Ухвала суду № 137069797, 03.06.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2/759/10962/26

ун. № 759/14194/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Ки їв

Суддя Святошинського районного суду міста Києва Твердохліб Ю.О., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Стеценка» про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ТОВ «ЖК «Стеценка» про визнання права власності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О.

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При вивчені позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що подана заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач посилаючись на п. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначає, що вона звільнена від сплати судового збору з тих підстав, що порушені її права, а тому вона є фізичною особою на яку поширюється дія Закону «Про захист прав споживачів», однак з такими доводами неможливо погодитися з огляду на наступне.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 «Круз проти Польщі» від 19.06.2001, «Мельник проти України» від 28.03.2006.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.

Позивачем не надано до суду документ у підтвердження сплати судового збору, натомість у позовній заяві зазначає про те, що позивач звільняється від сплати судових витрат на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Проте в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог, натомість викладені підстави звернення до суду, передбачені Цивільним кодексом України щодо права власності.

Згідно з нормами частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивачем подано позовну заяву про захист прав споживача та визнання недійсними правочинів. В частині захисту прав споживача судовий збір не сплачується на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», але в частині визнання недійсним правочину не відноситься до категорії справ, де сплачувати судовий збір не потрібно.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна.

Відповідно до п. 2.1.1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки такий обов`язок відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України покладається на позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" передбачено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом з 1 січня 2026 року становить 3 328 грн.

Як убачається з позовної заяви, предметом позову є визнання права власності на нежитлове приміщення №181 загальною площею 3,1 квадратних метрів, поверх 4 в житловому комплексі по АДРЕСА_1 (третя черга

будівництва житловий будинок АДРЕСА_1 за генеральним планом), тобто позов має майновий характер, оскільки пов`язаний з підтвердженням прав на майно, а тому ціна позову має визначатись вартістю майна.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Майном, яке може оцінюватися, вважаються об`єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід`ємні частини), об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості, машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, у тому числі об`єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.

Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку затвердженого наказом Фонду державного майна України 17.05.2018 р. N 658, в редакції від 12.01.2021 р. N 24, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.2018 р. за N 677/32129 який визначає механізм ведення Фондом державного майна України (далі - Фонд) Єдиної бази даних звітів про оцінку, формування електронних довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості та реєстрації звітів про оцінку майна, складених суб`єктами оціночної діяльності (оцінювачами) для цілей обчислення доходу платника податку - фізичної особи від продажу (обміну) нерухомого майна, а також доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок майна (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою), доходу, отриманого за іншими правочинами, за якими здійснюється перехід права власності на нерухомість, дохід за якими підлягає оподаткуванню у випадках, передбачених Податковим кодексом України.

Згідно чч. 4,6,12 вищевказаного порядку зазначено, що у Єдиній базі даних звітів про оцінку підлягають реєстрації: електронні довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, сформовані на запити фізичних та юридичних осіб; звіти про оцінку майна, складені суб`єктами оціночної діяльності для цілей обчислення доходу платника податку - фізичної особи від продажу (обміну) нерухомого майна (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою), у випадках, передбачених Податковим кодексом України (далі - цілі оподаткування).

Електрона довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості - документ, сформований на запит фізичної або юридичної особи на підставі даних про об`єкт нерухомості, внесених до Єдиної бази даних звітів про оцінку за допомогою мережі Інтернет, та містить оціночну вартість такого об`єкта, розраховану модулем електронного визначення оціночної вартості.

У зв`язку з викладеним позивачу необхідно надати належне правове обґрунтування підстав звільнення від сплати судового збору із зазначенням, які саме права споживача порушені та яким чином заявлені позовні вимоги спрямовані на їх захист.

У разі відсутності підстав для застосування пільги щодо сплати судового збору позивачу необхідно визначити ціну позову відповідно до дійсної вартості спірного майна, надати належні докази такої вартості (звіт про оцінку майна або інші належні докази вартості нерухомого майна) та сплатити судовий збір у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», виходячи з ціни позову.

Реквізити для сплати судового збору зазначені в електронній формі за адресою: https://sv.ki.court.gov.ua/sud2608/gromadyanam/tax/.

Вищенаведені недоліки позовної заяви унеможливлюють відкриття провадження у справі.

Згідно ч.1 ст.185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Керуючись ст. 175, 177, 185, 258, 260 ЦПК України,суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖК «Стеценка» про визнання права власності залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали суду.

У разі невиконання вимог ухвали у визначений судом строк позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.О. Твердохліб