Рішення № 137077492, 02.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

02 червня 2026 року №520/6327/26

Харківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:

1. визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 01.09.2014 по 31.05.2019 у Державній кримінально-виконавчій службі України;

2. зобов`язати Головне управління Національної поліції у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15; код ЄДРПОУ 40108583) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 01.09.2014 по 31.05.2019 у Державній кримінально-виконавчій службі України.

3. зобов`язати Головне управління Національної поліції у м.Києві внести зміни до наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 10.03.2026 №16 о/с з урахуванням зарахованої вислуги років з 01.09.2014 по 31.05.2019 у Державній кримінально-виконавчій службі України.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідачем протиправно не зараховано до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років з 01.09.2014 по 31.05.2019 у Державній кримінально-виконавчій службі України. Вважаючи в цьому свої права порушеними, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому, вважає що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України не входить до визначеного законодавством переліку, а отже правові підстави для зарахування її до стажу служби у поліції відсутні.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Позивачка, ОСОБА_1 , у період з 01.09.2014 року до 31.05.2019 року проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, а саме з 01 вересня 2014 року на посаді курсанта Інституту кримінально-виконавчої служби Національної академії внутрішніх справ, з 23 червня 2018 року на посаді інспектора Деснянського районного відділу філії ДУ "Центр пробації" у м. Києві та Київській області, з 01 грудня 2018 року по 31 травня 2019 року на посаді начальника відділення СПС відділу соціальновиховної та психологічної роботи у Державній установі Качанівська виправна колонія (№ 54).

31.05.2019 наказом Державної установи «Качанівська виховна колонія» від 31 травня 2019 № 122/ОС-19 о/с позивачка звільнена зі служби відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням).

Позивачка звільнена зі служби у званні лейтенанта внутрішньої служби.

Згідно наказу Державної установи «Качанівська виховна колонія» від 31 травня 2019 №122/ОС-19 о/с, вислуга років позивачки на день звільнення у календарному обчисленні становить: 04 (чотири) роки, 09 (дев`ять) місяців, 00 (нуль) днів, у пільговому обчисленні становить: 05 (п`ять) років, 00 (нуль) місяців, 22 (двадцять два) дні.

Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі ГУНП у м. Києві) від 13.08.2019 року № 880 о/с позивачку прийнято на службу в поліцію та призначено на посаду дільничного офіцеру поліції сектору превенції відділу поліції № 2 (з обслуговування мікрорайону Шулявка) Головного управління Національної поліції у м. Києві.

15.12.2025 позивачкою подано рапорт до Головного управління Національної поліції у м. Києві про зарахування до стажу служби у Національній поліції України період служби у кримінально-виконавчій службі - а саме з 01.09.2014 року по 31.05.2019 року.

18.02.2025 ГУНП у м. Києві надало відповідь позивачці, у якій зазначено, що зарахування служби в інституті кримінально-виконавчої служби Національної академії внутрішніх справ та в Державній установі «Центр пробації» у м. Києві та Київській області до стажу служби в поліції статтею 78 Закону не передбачено.

Наказом ГУНП у м. Києві від 10.03.2026 № 16 о/с ОСОБА_1 звільнена зі служби в поліції відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням).

Згідно наказу ГУНП у м. Києві від 10.03.2026 № 16 о/с, вислуга років позивачки на день звільнення у календарному обчисленні становить: 06 (шість) років, 06 (шість) місяців, 28 (двадцять вісім) днів.

При цьому, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, ГУНП у м. Києві не враховано до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років позивачки з 01.09.2014 року по 31.05.2019 року у Державній кримінально-виконавчій службі України.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує права позивачки, остання звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), згідно із частинами першою та другою статті 59 якого служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 78 Закону №580-VIII встановлено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII встановлено, що до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Отже, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 № 1129-IV було передбачено, що до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статтями 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

Спеціальним Законом, який визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, є Закон України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон № 2713-IV), що набрав чинності 20.07.2005.

У попередніх редакціях частини п`ятої статті 23 цього Закону (до змін від 10.11.2015 та від 06.12.2016) було передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII частину п`яту статті 23 Закону № 2713-IV викладено в наступній редакції: «на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України».

У постанові від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20 Верховний Суд зазначив, що системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.

Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим законом України від 22.02.2006 №3460-IV.

Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Крім того, частиною першою статті 6 Закону № 2713-IV закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, суд висновує, що всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань. А отже служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу та підлягає зарахуванню до стажу до стажу служби в поліції.

Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі №826/16143/18, виснував, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.

Крім того, у постанові від 20.10.2022 у справі №160/11127/20 Верховний Суд констатував, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Отже, враховуючи тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивачки, функції, які нею виконувались на момент проходження служби та статус позивачки, суд висновує, що стаж служби позивачки в Державній кримінально-виконавчій службі України підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що порушені права позивачки належить захистити шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції період проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 01.09.2014 року по 31.05.2019 року та зобов`язання Головне управління Національної поліції у м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції період проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 01.09.2014 року по 31.05.2019 року.

В частині позовних вимог про зобов`язання Головне управління Національної поліції у м.Києві внести зміни до наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 10.03.2026 №16 о/с з урахуванням зарахованої вислуги років з 01.09.2014 по 31.05.2019 у Державній кримінально-виконавчій службі України, суд відмовляє, оскільки це є дискреційними повноваженнями відповідача, а суд не може перебирати на себе повноваження відповідача.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції період проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 01.09.2014 року по 31.05.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15; код ЄДРПОУ 40108583) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу служби в поліції період проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 01.09.2014 року по 31.05.2019 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 02.06.2026, враховуючи час перебування судді у відпустці, а також з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко