Рішення № 137069744, 14.05.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/13615/25

пр. № 2/759/1186/26

14 травня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря судових засідань Жиглій Є.В.

представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) ОСОБА_1 ,

представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) ОСОБА_2

розглянувши відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» про захист прав споживачів, визнання нечесною підприємницькою практикою, стягнення моральної та матераільної шкоди,-

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року позивачТовариство з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» (далі - ТОВ «Явір-Житлобуд-2») звернулося до суду з позовом та просило суд стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача борг за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01 квітня 2024 року до 31 березня 2025 року у розмірі 21 597,21 грн, 3 % річних - 278,41 грн, інфляційне збільшення боргу - 987,42 грн, а також судові витрати: судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 , управителем якого є позивач.

24 липня 2019 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 2030.

Відповідачка зобов`язувалася оплачувати послуги в строк не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Заборгованість за період з 01 квітня до 30 червня 2024 року становить 1 874,22 грн.

Співвласники затвердили кошторис та вибрали управителем багатоквартирного будинку ТОВ «Явір-Житлобуд-2», отже з 01 липня 2024 року відповідачу були надані рахунки за послуги утримання без укладання окремого договору, оскільки договір про надання послуг з управлінням багатоквартирним будинком був укладений 09 серпня 2024 року від імені всіх співвласників їх представником, який був визначений рішенням співвласників.

Зобов`язання позивача за договором виконувались в повному обсязі, проте, відповідачка не виконує повністю своїх зобов`язань та не вносить плату за надані послуги з управління багатоквартирним будинком, у зв`язку з чим за період з 01 липня 2024 року до 31 березня 2025 року заборгованість становить 19 722,99 грн.

Також позивач вважає, що відповідачка має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, а саме: інфляційне збільшення суми боргу за весь час прострочення - 987,42 грн, три відсотки річних від простроченої суми - 278,41 грн.

Процесуальні дії

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2025 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а. с. 51-52).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а. с. 55-56).

06 серпня 2025 року до суду від позивача надійшла позовна заява в редакції з правильним ім`ям позивача « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_4 » (а.с.68-72).

18 вересня 2025 року до суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, в якій просить визнати нечесною підприємницькою практикою дії ТОВ «Явір-Житлобуд-2» та стягнути з відповідача на їх користь завдану матеріальну шкоду у розмірі 45 554,37 грн та моральну шкоду 2 млн грн, разом 1 045 554,37 грн. Посилалася на те, що позивач надає послуги за тарифом, встановленим розпорядженням КМР (КМДА) № 1207 від 05.10.2027 року «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим». Договір №2030 від 24.07.2019 року вважає нікчемним, оскільки судами було встановлено втрату чинності та законності надання послуг позивачем (справа №640/6642/20).Тобто ТОВ «Явір-Житлобуд-2» з моменту набрання чинності законом від 01.05.2019 року втратило право надання послуг в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Вважає, що її, як споживача, було введено в оману позивачем, приховавши відомі йому обставини втрати чинності нормативного акту, на який він посилається у своїй позовній заяві. Законом № 2189 було визначено нову класифікацію житлово-комунальних послуг, згідно з якою житловою послугою є послуга з управління багатоквартирним будинком. Позивач вважає себе управителем будинку, проте він не набув цей статус в порядку, визначеному законом. Вона неодноразово зверталася до позивача з претензіями щодо неналежного надання послуг. Незаконними діями позивач завдав їй матеріальної шкоди, витрати, які вона змушена була сплатити до з`ясування обставин щодо скасування у розмірі 45 554,37 грн. Крім того, їй завдана моральна шкода, оскільки на протязі 5 років ТОВ «Явір-Житлобуд-2» примусом та обманом, шляхом відключення комунікацій, розміщенням об`яв у будинку з метою вимагання грошей не маючи правомочності та усвідомлюючи це, завдав моральних та душевних страждань. Розмір моральної шкоди становить 1 млн грн (а.с. 82-96).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2025 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 , змінено порядок розгляду справи, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання (а.с.116-117).

22 жовтня 2025 року до суду від ТОВ «Явір-Житлобуд-2» надійшов відзив на зустрічний позов, в якому просять відмовити у задоволенні зустрічного позову, оскільки ОСОБА_3 не навела доводів та не надала доказів того, що в діях ТОВ «Явір-Житлобуд-2» мало місце порушення її прав, як споживача послуг, і , як наслідок, завдано матеріальної та моральної шкоди (а.с.122-127).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 квітня 2026 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті (а.с.140).

У судовому засіданні представник ТОВ «Явір-Житлобуд-2» підтримав вимоги первісного позову та просив їх задовольнити, з викладених у ньому підстав, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні просив задовольнити зустрічний позов, натомість первісний позов залишити без задоволення.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази в справі у їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_5 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 11-12).

24 липня 2019 року між ТОВ «Явір-Житлобуд-2» як виконавцем та ОСОБА_3 як споживачем укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 13-15).

09 серпня 2024 року між ТОВ «Явір-Житлобуд-2» як управителем багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі рішення співвласників, та співвласниками багатоквартирного будинку укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (а. с. 24-33).

ОСОБА_3 , як власник квартири за адресою: АДРЕСА_2 за період з квітня 2024 року до березня 2025 року має заборгованість у розмірі 21 597,21 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 6).

Крім того, ТОВ «Явір-Житлобуд-2» просить стягнути з ОСОБА_3 інфляційне збільшення суми боргу за весь час прострочення - 987,42 грн, 3 % річних у розмірі 278,41 грн, що також підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 6).

Належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність такої заборгованості, відповідачка суду не надала.

Згідно відповіді ТОВ «Явір-Житлобуд-2» на ім`я ОСОБА_3 від 18.03.2024 року, ТОВ «Явір-Житлобуд-2» повідомляє про дострокове припинення дії договорів в односторонньому порядку та вважати договір №2030 від 24.07.2019 року розірваним з 01.06.2024 (а.с.97).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

З огляду на п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Стаття 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору..

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать:

-житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

- комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Пунктом 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 визначено, що власники квартир багатоквартирних будинків зобов`язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку. Наймачі квартир (кімнат) вносять плату за найм житла, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Ці платежі і платежі за комунальні та інші послуги власниками квартир, наймачами і орендарями вносяться щомісяця не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інші строки. При простроченні внесення вказаної плати стягується пеня з розрахунку 1 процент від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше 100 процентів загальної суми боргу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Виконавцями комунальних послуг є: 1) послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача; 2) послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб`єкт, визначений законом; 3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; 4) послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води; 5) послуг з централізованого водопостачання - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; 6) послуг з централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення; 7) послуг з управління побутовими відходами - адміністратор послуги з управління побутовими відходами, а у разі його відсутності - визначений у встановленому законодавством порядку суб`єкт господарювання, який здійснює збирання та перевезення побутових відходів..

Статтями 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначені права та обов`язки споживача і виконавців комунальних послуг та управителів. Зокрема, обов`язком споживача є укладання договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплата наданих житлово-комунальні послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, а обов`язки виконавця - забезпечення своєчасності надання, безперервності і відповідної якості комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандарті.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг; вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних правил і правил пожежної безпеки, інших нормативно-правових актів у сфері комунальних послуг;

Згідно зі ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користується ними, а відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення споживача від обов`язку по оплаті за ці послуги.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст.89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, між ТОВ «Явір-Житлобуд-2» та ОСОБА_3 виникли відносини, що породжують цивільні права та обов`язки, оскільки позивач надає житлово-комунальні послуги, а відповідачка ними користується.

ТОВ «Явір-Житлобуд-2» надавало споживачу послуги належної якості, що не спростовано відповідачем.

Статтею 162 ЖК України передбачено, що власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості зі сплати за житлово-комунальні послуги у розмірі 21 597,21 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню інфляційне збільшення боргу за період з 01 квітня 2024 року до 31 березня 2025 року у розмірі 987,42 грн та 3 % річних за період в розмірі 278,41 грн.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши викладені обставини, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Явір-Житлобуд-2» та задоволення первісного позову.

Щодо зустрічного позову

Частиною 1 ст.15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому, обов`язком позивача є доведення/ підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у ч.2 ст.16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови ВС від 05.06.2018 у справі №338/180/17), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19). Тобто ефективність способу захисту інтересу та права позивача визначається перш за все виходячи з змісту порушеного права за захистом якого він звернувся.

Так, заявлені ОСОБА_3 вимоги про визнання нечесною підприємницької ТОВ «Явір-Житлобуд-2» через відсутність статусу управителя будинку за адресою: АДРЕСА_3 , не відповідають вимогами ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів».

Викладене у зустрічному позові мотивування та наведені позивачем доводи щодо порушення її прав, як споживача, не доводять факт будь-якого порушення її суб`єктивних прав та інтересів з боку ТОВ «Явір-Житлобуд-2».

Будь-яких обмежень прав ОСОБА_3 у наданні інформації про перелік та обсяг наданих послуг з управління та утримання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , їх вартість тощо, з боку відповідача також допущено не було.

Що стосується наданих ОСОБА_3 актів - претензій до ТОВ «Явір-Житлобуд-2», то суд звертає увагу, що вони були складені від імені ОСОБА_6 , без присутності представників ТОВ «Явір-Житлобуд-2» (а.с.104-111).

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика - це будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

За змістом ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Проте ОСОБА_3 не надано жодного доказу на підтвердження того, що ТОВ «Явір-Житлобуд-2» вчинялися дії, які могли бути розцінені як прояв нечесної підприємницької практики.

Жодних інших доказів, які б дали суду можливість прийти до протилежних висновків, сторонами надано не було.

Таким чином суд приходить до висновку про недоведеність зустрічних позовних вимог в частині визнання нечесною підприємницькою практикою ТОВ «Явір-Житлобуд-2», доводи позивача не містять жодного обґрунтування негативного впливу на жодні конкретні реальні індивідуально виражені цивільні права чи інтереси позивача та свідчать про її суб`єктивне, упереджене ставлення до діяльності ТОВ «Явір-Житлобуд-2», яку вона вважає нечесною підприємницькою практикою, задля штучного створення спору, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу.

Що стосується стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

В зустрічний позовній заяві ОСОБА_3 вказує, що внаслідок неправомірних дій сторони відповідача, їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінила в 1 млн грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди» з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Як вбачається з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 із подальшими змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із змінами внесеними постановою № 5 від 25.05.2001 року, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно до ч.2 ст.22 ЗУ "Про захист прав споживачів" при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Враховуючи те, що в задоволенні позовних вимог про захист прав споживачів відмовлено за недоведеністю, суд відмовляє і у задоволенні зустрічного позову в частині стягнення моральної шкоди.

Таким чином суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. ст. 133, 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Що стосується витрат на правничу допомогу, то позивач за первісним позовом має право подати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки ним було заявлене відповідне клопотання під час розгляду справи.

Крім того, з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Явір-Житлобуд-2» підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 4, 5, 19, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263, 265, 268, 272-273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» заборгованість за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01 квітня 2024 року до 31 березня 2025 року у розмірі 21 597,21 грн, 3 % річних - 278,41 грн, інфляційне збільшення боргу - 987,42 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2» про захист прав споживачів, визнання нечесною підприємницькою практикою, стягнення моральної та матеріальної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Інформація про учасників:

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним): Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2», код ЄДРПОУ 33300605, місцезнаходження: 04212, м. Київ, вул. Героїв Полку «Азов», 6б.

Відповідач за первісним позовом (відповідач за зустрічним): ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складений 25.05.2026.

Суддя Ю.О. Твердохліб