Рішення № 137071080, 11.02.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 лютого 2026 року м. ТернопільСправа № 921/740/21(921/683/25)

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Шевчук К.О.

Розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ", вул. Є.Коновальця, 26А, офіс 117, м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного підприємства "Афіша", бул. Т. Шевченка, 23, м. Тернопіль в особі ліквідатора Шимечка Андрія Ярославовича, вул. Полковника Д.Нечая, 25а, офіс 3, м. Тернопіль

про визнання відсутності (припинення) у ОСОБА_1 корпоративних прав на Приватне підприємство "Афіша", що виникли внаслідок спадкування; визнання відсутності у ОСОБА_1 права власності на майно Приватного підприємства "Афіша" та про визнання відсутності у ОСОБА_1 права представляти права та інтереси засновників (власників) Приватного підприємства "Афіша" під час провадження у справі про банкрутство №921/740/21, а також усіх інших судових справ, які розглядаються (розглядалися) або будуть розглядатися у межах справи №921/740/21 про банкрутство Приватного підприємства "Афіша".

в межах справи №921/740/21 про банкрутство Приватного підприємства "Афіша".

За участю учасників судового процесу:

від позивача: Богуш В.Д. адвокат.

Судові процедури.

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи згідно до вимог ГПК України.

Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФУД ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про визнання відсутності (припинення) у ОСОБА_1 корпоративних прав на Приватне підприємство "Афіша", що виникли внаслідок спадкування; визнання відсутності у ОСОБА_1 права власності на майно Приватного підприємства "Афіша" та про визнання відсутності у ОСОБА_1 права представляти права та інтереси засновників (власників) Приватного підприємства "Афіша" під час провадження у справі про банкрутство №921/740/21, а також усіх інших судових справ, які розглядаються (розглядалися) або будуть розглядатися у межах справи №921/740/21 про банкрутство Приватного підприємства "Афіша".

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.11.2025, для розгляду справи №921/740/21(921/683/25) визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою суду від 17.11.2025 позовну заяву (вх.№ 776 від 12.11.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУД ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ" залишено без руху, на підставі абзацу 2 частини 1 статті 174 ГПК України, для надання можливості позивачу усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/740/21(921/683/25) в межах справи №921/740/21 про банкрутство Приватного підприємства "Афіша", за правилами спрощеного позовного провадження. Залучено до участі у справі №921/740/21(921/683/25) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Афіша" в особі ліквідатора Шимечка Андрія Ярославовича. Призначено розгляд справи по суті у справі №921/740/21(921/683/25) на 12.01.2026.

Статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 12.01.2026 судове засідання відкладено на 22.01.2026.

Ухвалою суду від 22.01.2026 судове засідання відкладено на 04.02.2026 з підстав, викладених в ній.

У судовому засіданні 04.02.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення у справі №921/740/21(921/683/25) та оголосив перерву до 11.02.2026, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Згідно частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі.

Відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Оскільки, даний позов розглядається в межах справи №921/740/21 про банкрутство Приватного підприємства "Афіша", то відповідно за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

У судовому засіданні 11.02.2026, після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд, оголосив скорочене рішення, відповідно до вимог статті 240 ГПК України.

Інші процесуальні дії.

Ухвалою суду від 22.01.2026 заяву задоволено. Внесено дані РНОКПП НОМЕР_1 ОСОБА_2 до додаткових відомостей про учасника справи для доступу до електронної справи №921/740/21(921/683/25) в підсистемі "Електронний суд", в якості представника відповідача ОСОБА_1 . Надано представнику відповідача ОСОБА_1 адвокату Гевяку Павлу Ігоровичу доступ до електронної справи №921/740/21(921/683/25) в підсистемі "Електронний суд".

Аргументи сторін

Правова позиція позивача.

В обґрунтування позову позивач посилається, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 05.11.2025 власником ПП "Афіша" є ОСОБА_3 (розмір статутного капіталу 550 грн.). ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцем померлої ОСОБА_3 відповідно до спадкової справи у Спадковому реєстрі № 69581522 ( номер спадкової справи у нотаріуса 11/2022) є її син ОСОБА_1 .

Як зазначає позивач, що згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.05.2024, виданого приватним нотаріусом Сліско С.М., спадщина, яку успадкував ОСОБА_1 , складається з майнових прав Приватного підприємства "Афіша", код ЄДРПОУ 36509143, у розмiрi 100% статутного капiталу, що в грошову еквіваленті становить, 550,00 грн, які належали померлій згiдно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дата державної реєстрації: 24.06.2009, номер справи в ОДР 164600532356.

У той же час, згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 10.05.2024, відповідач успадкував за заповітом: категорія майна - інше (рухоме майно), опис майна: майнові права Приватного підприємства "Афіша" код ЄДРПОУ 36509143, у розмірі 100% статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті становить 550,00 грн, загальна вартість майна 0,01 грн.

Своїм рішенням від 17 травня 2025 року ОСОБА_1 , як одноосібний засновник (власник) Приватного підприємства "Афіша", вирішив уповноважити себе представляти права та інтереси засновників (власників) ПП "Афіша" під час провадження у справі про банкрутство №921/740/21, а також в усіх інших судових справах в межах цієї справи про банкрутство.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.06.2024 ОСОБА_1 залучено до участі у справі як уповноважену особу засновників (учасників) боржника ПП "Афіша".

Як стверджує позивач, що оскільки ТОВ "ФУД ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ" є конкурсним кредитором у справі №921/740/21 та має майнові вимоги до боржника, які можуть бути задоволені виключно в межах ліквідаційної процедури.

Позивач зазначає, що виявив факти порушення своїх прав та інтересів його діями, які ґрунтуються на його неправомірному статусі як "уповноваженої особи засновників (учасників)" та його претензіях на володіння корпоративними правами і майном боржника.

Саме цей факт виявлення порушення прав та інтересів став підставою для подання даного позову в межах справи про банкрутство.

Спір виник у зв`язку з тим, що відповідач, ґрунтуючись на успадкуванні, претендує на статус повноправного учасника (власника корпоративних прав) боржника та посилається на себе як на власника майна ПП "Афіша", про що свідчить клопотання від 08.09.2025.

Такі дії створюють правову невизначеність щодо суб`єктного складу управління боржником та загрожують ліквідаційній масі та правам кредиторів.

Позивач вважає, що його права та законні інтереси у процедурі банкрутства порушуються відповідачем, як особою, що не має дійсних корпоративних прав та майнових прав на майно боржника, як особою, що не є представником учасників Приватного підприємства "Афіша".

Так, права та законні інтереси позивача, як конкурсного кредитора у справі про банкрутство №921/740/21, порушуються неправомірним самовизнанням та залученням відповідача ( ОСОБА_1 ) як "уповноваженої особи засновників (учасників)" та його претензіями на статус власника 100 % статутного капіталу боржника та власника майна боржника, що створило наступні ризики та перешкоди:

Спроби відповідача, ґрунтуючись на його недійсному статусі учасника боржника, претендувати на майно підприємства як на "власність", ставлять під сумнів цілісність цієї маси та порушують основне право кредиторів на стягнення за рахунок майна банкрута. Затягування процедури банкрутства, а саме необхідність вирішення цього спору, а також будь-яких подальших спроб відповідача відстоювати свій неправомірний статус чи претендувати на майно, призводить до затягування процедури банкрутства, чим порушується право кредиторів на своєчасне та швидке задоволення їх законних вимог.

ОСОБА_1 не є уповноваженою особою засновників ПП "Афіша" і не має права призначати себе такою особою.

Позивач переконаний, що ОСОБА_1 є лише спадкоємцем майнових прав, а не учасником підприємства із правом приймати управлінські рішення.

В якості правових підстав позову позивач зазначає, зокрема статті Цивільного кодексу України.

У судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, просив суд позов задоволити.

Заперечення відповідача.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, на підставі статей 120, 121 ГПК України - ухвалами суду, які надсилалися рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення з позначкою "Судова повістка", про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (містяться в матеріалах справи).

Так, ухвали суду направлені відповідачу за адресою: вул. Липова, 10/51, м. Тернопіль (зазначена у позовній заяві) та відповідає Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформований Господарським судом Тернопільської області (відповідь №2140275 від 17.12.2025).

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, положення статті 13 Господарського процесуального кодексу України, якою в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ГПК України, та те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами на подання відзиву, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Пояснення третьої особи.

Третя особа явку свого представника у судове засідання не забезпечила, причин неявки суду не повідомила, вимог ухвали суду не виконала, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася, на підставі статей 120, 121 ГПК України - ухвалами суду, які надсилалися до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, сформовані Господарським судом Тернопільської області (містяться в матеріалах справи).

Згідно частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, положення статті 13 ГПК України, якою в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, беручи до уваги, що явка представника третьої особи не визнавалась судом обов`язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ГПК України, та те, що третя особа не скористалася наданими їй процесуальними правами на подання письмових пояснень по суті спору, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, сторони не позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду щодо даної справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Фактичні обставини, встановлені судом.

В обґрунтування позову позивач посилається, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2024 у справі №921/740/21 визнано поточні кредиторські грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Трейдінг Компані" відносно боржника Приватного підприємства "Афіша" в сумі 122 789,59 грн (заборгованість) та в сумі 6056,00 грн (судовий збір), які підлягають включенню ліквідатором до Реєстру вимог кредиторів, в порядку черговості, визначеної Кодексом України з процедур банкрутства.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 05.11.2025 власником ПП "Афіша" є ОСОБА_3 (розмір статутного капіталу 550 грн.)

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадкоємцем померлої ОСОБА_3 відповідно до спадкової справи у Спадковому реєстрі № 69581522 (номер спадкової справи у нотаріуса 11/2022) є її син ОСОБА_1 .

Як зазначає позивач, що згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.05.2024, виданого приватним нотаріусом Сліско С.М., спадщина, яку успадкував ОСОБА_1 , складається з майнових прав Приватного підприємства "Афіша", код ЄДРПОУ 36509143, у розмiрi 100% статутного капiталу, що в грошову еквіваленті становить, 550,00 грн, які належали померлій згiдно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дата державної реєстрації: 24.06.2009, номер справи в ОДР 164600532356.

У той же час, згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 10.05.2024, відповідач успадкував за заповітом: категорія майна - інше (рухоме майно), опис майна: майнові права Приватного підприємства "Афіша" код ЄДРПОУ 36509143, у розмірі 100% статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті становить 550,00 грн, загальна вартість майна 0,01 грн.

Своїм рішенням від 17 травня 2025 року ОСОБА_1 , як одноосібний засновник (власник) Приватного підприємства "Афіша", вирішив уповноважити себе представляти права та інтереси засновників (власників) ПП "Афіша" під час провадження у справі про банкрутство №921/740/21, а також в усіх інших судових справах в межах цієї справи про банкрутство.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.06.2024 ОСОБА_1 залучено до участі у справі як уповноважену особу засновників (учасників) боржника ПП "Афіша".

ТОВ "ФУД ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ" є конкурсним кредитором у справі №921/740/21 та має майнові вимоги до боржника, які можуть бути задоволені виключно в межах ліквідаційної процедури.

Позивач зазначає, що виявив факти порушення своїх прав та інтересів його діями, які ґрунтуються на його неправомірному статусі як уповноваженої особи засновників (учасників) та його претензіях на володіння корпоративними правами і майном боржника.

Саме цей факт виявлення порушення прав та інтересів став підставою для подання даного позову в межах справи про банкрутство.

Спір виник у зв`язку з тим, що відповідач, ґрунтуючись на успадкуванні, претендує на статус повноправного учасника (власника корпоративних прав) боржника та посилається на себе як на власника майна ПП "Афіша", про що свідчить клопотання від 08.09.2025.

Такі дії створюють правову невизначеність щодо суб`єктного складу управління боржником та загрожують ліквідаційній масі та правам кредиторів.

Позивач вважає, що його права та законні інтереси у процедурі банкрутства порушуються відповідачем, як особою, що не має дійсних корпоративних прав та майнових прав на майно боржника, як особою, що не є представником учасників Приватного підприємства "Афіша".

Так, права та законні інтереси позивача, як конкурсного кредитора у справі про банкрутство №921/740/21, порушуються неправомірним самовизнанням та залученням відповідача ( ОСОБА_1 ) як "уповноваженої особи засновників (учасників)" та його претензіями на статус власника 100 % статутного капіталу боржника та власника майна боржника, що створило наступні ризики та перешкоди:

Перешкоджання ефективній ліквідаційній процедурі (ст. 41 КУЗПБ), а саме неправомірне самовизнання корпоративних прав за відповідачем, який, за обставинами справи, не набув статусу учасника, бо втратив його через пропуск присічного строку та імперативну заборону, надає йому незаконний інструмент впливу на хід процедури банкрутства, право дорадчого голосу, оскільки за статтею 41 КУЗПБ, учасники (засновники) боржника мають право брати участь у комітеті кредиторів з правом дорадчого голосу. Надання такого права особі, чий статус учасника (власника) боржника є відсутнім, призводить до дестабілізації рішень (відповідач може вносити зауваження, пропозиції та впливати на ключові питання, які вирішуються Комітетом кредиторів (наприклад, затвердження плану санації, звітів ліквідатора, умови продажу майна), перешкоджаючи об`єктивному та швидкому прийняттю рішень в інтересах усіх кредиторів на повне та своєчасне задоволення їх вимог та ефективному завершенню процедури банкрутства); загрозу ліквідаційній масі (ст. 62 КУЗПБ), а саме: постійні посилання відповідача на себе як на власника майна ПП "Афіша" (що суперечить ст. 115 ЦК України, оскільки майно належить юридичній особі-банкруту) створюють реальний ризик незаконного виведення майна з ліквідаційної маси або його обтяження.

Спроби відповідача, ґрунтуючись на його недійсному статусі учасника боржника, претендувати на майно підприємства як на "власність", ставлять під сумнів цілісність цієї маси та порушують основне право кредиторів на стягнення за рахунок майна банкрута. Затягування процедури банкрутства, а саме необхідність вирішення цього спору, а також будь-яких подальших спроб відповідача відстоювати свій неправомірний статус чи претендувати на майно, призводить до затягування процедури банкрутства, чим порушується право кредиторів на своєчасне та швидке задоволення їх законних вимог.

Чисельні скарги відповідача по оскарженню рішень судів в апеляційному та касаційному порядку по цій справі та по справі №921/236/20, яка зараз перебуває на черговому розгляді в Західному апеляційному господарському суді, затягують процедуру банкрутства. Упродовж 2022 2024 років Верховний Суд у справі № 921/236/20 вже тричі приймав рішення, у тому числі один раз закривав касаційне провадження та двічі, у тому числі і за скаргою ОСОБА_1 відмовляв у відкритті такого провадження., але згодом прийняв про новий апеляційний розгляд скарги ОСОБА_1 .

Правову невизначеність та нікчемність рішень по управлінню боржником, а саме не вирішення спору залишає відкритим питання про легітимність рішень, які були прийняті за участю ОСОБА_1 як уповноваженої особи" (зокрема, його рішення про самопризначення від 17.05.2024).

Така невизначеність щодо суб`єктного складу управління боржником може стати підставою для оскарження будь-яких подальших дій ліквідатора, що дестабілізує всю процедуру. Обставинами, що свідчать про відсутність (припинення) корпоративних прав Приватного підприємства "Афіша" у ОСОБА_1 та про те, що підписане ним рішення загальних зборів про самопризначення уповноваженою особою від 17.05.2024 є юридично нікчемним, є: статутний капітал ПП "Афіша" фактично не був сформований (відсутні докази внесення вкладу ОСОБА_3 ) та, відповідно, відповідач не набув дійсних корпоративних прав; відповідачем пропущено присічний термін набуття статусу учасника підприємства; наявність імперативної заборони державної реєстрації змін до складу засновників (учасників) щодо юридичної особи, стосовно якої відкрито ліквідаційну процедуру.

Статутний капітал ПП "Афіша" фактично не був сформований (відсутні докази внесення вкладу ОСОБА_3 ) та, відповідно, відповідач не набув дійсних корпоративних прав.

Позивач стверджує, що статутний капітал ПП "Афіша" (550,00 грн.) фактично не був сформований (відсутні докази внесення вкладу до статутного капіталу ПП "Афіша" ОСОБА_3 .

Інформація про рух коштів на банківському рахунку Боржника та довідка з управління статистики, що додаються, також підтверджують цю обставину.

Відповідач, подаючи заяву про прийняття спадщини, не повідомив про те, що статутний капітал боржника не сформовано, чим ввів особу, уповноважену державою на вчинення нотаріальних дій, а саме приватного нотаріуса Сліско С.М., в оману щодо спадкової маси.

У випадку несформованого статутного капіталу спадкодавець ( ОСОБА_3 ) не мала майнових прав на частку в майні підприємства, а мала лише майнове право вимоги до підприємства (якщо це було передбачено) або зобов`язання перед підприємством.

Як вбачається з витягу зі Спадкового реєстру та свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 успадковано "майнове право ПП "Афіша". у розмірі 100% статутного капіталу", що за своєю суттю є або: а) Несформованим вкладом, який є заборгованістю засновника перед підприємством, а не майном, що повертається. б) Лише зобов`язальним правом на участь.

Отже, за недоведеності факту формування (внесення) статутного капіталу, успадковане ОСОБА_1 майнове право на частку у статутному капіталі в умовах його несформованості (відсутність доказів внесення 550 грн. ОСОБА_3 ) за своєю правовою суттю є лише правом вимоги (до боржника) або зобов`язанням (перед боржником), а не корпоративним правом, яке надає право участі в управлінні та право на майно боржника.

Право власності на майно боржника має виключно сам банкрут ПП "Афіша".

Таким чином, окрім Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 76915232 від 10.05.2024, Свідоцтвом про право на спадщину доказом того, що ж саме успадкував ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 повинно бути відповідне рішення суду, якого ОСОБА_1 не надав.

Отже, посилання відповідача на себе як на "власника майна" є неправомірними, оскільки майно належить юридичній особі ПП "Афіша". Через відсутність доказів внесення вкладу та фактичного формування статутного капіталу, наявність у ОСОБА_1 дійсних корпоративних прав на ПП "Афіша", які б давали йому право впливати на процедуру банкрутства як повноцінному учаснику підприємства, є сумнівною і має бути встановлена судом.

За недоведеності факту внесення вкладу у статутний капітал відповідача, успадковане останнім "майнове право на частку" є лише правом вимоги або зобов`язанням, а не дійсним корпоративним правом, яке дає право участі в управлінні та право на майно боржника (ч. 1 ст. 115 ЦК України майно належить підприємству, а не його засновнику/спадкоємцю).

Відповідачем пропущений присічний річний термін для вступу до товариства. Смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 . Строк для прийняття спадщини сплив 23.08.2022.

Позивач стверджує , що відповідач ОСОБА_1 пропустив річний присічний термін (який сплив 23.08.2023) на подання заяви про вступ до ПП "Афіша", що призводить до припинення його права на набуття статусу учасника (корпоративних прав) ПП "Афіша".

Рішенням державного реєстратора, ОСОБА_4 від 10.05.2024, відповідачу було відмовлено у реєстрації засновником (учасником) ПП "Афіша".

Рішення загальних зборів ПП "Афіша" від 17.05.2024, підписане ОСОБА_1 , як одноосібним засновником (власником) ПП "Афіша" про самопризначення уповноваженою особою засновників (власників) Боржника про призначення себе уповноваженою особою засновників, не має юридичної сили. Свідоцтво про право на спадщину не надає йому права приймати управлінські рішення від імені засновників.

Отже, ОСОБА_1 не є уповноваженою особою засновників ПП "Афіша" і не має права призначати себе такою особою.

Позивач переконаний, що ОСОБА_1 є лише спадкоємцем майнових прав, а не учасником підприємства із правом приймати управлінські рішення.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв"язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч.1).

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (ч.2).

Отже, за умови відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без відкриття нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Судом встановлено, що постановою Господарського суду Тернопільської області від 10.06.2022 Приватне підприємство "Афіша" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором Приватного підприємства "Афіша" призначено арбітражного керуючого Шимечка Андрія Ярославовича.

Приватне підприємство "Афіша" перебуває у процедурі ліквідації.

Отже, даний позов розглядається в межах справи №921/740/21 про банкрутство Приватного підприємства "Афіша".

Розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21 жовтня 2019 року КУзПБ повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного суду від 31 серпня 2023 року у справі №640/26320/20.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Тобто, право на судовий захист у суб`єкта господарювання виникає у разі порушення або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Правова позиція наведена у постанові Об`єднаної палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 № 910/12787/17.

Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Саме така особа, яка спричинила ці наслідки для позивача щодо його права, є стороною у спірному правовідношенні.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №917/559/21.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Отже, лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспорюванню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Відсутність порушеного права та законних інтересів у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Із наведеного слідує, що на позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували би наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматися від їх вчинення.

Отже, звертаючись до суду з відповідним позовом позивач має довести порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

В той же час, позивачем не доведено та не обґрунтовано порушення його права чи інтересу відповідачем, а задоволення заявлених позовних вимог не призведе до їх відновлення, оскільки не позбавлять права останнього.

Слід зазначити, що ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.06.2024 ОСОБА_1 залучено до участі у справі як уповноважену особу засновників (учасників) боржника ПП "Афіша".

Вказана ухвала набрала законної сили 28.06.2024.

Також, суд звертає увагу, що постановою Господарського суду Тернопільської області від 10.06.2022 Приватне підприємство "Афіша" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором Приватного підприємства "Афіша" призначено арбітражного керуючого Шимечка Андрія Ярославовича.

Відповідно до частини 1 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; забезпечує виконання вимог частин четвертої - шостої статті 25 Закону України "Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення", крім випадків продажу майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу, та несе відповідальність за їх недотримання; передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; подає відомості (інформацію), необхідні для ведення Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; у разі провадження банкрутом діяльності, пов`язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу; веде реєстр вимог кредиторів; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення; здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Матеріали справи не містять доказів перешкоджання ліквідатору ПП "Афіша" - арбітражному керуючому Шимечку Андрію Ярославовичу щодо здійснення його повноважень передбачених нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є: обов`язковість судового рішення.

Як визначено статтею 129 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Стаття 326 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Отже, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Висновок суду.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Принципи права - це основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в законі, мають загальну значущість, вищу імперативність (веління) і відображають суттєві положення права.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність.

Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю й повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, згідно статті 13 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

При аналізі доводів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Правова позиція, наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (пункт 5 частини 1 статті 237 ГПК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом судового збору в сумі 9 084,00 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області.

В силу приписів статті 129 ГПК України судовий збір у розмірі 9 084,00 грн, покладається на позивача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог, відмовити.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 9 084,00 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256-257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник рішення надіслати:

- до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України: позивачу та третій особі,

- рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

відповідачу - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "03" червня 2026 року.

Суддя Я.Я. Боровець