Рішення № 137072301, 03.06.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/370/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання Пронози І.В.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Чорноморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька,-

ВСТАНОВИВ:

До Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ), третя особа Чорноморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 35067163, місцезнаходження: 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Данченка, 3Б) про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька, в якій останній просив суд:

- визнати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , Документ № НОМЕР_2 , орган, що видав 5112 від 01.12.2021 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 ) батьком ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

- виключити з актового запису № 1 про народження дитини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), складеного 08.01.2026 року Чорноморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відомості про батька дитини - ОСОБА_3 .

- зобов`язати Чорноморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, внести зміни до актового запису № 1 про народження дитини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), складеного 08.01.2026 року Чорноморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, вказавши батьком дитини ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , Документ № НОМЕР_2 , орган, що видав 5112 від 01.12.2021 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), де змінити по-батькові дитини на « ОСОБА_2 », де змінити прізвище дитини на « ОСОБА_2 », інші відомості залишити без змін.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що 25.07.2019 року - відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб про що Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області було зроблено відповідний актовий запис № 1120.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 08.01.2026 року у ОСОБА_2 є донька - ОСОБА_4 , натомість, батьком дитини записаний ОСОБА_3 .

Відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на момент народження дитини перебували в шлюбі, зареєстрованому 25.07.2019 року, актовий запис № 1120.

27.08.2024 року - заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - розірвано.

Позивач звертає увагу на те, що ОСОБА_1 батьком дитини не вказали, так як він з Відповідачкою ОСОБА_2 на момент народження дитини не перебував в зареєстрованому шлюбі. Натомість, на даний час дитина проживає та виховується в сім`ї ОСОБА_2 та Позивача, Позивач займається вихованням та утриманням дитини.

На підтвердження сімейних стосунків та ведення спільного господарства, а також спільного виховання дитини, слугує факт укладення шлюбу між Позивачем та ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 12.12.2024 року, де вказано, що шлюб було укладено 12.12.2024 року.

Важливим є те, що ОСОБА_1 є біологічним батьком дитини, що підтверджується висновком експерта № 01, яку було вирішено провести за спільним рішенням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме судову-медичну експертизу, за результатами якої молекулярно-генетичним аналізом ДНК встановлено, що позивач може являтись біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , народженою ОСОБА_2 , з ймовірністю 99,999 , таким чином позивач вважає, що його батьківство доведене.

Враховуючи вищевказане, позивач вважає, що складені обставини, порушують права дитини позивача на існування повноцінної юридично підтвердженої сім`ї, тобто такі, які діють не в інтересах дитини.

Ухвалою суду від 29 січня 2026 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження. Постановлено розмістити оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про виклик в судове засідання відповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 23.04.2026 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 03 червня 2026 року о 09 год. 45 хв. в приміщенні Овідіопольського районного суду Одеської області за адресою: Одеська область, с-ще Овідіополь, вул. Берегова, 9.

Представника позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про проведення судового засідання без особистої участі позивача та його представника, а також останній повідомив суд, що позовну заяву підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву про визнання позову у повному обсязі та розгляд справи без її участі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, неодноразово повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином, заяв та клопотань до суду не подав.

Представник третьої особи Чорноморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до суду не з`явився, рподано заява про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам по справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 2 ст.13 та ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи. Кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст.12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 25.07.2019 року - відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб про що Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області було зроблено відповідний актовий запис № 1120.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 08.01.2026 року у ОСОБА_2 є донька - ОСОБА_4 , натомість, батьком дитини записаний ОСОБА_3 .

Відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на момент народження дитини перебували в шлюбі, зареєстрованому 25.07.2019 року, актовий запис № 1120.

27.08.2024 року - заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.

Позивача батьком дитини не вказали, так як він з відповідачкою ОСОБА_2 на момент народження дитини не перебував в зареєстрованому шлюбі. Натомість, на даний час дитина проживає та виховується в сім`ї ОСОБА_2 та позивача, позивач займається вихованням та утриманням дитини.

Суд врахував, що на підтвердження сімейних стосунків та ведення спільного господарства, а також спільного виховання дитини, слугує факт укладення шлюбу між позивачем та ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 12.12.2024 року, де вказано, що шлюб було укладено 12.12.2024 року.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що важливим є те, що ОСОБА_1 є біологічним батьком дитини, що підтверджується висновком експерта № 01, яку було вирішено провести за спільним рішенням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме судову-медичну експертизу, за результатами якої молекулярно-генетичним аналізом ДНК встановлено, що позивач може являтись біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , народженою ОСОБА_2 , з ймовірністю 99,999 %, таким чином батьківство доведене.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що складені обставини, порушують права дитини Позивача на існування повноцінної юридично підтвердженої сім`ї, тобто такі, які діють не в інтересах дитини.

Також суд враховує, що матір ( ОСОБА_2 ) дитини ( ОСОБА_4 ) подала заяву до суду про визнання позову та вважає позивача батьком дитини, натомість відповідачем ОСОБА_3 не було подано своїх заперечень щодо визнання батьківства на дитину за позивачем, а також заперечень не надходило й від третьої особи.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно ст.7 Конвенції про права дитини, дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків.

У відповідності до ч.1 ст.128 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Згідно ч.3 ст.128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Статтею 129 СК України, особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

Згідно п.6, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»(надалі Постанова), особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства.

Відповідно до статей 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини (п.6 Постанови).

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч.3 ст.128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду.

У відповідності до вимог ст.76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

Отже, підставою для висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи. Судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи і виконуються лікарями та судово-медичними експертами-імунологами. При проведенні експертних досліджень керуються Методичними рекомендаціями «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей), розробленими фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи МОЗ України». Згідно із п. 3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.

Верховний суд у постановах від 23.10.2019, справа № 382/2559/15-ц, та від 19.09.2018 справа № 761/10732/16-ц, дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Національні органи влади, у справах про встановлення батьківства, користуються дискреційними повноваженнями, спрямованими на захист найкращих інтересів дитини та збалансування інтересів як дитини, так і передбачуваного біологічного батька, що не суперечить гарантіям, які містяться у статті 8 Конвенції (Krisztian Barnabas Toth v. Hungary, № 48494/06, 12 лютого 2013 року, § 33).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 квітня 2019 року у справі "Міфсуд проти Мальти" ("Mifsud v. Malta", заява № 62257/15) зазначено, що

ДНК-тест - це науковий метод, наявний (у той час - на початку 2000-х і донині) для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

За положеннями ст.134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до п.п.20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за №55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану є підставою для внесення таких змін.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги усі досліджені в судовому засіданні докази, які беззаперечно підтверджують, що позивач є батьком дитини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини щодо даних про батька, що буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 126, 128, 130, 135 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 280, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , Документ № НОМЕР_2 , орган, що видав 5112 від 01.12.2021 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 ) батьком ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Виключити з актового запису № 1 про народження дитини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), складеного 08.01.2026 року Чорноморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відомості про батька дитини - ОСОБА_3 .

Зобов`язати Чорноморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, внести зміни до актового запису № 1 про народження дитини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), складеного 08.01.2026 року Чорноморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, вказавши батьком дитини ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , Документ № НОМЕР_2 , орган, що видав 5112 від 01.12.2021 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), де змінити по-батькові дитини на « ОСОБА_2 », де змінити прізвище дитини на « ОСОБА_2 », інші відомості залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Є.М. Панасенко