Рішення № 137062115, 03.06.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1783/26

Номер провадження 2/213/1445/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Алексєєва О.В., за участі секретаря судового засідання

Довгої А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань №3 в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін цивільну справу №213/1783/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №06.12.2024-100000053 у розмірі 9 030,00 грн, посилаючись на те, що 06.12.2024 між відповідачем та ТОВ «Споживчий центр» укладений кредитний договір, згідно з умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 3 000,00 грн на строк 155 днів. Позивач свої зобов`язання згідно з умовами договору виконав, надавши позичальнику кредитні кошти, але позичальник взяті на себе зобов`язання не виконує, що призвело до виникнення заборгованості.

Процесуальні дії у справі.

27.04.2026 позов надійшов до суду.

06.05.2026 отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

07.05.2026 позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

У судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач подав клопотання про розгляд справи без його участі та відзив, де заперечує проти позову, вказує, що позивачем заявлено до стягнення суму 9 030,00 грн, що значно перевищує суму отриманого кредиту у розмірі 3 000,00 грн. Вважає такі нарахування неспівмірними та необґрунтованими. Щодо процентів зазначив, що процентна ставка у розмірі 1% на день є надмірною та такою, що порушує принципи справедливості, добросовісності та розумності. Нараховані проценти у сумі 3 720,00 грн є завищеними та підлягають зменшенню судом. Щодо комісій вказав, що позивачем нараховано комісії у сумі 270,00 грн та 540,00 грн. Вважає такі комісії незаконними, оскільки вони фактично дублюють оплату послуг кредитодавця та не відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування». Просить суд виключити ці суми з розрахунку заборгованості. Щодо неустойки (штрафу) у розмірі 1 500,00 грн зазначив, що враховуючи дію воєнного стану в Україні, а також положення законодавства щодо обмеження відповідальності позичальників, вважає нарахування штрафних санкцій необґрунтованим та таким, що підлягає зменшенню або повному скасуванню. Також, вказав, що позивач не надав належних та допустимих доказів у повному обсязі, які беззаперечно підтверджують: фактичне отримання коштів саме ним, погодження ним всіх умов договору, зокрема щодо розміру процентів та комісій. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» у повному обсязі або зменшити розмір заборгованості до фактично отриманої суми кредиту або до справедливого розміру, виключив з розрахунку комісії (270,00 грн та 540,00 грн, неустойку (1 500,00 грн) та зменшити розмір нарахованих процентів.

Представник позивача подала відповідь на відзив, де вказує, що стороною позивача (кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом. Стороною відповідача документи, що складають кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору. Відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв`язку належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Тобто, відповідач підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування. Також, відповідачем не було надано відомостей щодо оскарження умов кредитного договору у судовому порядку. Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу. Отже, позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Відтак, відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. При подачі позовної заяви додано відомості щодо ідентифікації відповідача через систему Bank ID. Відтак, від центрального вузла системи BankID Національного банку України були отримані зокрема дані, які однозначно ідентифікують відповідача. Заперечуючи про належність проведення ідентифікації відповідач не підтвердив це відповідними засобами доказування. Також зазначила, що загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Окрім того, відповідач заперечує проти законності розміру процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору. Законом України Про споживче кредитування передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача. На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Відповідач подав відповідь на відзив, де вказує, що не погоджується із позовними вимогами в частині стягнення неустойки, штрафних санкцій та додаткових комісій, нарахованих за кредитним договором. Вказує. що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання. Воєнний стан в Україні діє на момент виникнення спірних правовідносин та на момент подання позову. Крім того, Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 у справі №183/7850/22 зазначив, що під час дії воєнного стану нарахування неустойки (штрафу, пені) та відповідальності за ст.625 ЦК України є неправомірним. Також вважає безпідставними вимоги щодо стягнення додаткових комісій, оскільки такі платежі фактично збільшують фінансове навантаження на споживача та не є належним чином обґрунтованими. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у частині стягнення неустойки у розмірі 1 500,00 грн, комісії у розмірі 270,00 грн, додаткової комісії у розмірі 540,00 грн, не застосовувати відповідальність, передбачену ст.625 ЦК України та відмовити у стягненні штрафних санкцій та інших платежів, пов`язаних із простроченням виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом установлено, що 06.12.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» укладено електронний кредитний договір №№06.12.2024-100000053 (кредитної лінії), шляхом акцептування пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти). Договір підписано одноразовим ідентифікатором E458, який було відправлено відповідачу на вказаний ним фінансовий номер +380970509034.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 3 000,00 грн, строком на 155 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 09.05.2025. Платіжний засіб - №4028-08XX-XXXX-3115.

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (п.6 Кредитного договору).

Пунктом 8 Кредитного договору встановлена комісія, пов`язана з наданням кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність плата за надання Кредиту) 9% від суми кредиту та дорівнює 270 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Пунктом 9 Кредитного договору встановлена комісія за обслуговування кредитної заборгованості 270,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно з Графіком платежів.

Згідно з п.12 Кредитного договору денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.97% (денна процентна ставка) = (4530 / 3000)/ 155 ? 100%.

Згідно з п.17 Кредитного договору неустойка становить 45 грн 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Позивачем було отримано інформацію центрального вузла системи BankID НБУ щодо ідентифікації позичальника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

На виконання умов договору відповідачу 06.12.2024 було надано кредитні кошти в розмірі 3 000,00 грн, шляхом перерахунку на картку № НОМЕР_2 , яку ним було вказано в кредитному договорі за допомогою системи iPay.ua, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком заборгованість відповідача станом на 17.04.2026 становить 9 030,00 грн, яка складається з: 3 000,00 грн основної суми боргу; 3 720,00 грн залишок за відсотками; 810,00 грн залишок за комісіями; 1 500,00 грн штраф (неустойка).

Розмір боргу відповідачем не спростовано, власний розрахунок не надано.

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов`язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 цієї статті Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Нормою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За приписами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 550 ЦК України, передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання.

Законом України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VIII законодавець залишив за банком можливість встановлення комісії під час укладення кредитних договорів.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Висновок суду.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення електронного кредитного договору з відповідачем та порушення ним взятих на себе зобов`язань.

Верховий Суд у постанові від 09.10.2024 у справі №582/202/22 зазначив, що умови договорів про сплату відсотків за користування кредитами є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки оспорювані пункти договорів про розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін (договори укладені в електронній формі, про умови договорів позивач була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилась виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами). Кредитний договір укладений на визначений термін, за якими позивач повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом, а не компенсацією у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи відповідача про те, що у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують видачу кредиту, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно із пунктом 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Закон України «Про електронну комерцію» є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання представника відповідача на відсутність первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували переказ коштів є безпідставним.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 12.06.2023 у справі № 263/3470/20.

Отже, відсутність у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів не є підставою для висновку про невиконання умов договору кредитодавцем та неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором.

Позивачем на підтвердження факту перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача надано довідку оператора платіжних послуг ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» ТОВ «УПР». Зазначена довідка дає можливість ідентифікувати номер кредитного договору, розмір наданого кредиту, реквізити платіжної картки, ідентичні зазначеним відповідачем у кредитному договорі, дату зарахування коштів.

Суд вважає, що зазначена інформаційна довідка відповідає вимогам ч.3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» та підтверджує факт надання кредитних коштів.

Відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок.

Отже твердження про недоведеність факту переказу відповідачу кредитних коштів, які викладені у відзиві, не заслуговують на увагу, оскільки повністю спростовуються письмовими доказами у справі. Доказів зворотнього не надано.

У постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №910/14452/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Судом встановлено, що відповідач належним чином був повідомлений про кредитні умови, нарахування процентів, комісії, тобто одержав повну, необхідну, доступну, достовірну інформацію про наданий кредит.

Укладаючи кредитний договір, відповідач як споживач фінансових послуг був належним чином проінформований про всі детальні умови кредитного договору та його сукупну вартість із зазначенням всіх обов`язкових умов, ознайомився із запропонованими фінансовою установою умовами та своїм підписом надав згоду зі всіма умовами кредитного договору.

Відповідач не надав належних доказів на підтвердження невідповідності розміру нарахованих процентів умовам договору, відсутності заборгованості за кредитом, доказів на спростування розрахунку заборгованості та свій розрахунок.

Нарахування комісії передбачено умовами кредитного договору, тому твердження відповідача, що таке нарахування є незаконним не є слушними.

Отже обставини, на які відповідач посилається як на підстави своїх заперечень проти позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Натомість судом встановлено порушення відповідачем обов`язку з повернення кредитних коштів, сплати процентів за його користування та комісії.

Разом з тим, стягнення неустойки у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 7 530,00 грн, яка складається з: 3 000,00 грн основної суми боргу; 3 720,00 грн залишок за відсотками; 810,00 грн залишок за комісіями.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимоги у розмірі 2220,14 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви в паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 136,98 грн.

Оскільки позов задоволено частково з відповідача підлягають стягненню витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви в паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 113,69 грн.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 133, 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №06.12.2024-100000053 від 06.12.2024 у розмірі 7 530 (сім тисяч п`ятсот тридцять) грн 00 коп., яка складається з: 3 000,00 грн основної суми боргу; 3 720,00 грн залишок за відсотками; 810,00 грн залишок за комісіями.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2220,14 грн на відшкодування сплаченого судового збору, а також витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви в паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 113,69 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, Код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Дата складення повного судового рішення 03.06.2026.

Суддя О.В. Алексєєв