Ухвала суду № 137066862, 29.05.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

"29" травня 2026 р. Cправа № 902/184/26

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Надтоки Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні уточнену заяву Фізичної особи-підприємця Тихонюка Юрія Вікторовича № б/н від 26.04.2026 (01-30/4088/26 від 27.04.2026) про забезпечення позову у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Тихонюка Юрія Вікторовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до Вінницької міської ради, 21050, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Соборна, будинок 59, ідентифікаційний код юридичної особи 25512617

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі у редакції позивача

за участю представників:

від позивача адвокат Бем Ю.Ю., згідно ордера

від відповідача Заярна О.О., у порядку самопредставництва

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Вінницької області 16.02.2026 року надійшла позовна заява №б/н від 11.02.2026 (вх. № 206/26 від 16.02.2026) Фізичної особи-підприємця Тихонюка Юрія Вікторовича до Вінницької міської ради про визнання додаткової угоди до договору оренди землі від 11.04.2006 укладеною у редакції позивача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2026 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 23.02.2026 суд постановив позовну заяву № б/н від 11.02.2026 (вх. № 206/26 від 16.02.2026) Фізичної особи-підприємця Тихонюка Юрія Вікторовича залишити без руху із встановленням позивачу строку та способу усунення недоліків позовної заяви.

03.03.2026 до суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків № б/н від 02.03.2026 (вх. № 01-30/2128/26 від 03.03.2026) з додатками.

04.02.2026 до суду від позивача надійшли докази надіслання копії позовної заяви з додатками у письмовій формі (вх. № 01-30/2236/26 від 04.03.2026).

Ухвалою від 09.03.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 902/184/26, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 02.04.2026 о 10:00 год.

30.03.2026 до суду від Фізичної особи-підприємця Тихонюка Юрія Вікторовича надійшла заява № б/н від 26.03.2026 (вх. № 01-43/12/26 від 30.03.2026) про забезпечення позову, у якій позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно яке знаходиться на земельних ділянках та на самі земельні ділянки з кадастровими номерами: 0510100000:01:004:0032 площею 0.015 га; 0510100000:01:004:0033 площею 0.085 га шляхом заборони змінювати цільове призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:01:004:0032 площею 0.015 га; 0510100000:01:004:0033 площею 0.085 га здійснювати їх перетворення, їх поділ, їх об`єднання з іншими земельними ділянками, а також виставляти (приймати рішення) на земельні торги (аукціон) право оренди зазначених земельних ділянок, а також шляхом заборони здійснення примусового демонтажу майна (торгового павільйону), що належить позивачу по справі Тихонюку Юрію Вікторовичу.

Ухвалою від 30.03.2026 судом призначено заяву Фізичної особи-підприємця Тихонюка Юрія Вікторовича надійшла заява № б/н від 26.03.2026 (вх. № 01-43/12/26 від 30.03.2026) про забезпечення позову у справі № 902/184/26 до розгляду у підготовчому судовому засіданні 02.04.2026 року о 10:00 год.

01.04.2026 року від відповідача надійшла заява (вх. № 01-30/3236/26 від 01.04.2026) у якій викладені заперечення щодо заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

02.04.2026 року від відповідача надійшла заява (вх. № 01-30/3246/26 від 02.04.2026) про зупинення провадження у справі №902/184/26 до розгляду справи № 902/7/26.

У судовому засіданні 02.04.2026 суд постановив ухвалу про задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду заяви про забезпечення позову, запропонував сторонам надати письмові пояснення щодо спірних правовідносин з урахуванням поданих сторонами заяв та про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/184/26 до 10:00 год. 29.04.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.

23.04.2026 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення № б/н від 23.04.2026 (вх. № 01-30/4025/26 від 23.04.2026).

27.04.2026 до суду від позивача надійшла уточнена заява про забезпечення позову № б/н від 26.04.2026 (вх.№ 01-30/4088/26 від 27.04.2026), у якій позивач надав пояснення, уточнив свої вимоги та просив прийняти уточнену заяву до розгляду, задовольнити її та накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 0510100000:01:004:0032 площею 0.015 га; 0510100000:01:004:0033 площею 0.085 га шляхом заборони Вінницькій міській раді (код ЄДРПОУ: 25512617) змінювати цільове призначення земельних ділянок, здійснювати їх перетворення, їх поділ, їх об`єднання з іншими земельними ділянками, виставляти на земельні торги (аукціон) право оренди земельних ділянок до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 902/184/26.

27.04.2026 до суду від позивача надійшли заперечення № б/н від 26.04.2026 (вх.№ 01-30/4091/26 від 27.04.2026) на клопотання про зупинення провадження у справі № 902/184/26 до вирішення справи № 902/7/26 по суті.

У судовому засіданні 29.04.2026 суд, за заявою представника позивача, постановив ухвалу про залишення без розгляду заяви позивача про забезпечення позову від 30.03.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

За наслідком судового засідання 29.04.2026 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні у справі №902/184/26 до 10:00 год. 08.05.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.

07.05.2026 до суду від представника позивача адвоката Яблокової Л.О. надійшла заява про вступ у справу № 07/05 від 07.05.2026 (вх.№ 01-30/4606/26 від 07.05.2026), у якій представник позивача клопотала відкласти розгляд справи на іншу дату.

У судовому засіданні 08.05.2026 судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, задоволення клопотання представника позивача про відкладення судового засідання, відкладення розгляду поданої представником позивача уточненої заяви про забезпечення позову від 26.04.2026, відкладення розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження та про відкладення підготовчого судового засідання у справі №902/184/26 на 11:00 год. 18.05.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.

18.05.2026 року до суду від представника позивача адвоката Бем Ю.Ю. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№ 01-30/4996/26 від 18.05.2026), у якій представник позивача клопотав продовжити строк підготовчого провадження та відкласти розгляд справи на іншу дату.

18.05.2026 до суду від представника позивача адвоката Яблокової Л.О. надійшла заява (вх.№ 01-30/5006/26 від 18.05.2026), у якій представник позивача клопотала провести судове засідання без її участі.

У судовому засіданні 18.05.2026 судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про продовження строку підготовчого провадження на 10 днів, оскільки у судовому засіданні 08.05.2026 року судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, та у зв`язку із суперечливою позицією представників позивача про відкладення розгляду поданої представником позивача уточненої заяви про забезпечення позову від 26.04.2026, відкладення розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження та про відкладення підготовчого судового засідання у справі №902/184/26 на 11:00 год. 29.05.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.

28.05.2026 до суду від адвоката Яблокової Л.О. надійшла заява (вх.№ 01-30/5505/26 від 28.05.2026), у якій адвокат повідомив про розірвання 25.05.2026 укладеного з позивачем Фізичною особою-підприємця Тихонюком Юрієм Вікторовичем договору про надання правової допомоги № 167 від 07.05.2026 та про виключення даних адвоката як представника позивача з електронної справи у зв`язку із виходом зі справи.

29.05.2026 до суду від представника позивача адвоката Бема Ю.Ю. надійшли додаткові пояснення (вх.№ 01-30/5538/26 від 29.05.2026).

На визначену судом дату у судове засідання з`явились представник позивача та представник відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав подану уточнену заяву про забезпечення позову, просив її задовольнити з підстав зазначених у заяві.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення заяви про забезпечення позову, у її задоволенні просив відмовити.

З метою постановлення ухвали суду, суд оголосив перерву у судовому засіданні та повідомив час проголошення вступної та резолютивної частин ухвали в межах цього судового засідання.

Після перерви судом проголошену вступну та резолютивну частини ухвали про відмову в забезпеченні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подану заяву та докази на її обгрунтування, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Положеннями частини 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, яке полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Згідно приписів пунктів 3, 4 частини 1 статті 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна, зокрема, містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Як убачається із позовної заяви позивач звернувся з позовом до відповідача із матеріально-правовою вимогою про визнання додаткової угоди до договору оренди землі від 11.04.2006 укладеною у редакції позивача.

Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру.

На обгрунтування підстав вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначив, що на підставі рішення Вінницької міської ради від 20 лютого 2006 р. за №1729 між Вінницькою міською радою та фізичною особою підприємцем Тихонюком Юрієм Вікторовичем було укладено договір оренди земельної ділянки від 11 квітня 2006 р. та об`єктом оренди за цим договором є земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:01:004:0032, площею 0,0150 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а також земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:01:004:0033, площею 0,0850 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, які розташовані за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вулиця Київська (біля буд. №134).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.05.2020 у справі №902/1128/19 судом визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 11.04.2006р., згідно з яким Вінницька міська рада надає Фізичній особі-підприємцю Тихонюку Юрію Вікторовичу в оренду земельну ділянку площею 0,1000 га, в тому числі площею 0.0150 га (кадастровий помер 0510100000:01:004:0032) та площею 0,0850 га (кадастровий номер 0510100000:01:004:0033), яка знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Київська (біля будинку №134)., на той самий строк та на тих самих умовах, котрі передбачені договором оренди земельної ділянки від 11 квітня 2006р. Договір набуває чинності з дня його державної реєстрації та діє до 20.02.2026 року.

Позивач зазначив про звернення до відповідача щодо внесення змін до договору оренди землі в частині збільшення терміну дії договору оренди земельних ділянок до 20.02.2036 та про те, що Вінницькою міською радою прийнято рішення від 19.12.2025 № 3249 про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки, за наслідками розгляду листа-повідомлення від 30 жовтня 2025 року про внесення змін до діючого договору оренди землі в частині збільшення терміну дії договору оренди від 11 квітня 2006 року.

На переконання заявника, рішення Вінницької міської ради від 19.12.2025 року № 3249 є протиправним та необгрунтованим, таким, що стосувалось вирішення питання про внесення змін до діючого договору оренди землі в частині збільшення терміну дії договору оренди, та порушує права орендаря на поновлення договору оренди землі, а саме клопотання від 19.12.2025 року про поновлення дії договору оренди землі не розглянуто, чим порушено діюче законодавство, не прийнято жодного рішення ради як того вимагає діюче законодавство, а 27 березня 2026 року прийнято рішення про розгляд листа ФОП Тихонюк Ю.В. від 19 січня 2026 року.

Заявник зауважив, що листом № 05/00/010/16581 від 23 березня 2026 року Департамент архітектури та містобудування Вінницької міської ради повідомив, про те, що виконавчим комітетом Вінницької міської ради було прийнято рішення від 19 березня 2026 року за №710 «Про затвердження акту комісії та демонтаж торгового павільйону». Рішенням виконкому, рекомендовано ФОП Тихонюк Ю.В. демонтувати торговий павільйон та привести земельну ділянку в придатний стан для подальшого використання до 01.05.2026 року. У випадку не проведення демонтажу до 01.05.2026 року, повідомлено про здійснення відключення від інженерних мереж та до 01.06.2026 року здійснення примусового демонтажу торгового павільйону.

Заявник зазначив, що з метою запобігання незаконного використання земельної ділянки та будівництва об`єктів нерухомості на ній, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, вбачаються підстави для вжиття заходів забезпечення позову та у якості заходів забезпечення позову просив накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:01:004:0032 площею 0,015 га; 0510100000:01:004:0033 площею 0,085 га шляхом заборони Вінницькій міській раді (код ЄДРПОУ : 25512617) змінювати цільове призначення земельних ділянок, здійснювати їх перетворення, їх поділ, їх об`єднання з іншими земельними ділянками, виставляти на земельні торги (аукціон) право оренди земельних ділянок до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 902/184/26.

Положеннями статті 15 ГПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 910/11678/22).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, судом враховано, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогою немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Як уже було зазначено, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити, зокрема, вчинення відповідачем дій щодо майна, яке є предметом спору чи підготовчі дії до здійснення дій, з яких вбачається наявність істотної загрози порушення прав та інтересів позивача, тощо.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду або невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 15.09.2021 у справі № 910/7013/20).

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду або до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Відповідно до частин 3-4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, судом взято до уваги, що за змістом заяви про забезпечення позову позивач просить вжити заходи забезпечення позову з метою запобігання незаконного використання земельної ділянки та будівництва об`єктів нерухомості.

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач фактично обгрунтовує тим, що листом № 05/00/010/16581 від 23 березня 2026 року Департамент архітектури та містобудування Вінницької міської ради повідомив позивача, що виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення від 19 березня 2026 року №710 «Про затвердження акту комісії та демонтаж торгового павільйону», яким ухвалено демонтувати торговий павільйон за адресою: вул. Київська, біля будинку № 134 у м. Вінниці та рекомендовано ФОП Тихонюк Ю.В. виконати демонтаж торгового павільйону та привести земельну ділянку в придатний стан для подальшого використання до 01.05.2026 року (т. 1 а.с. 104-110).

Суд зауважує, що інститут забезпечення позову покликаний охороняти матеріальні інтереси позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, але у чіткій відповідності до предмета спору і його підстав.

Разом з тим, питання розміщення тимчасової споруди на земельних ділянках та правомірність рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради щодо її демонтажу не є предметом спору у цій справі.

Відповідно до частини 4 статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.03.2025 у справі № 910/11409/24, від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24, від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.

Враховуючи зміст позовних вимог, суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, не відповідають вимогам частини 4 стастті 137 ГПК України, оскільки виходять за межі предмета спору та є неспівмірними із заявленими позивачем вимогами.

Внаслідок обрання належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.04.2025 у справі № 916/1804/24, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Щодо заходів забезпечення позову, суд звертає увагу, що у заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:01:004:0032 площею 0,015 га; 0510100000:01:004:0033 площею 0,085 га шляхом заборони Вінницькій міській раді (код ЄДРПОУ : 25512617) змінювати цільове призначення земельних ділянок, здійснювати їх перетворення, їх поділ, їх об`єднання з іншими земельними ділянками, виставляти на земельні торги (аукціон) право оренди земельних ділянок до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 902/184/26.

Водночас, передбачені пунктом 1, пунктом 2 частини 1 статті 137 ГПК України такі заходи забезпечення позову як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб та заборона відповідачу вчиняти певні дії є окремими заходами забезпечення позову, які можуть бути застосовані судом як окремо, так і разом, проте як декілька різних заходів забезпечення, а не як один захід забезпечення позову.

Надаючи оцінку доводам позивача про необхідність забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо земельних ділянок судом враховано, що згідно з пунктом «а» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад на території сіл, селищ, міст.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до виключних повноважень органу місцевого самоврядування віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частинами 1-2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

У пункті 4.6 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 910/4790/20 зазначено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття сесією відповідного рішення.

Згідно частини 4 статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Отже, чинне законодавство передбачає обов`язкове оприлюднення проектів рішень як одного з етапів процедури їх прийняття органом місцевого самоврядування.

Наразі, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження обставини, що відповідачем вчиняються дії/ухвалені рішення щодо зміни цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:01:004:0032 площею 0,015 га; 0510100000:01:004:0033 площею 0,085 га, здійснення їх поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками, оголошення земельних торгів (аукціону) права оренди цих земельних ділянок, що істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист прав та інтересів позивача.

Верховний Суд у постанові від 11.10.2021 у справі № 922/1197/21 зазначив, що заборона власнику приймати рішення та здійснювати будь-які дії щодо своєї власності є крайньою мірою судового примусу і може застосовуватись у виняткових випадках. Інакше таке обмеження може призвести до істотних негативних наслідків у вигляді порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника земельної ділянки.

З огляду на предмет та підстави заявленого позову (визнання додаткової угоди до договору оренди землі від 11.04.2006 укладеною у редакції позивача) у заяві про забезпечення позову заявником не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав та інтересів заявника за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову.

Доказів наявності обгрунтованих припущень, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника (позивача), за захистом яких він звернувся до суду, зокрема, що відповідач вчиняє будь-які дії щодо земельних ділянок, а також вживає інших заходів, які можуть ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника або утруднити виконання рішення суду в майбутньому позивачем суду не надано.

Будь-яких переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам заявника або захист цих прав, інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням у господарській справі у разі задоволення позову, або що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, позивачем суду не наведено.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що невжиття запропонованих заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що за таких обставин унеможливлює вжиття судом заходів забезпечення позову.

Суд вважає, що наведені позивачем у заяві про забезпечення позову твердження щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову без наведення відповідного документального обґрунтування не є достатньою правовою та фактичною підставою для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що уточнена заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд звертає увагу позивача, що у разі зміни обставин, заяву про забезпечення позову, яку раніше було відхилено, може бути подано вдруге. Тобто, на заяви про забезпечення позову, у задоволенні якої було відмовлено, не поширюється заборона повторного звернення до господарського суду з наданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 136-140, 234, 235, 240, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні уточненої заяви Фізичної особи-підприємця Тихонюка Юрія Вікторовича № б/н від 26.04.2026 (01-30/4088/26 від 27.04.2026) про забезпечення позову у справі № 902/184/26 відмовити.

2. Згідно зі статтею 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

3. За приписами пункту 4 частини 1 статті 255 ГПК України ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.

4. Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник ухвали надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повний текст ухвали складено 03.06.2026.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2, 3 - представнику позивача, відповідачу до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.