Ухвала суду № 137081277, 27.05.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/3704/26

Провадження №4-с/463/7/26

УХВАЛА

27 травня 2026 року м. Львів

Личаківський районний суд міста Львова у складі:

головуючого-судді Яворського С.Й.,

за участю секретаря судового засідання Станько Р.О.,

скаржника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові скаргу ОСОБА_2 (ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стасюк Наталія Святославівна (місцезнаходження: 79019, м.Львів, пр-т.В.Чорновола,39, ЄДРПОУ 35009358), Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Укрполіграфпостач» (місцезнаходження: 79017, м.Львів, вул.Зелена,44А, ЄДРПОУ 22366902) на постанову старшого державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стасюк Наталії Святославівни від 27.03.2026 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1,,

встановив:

В провадженні суду перебуває вищезазначена скарга.

Скаржник в обгрунтування скарги зазначає, що він є стягувачем у виконавчому провадженні НОМЕР_1, відкритому на підставі виконавчого листа у справі №463/8494/24. Відповідно до рішення суду від 19.02.2025 року боржника зобов`язано усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, зокрема шляхом знесення (демонтажу) бетонної конструкції з фундаментних блоків та шляхом знесення пристрою для перекривання шляху (шлагбаума) на заїзд в арку між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , які перекривають проїзд. 27.03.2026 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі нібито повного виконання рішення суду. Скаржник вважає дану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню з тих підстав, що таке не виконано, а саме: бетонні блоки не демонтовані як об`єкт; бетонні блоки не ліквідовані/вивезені; вони переміщені на незначну відстань від місця порушення; конструкція збережена в придатному стані для повторного встановлення; бетонна опора під шлагбаумом не демонтована. Таким чином, на думку скаржника, відбулось не знесення, а переміщення об`єкта (фундаментних блоків), та неповне виконання рішення суду в частині збереження бетонної опори пристрою для перекривання шляху (шлагбаума).

Крім цього, скаржник зазначає, що не досягнуто результату, передбаченого рішенням суду, зокрема, відповідно ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» виконання має забезпечити реальне відновлення порушеного права. Результат рішення суду включає: усунення перешкоди, ліквідацію конструкції, унеможливлення повторного блокування. Станом на день скерування скарги фактично прохід лише тимчасово звільнений, а можливість повторного порушення збережена, а тому рішення суду не виконано по суті. Акт державного виконавця не відповідає фактичним обставинам, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження базується виключно на «акті державного виконавця від 26.03.2026», однак акт не фіксує ліквідацію об`єкта, не фіксує вивезення матеріалів, не враховує ризик повторного встановлення, суперечить фактичним доказам (фото), відповідно такий акт не є належною підставою для закриття провадження. Має місце передчасне закриття виконавчого провадження. У даному випадку повного виконання не відбулося, результату рішення не досягнуто, підстави для закриття знову ж таки відсутні. Наявне порушення прав стягувача через передчасне закінчення виконавчого провадження призводить до втрати можливості примусового виконання, припинення заходів впливу боржника та ризику повторного порушення. При цьому закінчене виконавче провадження не може бути розпочате знову, тобто наслідки є критичними і незворотними. Територія після так званого «демонтажу» не приведена у належний стан, зокрема, наявні залишки будівельних елементів (бетонні залишки, пісок, кам`яні уламки, сміття) Фактично має місце часткове формальне виконання рішення, яке не усуває порушення остаточно.

Представником стягувача Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Укрполіграфпостач» - адвокатом Пащук А.І. подано заперечення на скаргу скаржника, відповідно до якого зазначає, що рішення суду виконано, а тому в задоволенні скарги просить відмовити. До заперечення долучено фотознімки території.

Старшим державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стасюк Н.С. подано заперечення на скаргу скаржника, відповідно до якого зазначає, що рішення суду виконано, а тому в задоволенні скарги просить відмовити.

Стягувачем ОСОБА_2 подано заперечення на пояснення боржника, клопотання про визнання строку звернення до суду дотриманим, пояснення на заперечення державного виконавця.

ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги скарги підтримав, просить таку задоволити з підстав викладених в скарзі.

Представником стягувача Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Укрполіграфпостач» - адвокатом Пащук А.І. до судового засідання подано заяву про розгляд скарги у його відсутності, в задоволенні такої просить відмовити.

Старшим державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стасюк Н.С. до судового засідання подано заяву, відповідно до якої щодо вимог скарги заперечує, в задоволенні такої просить відмовити.

Заслухавши ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи, скаргу, мотиви її обґрунтування, надавши правову кваліфікацію діям учасників виконавчого провадження, правову норму, яка підлягає застосуванню у відносинах сторін, дослідивши її фактичні обставини, пов`язані з виконанням рішення суду, заслухавши учасників судового засідання, суд дійшов висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КонституцієюУкраїни, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із ст. 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Судом встановлено, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 19.02.2025 по справі №463/8494/24, ухвалено в тому числі зобов`язати Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма «Укрполіграфпостач» усунути ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 перешкоди у користуванні майном шляхом знесення пристрою для перекривання шляху (шлагбаума) на заїзді в арку між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (координати 49.83128468023194, 24.0423090947921) та самовільно встановленої капітальної споруди з фундаментних блоків в проїзді проїзд/прохід з вул.Карпатської (координати 49.830933160719894, 24.0418025021408). Дане рішення суду набрало законної сили.

19.02.2025 Личаківським районним судом видано виконавчий лист, з визначенням резолютивної частини рішення суду, а саме: «зобов`язати Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма «Укрполіграфпостач» усунути ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 перешкоди у користуванні майном шляхом знесення пристрою для перекривання шляху (шлагбаума) на заїзді в арку між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (координати 49.83128468023194, 24.0423090947921) та самовільно встановленої капітальної споруди з фундаментних блоків в проїзді проїзд/прохід з вул.Карпатської (координати 49.830933160719894, 24.0418025021408)».

У межах зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем вжито передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання, а саме:

-Винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про стягнення витрат виконавчого провадження від 24.06.2025;

-Складено акти державного виконавця за невиконання рішення суду - від 03.07.2025, 05.08.2025, 15.09.2025;

-Винесено постанови про накладення штрафів на боржника за не виконання рішення суду - від 05.08.2025, 15.09.2025;

-18.09.2025 року направлено повідомлення до органів Національної поліції щодо можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України, за результатами чого відомості внесено до ЄРДР;

-27.03.2026 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

Згідно оскаржуваної постанови державного виконавця від 27.03.2026, рішення суду боржником виконано шляхом знесення пристрою для перекривання шляху (шлагбаума) на заїзді в арку між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (координати 49.83128468023194, 24.0423090947921) та самовільно встановленої капітальної споруди з фундаментних блоків в проїзді проїзд/прохід з вул.Карпатської (координати 49.830933160719894, 24.0418025021408) - що зафіксовано актом державного виконавця від 26.03.2026 року та фото додаються у сканкопіях виконавчого провадження, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження боржником сплачені.

Стаття 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Статтею 129-1 Конституції встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Засади виконавчого провадження визначені частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень.

За визначеннями, наведеними у частині другій статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ, а боржником - визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Процедура виконання рішень немайнового характеру визначена Розділом VIII Закону України «Про виконавче провадження».

За правилами частини першої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».

За умовами частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» установлено відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Зокрема, частиною першою указаної норми передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що гарантії щодо обов`язковості виконання судових рішень, встановлені Конституцією України, реалізуються як у добровільному порядку так і через механізм застосування примусу, який забезпечують органи виконавчої служби. Норми Закону України «Про виконавче провадження» спрямовані саме на забезпечення безумовного виконання судового рішення і винятки з цього правила також регламентовані цим законом. Це означає, що у кожному конкретному випадку суди мають надати оцінку діям державного виконавця щодо застосування до боржника заходів впливу, виходячи із оцінки наявності або відсутності обставин, які об`єктивно перешкоджали або унеможливлювали виконання ним судового рішення

Зміст наведених норм указує, що правовий підхід щодо застосування положень частини другої статті 15 у взаємозв`язку зі статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» у правовідносинах, що стосуються застосування до боржника заходів впливу необхідно формувати через призму оцінки змісту зобов`язальної частини виконавчого документа, яка повинна відповідати резолютивній частині судового рішення, та аналізу причин, з якими боржник пов`язує неможливість виконати судове рішення.

Це означає, що у разі, якщо резолютивна частина судового рішення є нечіткою за змістом, тобто коли вона є незрозумілою як для осіб, стосовно яких його ухвалено, так і для тих, хто здійснює його виконання, через що рішення суду неможливо виконати примусово або є імовірність неправильного його виконання, рішення державного виконавця про застосування до боржника заходів впливу (у зв`язку з невиконанням ним цього рішення) у таких випадках є передчасним.

Водночас норми процесуального закону надають учасникам виконавчого провадження право звернутися до суду із заявою про роз`яснення такого рішення.

Як вбачається з матеріалів скарги, та моніторингу ЄДРСР представник стягувача звертався до суду з заявою про роз`яснення рішення суду, однак в задоволенні заяви Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Укрполіграфпостач», поданої його представником Пащуком Артемом Ігоровичем про роз`яснення судового рішення відмовити, з тих підстав, що рішення містить вичерпні, чіткі і такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті пред`явлених та розглянутих вимог, а як вбачається із заяви про роз`яснення рішення суду, представник відповідача фактично просить внести в нього нові дані, що фактично є зміною суті рішення, що не передбачено ст.221 ЦПК України.

Отже рішення суду є зрозумілим, а його виконання не містить підстав для двозначного трактування.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як вбачається з долучених сторонами фотознімків, боржником рішення суду виконано, а саме: усунуто ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 перешкоди у користуванні майном шляхом знесення пристрою для перекривання шляху (шлагбаума) на заїзді в арку між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (координати 49.83128468023194, 24.0423090947921) та самовільно встановленої капітальної споруди з фундаментних блоків в проїзді проїзд/прохід з вул.Карпатської (координати 49.830933160719894, 24.0418025021408)».

Посилання скаржника на те, що станом на день винесення оскаржуваної постанови, не вивезено бетонні блоки, а такі переміщені на незначну відстань від місця порушення, не спростовують даного факту, з тих підстав що боржником усунуто ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 перешкоди у користуванні майном шляхом знесення пристрою для перекривання шляху (шлагбаума) на заїзді в арку між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (координати 49.83128468023194, 24.0423090947921) та самовільно встановленої капітальної споруди з фундаментних блоків в проїзді проїзд/прохід з вул.Карпатської (координати 49.830933160719894, 24.0418025021408)». Натомість зазначені скаржником у своїй скарзі та поясненнях заперечення щодо невиконання рішення суду, формують точку зору, на приведення земельної ділянки в стан, який перебував до цього, однак такого зобов`язання рішення суду не містить. Припущення скаржника, що боржник в майбутньому може повернути засоби які чинили стягувачам перешкоду, не заслуговують на вагу, оскільки доказування не формується на припущеннях. Крім цього, у разі настання таких дій, законодавством передбачено відповідні заходи примусу.

Посилання представника боржника та державного виконавця на те, що скаржник звернувся з даною скаргу з пропуском строку на таке звернення, в судовому процесі не підтвердились.

Будь-яких інших доказів протиправності оскаржуваної постанови скаржником не надано.

Відповідно до ч.3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищенаведене, в задоволенні скарги слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись 451 ЦПК України, ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», суд

у х в а л и в :

В задоволенні скарги ОСОБА_2 (ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стасюк Наталія Святославівна (місцезнаходження: 79019, м.Львів, пр-т.В.Чорновола,39, ЄДРПОУ 35009358), Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Укрполіграфпостач» (місцезнаходження: 79017, м.Львів, вул.Зелена,44А, ЄДРПОУ 22366902) на постанову старшого державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стасюк Наталії Святославівни від 27.03.2026 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 02.06.2026.

Суддя С.Й. Яворський