцінивши надані договори факторингу, витяги з реєстрів прав вимоги, акти приймання-передачі та інші письмові докази, суд вважає доведеним факт набуття позивачем права вимоги до відповідачки за кредитним договором №607011490 від 09 грудня 2020 року.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату відступлення права вимоги за Реєстром прав вимоги №161 від 23 листопада 2021 року заборгованість відповідачки складала 11 492 грн 19 коп. за основною сумою кредиту та 34 197 грн 63 коп. за процентами за користування кредитними коштами.

У подальшому новими кредиторами здійснювалось нарахування процентів, унаслідок чого розмір процентів збільшився до 48 533 грн 01 коп., а загальна сума заявленої до стягнення заборгованості склала 60 025 грн 20 коп.

Разом із тим відповідачка, не заперечуючи факту отримання кредитних коштів та наявності заборгованості за тілом кредиту, просила суд перевірити правомірність заявленого розміру процентів та зменшити суму заборгованості, яка підлягає стягненню.

Перевіряючи наведені доводи, суд виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється. Після настання строку виконання грошового зобов`язання правовідносини сторін переходять у сферу охоронних правовідносин, а права кредитора підлягають захисту способами, визначеними статтею 625 ЦК України. Зазначена правова позиція неодноразово підтверджувалась Верховним Судом та є обов`язковою для врахування судами нижчих інстанцій.

Судом встановлено, що сума процентів у розмірі 34 197 грн 63 коп. була сформована станом на дату відступлення права вимоги первісним кредитором та підтверджена матеріалами справи.

Натомість належного та достатнього обґрунтування правомірності подальшого нарахування процентів понад зазначену суму позивачем не надано.

Поданий позивачем розрахунок не містить достатніх відомостей, які б дозволяли суду перевірити правові підстави для нарахування додаткових процентів після переходу права вимоги та після спливу строку кредитування.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення процентів понад 34 197 грн 63 коп. є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Водночас заборгованість за тілом кредиту у розмірі 11 492 грн 19 коп. та процентами у розмірі 34 197 грн 63 коп. підтверджується належними та допустимими доказами, не спростована відповідачкою та підлягає стягненню.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача 45 689 грн 82 коп., що складається із 11 492 грн 19 коп. заборгованості за основною сумою кредиту та 34 197 грн 63 коп. заборгованості за процентами.

Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути в користь позивача судові витрати.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подані: копія Договору правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, копія Додаткової угоди № 25770899337 від 01.09.2025 до Договору правничої допомоги № 20/08/25-01, копія Акту прийому-передачі наданих послуг, копія свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю (оригінал знаходяться у адвоката), копія довіреності адвоката.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 7 000 грн.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би потратити на підготовку матеріалів. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу в розмірі 2 500 грн, що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг, та складністю вказаної цивільної справи.

Керуючись: ст.ст. 512, 526, 543, 1054 ЦК України, ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України,суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором №607011490 від 09 грудня 2020 року в розмірі 45 689 (сорок п`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн 82 коп., що складається з: 11 492 грн 19 коп. - заборгованість за основною сумою боргу, 34 197 грн 63 коп. - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 2 662.40 грн ( дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2 500 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень).

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Сторони в справі:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, каб.13.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя І. Є. Зима