Рішення № 137069523, 02.06.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/2295/25

Провадження № 2/147/207/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Почкіної О.М.,

із участю секретаря Бабчук В.В.,

за участі представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором у розмірі 41800,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Товариством з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 11.07.2024 укладено Кредитний договір (оферти) № 11.07.2024-100002278. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 11000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 11.07.2024, строком на 210 днів з дати його надання. Кредитний договір укладено на наступних умовах. Датою надання/видачі кредиту є 11.04.2024, датою повернення (виплати) кредиту 05.02.2025. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку договору умовами договору не передбачена. Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. ОСОБА_1 підписав електронним цифровим підписом кредитний договір №11.07.2024-100002278, пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту з підтвердженням укладення кредитного договору та отримав на власний рахунок кошти в сумі 11000,00 грн, а отже акцептовано умови договору. Відповідно до Договору №11.07.2024-100002278 від 11.07.2024 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 11000 грн. ОСОБА_1 11.07.2024 отримав кредитні кошти у розмірі 11000 грн. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 41800 грн., що складається тіла кредиту - 11000 грн; процентів - 23100 грн; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 2200 грн; неустойки - 5500 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». У зв`язку з наведеним вище, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за Кредитним договором №11.07.2024-100002278 від 11.07.2024 в сумі 41800,00 грн та сплачений судовий збір.

Ухвалою суду від 17.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 13.01.2026.

13.01.2026 в зв`язку з неповідомленням відовідача про час та місце розгляду справи, судове засідання було відкладено на 13.02.2026.

13.02.2026 судове засідання було відкладено в зв`язку з клопотанням відповідача.

16.03.2026 представник відповідача надав відзив, в якому зазначив, що відповідач стверджує , що він не отримував від Позивача 11.07.2024 коштів в сумі 11 000,00 грн, і йому ніколи не видавалась банківська карта НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», на яку посилається Позивач. Звернув увагу суду, що в матеріалах справи відсутні платіжні доручення чи чеки квитанції, які б підтверджували, що кошти дійсно перерахував саме Відповідачу, а не іншій особі. Відповідач заперечує отримання такої суми, а Позивач не надав докази, які не дозволяють ідентифікувати отримувача коштів. Тому вважає, що Позивач не довів, що кредитні кошти надіслано саме на карту Відповідача, яка дає змогу ідентифікувати особу отримувача. Позивачем не надано платіжного доручення, яке б містило передбачені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованого в Мін`юсті 29 березня 2004 року за № 377/8976, реквізити, що підтверджували б його виконання платником та проведення банком, зокрема підписів відповідальних осіб, відтисків печаток банку, тощо. Жодних належних, достатніх і допустимих доказів того, що сума кредиту була зарахована на поточний рахунок саме Відповідача суду не надано. Стверджує, що оскільки Відповідач жодних кредитних коштів від Позивача не отримував, то і відсутні законні підстави для стягнення з Відповідача заборгованості по кредиту.

Також просить суд при винесенні рішення врахувати той факт, що в матеріалах справи відсутній математичний розрахунок заборгованості відсотків за користування кредитом. На підтвердження розміру заборгованості за відсотками позивачем надано тільки документ , який має назву «Розрахунок», проте, він містить лише посилання на розмір відсотків 23100 грн, проте, він не відображає ні період, за який здійснювалось нарахування процентів, ні відсоткову ставку, ні залишкової суми кредиту, на яку згідно договору мають нараховуватись відсотки. Стверджує, що поданий Позивачем документ під назвою «Розрахунок» - не є належним та допустимим доказом, в ньому зазначена лише сума основного боргу та сума нарахованих відсотків, в той же час в ньому відсутня формула і не зазначено відсоткову ставку за якою нараховувалися проценти, не вказано період за який вони нараховувалися, тому суд не може перевірити чи Позивач нараховував проценти в межах дії договору чи нараховував за періоди коли кредитний договір припинив свою дію та не вказано, за якою процентною ставкою нараховувалися відсотки та на яку суму.

Крім того, вказує на незаконність стягнення з відповідача комісії та відсутності підстав для нарахування неустойки.

16.03.2026 представник відповідача надав клопотання, в якому просив витребувати письмових доказів, які становлять банківську таємницю.

Ухвалою суду від 20.03.2026 в задоволенні клопотання про витребування письмових доказів було відмовлено.

29.04.2026 за клопотанням представника відповідача судове засідання було відкладено на 28.05.2026.

Позивач був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання. В прохальній частині позовної заяви зазначив, що розгляд справи проводити без участі представника ТОВ «Споживчий центр», а також, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання, не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засідання просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вказав, що ОСОБА_1 кредитні кошти не отримував та будь-які договорів на отримання кредиту не укладав. Вказаний картковий рахунок, на який були перераховані кошти належить ОСОБА_3 .Також заперечив проти нарахування неустойки, оскільки у період дії в Україні воєнного стану неустойка, яка передбачена кредитним договором, не нараховується. Також вказав, що позивачем не надано розрахунку заборгованості. Долучена до до повної заяви довідка-розрахунок про стан заборгованості не є належним доказом, містить лише суму нарахованих відсотків, однак математичного розрахунку суми заборгованості довідка не містить.

Суд заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, які, в зв`язку з розглядом та формуванням судової справи у змішаній формі, зберігаються в централізованому файловому сховищі Автоматизованої системи документообігу суду, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що між Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 11.07.2024 року укладено Кредитний договір (оферти) №11.07.2024-100002278 за допомогою електронних засобів та підписано позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який було відправлено електронним повідомленням на номер телефону ОСОБА_1 . Підписання аналогом цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора здійснювалося з допомогою мобільного застосунку, з використанням якого укладено договір 11.07.2024-100002278: Швидко Грошi, відповідно до умов та в порядку, передбаченому п. 1.10, 2.2.-2.3. Кредитного договору.

Згідно п. 2.2 Кредитного договору №11.07.2024-100002278 електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови.Дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті Кредитодавця у загальному доступі, а також в особистому кабінеті позичальника на вебсайті Кредитодавця. Заявка, сформована на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем. Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті Кредитодавця, та підписана Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до п.п. 3.3.1-3.3.8 Кредитного договору №11.07.2024-100002278 умови щодо дати видачі кредиту, суми кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення кредиту, проценти за користування кредитом та графік платежів встановлюються в Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Відповідно до п.4.1 Кредитного договору №11.07.2024-100002278 кредитні кошти надаються позичальнику шляхом перерахування на банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5363-54XX-XXXX-6551 зазначеного в заявці.

Днем надання Кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця (п.4.3 Кредитного договору).

Пунктом 4.4 Кредитного договору №11.07.2024-100002278 передбачено, що Проценти нараховуються з дня надання Позичальнику Кредиту (включаючи безпосередньо день надання Кредиту) включно до дати його фактичного повернення. Проценти за користування нараховуються та обліковуються Кредитодавцем щоденно. Комісія(ї) (у випадку її встановлення договором) нараховується у порядку, встановленому договором. Позичальник має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути Кредит. У разі дострокового повернення Кредиту Позичальник у день цього повернення сплачує Кредитодавцю Проценти за період фактичного користування Кредитом (включаючи безпосередньо день надання Кредиту).

Невід`ємними частиною Кредитного договору №11.07.2024-100002278 є Заявка Кредитного договору №11.07.2024-100002278 від 11.07.2024, яка підписана позичальником (відповідачем) та у якій відображені графік платежів, основні умови кредитування, інформація щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту та інші умови, а також контактні дані Позичальника для взаємодії з Кредитним договором, що є Додатком до договору.

В п. 14.1 Кредитного договору №11.07.2024-100002278 зазначено, що Інформація про ТОВ «Споживчий центр» внесена до Реєстру (переліку) надавачів фінансових або супровідних послуг, безстрокова ліцензія, видана/переоформлена НБУ 07.03.2024.

Відповідно до п. 1, 2, 3, 4 Заявки встановлено, що кредит надається 11.07.2024 у сумі 11000,00 грн строком на 210 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 05.02.2025.

Пунктом 5 Заявки встановлено, що процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Денна процентна ставка за користування кредитом становить 0,88% та застосовується протягом усього строку, на який надається кредит.

Проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку (п. 5 Заявки).

З Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) Кредитного договору №11.07.2024-100002278, підписаної позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, яка підписується одночасно та є складовою Заявки від 11.07.2024, вбачається, що відповідачем прийняті умови надання, користування та повернення кредиту за Кредитним договором №11.07.2024-100002278.

Відповідно до п. 10.1. Кредитного договору №11.07.2024-100002278 цей договір набуває чинності з дати отримання Кредитодавцем в інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації в інформаційній системі Кредитодавця та діє протягом одного року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , з яким укладено Кредитний договір №11.07.2024-100002278, ідентифікована ТОВ «Споживчий центр», а укладений договір акцептований (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор E182, дата відправки ідентифікатора позичальнику: 11.07.2024, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор 0674580560.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, надало кредит шляхом перерахуванням 11.07.2024 20:32:06 на суму 11000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 450372497, призначення платежу: Видача за договором кредиту №11.07.2024-100002278, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» Вих. №1-2511 від 25.11.2025.

При ухваленні даного рішення суд керується наступними нормами.

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 нього Закону: заповнення формуляра заяви (форми про прийняття такої пропозиції в електронній формі, шо підписується в порядку, передбаченому ст. 12 нього Закону: вчинення дій, шо вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний Договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», № 851-ІV а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію» № 675-VІІІ.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» № 851-ІV).

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Підписавши Кредитний договір №11.07.2024-100002278, відповідач підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору, а також те, що він умови договору цілком зрозумів та приймав їх.

Представник відповідача стверджував, що відповідач не отримував від ТОВ «Споживчий центр» кредит у сумі 11000,00 грн, йому ніколи не видавался банківська картка НОМЕР_1 в АТ "Приватбанк", оскільки реквізити платіжної картки, на яку були перераховані кредитні кошти, належать ОСОБА_3 . Тому враховуючи те, що кредит відповідачу не надавався, вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Однак судом встановлено, що укладаючи кредитний договір відповідач самостійно надав реквізити платіжної картки, на яку слід перераховувати кредитні кошти, та яка йому не належить. Тобто самостійно визначив порядок виконання умов кредитного договору №.11.07.2024-100002278 від 11.07.2024. Підписавши Кредитний договір №11.07.2024-100002278, відповідач підтвердив та закріпив те, що він діяв свідомо, був вільні при його укладенні, у виборі умов договору щодо його виконання, а також те, що він умови договору щодо його виконання цілком зрозумів та прийняв. Відповідно заперечення того, що кредитні кошти відповідачу не надавалися, суперечить його попередній поведінці.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

З огляду на наведене твердження представника відповідача про неукладеність кредитного договору не заслуговують на увагу і не приймаються судом .

На підтвердження наявності заборгованості та її розміру ТОВ «Споживчий центр» надав до суду довідку-розрахунок про стан заборгованості за Кредитним договором №11.07.2024-100002278, з якої вбачається, що у відповідача виникла заборгованість за тілом кредиту, відсотками, комісією та неустойкою.

Виходячи з того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року в справі №361/2385/18.

Щодо тверджень представника позивача, що в довідці-розрахунку заборгованості не наведено математичні розрахунки, суд зазначає, умовами договору передбачено розмір та порядок нарахування відсотків. Розрахунок заборгованості, наданий банком, відповідач не спростував, не надав власного розрахунку.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за кредитом виникла в розмірі 41800,00 грн., що складається з: тіла кредиту - 11000 грн, процентів 23100,00 грн (11000*1%*210 днів), комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 2200 грн, неустойки 5500,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що між відповідачем та ТОВ «Споживчий центр» в установленому законом порядку був укладений Кредитний договір №11.07.2024-100002278 від 11.07.2024 в електронній формі про надання споживчого кредиту, оскільки договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Е182», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі договір про споживчий кредит.

Також, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Кредитним договором №11.07.2024-100002278 виконав у повному обсязі: надав відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених Договором, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» Вих. №1-2511 від 25.11.2025, з якої вбачається що ТОВ «Споживчий центр» перерахувало на банківську картку вказану позичальником кошти 11.07.2024 20:32:06 на суму 11000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 450372497, призначення платежу: Видача за договором кредиту №11.07.2024-100002278.

Крім того з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за Кредитним договором №11.07.2024-100002278 проценти за користування кредитними коштами у розмірі 23100 грн 00 коп(11000*1%*210 днів).

Натомість відповідач, всупереч умовам договору, свої зобов`язання належним чином не виконав, кредит не повернув, проценти за користування коштами не сплатив.

Оскільки, даний розмір заборгованості з урахуванням триваючих правовідносин між сторонами встановлений при розгляді справи, підтверджується сукупністю наданих доказів, заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження, суд дослідивши матеріали справи, керуючись вищевказаними правовими нормами, дійшов до висновку, що з відповідача слід стягнути 11000,00 грн - заборгованість за основним боргом, 23100,00 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, що разом складають 34100,00 гривень.

Щодо вимог в частині стягнення заборгованості за комісією, то суд враховує наступне.

Відповідно до умов кредитного договору №11.07.2024-100002278 від 11.07.2024 комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 20% від суми кредиту та дорівнює 2200 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Надання кредитних коштів позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором є обов`язком кредитодавця і не має обумовлюватися будь-якою оплатою, оскільки це суперечить ст. 1054 ЦК України.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Крім того, відповідно абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Враховуючи зазначене вище, стягнення плати за комісію у розмірі 2200,00 грн за кредитним договором №11.07.2024-100002278 від 11.07.2024, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також п. 13 Заявки Кредитного договору №11.07.2024-100002278 від 11.07.2024 передбачено, що за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежного виконаного зобов`язання, нараховується неустойка в розмірі 110 грн 00 коп.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Указу Президента № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні запроваджено воєнний стан, який на теперішній час продовжено

Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, після 24 лютого 2022 року, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.

Під час ухвалення судового рішення суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №СЦ00057033 від 26.11.2025 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2422.40 гривень.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2171,96 грн., виходячи з такого розрахунку: 34100,00 грн (розмір задоволених позовних вимог)/41800,00 грн (розмір заявлених позовних вимог) х 2662,40 грн (сума сплаченого судового збору).

Керуючись статтями 12, 76-81, 133, 137, 141, 247, 259, 263-268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за Кредитним договором №11.07.2024-100002278 від 11.07.2024 у розмірі 34100,00 грн (тридцять чотири тисячі сто гривень 00 копійок), з яких: 11000,00 грн (одинадцять тисяч гривень 00 копійок) - сума заборгованості за тілом кредиту, 23100,00 грн (двадцять три тисячі тисячі сто гривень 00 копійок) - сума заборгованості за процентами.

В задоволенні решта позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) судовий збір у розмірі 2171,96 грн (дві тисячі сто сімдесят одна гривня дев`яносто шість копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місце знаходження: вул. Саксаганського, буд.133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 02.06.2026

Суддя О.М. Почкіна