Ухвала суду № 137071989, 20.05.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/6652/16-ц

н/п6/490/102/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Гуденко О.А., при секретарі - Могила Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаїв заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» про заміну сторони стягувача у виконавчому листі №490/6652/16-ц,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернувся до суду з заявою, в якій просив суд замінити стягувача АТ «МЕГАБАНК»на його правонаступника ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» у у виконавчому листі № 490/6652/16-ц, виданому 09.11.2016 року Центральним районним судом м. Миколаєва на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.06.2016 року в цивільній справі № 490/6652/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Мегабанк» судового збору в розмірі 11 536 грн. 25 коп.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що 29 вересня 2016 року Центральним районним судом м. Миколаєва задоволено позовні вимоги ПАТ «Мегабанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за Кредитним договором 235-14ПВ/2007 від 23.08.2007 року. Рішенням від 29.06.2016 року було вирішено, зокрема: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» судовий збір у розмірі 11 536,25 грн.». На виконання зазначеного рішення було видано виконавчий лист. На сьогоднішній день оригінал виконавчого листа від 09.11.2016 року виданий в справі № 490/6652/16 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Мегабанк» 11 536,25 грн. перебуває у заявника. Виконавчий лист був повернутий стягувачу 29.11.2023 року.

Також заявник зазначає, що до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» за Договором № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024 року, а в подальшому до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги за Договором № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27.12.2024 року, у тому числі, до ОСОБА_1 за Кредитними договором 235-14ПВ/2007 від 23.08.2007 року.

Проте, на сьогоднішній день у АТ «МЕГАБАНК» відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 , у зв`язку з відступленням права вимоги на підставі договору про відступлення прав вимоги, тому є необхідність у заміні сторони стягувача у виконавчому документі на правонаступника.

У зв`язку з викладеним, представник заявника і звернувся до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому листі.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.04.2026 року прийнято до розгляду вказану заяву, призначено судове засідання.

19.05.2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій останній заперечував проти задоволення заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, посилаючись на те, що 02.12.2008 року судом було ухвалено рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором № 235-14ПВ/2007 від 23.08.2007 року. 29.09.2016 року заочним рішенням у справі № 490/6652/16-ц суд повторно стягнув заборгованість у розмірі 769 083,24 грн та звернув стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності за ПАТ «Мегабанк» . Згідно з резолютивною частиною рішення, автомобіль був вилучений та переданий банку з наданням права перереєстрації у власність банку .

Отже, ОСОБА_1 стверджує, що відповідно до ст. 514 ЦК України: до нового кредитора переходять права у тому обсязі, який існував на момент переходу. Якщо зобов`язання припинене (повністю або частково) у 2016 році шляхом звернення стягнення на предмет застави новий кредитор не може набути більше прав, ніж мав первісний кредитор.

За такого, ОСОБА_1 зазначає, що зобов`язання припинене шляхом звернення стягнення на предмет застави, відсутній предмет виконання, строк пред`явлення виконавчого листа сплив, відступлення права вимоги відбулося після фактичного виконання забезпечення, процесуальні підстави для заміни стягувача відсутні, а тому просив відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження у повному обсязі.

Представник заявника у судове засідання не з`явився, в заяві про заміну сторони стягувача просив розглядати справу за відсутності представника ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ».

Заінтересовані особи по справі у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

У зв`язку неявкою учасників справи в судове засідання, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У п.9 ч.3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Матеріалами справи підтверджується, що заочним рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 29.09.2016 року усправі №490/6652/16-ц постановлено наступне:

- позов ПАТ «Мегабанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави шляхом набуття заставодержателем права власності на предмет заставизадовольнити;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» заборгованість за Кредитним договором № 235-14ПВ/2007 від 23.08.2007 року в загальному розмірі 769 083 грн. 24 коп. (еквівалент 30 447,20 дол. США), з яких: 654 677 грн. 59 коп. (еквівалент 25 918 дол. США) заборгованість за тілом кредиту; 114 405 грн. 65 коп. (еквівалент 4 529,20 дол. США) заборгованість за процентами;

- в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 235-14ПВ/2007 від 23.08.2007 року в загальному розмірі 769 083 грн. 24 коп. (еквівалент 30 447,20 дол. США), з яких: 654 677 грн. 59 коп. (еквівалент 25 918 дол. США) заборгованість за тілом кредиту; 114 405 грн. 65 коп. (еквівалент 4 529,20 дол. США) заборгованість за процентами, звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки SKODA OCTAVIA TOUR 1.6I, легковий комбі В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , сірого кольору, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про державну реєстрацію ВЕС 020499 від 22.08.2007 року, виданого РЕГ 1-го МРВ ДАІ м. Миколаїв ВДАІ УМВС в Миколаївській області, вартістю 117 152 грн. 00 коп., шляхом визнання права власності на вказаний автомобіль за Публічним акціонерним товариством «Мегабанк»;

- вилучити у ОСОБА_1 предмет застави - автомобіль марки SKODA OCTAVIA TOUR 1.6I, легковий комбі В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , сірого кольору, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про державну реєстрацію ВЕС 020499 від 22.08.2007 року, виданого РЕГ 1-го МРВ ДАІ м. Миколаїв ВДАІ УМВС в Миколаївській області та передати автомобіль із комплектами ключів від нього та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу в управління та користування Публічному акціонерному товариству «Мегабанк» до оформлення у власність, надавши Публічному акціонерному товариству «Мегабанк» повноваження на вчинення усіх юридично значимих дій для оформлення прийняття транспортного засобу у власність, в тому числі надати право зняти вказаний автомобіль з реєстраційного обліку у будь-якому регіональному сервісному центрі МВС України на території України, отримати дублікат свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу тощо;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» судовий збір у розмірі 11 536 грн. 25 коп.

09.11.2016 року на виконання вищевказаного рішення суду, Центральним районним судом м.Миколаєва видано виконавчий лист №490/6652/16-ц.

03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено Договір №GL1N426240 про відступлення права вимоги, відповідно до якого АТ «МЕГАБАНК» відступає новому кредитору ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» належні банку права вимоги до дебіторів та/або позичальників, зазначених у додатку № 1 до договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень, і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до даного договору.

З наданого витягу з додатку № 1 до Договору №GL1N426240 про відступлення права вимоги від 03.09.2024 вбачається, що ОСОБА_1 значиться в Реєстрі боржників права вимоги по якому було відступлено, зокрема за Кредитним договором № 235-14ПВ/2007 від 23.08.2007 року.

27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» було укладено Договір №1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 235-14ПВ/2007 від 23.08.2007 року, що підтверджується витягом з додатку №1 до Договору №1/12 про відступлення прав вимоги.

Отже, виходячи з вище встановлених обставин справи, на даний час ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» є власником права вимоги за Кредитним договором № 235-14ПВ/2007 від 23.08.2007 року до боржника ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У Постанові КЦС ВС від 05.12.2018 року у справі № 643/4902/14-ц зроблено висновок, що тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК); б) дарування (частина друга статті 718 ЦК); в) факторингу (глава 73 ЦК).

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статей 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора у матеріальних правовідносинах він підлягає заміні його правонаступником, який набуває не лише матеріальних прав, а й процесуального статусу сторони виконавчого провадження.

Як вбачається з наданої заявником копії виконавчого листа №490/6652/16-ц від 09.11.2016 року, даний виконавчий лист містить відмітку державного виконавця про повернення 29.11.2023 року даного виконавчого документа стягувачу, на підставі п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції станом на дату повернення виконавчого документа стягувачу 29.11.2023 року, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Судом встановлено, що виконавче провадження за виконавчим листом №490/6652/16-ц було завершено шляхом повернення виконавчого документа стягувачу без фактичного виконання судового рішення. При цьому судове рішення залишається невиконаним, а судовий збір у сумі 11 536,25 грн боржником у повному обсязі не сплачений.

Повернення виконавчого документа стягувачу не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін та не позбавляє правонаступника кредитора права на повторне звернення з виконавчим документом до примусового виконання за умови дотримання строків, установлених Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, відсутність відкритого виконавчого провадження або факт його завершення шляхом повернення виконавчого документа не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки положення статті 442 ЦПК України мають імперативний характер та не пов`язують можливість такої заміни виключно з наявністю відкритого виконавчого провадження.

Наведені висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, відповідно до яких заміна сторони виконавчого провадження є процесуальною формою реалізації матеріального правонаступництва та не залежить від стадії виконавчого провадження, у тому числі від факту його відкриття чи завершення шляхом повернення виконавчого документа стягувачу. При цьому правонаступник набуває усіх процесуальних прав первісного стягувача, необхідних для забезпечення виконання судового рішення.

Верховний Суд також зазначає, що повернення виконавчого документа без виконання не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін та не позбавляє нового кредитора права звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки таке правонаступництво спрямоване на забезпечення реального виконання судового рішення та відповідає завданням цивільного судочинства.

Крім того, відмова у заміні сторони виконавчого провадження за наявності належних доказів матеріального правонаступництва фактично позбавляє правонаступника можливості реалізувати право на виконання судового рішення, що суперечить принципу обов`язковості судових рішень та меті ефективного судового захисту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 дійшла висновку, що заміна сторони виконавчого провадження як процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва повинна здійснюватися з метою виконання завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення. Відтак Велика Палата ВС вирішила, що у випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження немає й підстав для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання немає і підстав для процесуального правонаступництва.

Згідно частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (пункт 1 частини 4 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

За такого, строк на пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа №490/6652/16-ц від 09.11.2016 року, який повернутий 29.11.2023 року спливає 29.11.2026 року.

Тобто, станом на день розгляду даної заяви, строки, передбачені ч.1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» не пропущені, а тому твердження ОСОБА_1 про сплив строку пред`явлення виконавчого листа до виконання є такими, що не заслуговують на увагу.

Крім того, суд зазначає, що заперечення ОСОБА_1 фактично зводяться до того, що виконавчий лист не підлягає виконанню та не впливають на заміну кредитора у виконавчому провадженні, яке відбувається без згоди боржника.

При цьому, суд також звертає увагу, що Договора про відступлення прав вимоги №GL1N426240 від 03.09.2024 року та №1/12 від 27.12.2024 року, за якими до ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 сторонами не оспорювалися та на даний час є чинними.

Доказів звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про визнання виконавчого листа №490/6652/16-ц від 09.11.2016 року таким, що не підлягає виконанню матеріали справи не містять.

Крім того, суд зазначає, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 14 ЦПК України і статті 18 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положення ст. ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" протиУкраїни" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересахс успільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однакце право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, якийд оговірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Враховуючи, що рішення суду фактично не виконано, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплив, а також те, що ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ»прийняло право вимоги, що належали первісному кредитору, тим самим, ставши новим кредитором за вищезазначеним кредитним договором, одержало право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань, то суд приходить до висновку, що дані обставини є підставою для задоволення заяви.

Суд також враховує, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Керуючись ст.ст. 20, 352, 353, 433, 442, 446, п. 17.4 перехідних положень ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» про заміну сторони стягувача у виконавчому листі №490/6652/16-ц задовольнити.

Замінити стягувача Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» (код ЄДРПОУ 09804119) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40932411, місцезнаходження: Україна, 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) у виконавчому листі № 490/6652/16-ц, виданому 09.11.2016 року Центральним районним судом м. Миколаєва на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.06.2016 року в цивільній справі № 490/6652/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ПАТ «Мегабанк» судового збору в розмірі 11 536 грн. 25 коп.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Гуденко О.А.