Рішення № 137068077, 02.03.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/2089/25

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" до Миколаївської міської ради про стягнення заборгованості в загальній сумі 18359,29 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради про стягнення основного боргу за теплову енергію в сумі 18359,29 грн., посилаючись на наступне.

ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" на підставі п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон № 2189) є виконавцем послуги з постачання теплової енергії.

Так, позивач з посиланням на ст. 12 Закону № 2189 зазначає, що надання послуги з постачання теплової енергії здійснюється виключно на договірних засадах.

Поряд з цим позивач зазначає, що п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189 передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.

Як вказує позивач, 01.10.2021 на офіційному сайті Позивача (https://ntec.mk.ua) була опублікована інформація щодо затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та форму заяви до нього. Однак, позивач зазначає, що відповідач протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному веб-сайті виконавця послуг (позивача) не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, отже, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч. 5 ст. 13 Закону № 2189.

Так, позивач з посиланням на відомості № 459498691 та № 354051557, зазначає, що нежитлові приміщення підвалу в за адресою по вул. Адміральська, 18/3 загальною площею 29,1 кв.м, які розташовані в багатоквартирному житловому будинку за адресою вул. Адміральська, 18, належали Територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради до 16.09.2025.

Згідно п. 5 ст. 13 Закону 2189 з 01.11.2021 з власниками житлового будинку № 18 по вул. Адміральській у м. Миколаєві діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021, який є публічним договором приєднання. Цей договір є публічним договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 640, 641, та 642 Цивільного кодексу України та встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення на невизначений строк.

Позивач вказує, що 21.11.2023 на його адресу надійшов лист УКМ ММР з повідомленням, що з 21.07.2023 року дане приміщення не здається в оренду, у зв`язку з чим позивач почав нараховувати відповідачу з опалювального періоду 2023-2024 pp.

Наразі позивач зазначає, що з початку опалювального сезону 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025 відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 124 від 09.12.2022 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 № 984 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 566 від 25.10.2022 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1029 від 25.10.2023 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 252 від 14.02.2024 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", Рішення № 1792 від 23.10,2024 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії на послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", законодавчо встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно- зміною частиною та умовно-постійною частиною тарифу.

Як вказує позивач, у разі застосування виконавцями двоставкових тарифів на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року). Нарахування за умовно-змінною частиною - нарахування за спожиту будівлею (приміщенням) теплову енергію за даними вузла обліку або розрахункову протягом опалювального періоду за тарифами - вартість споживання 1 Гкал. Нарахування за умовно-постійною частиною - грошовий вираз планових економічно обґрунтованих витрат, що включаються до повної собівартості транспортування та постачання теплової енергії, є постійною величиною і не змінюються прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії. Нарахування умовно-постійної частини здійснюється щомісяця протягом року за тарифами вартості одиниці (1 Гкал/год) теплового приєднаного теплового навантаження об`єктів теплоспоживання.

За ствердженням позивача, до споживачів послуг теплопостачання відносяться фізичні/юридичні особи - власники жилих/нежилих приміщень, відповідне обладнання яких приєднане до внутрішньобудинкових систем. Факт отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії є фактом приєднання відповідача до умов договору (акцептування договору). Умовно-постійна частина розрахована для оплати щомісяця упродовж 12 місяців незалежно від наряду споживання теплової енергії, показників вузлів обліку теплової енергії, наявності чи відсутності лічильника.

Як стверджує позивач, з метою забезпечення теплом об`єктів на початку опалювального сезону 2023-2024, 2024-2025 після зниження середньодобової температури зовнішнього повітря до + 8°С і нижче, на виконання рішень виконавчого комітету ММР № 1189 від 08.11.2023 та №1870 від 29.10.2024 було розпочато опалювальний сезон 2023-2024, 2024-2025 та підписано наряд про підключення будинку по вул. Адміральська, 18, в тому числі нежитлових приміщень за адресою м. Миколаїв, вул. Адміральська, 18/2. В подальшому, відповідно до рішень ММР №176 від 24.03.2023, №513 від 27.03.2024 опалювальні періоди закінчено.

Відповідно до п. 33 Правил 830 плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Наразі позивач посилається на п. 30 договору, за яким споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил 830, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному позивачем, але не вите граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті Позивача.

Плата за абонентське обслуговування відповідно до вимог ч. 11 ст. 1 Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" нараховується як і в опалювальний сезон, так і в міжсезоння. Щомісячна оплата за абонентське обслуговування, що нараховується протягом року на одного абонента на місяць.

Позивач зазначає, що відповідно до пунктів 32, 34 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Як вказує позивач, в п. 8 договору зазначено, що позивач забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку).

Позивач зазначає, що в опалювальний період 2023-2024, 2024-2025 позивачем постачалась відповідачу теплова енергія з метою теплозабезпечення нежитлових приміщень, що знаходиться в м. Миколаєві за адресою: по вул. Адміральська, 18/3, однак відповідач не сплачував рахунки.

При цьому позивач зауважує, що 07.11.2025 на адресу відповідача була направлена претензія за вих. №483-ю, яка залишена без задоволення.

За ствердженнями позивача, за період з листопада 2023 року по вересень 2025 року включно відповідачу поставлено теплової енергії на загальну суму 18359,29 грн., за яку відповідач не сплатив. Таким чином, у відповідача існує борг за теплову енергію, спожиту в період з листопада 2023 року по вересень 2025 року включно, в сумі 18359,29 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2025 р. вказану позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (вх. № 17636/25 від 11.12.2025 р.) залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог ч. 3 ст. 162, ч. 2 ст. 164 ГПК України не вказано у позовній заяві обґрунтування заявлення вимог за період з 01.11.2023 по 30.09.2025.

19.12.2025 від представника позивача - Вірченко І.П. до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. №18343/25), в якій заявник зазначає, що у позовній заяві від 05.12.2025 №2699 ним було виявлено технічні помилки, які прописані в зазначеному позові, у зв`язку з чим позивачем подано до суду оновлену позовну заяву, яку було повторно направлено позивачу, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача основний борг за теплову енергію в сумі 18 359,29 грн. за період з 01.11.2023 по 30.09.2025 за адресою вуд. Адміральська, 18/3.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.12.2025 р. вказану позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/2089/25, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 26 січня 2026 року об 11:30.

07.01.2026 від представника відповідача - Захаренкової А.Ю. до господарського суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. №347/26), в якому відповідача проти позовних вимог заперечує та вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки відсутні будь-які договірні відносини між ПрАТ «Миколаївська теплоцентраль» та ММР за період опалювальних сезонів з 01.11.2023 по 30.09.2025 року; позивачем не доведено факт отримання відповідачем послуги постачання теплової енергії в нежитловому приміщенні період з 01.11.2023 по 30.09.2025, і взагалі не підтверджено наявності системи опалення; позивачем не надано актів прийому-передачі теплової енергії; позивачем також не надано документи, які обґрунтовують позовні вимоги, а саме: калькуляції вартості тарифу, розшифровки кількості Гкал, документів про затвердження та право застосування тарифів; розшифровки по розподілу кількості спожитих Гкал, що на думку відповідача, не дає змогу встановити правильність розрахунку нарахувань за відпущену теплову енергію до нежитлового приміщення за адресою вул. Адміральська, 18/3 в м. Миколаєві.

09.01.2026 від представника позивача - Вірченко І.П. до господарського суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. №433/26), в якій позивач зазначає, що факт укладення індивідуального договору розписано в позовній заяві; жодного документу, який би підтверджував відсутність опалення в нежитлових приміщеннях за адресою: вул. Адміральська, 18/3 відповідачем до відзиву не надано; у позивача відсутній акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, а відтак, правові підстави для неарахування за послуги з постачання теплової енергію у позивача відсутні. На переконання позивача, акт від 28.09.2021, який надає відповідач, не стосується періоду нарахування цього позову, а відсутність приладів в 2021 році не є фактом відсутності опалення в приміщенні. Як вказує позивач, приміщення відповідача по вул. Адміральська, 18/3 знаходиться в системі житлового будинку з централізованою системою опалення, яка є єдиною з системою опалення приміщень будинку по вул. Адміральська, 18.

26.01.2026 від представника відповідача - Захаренкової А.Ю. до господарського суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява (вх. №433/26), в якій заявник просить суд провести судове засідання 26.01.2026 об 11:30 за відсутності представника Миколаївської міської ради, та зазначає, що позицію, викладену у відзиві, підтримує в повному обсязі.

Так, у судовому засіданні господарського суду 26 січня 2026 року по справі № 915/2089/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 02.03.2026 року о 10 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 120 ГПК України згідно з ухвалою суду від 26.01.2026 року.

09.01.2026 від представника позивача - Вірченко І.П. до господарського суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява (вх. № 2608/26), в якій заявник просить суд провести судове засідання 02.03.2026 о 10:00 за відсутності представника ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», та зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання 02.03.2026 р. представники сторін не з`явились.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та враховуючи наявність заяв від сторін про розгляд справи без їх участі, суд дійшов висновку, що неявка у судове засідання сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на неявку представників сторін в судове засідання 02.03.2026 року, судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України підписано скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення без його проголошення.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до відомостей витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 459498691 від 17.09.2025 р. право власності на нежитлові приміщення підвалу площею 29,1 кв.м за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Адміральська, будинок 18/3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2503481248060) за період з 05.11.2021 до 16.09.2025 було зареєстровано за Миколаївською міською територіальною громадою в особі Миколаївської міської ради (номер відомостей про речове право: 44990975). В подальшому, 16.09.2025 в реєстрі вчинено запис (номер відомостей про речове право: 61511388) про реєстрацію права власності на вказані нежитлові приміщення підвалу за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Адміральська, будинок 18/3 за Філь Ярославом Сергійовичем на підставі договору купівлі-продажу №606 від 16.09.2025 р.

ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" на підставі п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон № 2189) є виконавцем послуги з постачання теплової енергії.

21.11.2023 на адресу ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" надійшов лист Управління комунального майна Миколаївської міської ради з повідомленням про припинення договору оренди щодо нежитлового приміщення площею 29,1 кв.м за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Адміральська, будинок 18/3, з 21.07.2023 року.

Відтак, позивач вказує, що він почав нараховувати відповідачу плату з опалювального періоду 2023-2024 pp.

Як вказує позивач, в опалювальних сезонах 2023-2024 (з 14.11.2023 по 28.03.2024) та 2024-2025 років позивач здійснював централізоване постачання теплової енергії до будинку за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська 18, що підтверджується нарядами від 24.11.2023, від 08.11.2024 та відомостями споживання теплової енергії абонентом в період з 24.11.2023 по 28.11.2023, з 28.11.2023 по 28.11.2023, з 28.12.2023 по 28.01.2024, з 28.01.2024 по 28.02.2024, з 28.02.2024 по 28.03.2024.

При цьому початок і закінчення опалювального періоду 2023-2024 та 2024-2025 років у житловому фонді та на інших об`єктах м. Миколаєва визначалися рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1189 від 08.11.2023, №176 від 24.03.2023, №1870 від 29.10.2024, №513 від 27.03.2024 згідно із якими відповідні опалювальні періоди з 14.11.2023 по 28.03.2024, з 01.11.2024 по 24.03.2025.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово- комунальні послуги" (далі - Законом N 2189-VIII).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону N 2189-VIII предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами.

За наведеним у пунктах 2, 5 частини першої статті 1 Закону N 2189-VIII визначенням: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону N 2189-VIIІ учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону).

Отже, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 6 вказаного Закону України "Про житлово-комунальні послуги" Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" є виконавцем послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону N 2189-VIII передбачено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. До повноважень Кабінету Міністрів України належать: затвердження правил надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком; затвердження типових договорів про надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та послуг з управління багатоквартирним будинком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 N 830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуг з постачання теплової енергії" (далі також - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статті 14 Закону (пункт 13 Правил).

Відповідно до частин першої, другої статті 14 Закону N 2189-VIII за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії).

Згідно із Законом N 2189-VIII договори за новими правилами мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 N 1022 та N 1023.

Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 N 1022:

- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;

- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);

- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.

- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону N 2189-VIII (у редакції змін внесених Законом N 1060-IX) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 12 Закону N 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Разом з тим, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2189-VIII передбачено, що не пізніш як протягом одного року з дня введення в дію цього Закону (тобто не пізніше 01.05.2020) співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.

Водночас, пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2189-VIII передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.

Наведені вище положення спеціального законодавства у сфері надання комунальних послуг свідчать про те, що законодавець унормував обов`язок підприємства теплопостачання з 01.05.2019 (тобто з дати, коли набрав чинності Закон N 2189-VIII у новій редакції) укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами, які в силу вимог Закону мали бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами цих послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 N 1022, з урахуванням волевиявлення споживача щодо обрання моделі договірних відносин. Водночас, за відсутності волевиявлення співвласників багатоквартирних будинків щодо прийняття рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг ініціатива щодо його укладення надається безпосередньо виконавцям таких послуг, що мало місце у цій справі. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі N 908/3233/20, від 14.12.2023 у справі N 908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі N 908/710/23.

01.10.2021 на офіційному сайті Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» https://ntec.mk.ua була опублікована інформація щодо затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 N 1022 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та форму заяви до нього.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач після набуття ним права власності на спірне приміщення не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Наразі суд зауважує, що законодавцем була передбачена неактивність споживачів щодо укладання договорів, тому непідписана заява-приєднання до договору не вбачає відсутність підстав для укладання договору, оскільки в даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, що не передбачає підписання заяви-приєднання.

Отже, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Окрім цього, факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про початок та закінчення опалювального сезону та нарядом про підключення системи опалення до будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача.

Таким чином, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є факт отримання послуги.

При цьому позивачем до позову додано копію акту ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» від 06.08.2025 року № 46-1 про обстеження нежитлового приміщення за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 18/3, яким засвідчено наявність опалення у вказаному приміщенні.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами по справі укладено індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.11.2021, який є публічним договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 640, 641, та 642 Цивільного кодексу України, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення на невизначений строк.

Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 173 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб`єктів імперативно визначених відносин.

Частиною 6 ст. 633 Цивільного кодексу України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Так, згідно п. 1 договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 договору даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця https://ntec.mk.ua.

Згідно п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги.

Пунктом 5 договору встановлено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послуги відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

У п. 8 договору визначено, що виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішнього будинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку).

Згідно з п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. N 315. У разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу (п. 11 та п. 12 договору).

Відповідно до п. 30 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 N 830 (Офіційний вісник України, 2019р, N 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р, N 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця https://ntec.mk.ua.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Згідно з п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті виконавця https://ntec.mk.ua. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення вдію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Пунктом 33 договору передбачено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватись у електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).

Відповідно до п. 44 договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до умов цього договору або закону.

Зважаючи на наведене, індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії є укладеним та набрав чинності з 01.11.2021 року, у зв`язку з чим є обов`язковим для виконання сторонами, в тому числі і щодо своєчасної та повної оплати відповідачем наданих позивачем послуг.

Так, укладений між сторонами по справі індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.11.2021 є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо підтвердження факту постачання теплової енергії слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про теплопостачання" до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать регулювання діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог; встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.

Згідно з частинами першою, третьою статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

За ч. 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Абзацами 1, 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг (абз. 3 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.05.2024 у справі № 904/346/23, за змістом положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" автоматичне виникнення договірних відносин споживача з теплопостачальною організацією на підставі Типового договору передбачено для споживачів, які самостійно не визначилися з моделлю організації договірних відносин і у яких були відсутні попередні договірні відносини з теплопостачальною організацією. При цьому затвердження Кабінетом Міністрів України Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії постановою від 21.08.2019 №830 не є підставою для втрати чинності попередніми договорами, за якими здійснювалося постачання теплової енергії споживачам у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1189 від 08.11.2023 опалювальний сезон на всіх об`єктах житлового фонду, інших об`єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання розпочато з 14.11.2023. Теплопостачальним підприємствам міста, починаючи з 14.11.2023 протягом 10 діб, доручено здійснити пуск котелень для подачі тепла до споживачів м. Миколаєва всіх форм власності, підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.

Відповідно до наряду б/н від 24.11.2023 підключено систему опалення за адресою вул. Адміральська, 18, у тому числі приміщення, що розташовані за адресою вул. Адміральська 18/3, що належать Миколаївській міській раді (4929.1).

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 513 від 27.03.2024 опалювальний сезон закінчено з 28.03.2024 на всіх об`єктах, крім закладів дошкільної освіти, пологових будинків, амбулаторій.

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1870 від 29.10.2024, яке знаходиться в загальному доступі, опалювальний сезон на всіх об`єктах житлового фонду, інших об`єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з було розпочато 01.11.2024. Теплопостачальним підприємствам міста, починаючи з 01.11.2024 протягом 10 діб, доручено здійснити пуск котелень для подачі тепла до споживачів м. Миколаєва всіх форм власності, підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.

Відповідно до наряду б/н від 08.11.2024 підключено систему опалення за вул. Адміральська, 18, у тому числі приміщення, що належать Миколаївській міській раді (4929.1).

Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 339 від 24.03.2025 опалювальний сезон закінчено з 24.03.2025 на всіх об`єктах, крім закладів дошкільної освіти, пологових будинків, амбулаторій.

Наразі наявні в матеріалах справи відомості споживання теплової енергії свідчать про кількість спожитої теплової енергії за листопад 2023 - лютий 2024, листопад 2024 - березень 2025 р.

Як визначено в п. 5 договору, обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:

- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

- обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1029 від 25.10.2023 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послуги з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №252 від 14.02.2024 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1792 від 25.10.2024 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи та теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-змінною частиною та умовно-постійною частиною тарифу.

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.

Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.

Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль №473 від 22.09.2021 встановлено розмір плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії. Щомісячна оплата за абонентське обслуговування, що нараховується протягом року на одного абонента на місяць: за наявності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі ? 32,57 грн. (з ПДВ); при відсутності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі ? 15,84 грн. (з ПДВ).

Наказом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль №340 від 28.10.2024 встановлено розмір плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії. Щомісячна оплата за абонентське обслуговування, що нараховується протягом року на одного абонента на місяць: за наявності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі ? 42,85 грн. (з ПДВ); при відсутності будинкового вузла комерційного обліку т/енергії у розмірі ?- 21,70 грн. (з ПДВ).

Так, за період з 01.11.2023 по 30.09.2025 року включно відповідачу нараховано за теплову енергію (умовно-постійну та умовно-змінну частини) та абонплату на загальну суму 18359,29 грн. з ПДВ, у т.ч. 14616,63 грн. без ПДВ - теплова енергія, абонентська плата - 682,78 грн. без ПДВ.

В свою чергу позивачем на підтвердження надання в належне відповідачу приміщення послуг за укладеним індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії сформовано рахунок № 492 за послугу з постачання теплової енергії в період з 01.11.2023 по 31.08.2025 року на загальну суму 18359,29 грн. Зазначений рахунок на оплату наданих послуг містить детальну інформацію здійсненого нарахування: здійснено нарахування за опалювальний період абонентської плати в сумі 692,78 грн. без ПДВ, а також за послуги з постачання теплової енергії (умовно-змінна частина тарифу) в сумі 10714,49 грн. без ПДВ і (умовно-постійна частина) 3902,16 грн. без ПДВ.

Також позивачем до позовної заяви долучено акт наданих послуг №4929 за період з листопада 2023 - вересень 2025 року на загальну суму 18359,29 грн.

Вказаний рахунок, акт та розрахунок за період листопада 2023 по вересень 2025 були направлені на адресу відповідача 11.11.2025 р. разом з претензією №483-ю від 07.11.2025 з вимогою про сплату 18359,29 грн. боргу.

На підтвердження факту направлення претензії №483-ю позивачем надано до суду групований список поштових відправлень з печаткою відділення поштового зв`язку та опис вкладення до листа з печаткою відділення поштового зв`язку.

Однак відповідачем не сплачено рахунки, що стало підставою для пред`явлення даного позову.

При цьому, виходячи зі змісту договору, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку. Так, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).

До того ж за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар/послугу (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №920/1343/21 від 29.04.2020).

Відтак, строк виконання зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії є таким, що настав, однак на день розгляду справи відповідачем не надано доказів оплати наданих послуг з постачання теплової енергії.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 згідно ч. 2 ст. 901 цього ж Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, строк виконання зобов`язань з оплати послуг з постачання теплової енергії є таким, що настав, однак на день розгляду справи відповідачем не надано доказів оплати наданих послуг з постачання теплової енергії.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у справі №522/7683/13-ц саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Так, матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов`язань за спірним договором, натомість відповідачем не сплачено за спожиту у період з листопада 2023 - вересень 2025 року теплову енергію за вказаним договором та абонплату, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 18359,29 грн. за послугу з постачання теплової енергії.

Отже, як встановлено судом, відповідачем на момент звернення позивача до суду із заявленим позовом не були виконані в повному обсязі зобов`язання за договором № 4929 від 01.11.2021 р. щодо здійснення повної оплати вартості наданих позивачем послуг на загальну суму 18359,29 грн.

Несплатою позивачу вказаної суми за надані послуги з постачання теплової енергії відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання відповідно до умов договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

При цьому слід зазначити, що факт надання позивачем послуг з постачання теплової енергії та наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної оплати відповідачем як споживачем за договором або неможливості виконання цього зобов`язання з поважних причин в матеріалах справи відсутні. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 18359,29 грн.

Відтак, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в заявленій сумі 18359,29 грн. за спірним договором, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов`язку в натурі.

Стосовно доводів відповідача про недоведення позивачем факту отримання відповідачем теплової енергії, оскільки обов`язок сплати за отриману теплову енергію покладається на користувача, та за період опалювальних сезонів з 01.11.2023 по 30.09.2025 року були відсутні будь-які договірні відносини між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до акту ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» від 06.08.2025 №46-1 приміщення підвалу площею 29,1 кв.м за адресою вул. Адміральська, буд. 18/3 є вільними та наявні опалювальні прилади, підключені до централізованої системи опалення житлового будинку у приміщеннях.

Щодо з наявного в матеріалах справи акту ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» від 28.09.2021, за яким опалювальний прилад знаходиться тільки в одній кімнаті площею 9 кв.м, інші приміщення не опалюються, слід зазначити, що вказаний акт не стосується спірного періоду нарахування за цим позовом, а відсутність приладів в 2021 році не є фактом відсутності опалення в приміщенні.

Як вказує позивач, нежитлові приміщення по вул. Адміральська, 18/3 не обладнані окремими вузлами обліку теплової енергії, а знаходяться у житловому будинку, на вводі якого встановлено загальний вузол обліку теплоспоживання, споживання тепла вбачається з відомостей споживання теплової енергії. Приміщення відповідача по вул. Адміральська, 18/3 знаходяться в системі житлового будинку з централізованою системою опалення, яка є єдиною з системою опалення приміщень будинку по вул. Адміральська, 18.

Відповідно до інформації Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 07.01.2026 року №844/10.01-08/26-2 нежитлові приміщення підвалу по вул. Адміральській, 18/3 в орендне або безкоштовне користування у період з 01.11.2023 по 15.09.2025 року не передавались, та до 15.09.2025 належали до комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади.

Як було зазначено вище, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 459498691 від 17.09.2025 р., право власності на нежитлові приміщення підвалу за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Адміральська, будинок 18/3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2503481248060) за період з 05.11.2021 до 16.09.2025 було зареєстровано за Миколаївською міською територіальною громадою в особі Миколаївської міської ради (номер відомостей про речове право: 44990975).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку суми боргу за послуги з постачання теплової енергії до нежитлових приміщень підвалу розташованих за адресою вул. Адміральська, 18/3, нарахування здійснюється щодо нежитлових приміщень площею 29,1 кв.м, які у період з 05.01.2021 до 15.09.2025 перебували у власності Територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 327 ЦК України визначено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Таким чином, обов`язок з утримання вказаних нежитлових приміщень та сплати за спожиту теплову енергію у спірний період з листопада 2023 року по вересень 2025 року покладається саме на власника - Миколаївську міську раду.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" до Миколаївської міської ради про стягнення заборгованості в загальній сумі 18359,29 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Миколаївської міської ради (54027, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; код ЄДРПОУ 26565573) через Виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; код ЄДРПОУ 04056612) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18; е-mail: kanc_nach@ntec.mk.ua;код ЄДРПОУ 30083966; р/р НОМЕР_1 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478) основний борг в сумі 18359/вісімнадцять тисяч триста п`ятдесят дев`ять /грн. 29 коп.

3. СТЯГНУТИ з Миколаївської міської ради (54027, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; код ЄДРПОУ 26565573) через Виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; код ЄДРПОУ 04056612) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 18, e-mail: kanc_nach@ntec.mk.ua, код ЄДРПОУ 30083966; на р/р НОМЕР_2 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 30083966) витрати по сплаті судового збору в сумі 3028/три тисячі двадцять вісім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 02.06.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та завантаженості судді Ільєвої Л.М. а також перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці у період з 04.05.2026 по 08.05.2026 року.

Суддя Л.М. Ільєва