Ухвала суду № 137074985, 03.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ПРОДОВЖЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО СТРОКУ

03 червня 2026 рокуСправа № 280/5071/26 м. Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Татаринов Д.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно Кудрявська, 16, 69057, ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 2), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 11 травня 2026 року №262240026782 щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із проведенням індексації пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки у розмірі 13 559,41 грн: - з 01 березня 2025 року із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115; - з 01 березня 2026 року із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115, 1,121.

Ухвалою суду від 29 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із пропущенням строку звернення до суду та ненаданням доказів на підтвердження сплати судового збору. Вказаною ухвалою судді позивача, зокрема, зобов`язано надати до суду у десятиденний строк, з дня її отримання заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

01 червня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про поновлення строку звернення в обґрунтування якої вказано, що позивачем в першу чергу оскаржується рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 11 травня 2026 року №262240026782 щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 . З огляду на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення строк звернення до суду із позовом у справі № 280/5071/26, зокрема в частині позовних вимог за період з 01 березня 2025 року по 25 листопада 2025 року ним не пропущено.

Суддя не погоджується із твердженням представника позивача з огляду на наступне.

За змістом частини першої, абзацу першого частини другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, за загальним правилом, установленим статтею 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи передбачено шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суддя наголошує на тому, що право громадян, пенсія яким призначена у 2021 - 2023 роках, на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Звернувшись до суду з цим позовом 25 травня 2026 року через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» позивач заявив вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок (індексацію) пенсії з 01 березня 2025 року, з 01 березня 2026 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що індексація у 2021-2023 роках позивачу не нараховувалася, тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплачених сум пенсії.

Отже, з урахуванням висновків Великої палати Верховного Суду, не зважаючи на те, що позивачем оскаржується рішення органу пенсійного фонду у перерахунку пенсії від 11 травня 2026 року, звернувшись із цим позовом до суду 25 травня 2026 року, позивач пропустив строк звернення до суду з вимогами, що стосуються перерахунку пенсії за період з 01 березня 2025 року по 25 листопада 2025 року, оскільки про такий перерахунок позивачу мало бути відомо принаймні у квітні 2025 року, а оскаржуване рішення свідчить лише про дату, коли позивач вирішив вчинити дії щодо відновлення порушеного інтересу, на його думку, право шляхом відповідного звернення із заявою про перерахунок пенсії.

Позиція суду з цього питання узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, предметом розгляду у якій були позовні вимоги, подібні до розглядуваних у цій справі позовних вимог.

Суддя вказує на те, що згідно з правовою позицією Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/2, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Подібні висновки викладені і Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 420/1782/23, де вказано, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26 жовтня 2023 року (справа № 990/139/23) та від 01 лютого 2024 року (справа № 990/270/23) вказала, що установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому порівняльний аналіз слів форм дізналася та повинна була дізнатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав.

Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Беручи до уваги наведену вище правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд зауважує, що пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з позовом.

Суддя наголошує, що встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Фактичні обставини та наявні у позові матеріали свідчать про те, що позивач мав достатньо часу для реалізації права на звернення до суду у встановлений законом строк. До матеріалів позову не надано доказів поважності причин пропуску строку на звернення з даним позовом, позивачем (його представником) не наведено жодних обґрунтованих доводів неможливості своєчасно подати позовну заяву.

Тому, позовна заява ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 01 березня 2025 року по 25 листопада 2025 року подана ним до суду із пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, а викладені представником позивача причини пропуску строк звернення до адміністративного суду, суддя не визнає поважними.

Отже, викладене вказує на невідповідність позовної заяви вимогам законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 1 статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з частиною 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до частини 6 статті 121 КАС України про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Ураховуючи те, що позивачем не усунуто недоліків позовної заяви, визначених ухвалою від 29 травня 2026 року, в повному обсязі, суддя з метою забезпечення права позивача на доступ до правосуддя вважає можливим продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою від 29 травня 2026 року, на 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Керуючись статтями 118, 121, 160, 169, 248, 256, 293, 294 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити представнику ОСОБА_1 адвокату Чумаку Роману Васильовичу у задоволенні клопотання про поновлення стооку звернення до суду.

Продовжити процесуальний строк, встановлений ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 29 травня 2026 року у справі № 280/5071/26 для усунення недоліків позовної заяви на 5 днів з дня отримання копії ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до канцелярії суду чи надіслання на адресу суду (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65-В) заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01 березня 2025 року по 25 листопада 2025 року з наданням належних доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду.

Копію ухвали надіслати позивачу/представнику позивача.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Ухвала складена та підписана 03 червня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов