Ухвала суду № 137063105, 03.06.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/846/26

Провадження №1-кс/338/125/26

03 червня 2026 року селище Богородчани

Слідчий суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника адвоката ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани клопотання начальника слідчого відділення відділення поліції № 2 (с-ще Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Богородчанського відділу Івано-Франківської окружної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026091120000091 від 02 червня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Манява Солотвинської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , із середньою освітою, працюючого водієм ТОВ «Буковель Парктур», одруженого, раніше не судимого,

в с т а н о в и в :

03 червня 2026 року до слідчого судді Богородчанського районного суду Івано-Франківської області надійшло клопотання начальника слідчого відділення ВП № 2 (с-ще Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Богородчанського відділу Івано-Франківської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Клопотання мотивоване тим, що у провадженні слідчого відділення ВП № 2 перебувають матеріали досудового розслідування № 12026091120000091 від 02 червня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

З клопотання вбачається, що 01 червня 2026 року близько 22 год. 57 хв. водій ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, що значно знижує реакцію і унеможливлює здатність належним чином реагувати на зміну дорожньої обстановки, керуючи автомобілем марки «Kia Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у темну пору доби рухався по проїзній частині дороги вул. Гавришівська в с. Маркова Солотвинської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області зі сторони с. Манява у напрямку с. Маркова. Ці обставини прямо викладені у клопотанні слідчого та у витягу з ЄРДР.

У той час на прилеглій території магазину-кафе «У Хімчака», що знаходиться по АДРЕСА_1 , перебував неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За версією органу досудового розслідування, водій ОСОБА_5 при під`їзді до магазину-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » не обрав безпечної швидкості руху керованого ним автомобіля марки «Kia Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_1 , щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням, втратив курсову стійкість транспортного засобу, що призвело до зміни напрямку руху, заносу та некерованості автомобіля, у результаті чого транспортний засіб виїхав за межі проїзної частини дороги праворуч та заїхав на прилеглу територію магазину-кафе «У Хімчака», де допустив наїзд на неповнолітнього ОСОБА_7 .

У клопотанні зазначено, що ОСОБА_5 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: п. 1.5 ПДР, відповідно до якого дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3 ПДР, який зобов`язує водія бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування ним; п. 2.9 «а» ПДР, яким водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння; п. 10.1 ПДР, який зобов`язує водія перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним; п. 12.1 ПДР, згідно з яким під час вибору безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, особливості вантажу, стан транспортного засобу та мати змогу постійно контролювати його рух.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди неповнолітній ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої гомілки без зміщення, які, відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, оскільки спричинили тривалий розлад здоров`я та не були небезпечними для життя в момент заподіяння.

02 червня 2026 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними на цей час доказами, а саме: протоколом огляду місця події, показаннями очевидця ОСОБА_8 , даними освідування та іншими матеріалами досудового розслідування.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав доводи клопотання, просив застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначаючи, що підозрюваний керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, внаслідок чого неповнолітньому потерпілому заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. На думку прокурора, поведінка підозрюваного свідчить про підвищену небезпечність, а тому застосування тримання під вартою є необхідним.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання про застосування тримання під вартою заперечив, просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства. Пояснив, що має постійне місце проживання, раніше не судимий, наміру переховуватися від органів досудового розслідування чи суду не має, готовий прибувати за викликами слідчого, прокурора та суду й виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки.

Захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_6 , у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання сторони обвинувачення та просив відмовити у застосуванні щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник зазначив, що сторона обвинувачення не довела належними та допустимими доказами наявність реальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. На його думку, доводи слідчого і прокурора зводяться переважно до формального посилання на тяжкість підозри та характер події без наведення конкретних даних про наміри підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого чи свідків або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, захисник вказав, що сторона обвинувачення не довела обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме того, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти ризикам, на які посилається сторона обвинувачення. Захисник зазначив, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, від органів досудового розслідування не переховувався, а тому його належну процесуальну поведінку можливо забезпечити шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Також захисник подав суду письмову розписку законного представника потерпілого неповнолітнього ОСОБА_7 - його матері ОСОБА_9 , відповідно до якої остання будь-яких претензій до підозрюваного не має та не наполягає на застосуванні до нього найсуворішого запобіжного заходу. З урахуванням наведеного захисник просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Заслухавши слідчого, прокурора, підозрюваного та його захисника дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

Підставами застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність хоча б одного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази: наявність обґрунтованої підозри; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя також враховує положення ст. 178 КПК України, відповідно до якої при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, яке загрожує особі, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця проживання, репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання умов раніше застосованих запобіжних заходів та інші обставини.

Оцінюючи наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя виходить із того, що на цій стадії кримінального провадження суд не вирішує питання про доведеність вини особи поза розумним сумнівом, не надає остаточної оцінки доказам з точки зору їх достатності для ухвалення обвинувального вироку, а лише перевіряє, чи наявні фактичні дані, які об`єктивно пов`язують особу з подією кримінального правопорушення та дають підстави для обґрунтованої підозри.

З наданих матеріалів вбачається, що відомості про подію внесені до ЄРДР 02 червня 2026 року за № 12026091120000091, правова кваліфікація - ч. 1 ст. 286-1 КК України. У витягу з ЄРДР зазначено, що 01 червня 2026 року о 22 год. 57 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння - 1,88 проміле, керуючи автомобілем «Kia Sorento», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не впорався з керуванням, допустив виїзд автомобіля за межі дороги та наїзд на неповнолітнього відвідувача кафе ОСОБА_7 , унаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої гомілки та був госпіталізований.

Обставини, викладені у повідомленні про підозру, на даній стадії підтверджуються протоколом огляду місця події, показаннями очевидця ОСОБА_8 , даними освідування, а також іншими матеріалами кримінального провадження, які в сукупності дають достатні підстави вважати підозру обґрунтованою.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що перший критерій, передбачений ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме наявність обґрунтованої підозри, стороною обвинувачення доведено.

Разом з тим, сама по собі наявність обґрунтованої підозри не є безумовною підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Такий запобіжний захід має винятковий характер і може застосовуватися лише тоді, коли прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя враховує, що у клопотанні цей ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, у зв`язку з чим він може переховуватись з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Разом з тим, така аргументація є недостатньою для висновку про необхідність застосування тримання під вартою. Тяжкість можливого покарання може враховуватись при оцінці ризику, однак не може бути єдиною або самодостатньою підставою для висновку про його реальність. Особливо це стосується випадку, коли особа підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, раніше не судима, має постійне місце проживання, а сторона обвинувачення не наводить конкретних фактів, які б свідчили про її намір ухилятися.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 є особою старшого віку, 1971 року народження, проживає за конкретною адресою у с. Маркова, раніше не судимий, у розшуку не перебував, даних про зміну місця проживання з метою уникнення кримінального провадження матеріали клопотання не містять. Сам по собі факт затримання в порядку ст. 208 КПК України не доводить наміру переховуватися, оскільки має оцінюватися у сукупності з іншими даними про поведінку особи після події.

За таких обставин ризик переховування не може бути визнаний настільки високим, щоб виправдати застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак він підлягає врахуванню при вирішенні питання про застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Щодо ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості незаконного впливу на потерпілого та свідків, слідчий суддя зазначає таке.

У клопотанні сторона обвинувачення посилається на те, що підозрюваному відомі місця проживання потерпілого та свідків, що, на думку слідчого, створює можливість впливу на цих осіб, зокрема з метою зміни їх показань або відмови від надання показань.

Однак наведені обставини самі по собі не є самодостатніми для висновку про існування ризику незаконного впливу на потерпілого чи свідків, оскільки не підтверджені конкретними фактичними даними щодо намірів або дій підозрюваного, спрямованих на такий вплив. Для застосування тримання під вартою необхідно встановити конкретні обставини, які свідчать про реальність такого ризику: погрози, спроби домовитися, підкуп, тиск, попередні конфлікти, залежність свідків від підозрюваного або інші фактичні дані. Таких відомостей у наданих матеріалах не наведено.

Разом з тим, з огляду на те, що потерпілим є неповнолітній, а подія сталася в невеликому населеному пункті, де учасники провадження можуть бути знайомі між собою або мати можливість контактувати, повністю ігнорувати цей ризик також не можна. Він не є достатнім для застосування найсуворішого запобіжного заходу, однак може бути належно мінімізований шляхом покладення на підозрюваного обов`язку утримуватись від спілкування з потерпілим, його законним представником, свідками та очевидцями ДТП.

Щодо ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає, що доводи сторони обвинувачення фактично зводяться до припущень про можливість перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню шляхом впливу на учасників провадження, схиляння їх до зміни чи спотворення відомостей, які мають доказове значення, або до відмови від надання показань.

Разом з цим, належних фактичних даних, які б свідчили про конкретні дії або наміри ОСОБА_5 перешкоджати досудовому розслідуванню іншим чином, сторона обвинувачення не надала. З матеріалів клопотання вбачається, що первинні докази у справі вже зафіксовані: проведено огляд місця події, отримано показання очевидця, проведено освідування, відомості внесено до ЄРДР.

Водночас слідчий суддя вважає, що ризик можливого перешкоджання кримінальному провадженню не виключається повністю, однак його ступінь не є таким, що потребує застосування тримання під вартою.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливості вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, слідчий суддя враховує характер інкримінованого діяння.

З матеріалів клопотання вбачається, що підозрюваний керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що саме по собі становить підвищену суспільну небезпеку, оскільки створює реальну загрозу життю та здоров`ю інших учасників дорожнього руху. У даному випадку така поведінка, за версією органу досудового розслідування, призвела до дорожньо-транспортної пригоди та заподіяння неповнолітньому потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Тому ризик повторення протиправної поведінки у сфері безпеки дорожнього руху не можна визнати повністю абстрактним. Водночас для мінімізації зазначеного ризику не є необхідним застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Оцінюючи доводи сторони обвинувачення у сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри та певних процесуальних ризиків, однак не доведено, що ці ризики є настільки інтенсивними, реальними та такими, що не можуть бути мінімізовані шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

При цьому, слідчий суддя бере до уваги доводи сторони захисту про те, що між підозрюваним та законним представником неповнолітнього потерпілого відсутній конфлікт, вони перебувають у добрих відносинах, а законний представник потерпілого ОСОБА_9 письмово підтвердила відсутність претензій до підозрюваного.

Разом з тим, слідчий суддя враховує характер інкримінованого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, зокрема керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а також те, що потерпілим є неповнолітня особа. Такі обставини не дають підстав для висновку, що застосування найменш суворого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є надмірним та непропорційним, а застосування цілодобового домашнього арешту - більш суворим, ніж це необхідно для досягнення мети запобіжного заходу.

Належна процесуальна поведінка підозрюваного може бути забезпечена шляхом застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби, а саме в нічний час, із покладенням на нього відповідних процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Такий запобіжний захід, на переконання слідчого судді, є достатнім, необхідним та співмірним встановленим обставинам, забезпечує належний контроль за процесуальною поведінкою підозрюваного та є достатнім для запобігання ризикам, встановленим під час судового розгляду клопотання.

Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 184, 193-197, 309, 372, 392, 395 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в :

Клопотання - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, без застосування електронних засобів контролю, строком на 60 діб, тобто до 01 серпня 2026 року включно, починаючи з 03 червня 2026 року.

Заборонити підозрюваному ОСОБА_5 залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду залежно від стадії кримінального провадження; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та/або місця перебування; утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_7 , його законним представником, свідками та очевидцями у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт/паспорти для виїзду за кордон за наявності.

Виконання ухвали доручити органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 .

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ ВП № 2 Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя