Ухвала суду № 137071946, 03.06.2026, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/1507/25

Провадження № 2-п/503/4/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення ухваленого 19 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

встановив:

Відповідач подав до суду вище вказану заяву посилаючись на ті обставини, що з 2013 року є військовослужбовцем та учасником бойових дій. Відповідно до ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду проценти за користування кредитом не нараховуються. Тому вважає, що нарахування позивачем процентів, які майже втричі перевищують тіло кредиту, є грубим порушенням закону та державних гарантій соціального захисту військовослужбовців. У зв`язку з вище наведеним відповідач просить суд скасувати ухвалене заочне рішення, а за результатом проведення подальшого розгляду ухвалити рішення, яким відмовити у стягненні з нього процентів в сумі 44707,50 грн.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був своєчасно повідомлений належним чином, з врахуванням скороченого п`ятнадцятиденного строку з дня надходження заяви про перегляд заочного рішення, передбаченого ч.2 ст. 286 ЦПК України, у порядку встановленому ч.2, 4-5, 9 ст. 128 ЦПК України, єдиними можливими терміновим способом шляхом надіслання судової повістки на його електронну пошту зазначену ним в змісті поданої заяви про перегляд заочного рішення (а.с.115) на виконання вимог пункту 2 ч.2 ст. 285 ЦПК України, про що у змісті останньої заявив клопотання сам відповідач (а.с.115 на звороті) та здійснення чого підтверджує довідка від 22.05.2026 року про доставку електронного листа (а.с.148). При цьому, у змісті своєї заяви про перегляд заочного рішення (а.с.115 на звороті) відповідач також заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання позивач та його представник за довіреністю Паладич А.О. були своєчасно повідомлені належним чином у відповідності до вимог ч.2, 4-5, 8 п.2 ст. 128 та ч.5 ст. 130 ЦПК України, шляхом доставки 23.05.2026 року судових повісток до електронних кабінетів позивача і його представника, про що свідчать довідки про доставку електронного документа (а.с.151-152).

Відповідно до ч.1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши матеріали заяви про перегляд заочного рішення та самої справи суд встановив наступне.

19.12.2025 року Кодимським районним судом Одеської області у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості було ухвалено заочне рішення (а.с.76-82), яким позов задоволено частково, а саме з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» стягнуто заборгованість за договором № 1513273 від 19.05.2024 року у розмірі 59707,48 грн, а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Також з відповідача на користь позивача стягнуто судові витрати у вигляді судового збору у загальному розмірі 2152,06 грн.

Згідно ч.1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Висновки суду

щодо причин неявки відповідача в судове засідання та (або) не повідомлення про причини неявки, а також не подання відзиву на позовну заяву:

12.09.2025 року ухвалою суду (а.с.69-70) відкрито провадження за вказаним позовом та справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно роз`яснено відповідачу його право подати у 5-денний строк з дня одержання цієї ухвали заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч.4 ст. 277 ЦПК України), а у 15-денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.7 ст. 279 ЦПК України) та відзив на позовну заяву (відзив).

Відповідно до пункту 3 ч.6 ст. 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Копію зазначеної вище ухвали судом було направлено сторонам, у відповідності до вимог ст. 190 ЦПК України, та отримано ними, зокрема відповідачем ОСОБА_1 , у порядку встановленому пунктом 3 ч.6 ст. 272 ЦПК України, за адресою його зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання, згідно відповідної інформації Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 11.09.2025 року № 03-17/3083 (а.с.68), отриманої судом на виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України, про що свідчить поштове повідомлення № 0691028928648 про вручення 20.09.2025 року йому рекомендованого поштового відправлення № 0610280335994 (а.с.74).

Тому після закінчення тридцяти денного строку з дня відкриття провадження у справі, передбаченого ч.2 ст. 279 ЦПК України, та за умов того, що відповідач ОСОБА_1 у встановлений строк не скористався своїми процесуальними правами учасника справи на подачу відзиву, то 19.12.2025 року суд вважав за можливе розглянути дану справу, згідно ч.5 ст. 279 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Водночас із цим, із перебування відповідача ОСОБА_1 на військовій службі з 12.07.2013 року, що підтверджується копіями довідок від 08.11.2025 року № 1521 та від 12.05.2026 року № 600 виданих НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), а також відповідними записами зробленими у військовому квитку Серії НОМЕР_3 , виданого ОСОБА_1 18.05.2004 року, визнається судом поважними причинами неучасті відповідача ОСОБА_1 у судовому розгляді, який проводився в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також не подання ним відзиву на позовну заяву.

щодо наявності доказів, на які посилається представник відповідача, що мають істотне значення для правильного вирішення справи:

з приводу заперечень щодо можливості нарахування відповідачу відсотків за користування кредитними коштами

Відповідач ОСОБА_1 в поданій заяві про перегляд заочного рішення посилається на те, що відповідачем безпідставно пред`явлено до стягнення з нього проценти за користування кредитними коштами, оскільки Він з 12.07.2013 року є військовослужбовцем, а тому має право на відповідну гарантію, передбачену ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII.

Відповідно до ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Суд відзначає ту обставину, що згадана норма передбачає те, що проценти за користування кредитом не нараховуються не всім військовослужбовцям, а лише певним їх категоріям, а саме:

- призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;

- військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (антитерористичної операції) / захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.

В свою чергу, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про те, що Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Водночас у зазначеній постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду було відзначено, що положення зазначеного закону стосуються виключно мобілізованих позичальників, аналогічної позиції дотримався Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в своїй постанові від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19, пункт 80.

Суд відзначає ту обставину, що з наданих відповідачем ОСОБА_1 документів, а саме копій довідок від 08.11.2025 року № 1521 (а.с.118 на звороті) та від 12.05.2026 року № 600 (а.с.135) виданих НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), а також запису зробленого в графі 11 (а.с.137) військового квитка Серії НОМЕР_3 (а.с.136-141), виданого ОСОБА_1 18.05.2004 року, останній з 12.07.2013 року зарахований на військову службу за контрактом.

Таким чином в суду відсутні підстави вважати, що відповідач ОСОБА_1 в період нарахування йому відсотків за користування кредитними коштами з 19.05.2024 року по 29.01.2025 року (тобто в межах строку кредитування тривалістю 360 днів) був військовослужбовцем призваним на військову службу за мобілізацією на особливий період.

В свою чергу довідка видана військовою частиною НОМЕР_4 Державної прикордонної служби України (а.с.134) містить відомості про те, що відповідач ОСОБА_1 брав участь у здійсненні заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в період з 02.05.2026 року по 09.05.2026 року, згідно записів у відповідному Журналі бойових дій.

Тобто відповідач ОСОБА_1 був задіяний для захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України у період часу більше ніж через рік після закінчення нарахування 29.01.2025 року відсотків за користування кредитними коштами.

Відтак суд не вбачає підстав обґрунтованості заперечень щодо нарахування відповідачу ОСОБА_1 , який проходив військову службу за контрактом, відсотків за користування кредитними коштами в період з 19.05.2024 року по 29.01.2025 року, коли його не було задіяно для захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України.

з приводу розміру нарахування відсотків за користування кредитними коштами

Відповідач ОСОБА_1 в поданій заяві про перегляд заочного рішення також посилається на те, що нарахування позивачем процентів, які майже втричі перевищують тіло кредиту, є грубим порушенням закону.

Однак, суд відзначає ту обставину, що відповідач ОСОБА_1 електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатору «Р271» підписав Паспорт споживчого кредиту / Інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма) (а.с.32-33), який містив в собі, серед іншого, такі відомості про кредит як розмір процентної ставки в розмірі 1,5% в день, що становить 549% річних.

Після чого відповідач ОСОБА_1 електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатору «A405» підписав договір № 1513273 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShot» (а.с.34-38) умови якого передбачали сплату процентів за користування кредитом у розмірі стандартної процентної ставки в розмірі 1,5% в день за користування кредитом.

При цьому, Додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShot» № 1513273 від 19.05.2024 року, який є Графіком платежів (а.с.38 на звороті), містив в собі зазначення розрахунку нарахування процентів за користування кредитом протягом всього строку кредитування тривалістю 360 днів в період з 19.05.2024 року по 14.05.2025 року в загальній сумі 53325 грн.

В подальшому відповідач ОСОБА_1 електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатору «Р264» підписав Паспорт споживчого кредиту / Інформацію, яка надається споживачу до укладення додаткової угоди щодо збільшення суми кредиту до договору про споживчий кредит № 1513273 від 19.05.2024 року (Стандартизована форма) (а.с.41-42), який містив в собі, серед іншого, такі відомості про кредит як розмір процентної ставки в розмірі 1,5% в день, що становить 549% річних.

Після чого відповідач ОСОБА_1 електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатору «Р016» підписав додаткову угоду до договору № 1513273 від 19.05.2024 року про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShot» (а.с.43) умови якого передбачали сплату процентів за користування кредитом у розмірі денної процентної ставки 1,49% в день (стандартна ставка) за весь строк користування кредитом.

При цьому, Додаток 1 до договору (в редакції додаткової угоди), , який є Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.43 на звороті-44), містив в собі зазначення розрахунку нарахування процентів за користування кредитом протягом всього строку кредитування тривалістю 360 днів в період з 19.05.2024 року по 14.05.2025 року в загальній сумі 79541,25 грн.

Таким чином суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 до укладення кредитного договору був обізнаний із запропонованими йому умовами кредитування, зокрема розміром відсотків, які мають бути ним сплаченні за користування кредитом протягом всього строку кредитування.

Свобода договору визначається як одна із загальних засад цивільного законодавства, передбачена пунктом 3 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Натомість підписавши кредитний договір з такими умовами відповідач ОСОБА_1 тим самим висловив свою згоду із запропонованими умовами, зокрема щодо розмірі процентів за користування кредитними коштами. В противному випадку відповідач ОСОБА_1 мав можливість відмовитись від прийняття таких умов шляхом не підписання кредитного договору.

Суд відзначає те, що заявлені позивачем до стягнення відсотки за користування кредитом були нараховані в період з 19.05.2024 року по 29.01.2025 року, тобто виключно в межах строку кредитування, який тривав до 14.05.2025 року, та у сумі 44707,50 грн, яка не перевищує розмірів суми таких відсотків, яка була узгоджена сторонами при укладенні кредитного договору 53325 грн і у додатковій угоді 79541,25 грн.

З приводу вимог само розумності та справедливості розміру відсоткової ставки за користування кредитом, яку відповідача у змісті поданої заяви про перегляд заочного рішення визначає як таку, що втричі перевищують тіло кредиту, тобто фактично вважає її завищеною, то суд відзначає ту обставину, що сам укладений між сторонами кредитний договір був короткостроковим на строк 360 днів. Тому суд вважає, що короткостроковий строк кредитування сам по собі пояснює причину вищої процентної ставки за користування такими коштами в порівнянні із довгостроковими кредитами, адже в противному випадку кредитор не отримує комерційної вигоди від укладення таких угод.

Таким чином суд не вбачає також обґрунтованості заперечень відповідача/представника відповідача проти позову, оскільки ним не надано суду доказів, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема доказів, які б спростовували висновки наведені судом у заочному рішенні щодо обґрунтованості позову або принаймні ставили їх під розумний сумнів.

Відповідно до ч.3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:

1) залишити заяву без задоволення;

2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Ураховуючи зазначене вище суд не знаходить обґрунтованих підстав для скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду, а саме того, що докази, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи. У зв`язку з чим суд вважає необхідним заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.

Керуючись ст. 287, 259-261 ЦПК України, суд

постановив:

Залишити без задоволення заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення ухваленого 19 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Роз`яснити відповідачу, що згідно ч.4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Д.В. Вороненко