Постанова № 1370656, 05.11.2007, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2007 № 30/261

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Капацин Н.В.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Кулачок О.А.

За участю представників:

від позивача - Пінчук М. М. – генеральний директор

від відповідача - Стужук П. Г. – представник за довіреністю від 20.06.2007 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Осокорки-Київ"

на рішення Господарського суду м.Києва від 24.09.2007

у справі № 30/261 (Ващенко Т.М.)

за позовом Громадської організації Фундація сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві "Європейський Київ"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Осокорки-Київ"

про розірвання угоди

та за зустрічним позовом

Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Осокорки Київ”

до Громадської організації Фундація розвитку місцевого самоврядування в м. Києві “Європейський Київ”

про визнання угоди недійсною

ВСТАНОВИВ:

Первісний позов заявлено Громадською організацією Фундація розвитку місцевого самоврядування в м. Києві “Європейський Київ” про розірвання з 1 квітня 2007 року Угоди № 24747809, укладеної між Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Осокорки–Київ” та Фундацією сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві “Європейський Київ” 01.01.2006 р., з підстав істотного порушення відповідачем умов угоди, оскільки відповідач починаючи з 01.07.2006 р. не у повному обсязі компенсує витрати позивача за організацію консьєржної служби а починаючи з 01.01.2007 р. зовсім припинив здійснювати платежі.

Зустрічний позов заявлено Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Осокорки-Київ” про визнання Угоди № 24747809 від 01.01.2006 р. недійсною як такої, що укладена з боку Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Осокорки Київ” під впливом обману.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.09.2007 р. у справі № 30/261 первісний позов задоволено частково, розірвано угоду № 24747809 від 01.01.2006 р., в задоволенні решти вимог по первісному позову відмовлено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідачем по первісному позову допущено істотне порушення умов спірної угоди, що є підставою для її дострокового розірвання, позивачем по зустрічному позову не доведено введення його в оману при укладенні угоди № 24747809 від 01.01.2006 р.

Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Осокорки-Київ”, не погоджуючись з рішенням щодо часткового задоволення первісного позову, звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2007 р. у справі № 30/261 в цій частині скасувати та прийняти нове, яким в первісному позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи свої вимоги, відповідач по первісному позову посилається на те, що в основу спірного рішення покладено помилкове твердження, що ОСББ повинно було сплачувати грошові кошти за надання послуг консьєржної служби, і несплата їх за період з 01.01.2007 р. по 01.04.2007 р. і є порушенням укладеної угоди, внаслідок чого остання підлягає розірванню, оскільки судом не взято до уваги, що за угодою № 24747809 від 01.01.2006 р. не передбачена оплата послуг консьєржної служби, а передбачено лише компенсацію витрат на організацію консьєржно–диспетчерської служби, що в 2007 році фунлацією організація КДС в буд. 3 по вул. Гмирі в м. Києві ніяким чином не організовувалась, внаслідок чого ОСББ уклало угоди з іншими організаціями, що рахунки на компенсацію витрат фундацією ОСББ не виставлялися; що ОСББ вважає угоду № 27474809 припиненою з 01.01.2007 р., оскільки фундація листом № 6 від 12 липня 2006 р. повідомила ОСББ, що угода № 27475809 від 01.01.2006 р. залишається чинною до 31.12. 2006 р.; що листом № 2 від 05.01.2007 р. фундація ініціювала процес розірвання угоди; що листом від 18.01.2007 р. ОСББ повідомило фундацію, що вважає договір по кдс припиненим з 01.01.2007 р.; що спірну угоду було укладено сторонами на один рік, а продовження угоди на наступний строк, згідно п. 10, обумовлено проведенням аналізу практики діяльності відповідно до п. 12 угоди, що сторонами не здійснювалося, що протягом другої половини 2006 року сторони намагалися вирішити питання щодо належного обслуговування систем КДС, що сторонами не було погоджено кошторис на 2007 рік, не було досягнуто згоди щодо рівня оплати консьєржів, порядку та умов технічного обслуговування системи КДС; що листування та вчинки сторін свідчать про те, що між сторонами не було згоди на продовження угоди на наступний рік.

Позивач по первісному позову у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти скасування рішення у справі № 30/261, прийнятого господарським судом міста Києва 24.09.2007 р., посилаючись на те, що судом належним чином оцінені всі докази, на які сторони посилалися в обґрунтування своїх вимог і заперечень, і рішення винесено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні матеріали у справі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

01.01.2006 р. між Громадською організацією Фундація сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві «Європейський Київ» як Фундацією (далі позивач) та Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Осокорки-Київ» як Власником будинку (далі відповідач) було укладено Угоду № 24747809 (надалі Угода), відповідно до п. 1 якої сторони домовились організувати в будинку, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Гмирі, 3, консьєржну службу у відповідності до вимог чинного законодавства з використанням обладнання системи відео нагляду та контролю.

Згідно п. 9 Угоди ця угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами та діє на протязі одного року.

Згідно п. 10 Угоди дія угоди автоматично продовжується на наступний рік, якщо за один місяць до закінчення строку дії угоди сторони, після аналізу практики діяльності відповідно до п. 12 цієї угоди не заявляють про її розірвання.

Зі змісту п. 12 Угоди вбачається, що угода підлягає розірванню при недосягненні сторонами згоди щодо змін до угоди або її продовження.

Матеріали справи не містять доказів того, що сторонами Угоди досягнуто згоди щодо її розірвання, з огляду на що спірна Угода визнається судом як така, строк дії якої автоматично продовжений на наступний 2007 рік.

При цьому, посилання відповідача на те, що листом від 18.01.2007 р. відповідач повідомив позивачу, що він вважає договір по кдс припиненим з 01.01.2007 р., а листом № 6 від 12 липня 2006 р. позивач повідомив відповідачу, що угода № 27475809 від 01.01.2006 р. залишається чинною до 31.12. 2006 р., до уваги судом не приймаються, оскільки копій зазначених листів відповідачем до матеріалів справи не долучено.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на вищезазначене, посилання відповідача на припинення 31.12.2006 р. спірної Угоди в зв’язку з закінченням строку її дії не підтверджуються жодним документальним доказом у справі, а тому до уваги судом не приймаються як недоведені.

Позивач вимагає розірвати Угоду, посилаючись, в тому числі, на невиконання відповідачем договірних зобов’язань в частині щомісячної компенсації витрат позивача на оплату консьєржів починаючи з 01.07.2006 р.

Пунктом 3 Угоди сторони домовились, що витрати по організації консьєржної служби у будинку несе Фундація, а Власник будинку щомісячно компенсує Фундації його витрати на утримання консьєржів та поточне обслуговування обладнання, згідно з затвердженим сторонами розрахунком.

Сторонами затверджено Розрахунок комплектації та поставки Обладнання „Власнику будинку” та розміру щомісячної компенсації витрат „Фундації” (Додаток № 1 до угоди), п. 28 якого передбачена щомісячна зарплата консьєржів.

Згідно п. 6.16 Угоди відповідач зобов’язаний щомісячно, не пізніше 15 числа, компенсувати позивачу витрати за минулий місяць в розмірі, що визначені п. 20 цієї угоди.

Згідно п 20 Угоди щомісячній компенсації підлягають, в тому числі, витрати на щомісячне утримання консьєржів.

Отже, умовами Угоди сторони передбачили обов’язок відповідача здійснювати компенсацію позивачу його витрат на оплату консьєржів, з огляду на що твердження відповідача, що за угодою № 24747809 від 01.01.2006 р. не передбачена оплата послуг консьєржної служби, а передбачено лише компенсацію витрат на організацію консьєржно–диспетчерської служби, до уваги судом не приймається як безпідставне.

Згідно Додатку 1 до Угоди розмір щомісячної компенсації витрат позивача становить 4200 грн.

Розмір компенсації визначений з урахуванням мінімальної зарплати, що встановлена чинним законодавством, в розмірі 350 грн.

Згідно п. 20 Угоди розмір щомісячної компенсації витрат позивача підлягає зміні одночасно зі зміною діючої ставки мінімальної заробітної плати, яка встановлена чинним законодавством України.

Згідно з Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” (опубліковано 30.12.2005 р. у виданнях „Голос України” та „Урядовий кур'єр”), починаючи з 1 липня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати становив 350 гривень на місяць, з 1 липня 2006 року - 375 гривень, з 1 грудня 2006 року - 400 гривень.

Проте, як свідчать матеріали справи (а.с. 99-103), протягом січня-грудня 2006 р. відповідач сплачував в якості компенсації витрат позивача 4200 грн. щомісяця, тобто виходячи з розміру мінімальної зарплати 350 грн. без урахування її зміни.

Отже, починаючи з 1 липня 2006 року і по 31 грудня 2006 року мала місце неповна компенсація відповідачем витрат позивача за Угодою.

Листом № 13 від 10.11.2006 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити борг, що виник за період з липня по жовтень 2006 року. Належну копію цього листа з доказами направлення на адресу відповідача долучено до матеріалів справи (а.с. 88).

Відповідач борг не погасив.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України (ЦК України) договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України (ГК України) сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Листом № 2 від 05.01.2007 р. (а.с.7) позивач попередив відповідача, що у випадку непогашення боргу за Угодою, він буде звертатися до суду з заявою про стягнення боргу та початку процесу щодо розірвання Угоди.

Листом № 34 від 03.03.2007 р. (а.с. 10) позивач повідомив відповідачу, що вважає за необхідне розірвати Угоду і дає згоду на її розірвання з 1 квітня 2007 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не було вчинено жодних дій щодо розірвання Угоди, і відповідно, сторони у порядку, передбаченому законом, не досягли згоди щодо розірвання Угоди.

За таких обставин, позивач мав законне право вимагати розірвання Угоди в судовому порядку.

З огляду на викладене, враховуючи, що матеріали справи містять докази систематичного, протягом липня – грудня 2006 р., порушення відповідачем умов Угоди в частині компенсації витрат позивача, що, на думку колегії, є істотним порушенням умов Угоди, суд першої інстанції, незалежно від підстав, прийняв вірне рішення в частині задоволення вимог первісного позову про розірвання Угоди, правових підстав для скасування в цій частині рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2007 р. у справі № 30/261 не вбачається.

Рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2007 р. у справі № 30/261 щодо зустрічного позову сторонами не оскаржувалось.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на підстави відмови у задоволенні апеляційної скарги, решта наявних в матеріалах справи доказів, в тому числі, щодо листування з підстав виконання сторонами договірних зобов’язань, до уваги судом не приймаються як такі, що не мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Осокорки Київ” на рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2007 року у справі № 30/261 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2007 року у справі № 30/261 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 30/261.

Головуючий суддя Капацин Н.В.

Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.

13.11.07 (відправлено)