Рішення № 137081078, 03.06.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1671/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Павлюк О. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Гнаткович В. С.,

представника позивача Кусого А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові, Львівське районне управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області, про звільнення майна з-під арешту,

В С Т А Н О В И В :

1. Позиції сторін та учасників справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Позивач звернувся з цим позовом до Галицького районного суду м. Львова, у якому просить скасувати арешт з квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ (реєстраційний номер обтяження 4824931) накладений на підставі ухвали від 01.02.2002 ВДВС Личаківського районного управління юстиції та (реєстраційний номер обтяження 4825886) ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 01.02.2002, а також арешт з квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ (реєстраційний номер обтяження 4157493), накладений на підставі кримінальної справи 144-2022, 12.04.2002, за заявою Франківського РВ УМВС України у Львівський області, ОСОБА_3 виконавець Манчур Р.Я.

В обґрунтування позову зазначає, що Курія Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви є законним власником такого нерухомого майна: 1) Квартира АДРЕСА_1 ; 2) Квартира АДРЕСА_1 . Проте з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено наявність арештів. Зокрема, щодо квартири АДРЕСА_2 ) Реєстраційний номер обтяження 4824931 ухвала без номера від 01.02.2002 року, винесена ВДВС Личаківського районного управління юстиції, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 Реєстраційний номер обтяження 4825886 ухвала без номера від 01.02.2002 року, постановлена Личаківським районним судом м. Львова (суддя Танечник І.І.), якою накладено арешт на зазначену квартиру. Відповідно до інформаційної довідки № 465766896 від 26.02.2026, власником квартири зазначена ОСОБА_2 , що не відповідає дійсності та правовстановлюючим документам. Щодо квартири АДРЕСА_2 : Реєстраційний номер обтяження 4157493 кримінальна справа № 144-2022 від 12.04.2002, Франківський РВ УМВС України у Львівській області (виконавець Манчур Р.Я.), якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 . Відповідно до інформаційної довідки № 465766896 від 26.02.2026 власником квартири зазначений ОСОБА_1 , що також не відповідає дійсності. Представник Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ скерував адвокатські запити до Личаківського районного суду м. Львова, Личаківського відділу державної виконавчої служби, Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області, Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області та до Львівського державного нотаріального архіву з метою отримання документів, що стали підставою про накладення арешту. Відповідно до відповіді Личаківського відділу ДВС №9516 від 18.02.2026 у відділі відсутні відомості. Відповідно до відповіді Личаківського районного суду м. Львова від 12.02.2026 відсутні дані щодо справ у 2002 році, де стороною була б ОСОБА_2 . Відповідей Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області, Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області та Львівського державного нотаріального архіву станом на дату подання позовної заяви не надходили. Враховуючи вище вказане, зважаючи на те, що вказане порушує права власника, Позивач звернувся до суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026 для розгляду цієї справи визначена суддя Павлюк О. В.

Ухвалою від 05.03.2026 суддя залишила вказану цивільну справу без руху, встановивши Позивачу строк для усунення недоліків 5 днів. Позивач виправив недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою від 09.03.2026 Галицький районний суд міста Львова відкрив у цій справі загальне позовне провадження у справі та призначив підготовче судове засідання. Окрім цього, вказаною ухвалою суд витребував у Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області та Львівського державного нотаріального архіву належним чином звірену копії документів, що слугували підставою для внесення записів про обтяження 4824931, 4825886 та 4157493.

На виконання вказаної ухвали суду листом від 31.03.2026 Перша Львівська державна нотаріальна контора Львівської області повідомила, що документи, що слугували підставою для внесення записів про вищевказані обтяження за 2002 рік передані на зберігання у Львівський держаний нотаріальний архів.

29.05.2026 до суду від Львівського державного нотаріального архіву надійшли витребувані судом документи.

Протокольною ухвалою від 03.06.2026 суд закрив підготовче провадження у справі, перейшовши до її судового розгляду по суті.

З дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства суд направив Відповідачам рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкриття провадження у справі за зареєстрованим місцем проживання, отриманим за відомостями з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у порядку ст.187 ЦПК України.

Окрім цього, суд також повідомив Відповідачів про розгляд справи через оголошення на сайті на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Галицького районного суду м. Львова).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частинах 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України, особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Суд вжив передбачених цивільним процесуальним законодавством заходів для повідомлення Відповідачів та створив умови для реалізації принципу змагальності сторін.

Відповідачі відзив на позов у встановлений судом строк не подали, а тому суд, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розгляд справи по суті відбувся 03.06.2026.

Представник позивача Кусий А. В. у судовому засіданні позовну заяву підтримав з підстав, викладених у ній, просив таку задовольнити.

Відповідачі, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, будь яких заяв чи клопотань, у тому числі про відкладення розгляду справи, до суду не скерували.

Треті особи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, будь яких заяв чи клопотань, у тому числі про відкладення розгляду справи, до суду не скерували.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (стаття 223 Цивільного процесуального кодексу України).

З урахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони провадження, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

2. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування, висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд встановив, що Курія Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви є власником квартири АДРЕСА_1 , а також квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності № НОМЕР_1 від 01.08.2003, виданим Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради згідно з розпорядженням № 823 від 01.08.2003 (щодо квартири АДРЕСА_2 ), та свідоцтвом про право власності № НОМЕР_2 від 01.08.2003, виданим Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради згідно з розпорядженням № 823 від 01.08.2003 (щодо квартири АДРЕСА_2 ), а також відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманими на запит суду від 16.03.2026.

Відповідно до відомостей з Єдиного заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ухвалою б/н від 01.02.2002, ВДВС Личаківського районного управління юстиції накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 4824931).

Одночасно, згідно з відомостями з Єдиного заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ухвалою б/н Личаківського районного суду м. Львова від 01.02.2002 накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 4825886). Власником майна зазначена ОСОБА_2 .

Також, Відповідно до відомостей з Єдиного заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на підставі кримінальної справи 144-2022, 12.04.2002 за заявою Франківського РВ УМВС України у Львівський області, накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ (реєстраційний номер обтяження 4157493).

Як вбачається з відповіді Личаківського відділу ДВС №9516 від 18.02.2026, згідно з базою даних АСВП немає даних щодо перебування на виконанні ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 01.02.2002. Оскільки у 2002 році виконавчі провадження формувались лише на паперових носіях, після завершення виконавці провадження передавались до архіву та знищувались після закінчення строків зберігання виконавчих проваджень.

Відповідно до відповіді Личаківського районного суду м. Львова від 12.02.2026, відсутні дані щодо справ у 2002 році, де стороною була б ОСОБА_2 .

Як вбачається з інформації Львівського державного нотаріального архіву від 26.05.2026, місцевий суд Личаківського району м. Львова Ухвалою від 01.02.2002 у порядку забезпечення позовних вимог наклав арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII та Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення обставин щодо накладення арешту).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Оскільки підставами та предметом поданого позову є захист майнових прав позивача щодо законності подальшого обтяження у вигляді арешту майна, належного йому на праві власності, накладеного у рамках виконавчого провадження, у якому Позивач не був боржником, суд вважає, що у цьому випадку Позивач обрав належний спосіб захисту шляхом подачі позову про скасування арешту.

У положеннях ч.ч.1,2 ст.57 Закону №606-ХІV та ч.ч.1,2 ст.56 Закону №1404-VІІІ передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника.

Підстави для зняття арешту з майна боржника за рішенням суду або державним виконавцем визначені ст.60 Закону №606-ХІV та ст.59 Закону №1404-VІІІ.

У Законі №606-ХІV питання щодо зняття арешту з майна боржника, скасування інших заходів примусового виконання рішень, виключення записів з відповідних реєстрів, у разі повернення виконавчого документу стягувачу, врегульовано не було.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 40 Закону №1404-VІІІ від 2 червня 2016 року «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Інформація щодо того, що виконавче провадження було закінчене, відсутня, проте відповідно до розділу XI Правил роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України No1829/5 від 07.06.2017, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, окрім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Згідно з п.1. розділу Х Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України 07.06.2017 № 1829/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08 червня 2017 р. за № 699/30567, завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року, а відповідно до п.1 розділу IX вказаних Правил передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.

З урахуванням того, що відповідно до відповіді Личаківського відділу ДВС №9516 від 18.02.2026 на адвокатський запит представника позивача, згідно з базою даних АСВП немає даних щодо перебування на виконанні ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 01.02.2002. Окрім цього, як вбачається з листа Львівського державного нотаріального архіву, документи щодо арешту на квартиру АДРЕСА_1 , перебувають у них на зберіганні, а відповідно до положень зазначених вище нормативно-правових актів до архіву на зберігання передаються лише завершені виконавчі провадження, суд приходить до висновку про те, що виконавче провадження було завершено, а при завершенні виконавчого провадження орган ДВС, у порушення вимог закону, арешт не скасував.

У межах яких виконавчих проваджень була винесена постанова про арешт квартири АДРЕСА_1 , встановити неможливо.

У статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У статті 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

За вказаних обставин, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту з майна, накладеного у завершеному виконавчому провадженні, порушує права власника на мирне володіння своїм майном.

На сьогодні Позивач позбавлений можливості реалізувати право власності не може в повній мірі розпоряджатися своїм майном. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідачі наведені Позивачем обставини не спростував.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту у позасудовому порядку та оскільки Позивач в інший спосіб, окрім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог Позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду.

Отже, наявність накладеного обтяження порушує права позивача належне користування, володіння та розпорядження своїм майном, що дає підстави для задоволення позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права Позивача неможливо.

З урахуванням викладеного, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов до обґрунтований і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з Відповідачів суму сплаченого Позивачем судового збору у повному розмірі, що становить 5324,80 грн, а саме по 2662,40 грн з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 197-200, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ накладений на підставі ухвали від 01.02.2002, ВДВС Личаківського районного управління юстиції (реєстраційний номер обтяження 4824931) та ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 01.02.2002 (реєстраційний номер обтяження 4825886).

3. Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Курії Львівської Архиєпархії УГКЦ, накладений на підставі кримінальної справи 144-2022, 12.04.2002, за заявою Франківського РВ УМВС України у Львівський області, ОСОБА_3 виконавець Манчур Р.Я (реєстраційний номер обтяження 4157493).

4. Стягнути зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви суму сплаченого судового збору у розмірі 5324,80 грн (п`ять тисяч триста двадцять чотири гривні вісімдесят копійок), по 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Курія Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви (ідентифікаційний номер юридичної особи: 22392807; адреса реєстрації: м. Львів, пл. Святого Юра, 5);

представник позивача: Кусий Андрій Васильович (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_3 );

відповідач-1: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер: невідомий; адреса реєстрації: АДРЕСА_4 );

відповідач-2: ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: невідомий; остання відома адреса проживання: АДРЕСА_4 );

треті особи: Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові (ідентифікаційний номер юридичної особи: 35009358; адреса реєстрації: м. Львів, пр. Чорновола, 39), Львівське районне управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області (ідентифікаційний номер юридичної особи: 40108833; адреса реєстрації: м. Львів, вул. Чупринки, 65).

Суддя Ольга ПАВЛЮК