Рішення № 137075566, 03.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року справа №320/41721/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Служби безпеки України (адреса вул. Володимирська, 33, Київ, 01034 ЄДРПОУ 00034074) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Служби безпеки України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

-Визнати протиправним непроведення Службою безпеки України виплати індексації ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 30.06.2025 із врахуванням з 01.01.2008 по 28.02.2018 базового місяця січень 2008 року, а з 01.03.2018 по 30.06.2025 місяця підвищення доходу березень 2018 року.

-Зобов`язати Службу безпеки України виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 30.06.2025 із врахуванням з 01.01.2008 по 28.02.2018 базового місяця січень 2008 року, а з 01.03.2018 по 30.06.2025 місяця підвищення доходу березень 2018 року.

-Визнати протиправним обчислення Службою безпеки України ОСОБА_1 посадового окладу, окладу за військовим званням та всього грошового забезпечення без застосування множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 (що дорівнює 3028 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови 704.

-Зобов`язати Службу безпеки України з 18.06.2025 виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, обчислене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 (що дорівнює 3028 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови 704, врахувавши при цьому належну мені індексацію грошового забезпечення.

-Визнати протиправним обчислення Службою безпеки України ОСОБА_1 вихідної допомоги та компенсації за невикористані дні відпусток без застосування множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 (що дорівнює 3028 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови 704.

-Зобов`язати Службу безпеки України виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу та компенсацію за невикористані дні відпусток, обчислені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 (що дорівнює 3028 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови 704, врахувавши при цьому належну мені індексацію грошового забезпечення.

-Зобов`язати Службу безпеки України направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області оновлені документи (грошовий атестат та довідку про додаткові види грошового забезпечення за 24 останніх місяці служби) із зазначенням у них розмірів моїх окладів та інших складових частин ОСОБА_1 грошового забезпечення, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 (що дорівнює 3028 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови 704, а також із врахуванням при цьому належної мені індексації грошового забезпечення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 постановлено здійснювати розгляд (формування та зберігання) судової справи в електронній формі.

Правова позиція сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 після звільнення з військової служби вважає протиправними дії, рішення та бездіяльність Служби безпеки України щодо обчислення його грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні відпусток та документів для призначення пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, а не станом на 01.01.2025. Також ОСОБА_1 посилається на неповне нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період служби, неврахування базових місяців січня 2008 року та березня 2018 року, а також невключення сум індексації до довідки про додаткові види грошового забезпечення за останні 24 місяці служби, що, на його думку, вплинуло на розмір призначеної пенсії та порушило його право на належне грошове забезпечення і похідні пенсійні права. ОСОБА_1 просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

24.09.2025 відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог. Вказано, шо позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки Служба безпеки України діяла відповідно до вимог чинного законодавства при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористані дні відпусток, а також при оформленні документів для призначення пенсії. Відповідач вважає, що грошове забезпечення позивача обчислювалося відповідно до нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а підстав для застосування іншого порядку визначення посадового окладу та окладу за військовим званням не існувало. Крім того, відповідач зазначає, що індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалась і виплачувалась відповідно до вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення та з урахуванням установлених базових місяців, а тому підстав вважати право позивача порушеним немає.

03.10.2025 ОСОБА_1 скерував до суду письмову відповідь на відзив, у якій зазначив, що підтримує правову позицію, викладену в позовній заяві, та вважає, що вона ґрунтується на релевантній практиці Верховного Суду. На думку позивача, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, не навів належних контраргументів щодо висновків Верховного Суду, на які посилається позивач, а переважно відтворив положення нормативно-правових актів. Позивач також вказав, що посилання відповідача на наказ Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 не стосується спірних правовідносин, оскільки він проходив військову службу в Службі безпеки України, а його грошове забезпечення визначалося саме Службою безпеки України. На обґрунтування своєї позиції позивач послався на правові висновки Верховного Суду щодо незастосування судами нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції України та законам України, незалежно від того, чи були такі акти оскаржені та чи залишаються чинними на момент розгляду справи. Також ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 було скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, а зазначене рішення набрало законної сили 18.06.2025. Оскільки позивача звільнено з військової служби після цієї дати, він вважає, що його грошове забезпечення станом на день звільнення підлягало обчисленню із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2025, а не показника, який використовувався відповідачем.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу в системі Служби безпеки України.

Наказом Голови СБУ від 27.06.2025 № 838-ОС/дск його звільнено з військової служби, а з 30.06.2025 виключено зі списків особового складу.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 11.04.2015.

Як убачається з матеріалів справи, у липні 2025 року позивач звернувся до Служби безпеки України із двома заявами, в яких просив надати інформацію щодо сум та періодів виплаченої індексації грошового забезпечення починаючи з 01.01.2008, базового місяця, який враховувався при її обчисленні, розміру, структури та розрахунку виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні, а також способу визначення посадового окладу та окладу за військовим званням при обчисленні вихідної допомоги та компенсації за невикористані дні відпусток.

Крім того, у зазначених заявах позивач просив видати довідку про структуру та розмір його грошового забезпечення станом на червень 2025 року, виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 01.03.2018 із врахуванням базового місяця «січень 2008 року», а також за період з 01.03.2018 по день звільнення з військової служби із врахуванням базового місяця «березень 2018 року», включити суми індексації до довідки про додаткові види грошового забезпечення за останні 24 місяці служби для подання до органу Пенсійного фонду України та здійснити обчислення посадового окладу й окладу за військовим званням при нарахуванні вихідної допомоги, компенсації за невикористані відпустки та при оформленні документів для призначення пенсії із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2025.

Судом установлено, що листом Служби безпеки України від 08.08.2025 № 21/3/1-О-14123-971/5 позивачу надано відповідь та направлено довідки від 01.08.2025 №№ 21/2-2431, 21/2-2432 та 21/2-2433.

Зі змісту зазначених документів убачається, що грошове забезпечення позивача, одноразову грошову допомогу при звільненні та компенсацію за невикористані дні відпусток було обчислено із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018, шляхом його множення на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704. Також у довідках наведено відомості щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення та складових грошового забезпечення позивача станом на дату його звільнення.

Початок форми

Із довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 01.08.2025 № 21/2-2431 вбачається, що ОСОБА_1 наказом від 27.06.2025 № 838-ОС/дск звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу з 30.06.2025. У довідці зазначено, що при остаточному розрахунку йому виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за 34 календарних роки служби у розмірі 1 365 739 грн 20 коп., а також компенсацію за 248 невикористаних днів щорічної основної відпустки у розмірі 664 124 грн 16 коп. та за 154 невикористані дні додаткової відпустки у розмірі 412 399 грн 68 коп. У довідці зазначено, що вказані суми перераховані у повному обсязі з урахуванням податків і зборів на картковий рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк».

Із довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 01.08.2025 № 21/2-2432 про розмір грошового забезпечення станом на 30.06.2025 вбачається, що грошове забезпечення ОСОБА_1 складалося з посадового окладу у розмірі 9 440,00 грн, окладу за військовим званням полковника у розмірі 1 480,00 грн, надбавки за вислугу років (50 %) у розмірі 5 460,00 грн, надбавки за особливості проходження служби (100 %) у розмірі 16 380,00 грн, надбавки за службу в умовах режимних обмежень (20 %) у розмірі 1 888,00 грн та премії (484 %) у розмірі 45 689,60 грн. Загальний розмір грошового забезпечення становив 80 337 грн 60 коп.

Зокрема суд встановив, що розрахунок вихідної допомоги проведено при значенні 80 337,60 грн, а розміри посадового окладу та окладу за військовим званням з 01.03.2018 визначались виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018, у розмірі 1762 грн.

Із довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 01.08.2025 № 21/2-2433 вбачається, що ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 01.01.2009 по 31.03.2010 нараховано та виплачено індексацію у розмірі 392 грн 86 коп., у тому числі у січні 2010 року 71,08 грн, у лютому 2010 року 71,08 грн та у березні 2010 року 250,70 грн.

У довідці зазначено, що за період з 01.09.2013 по 28.02.2018 індексація грошових доходів у Фінансово-економічному управлінні не нараховувалась та не виплачувалась.

Із грошового атестата № 25-364, виданого Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України, вбачається, що станом на 30.06.2025 посадовий оклад полковника ОСОБА_1 становив 9 440,00 грн, оклад за військовим званням полковника становив 1 480,00 грн, процентна надбавка за вислугу років (50 %) становила 5 460,00 грн.

Позивач не погоджується з обчисленням його грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпусток із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, а також із порядком нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, невключенням сум індексації до довідки про додаткові види грошового забезпечення для призначення пенсії та оформленням документів для призначення пенсії без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2025.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом

Статтею 18 Закону України №2017-ІІІ від 05.10.2000 «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон №2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону №2017-ІІІ, державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Статтею 1 Закону України №2011-XII від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII) передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку № 1078 обумовлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За приписами пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Оцінка та висновки суду по суті спору.

Щодо виплати індексації ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 30.06.2025 із врахуванням з 01.01.2008 по 28.02.2018 базового місяця січень 2008 року.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункту 4 Порядку №1078).

З 01.12.2015 положення Порядку №1078 діють зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013), і згідно з пояснювальною запискою до проєкту цієї Постанови, метою цього акта є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв`язку із цим Постановою №1013 удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 Порядку № 1078 викладено у новій редакції).

Так, пунктом 5 Порядку №1078 (в редакції до 15.03.2018, тобто на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Тобто, відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції, яка діяла до 15.12.2015, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

Відповідно до вимог абзацу 3 пункту 10-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній до 15.12.2015) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалось з місяця прийняття працівника на роботу.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 (в редакції до 15.03.2018) виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Отже, з вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.

Проведення індексації у зв`язку із зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення:

- до 01.12.2015 був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати;

- після 01.12.2015 є місяць збільшення тарифної ставки (окладу).

Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, який підлягає обов`язковому врахуванню у даній справі.

Отже, внаслідок змін, запроваджених Постановою № 1013, з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Внаслідок цих змін Порядок № 1078 у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.

Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну, вжитого відповідачем листі-відповіді на звернення позивача, а саме: «базовий місяць», використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таке визначення цього поняття виходить із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож із 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовців з 01.12.2015 не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.

Із 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу військовослужбовця та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294, яка була чинна до 28.02.2018), яка набрала законної сили з 01.01.2008, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови №1294.

Судом установлено, що з січня 2008 року розміри посадових окладів військовослужбовців визначалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294. Наступне підвищення грошового забезпечення військовослужбовців відбулося з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Відтак саме січень 2008 року є місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) для обчислення індексації грошового забезпечення позивача до 28.02.2018 включно, оскільки до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 704 чергового підвищення посадових окладів військовослужбовців за рішенням Кабінету Міністрів України не відбувалося.

При цьому з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України № 704 та зміною розмірів грошового забезпечення військовослужбовців березень 2018 року став місяцем підвищення доходу для подальшого обчислення індексації грошового забезпечення.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21, 28.02.2024 у справі №120/11178/21-а та від 06.07.2023 у справі №560/6684/22.

Суд зауважує, що в силу норм Порядку №1078, які були чинними на момент початку проходження позивачем військової служби у відповідача, січень 2008 року був базовим місяцем для проведення індексації його грошового забезпечення.

Водночас відповідачем не надано належних та допустимих доказів фактичної виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період.

При цьому з довідок № 21/2-2433 від 01.08.2025 та № 21/2-2817 від 09.09.2025 вбачається, що за період з 01.09.2013 по 28.02.2018 індексація позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Так, у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 12.05.2022 у справі № 200/7006/21, від 09.03.2023 у справі № 160/6645/21, від 17.01.2025 у справі № 160/19515/23 Верховний Суд виснував, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування особи на грошовому забезпеченні та обмежене фінансування жодним чином не впливає на його право отримати індексацію грошового забезпечення. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Разом з тим, суд зазначає, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 30.06.2025 підлягають частковому задоволенню.

Так, матеріали справи не містять відомостей щодо нарахування або ненарахування індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2008 по 31.12.2008, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити наявність порушення прав позивача у цій частині.

Крім того, з наданих відповідачем довідок вбачається, що позивач перебував на грошовому забезпеченні у Фінансово-економічному управлінні Служби безпеки України з 27.06.2002 по 31.03.2010 та з 01.09.2013 по 30.06.2025. Водночас матеріали справи не містять відомостей щодо перебування позивача на грошовому забезпеченні у період з 01.04.2010 по 31.08.2013, а також щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за вказаний період, що унеможливлює встановлення судом наявності чи відсутності порушення його прав у цій частині.

Разом з тим, з довідок Фінансово-економічного управління Служби безпеки України № 21/2-2433 від 01.08.2025 та № 21/2-2817 від 09.09.2025 вбачається, що за період з 01.09.2013 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась. При цьому відповідачем не надано доказів проведення нарахування та виплати індексації за зазначений період із застосуванням базового місяця «січень 2008 року».

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.09.2013 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця «січень 2008 року», з урахуванням раніше виплачених сум, якщо такі мали місце.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення з 01.09.2013 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січня 2008 року, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тому для належного захисту прав позивача, суд вважає за доцільне зобов`язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.09.2013 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця «січень 2008 року» відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовної вимоги виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.06.2025 місяця підвищення доходу березень 2018 року.

Так, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість який не врегульовує питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення військовослужбовців, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, як складова конституційного права на соціальний захист.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Висновки про віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення та обов`язковість її нарахування та виплату знайшли своє відображення в постановах Верховного Суду від 03.04.2019 по справі №638/9697/17 та від 19.07.2019 по справі №240/4911/18.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10-1 Порядку №1078, в редакції, яка була чинною до грудня 2015 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

З огляду на наведене обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення до грудня 2015 року проводилося з місяця прийняття особи на службу.

01.12.2015 вказану норму виключено, і з цього часу застосовуються загальні положення Порядку, в тому числі п. 10-2 Порядку в редакції постанови Кабінету Міністрів від 09.12.2015 №1013.

Відповідно до пункту 10-2 Порядку для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Наказом Міністра внутрішніх справ України від 25.06.2018 за №558 було затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам (далі - Порядок №558).

Відповідно до пункту 2 Порядку №558 грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення

Розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями, додаткових видів грошового забезпечення установлюються відповідно до чинного законодавства.

Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).

Відповідно до пункту 14 Порядку №1078, роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Міністерство соціальної політики України.

У своєму листі від 28.01.2019 за вих. №6/0/215-19 Мінсоцполітики роз`яснює, що згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078, для військовослужбовця, якого прийнято на новостворену посаду у зв`язку із затвердженням змін до штатного розпису, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення, має здійснюватися з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців відповідно до рішення Уряду.

Листом від 03.08.2020 №220/4621 Мінсоцполітики на звернення Міністерства оборони України повідомило, що починаючи з грудня 2015 року, з метою забезпечення єдиних умов нарахування індексації для усіх військовослужбовців, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення має здійснюватись з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців відповідно до рішення Уряду.

Верховний Суд в постанові від 22.07.2020 в справі №400/3017/19 зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. При цьому Суд погодився, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення

Постанова №704 є чинною і на сьогоднішній день.

При цьому, встановлення статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» правила, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року, а також встановлених статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», норми, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків, не впливає на визначення базового місяця для проведення індексації військовослужбовцям, оскільки після прийняття Урядом Постанови №704, якою було затверджені схеми окладів, які до теперішнього часу не змінювалися, та з прийняттям якої саме й було обумовлено визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців, тому базовим місяцем для визначення індексації залишився березень 2018 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Служба безпеки України була зобов`язана здійснювати нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період після 01.03.2018 із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін.

Разом з тим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження правильності нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.06.2025 у повному обсязі. Надані відповідачем довідки містять відомості про здійснення нарахування індексації із визначенням березня 2018 року місяцем підвищення доходу, однак не містять розрахунків, які б давали можливість перевірити правильність її обчислення та фактичної виплати за весь спірний період.

Враховуючи наведене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Служби безпеки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у належному розмірі за період з 01.03.2018 по 30.06.2025 із застосуванням місяця підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін березень 2018 року, та зобов`язання здійснити відповідні нарахування і виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимоги виплатити грошове забезпечення (у тому числі вихідну допомогу та компенсацію за невикористані дні відпусток), обчислене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови 704, з 18.06.2025.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо проведення розрахунку розміру грошового забезпечення без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про державний бюджет на відповідний ріку спірний період, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначені та врегульовані Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до частин другої - четвертої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Згідно з пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України № 704 (у первинній редакції від 30.08.2017 року), ця постанова набирає чинності 01 січня 2018 року.

Пунктом 4 Постанови № 704 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також, додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Таким чином, Кабінетом Міністрів України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі - Постанова № 103), яка набрала чинності 24.02.2018 року.

Пунктом 6 Постанови № 103 були внесені зміни до ряду постанов Кабінету Міністрів України, в тому числі до Постанови № 704 були внесені чергові зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено на 01.03.2018 р.

Крім цьому, пунктом 6 Постанови № 103 внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, який викладено в наступній редакції:

Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

При цьому, суд зауважує, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 до Постанови № 704 не вносилися.

Отже, згідно із пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, для складання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за відповідною посадою, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, тоді як згідно з примітками до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено відсотковий показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Відтак, зміни до пункту 4 Постанови №704, внесені пунктом 6 Постанови № 103, з 29.01.2020 року не підлягають застосуванню.

За таких обставин, з 29.01.2020 року відновлена юридична дія пункту 4 постанови КМУ № 704 у первісній редакції, що передбачає визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Тобто, з 29.01.2020 року відновлена дія пункту 4 постанови КМУ № 704 у редакції, яка запроваджувала у якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.

Разом з тим, визнання Шостим апеляційним адміністративним судом протиправним та скасування пункту 6 Постанови № 103 не впливає на застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

01.01.2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 року № 1774-VIII, пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Суд звертає увагу, що під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ та пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою №103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, перевагу належить віддати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили.

Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, суд приходить до висновку, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу не проводиться із використанням величини мінімальної заробітної плати.

Таким чином, відповідно до пункту 4 Постанови № 704, починаючи з 29.01.2020 року, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб:

- станом на 01 січня 2018 року встановлений в розмірі 1762,00 грн. (стаття 7 Закону України від 07.12.2017 р. № 2246-VIII Про Державний бюджет України на 2018 рік);

- станом на 01 січня 2020 року встановлений в розмірі 2102,00 грн. (стаття 7 Закону України від 14.11.2019 р. № 294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік);

- станом на 01 січня 2021 року встановлений в розмірі 2270,00 грн. (стаття 7 Закону України від 15.12.2020 р. № 1082-IX Про Державний бюджет України на 2021 рік);

- станом на 01 січня 2022 року встановлений в розмірі 2481,00 грн. (стаття 7 Закону України від 02.12.2021 р. № 1928-IX Про Державний бюджет України на 2022 рік) ;

- станом на 01 січня 2023 року встановлений в розмірі 2684,00 грн. (стаття 7 Закону України від 03.11.2022 р. № 2710-ІХ Про Державний бюджет України на 2023 рік).

станом на 01 січня 2024 року встановлений у розмірі 3028,00 грн (стаття 7 Закону України від 09.11.2023 р. № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік»).

станом на 01 січня 2025 року встановлений у розмірі 3028,00 грн (стаття 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік»).

За таких обставин, суд зазначає, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законами № 294-IX, № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок грошового забезпечення з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 року у справі № 440/60 та у постанові від 19.10.2022 у справі №400/6214/21.

З огляду на викладене, право позивача на обрахунок грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року є беззаперечним, оскільки обумовлене підвищенням прожиткового мінімуму та, відповідно, збільшенням розміру грошового забезпечення на підставі пункту 4 постанови КМУ №704.

Тому, доводи відповідача про те, що не відбулось збільшення розмірів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, а відтак про відсутність підстав для проведення перерахунку грошового забезпечення, безпідставні та не враховуються судом.

Грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги (п. 3 розділу I Наказу № 260).

Відповідач 2 не заперечує, що в спірний період продовжував нараховувати позивачу грошове забезпечення виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а саме 1792 грн.

Грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України (п. 4 розділу XVI Наказу № 260).

Командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби (п. 1 розділу I Наказу № 260).

Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби (п. 2 розділу XVI Наказу № 260).

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення (п. 1 розділу XXIII Наказу № 260).

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абз. 1 п. 6 розділу XXIII Наказу № 260).

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (п. 1 розділу XXIV Наказу № 260).

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (абз.1 п. 7 розділу XXIV Наказу № 260).

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абз.3 п. 7 розділу XXIV Наказу № 260).

Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги (п. 9 розділу XXIV Наказу № 260).

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення (п. 5 розділу XXXI Наказу № 260)

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (п. 1 розділу XXXII Наказу № 260).

Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою (абзаци 1-2 п. 1 розділу XXXII Наказу № 260).

Отже, суд дійшов висновку, що станом на дату звільнення позивача з військової служби та проведення остаточного розрахунку відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням було застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01.01.2018, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 01.01.2025.

Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що одноразова грошова допомога при звільненні, компенсація за невикористані дні відпусток, а також документи про грошове забезпечення, складені для призначення пенсії, були визначені виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення складових грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 та для зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок.

Відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, суд зазначає, що позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 30.06.2025, а тому спірні правовідносини щодо нарахування грошового забезпечення охоплюють період з 18.06.2025 по 30.06.2025.

Після звільнення позивача з військової служби нарахування поточного грошового забезпечення не здійснюється, а тому належним способом захисту порушеного права є перерахунок та виплата грошового забезпечення саме за період проходження служби, а також перерахунок виплат, зокрема одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпусток.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Службу безпеки України направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області оновлені документи (грошовий атестат та довідку про додаткові види грошового забезпечення за 24 останніх місяці служби).

Згідно з пунктом 24 Порядку № 3-1, про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.

Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 року у справі № 21-484а13 та у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 553/3619/16-а.

Для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються, зокрема, такі документи: заява про призначення пенсії (додаток 1); грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби (п. 7 Порядку № 3-1).

Уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи (п. 12 Порядку № 3-1).

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії (п. 17 Порядку № 3-1).

Пунктом 7 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 визначено, що пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:

- відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Розмір пенсії повинен бути обчислений із розміру того грошового забезпечення, яким позивач був забезпечений під час проходження служби (з урахуванням положень п. 7 постанови КМУ № 393).

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Тому, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom), п.п. 28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

При цьому, суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:

«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.».

«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.».

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№19336/04) ЄСПЛ вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа №30210/96).

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 353/265/17 та від 04.05.2022 у справі № 805/5133/18-а.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України.

Позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій,.

Керуючись статтями 2, 17, 77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

вирішив:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Служби безпеки України (адреса вул. Володимирська, 33, Київ, 01034 ЄДРПОУ 00034074) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.09.2013 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця «січень 2008 року», з 01.03.2018 по 30.06.2025 місяця підвищення доходу «березень 2018 року».

3. Зобов`язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.09.2013 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця «січень 2008 року», з 01.03.2018 по 30.06.2025 місяця підвищення доходу «березень 2018 року» з урахуванням раніше виплачених сум, якщо такі мали місце.

4. Визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо визначення посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення ОСОБА_1 при проведенні остаточного розрахунку під час звільнення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018.

5. Зобов`язати Службу безпеки України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 30.06.2025, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

6. Визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпусток без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2025.

7. Зобов`язати Службу безпеки України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпусток виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

8. Зобов`язати Службу безпеки України скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області новий грошовий атестат та нову довідку про додаткові види грошового забезпечення за останні 24 місяці служби з урахуванням висновків суду, а також сум індексації грошового забезпечення, що підлягають нарахуванню та виплаті відповідно до цього рішення.

9. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

10. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.