Ухвала суду № 137074030, 03.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 червня 2026 рокуСправа № 160/14566/26 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Параграф 2 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Глави 11 Кодексу адміністративного судочинства України регламентує особливості провадження при розгляді окремих категорій термінових адміністративних справ.

Так, статтею 286 КАС України, визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Отже, ця адміністративна справа з приводу бездіяльності суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду та не підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

Відповідно до ст. 20 КАС України предметна підсудність вказаного спору визначає віднесення його до компетенції та підсудності саме місцевого загального суду як адміністративного, що виключає можливість його вирішення окружним адміністративний судом.

Згідно з ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини фраза "встановленого законом", крім іншого, поширюється на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; у разі перевищення судом повноважень, які чітко викладені в процесуальному законі, такий суд не може вважатися "судом, встановленим законом" у значенні п. 1 ст. 6 Конвенції (справа "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04).

У рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" Європейський суд з прав людини також зазначив, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ".

Отже, Дніпропетровський окружний адміністративний суд не є "судом, встановленим законом" в контексті вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зважаючи на те, що предметом спору є бездіяльність суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відтак, дана справа предметно не підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду, а її розгляд належить до юрисдикції місцевого загального суду як адміністративного.

Згідно з пунктом третім частини першої статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до частин шостої та восьмої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.

Згідно з положеннями частини першої статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до даних відповіді №2829119 від 02.06.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .

Натомість, зареєстрованим місцезнаходженням відповідача є м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.3.

Враховуючи підсудність даної справи одночасно як Кремінському районному суду Луганської області (за зареєстрованим місцем проживання позивача), так і Солом`янському районному суду міста Києва (за місцезнаходженням відповідача), а також приймаючи до уваги факт звернення позивача з позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, суд вважає за необхідне передати адміністративну справу до Кремінському районному суду Луганської області.

При цьому, суд враховує, що Розпорядженням Верховного Суду від 06.03.2022 №/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" територіальну підсудність Кремінського районного суду Луганської області змінено на Межівський районний суд Дніпропетровської області.

Проте згодом, змінено з 4 серпня 2025 року територіальну підсудність судових справ Межівського районного суду Дніпропетровської області шляхом її передачі до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області (рішення Вищої Ради Правосуддя України від 29 липня 2025 року №1589/0/15-25).

Відтак, суд вважає за необхідне передати адміністративну справу №160/14566/26 до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що у разі незгоди з територіальною підсудністю, визначеною цією ухвалою, позивач не позбавлений можливості подати до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання про передачу справи на розгляд до Солом`янського районного суду міста Києва.

Відповідно до частини 1 статті 318 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Отже, порушення окружним адміністративним судом правил як предметної так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Наведене дає підстави стверджувати, що процесуальний закон забороняє адміністративним судам розглядати справи, які йому територіально не підсудні, і зобов`язує його направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Керуючись статтями 25, 26, 29, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративну справу №160/14566/26 передати за підсудністю до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя А.О. Сластьон