Рішення № 137061361, 03.06.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/1908/26

Провадження № 2/159/1710/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26/411), від імені якого діє представник Мишевська Наталія Миколаївна (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26/411) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі ТОВ «Бізнес Позика» або позивач або кредитор або товариство або кредитодавець) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або відповідач або боржник або позичальник), в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором № 432209-КС-003 від 09.10.2025 у розмірі 11460,00 грн (далі- кредитний договір).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.10.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 укладено договір № 432209-КС-003 про надання кредиту в розмірі 7000,00 грн, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Кредитор свої зобов`язання виконав надавши відповідачу кредит, водночас позичальник свої обов`язки не виконував у зв`язку з чим станом на 13.03.2026 утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 18460,00 грн з яких 7000,00грн заборгованості по тілу кредиту, 7560,00 грн заборгованості за процентами, 1400,00 грн заборгованість за комісією, 3500,00 грн заборгованості по відсотках в порядку ст. 625 ЦК України.

29.04.2026 позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог у якій з врахуванням здійснення відповідачем погашення у розмірі 7000,00 грн, яке було здійснено 24.04.2026, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 11460,00 грн з яких 7000,00грн заборгованості по тілу кредиту, 6560,00 грн заборгованості за процентами, 1400,00 грн заборгованість за комісією, 3500,00 грн заборгованості по відсотках в порядку ст. 625 ЦК України.

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

Відповідач позовні вимоги не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі добровільного повернення тіла кредиту та часткової сплати відсотків. Відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання коштів, зазначаючи, що мав намір добросовісно виконувати зобов`язання, проте через складні життєві обставини допустив прострочення. Разом з тим, наголошує, що станом на 24 квітня 2026 року ним повністю погашено заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6000,00 грн, а також додатково сплачено 1000,00 грн у рахунок погашення відсотків, що, на його переконання, свідчить про часткове виконання зобов`язань.

Заперечуючи проти нарахованої суми заборгованості, відповідач вказує на порушення позивачем вимог Закону України «Про споживче кредитування» щодо належного інформування споживача про загальну вартість кредиту. Зокрема, звертає увагу суду на суттєві розбіжності між умовами кредитного договору, де визначено ставку 1% на день та орієнтовну загальну вартість у розмірі 14126,42 грн, і заявленими позовними вимогами про стягнення 18460,00 грн. Відповідач стверджує, що ані договір, ані паспорт споживчого кредиту не містять інформації про стягувану суму відсотків у розмірі 12460,00 грн, тоді як у паспорті кредиту розмір процентів чітко визначений у сумі 5726,42 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач також посилається на те, що він є слабшою стороною у кредитних правовідносинах і потребує особливого захисту відповідно до норм Цивільного кодексу України та рішень Конституційного Суду України. Відповідач вважає дії позивача недобросовісними, оскільки фінансова установа як професійний учасник ринку свідомо допустила розбіжності в документах, зазначивши різні відсоткові ставки та приховавши реальний розмір відсотків, що пересічний споживач не міг усвідомити під час підписання правочину. З огляду на це, умови договору, які обмежують його права, відповідач вважає нікчемними.

Зважаючи на наведене, правомірними відповідач визнає лише вимоги позивача про стягнення відсотків у межах сум, прямо передбачених паспортом споживчого кредиту та додатком до договору, тобто 5726,42 грн за період користування коштами з 09 жовтня 2025 року по 29 січня 2026 року. З урахуванням вже сплачених ним 1000,00 грн відсотків, відповідач наголошує, що залишок обґрунтованих вимог кредитора не може перевищувати 4762,42 грн.

Вимогу щодо стягнення комісії на користь третіх осіб у розмірі 1400,00 грн відповідач заперечує в повному обсязі як безпідставну. Свою незгоду мотивує тим, що жодних вимог від третіх осіб про сплату такої комісії він не отримував.

Ухвалою від 01.04.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребував докази в АТ «Універсал Банк», розгляд та формування справи вирішив здійснювати у змішаній (паперовій та електронній) формі.

29.04.2026 до суду надійшли з АТ «Універсал Банк» витребувані судом докази.

До суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R068080857067, яким відповідач повідомлявся про розгляд справи, з про його отримання під особистий підпис відповідачем.

Відповідно до ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.

Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

29.04.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву та заява позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 279 ЦПК України).

Отже, позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог у встановлений законом строк, додав докази надсилання копії позовної заяви з додатками відповідачу у справі, а тому суд здійснює розгляд справи виходячи із вимог зазначених у заяву про зменшення позовних вимог.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи суд встановив такі обставини.

09.10.2025 між кредитором та позичальником укладено Договір про надання кредиту № 432209-КС-003, за умовами якого позичальнику надається кредит у розмірі 7000,00 грн. Стандартна процентна ставка за кредитом становить 1 % в день і є фіксованою.

Умови застосування процентної ставки передбачають наявність зниженої процентної ставки (п. 10.2) та стандартної процентної ставки (п. 2.4). Однак, оскільки значення зниженої процентної ставки дорівнює стандартній процентній ставці (1 % в день), згідно з умовами договору (п. 4.2), вважається, що позичальнику не надано право користування кредитом на умовах зниженої ставки, тому йому здійснюється нарахування процентів виключно за стандартною процентною ставкою 1 % в день.

Строк кредитування (строк, на який надається кредит) складає 16 тижнів або 113 днів (п. 2.3). Дата повернення кредиту визначена 29.01.2026 року (п. 2.14). Продовження строку кредитування в односторонньому порядку не допускається, і у позичальника відсутнє право самостійно ініціювати укладення додаткової угоди для продовження цього строку (п. 5.1.8). Водночас кредитор має право в односторонньому порядку проінформувати позичальника про можливість збільшення строку кредитування шляхом розміщення пропозиції в особистому кабінеті, що після погодження оформлюється укладанням додаткової угоди (п. 4.6).

Договором передбачена комісія за видачу кредиту в розмірі 1400,00 грн, яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату його видачі (п. 2.5). Відповідно до графіку платежів (п. 4.2.2), сплата цієї комісії розбита на періодичні внески, де сплата першої частини комісії призначена на 23.10.2025 року.

Безпосередньо у тексті кредитного договору (п. 4.2.2) наведений Графік платежів, що передбачає внесення 8 періодичних платежів на загальну суму 14126,42 грн (7000,00 грн тіла кредиту, 5726,42 грн процентів та 1400,00 грн комісії).

За порушення строків виконання грошового зобов`язання зі сплати процентів, комісії або суми кредиту передбачені штрафні санкції: позичальник зобов`язаний сплатити заборгованість з урахуванням 700 000 % річних від суми заборгованості в силу ст. 625 ЦК України (п. 7.5). Ці проценти річних нараховуються за кожен день прострочення у розмірі, що не перевищує 2 % від неповернутої суми кредиту в день. При цьому сукупна сума таких штрафних нарахувань не може перевищувати половини суми одержаного кредиту (п. 7.5). Кредитор не нараховує проценти річних, якщо сума заборгованості є меншою ніж 100,00 грн.

Серед інших істотних умов визначено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 9780,38 %, а орієнтовна загальна вартість наданого кредиту становить 14218,24 грн (п. 2.9, п. 2.11). Цей договір укладається в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 3.1).

Позичальник має право повністю або частково достроково повернути кредит без будь-якої додаткової плати (п. 5.1.1). Також позичальник має право відмовитися від договору протягом 14 календарних днів з обов`язком повернути кошти та сплатити проценти за фактичні дні користування кредитом (п. 5.1.2). З боку кредитора передбачено право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, сплати процентів та комісії у повному обсязі у разі затримання позичальником сплати боргу на строк понад один календарний місяць, що підлягає виконанню протягом 30 днів та розцінюється як зміна строку остаточного повернення кредиту (п. 5.3.11.1, п. 5.3.11.2).

В умовах договору прямо передбачено право кредитора передати іншій особі свої права кредитора за цим договором за правочином відступлення права вимоги без згоди позичальника (п. 5.8).

У реквізитах кредитного договору (розділ 12) зазначені прізвище, ім`я, по батькові (ПІБ), адреса місця проживання, паспортні дані, РНОКПП, номер телефону, електронна пошта та поштова адреса позичальника, а також номер його електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 . Договір підписано позичальником електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) UA-5028 від 09.10.2025, а зі сторони кредитора кваліфікованим електронним підписом.

У Паспорті споживчого кредиту закріплено суму 7000,00 грн на строк 113 днів, фіксовані процентні ставки на рівні 365,00 % річних, розмір комісії 1400,00 грн та штрафні санкції у вигляді 700000 % річних за прострочення. Паспорт підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4124 від 09.10.2025.

Відповідно до візуальної форми послідовності дій клієнта щодо укладення позивачем та відповідачем кредитного договору, його укладення відбувалося в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.bizpozyka.com. З цієї послідовності дій вбачається, що відповідач зайшов в особистий кабінет за допомогою свого мобільного пристрою та передав товариству інформацію обраних ним умов кредиту. Обробивши цю інформацію товариство надало відповідачу паспорт споживчого кредиту, який був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором UA-4124 . Після чого відбулось формування шаблону оферти та акцепту, після чого відбулося акцептування позичальником умов оферти шляхом надсилання товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-5028. Після укладення договору, товариство направило (розмістило) підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа. Договір та Правила кредитування відправлені позичальнику на електронну пошту, вказану як електронний засіб зв`язку та розміщені в особистому кабінеті.

В анкеті клієнта сформованої позивачем 10.03.2026 зазначені особисті дані відповідача, місце його проживання та реєстрації, РНОКПП, дата народження, місце народження, реквізити паспорта, номери телефонів та адреса електронної пошти, а також номер банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_2 .

Підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів виданою ТОВ «ПрофітГід», відповіддю АТ «Універсал Банк» від 29.04.2026, випискою про операції за банківською карткою НОМЕР_2 , що належить відповідачу, підтверджується зарахування відповідачу 09.10.2025 на його картковий рахунок у АТ «Універсал Банк» кредитних коштів в розмірі 7000,00 грн.

У розрахунку заборгованості, складеному станом на 27.04.2026, кредитор зазначив, що 09.10.2025 позичальнику було видано кредитні кошти в розмірі 7000,00 грн. За період користування (09.10.2025-28.01.2026 ) позичальнику було нараховано процентів на загальну суму 7560,00 грн за ставкою 1 % на день (по 70,00 грн щоденно). Також позичальнику було нараховано 1400,00 грн комісії та штрафні санкції (нарахування за ст. 625 ЦКУ) на загальну суму 3500,00 грн. Заборгованість станом на 27.04.2026 складає 11460,00 грн, з яких: 0,00 грн залишок основного боргу (тіла кредиту), 6560,00 грн залишок процентів за кредитом, 1400,00 грн залишок комісії, 3500,00 грн залишок % за ст. 625 ЦКУ. Нарахування процентів припинилося 28.01.2026 року.

З розрахунку також видно, що позичальник здійснював часткове погашення заборгованості: 25.12.2025 - 1000,00 грн, а 24.04.2026 - 7000,00 грн.

Квитанцією №96 від 23.04.2026 додатково підтверджується здійснення відповідачем погашення за кредитним договором в розмірі 7000,00 грн.

Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи ТОВ «Бізнес позика», витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №1593 від 11.05.2017, листом національного банку України, витягом з Державного реєстру фінансових установ підтверджується, що позивач є фінансовою установою, та вправі здійснювати інші види кредитування та грошового посередництва (вед 64.92, 64.19).

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір №432209-КС-003 від 09.10.2025 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «UA-5028», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договорами зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Умовами кредитного договору передбачено видачу кредиту в розмірі 7000,00 грн на реквізити платіжного засобу відповідача. Як суд встановив вище, кредитні кошти в розмірі 7000,00 грн надійшли на картковий рахунок відповідача 09.10.2025 в АТ «Універсал Банк».

Строк користування кредитними коштами встановлений до 29.01.2026.

Отже, строк виконання кредитного зобов`язання настав, а тому позивач вправі вимагати повернення тіла кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Процентна ставка за кредитом становить 1 % в день і є фіксованою (п. 2.4), що відповідає вимогам ЗУ «Про споживче кредитування».

З розрахунку наданого позивачем видно, що відповідач частково сплачував за кредитним договором: 25.12.2025 - 1000,00 грн, а 24.04.2026 - 7000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 19 ЗУ «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;

3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Отже, за період з 09.10.2025 по 25.12.2025 (78 днів) відповідачу нараховані проценти в розмірі 5460,00 грн (7000,00 грн тіла кредиту * 1% річних 78 днів).

Відповідач сплатив 25.12.2025 кошти в розмірі 1000,00 грн, які пішли в погашення тіла кредиту.

Отже загальна заборгованість станом на 25.12.2026 склала 6000,00 грн тіла кредиту та 5460,00 грн нарахованих процентів (7000,00 грн тіла кредиту + 5460,00 грн нарахованих процентів 1000,00 грн).

У період з 26.12.2026 по 29.01.2026 (35 днів) відповідачу були нараховані проценти в розмірі 2100,00 грн (6000,00 грн тіла кредиту * 1% річних 35 днів).

24.04.2026 відповідач сплатив 7000,00 грн.

Враховуючи черговість погашення де в першу чергу гаситься тіло кредиту, у відповідача станом на день розгляду справи існує заборгованість лише за процентами в розмірі 6560,00 грн (6000,00 грн тіла кредиту + 5460,00 грн процентів + 2100,00 грн процентів 7000,00 грн сплачених коштів).

Визначаючи заборгованість за кредитним договором, суд, у цій справі, не погоджується з позицією відповідача, що оскільки він є слабшою стороною у справі і в кредитному договорі та в паспорті споживчого кредиту було зазначено, що розмір нарахованих процентів складає 5726,42 грн, то від нього можна вимагати сплати лише цієї суми процентів.

Проаналізувавши графік платежів, який міститься у кредитному договорі (п. 4.2.2) та у паспорті споживчого кредиту суд встановив, що зазначений у ньому розрахунок процентів базується на тому, що позичальник періодично окрім процентів сплачуватиме тіло кредиту, зокрема 06.11.2025 130,00 грн, 20.11.2025 818,20 грн, 04.12.2025 932,72 грн, 18.12.2025 1063,34 грн і так далі. Відповідно, такі платежі зменшують базу для нарахування процентів, що робить їх загальну суму меншою порівняно з варіантом без періодичного повернення тіла кредиту.

Вище суд встановив, що відповідач встановленого графіку платежів не дотримувався.

Отже, проценти відповідачу нараховувались на фактичний залишок тіла кредиту за ставкою визначеною у договорі, у зв`язку з чим розмір нарахованих процентів є більшим ніж той, який зазначений у кредитному договорі та паспорті споживчого кредиту.

Отже, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентам в розмірі 6560,00 грн є підставною.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Договором передбачена комісія за видачу кредиту в розмірі 1400,00 грн, яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату його видачі (п. 2.5). Згідно з графіком платежів (п. 4.2.2), сплату цієї комісії розбито на дві частини: 23.10.2025 730,00 грн, 06.11.2025 670,00 грн.

Доказів того, що відповідач сплатив комісію у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 зазначеного Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом визначаються як витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Аналогічна норма закріплена у Додатку 1 до Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 08.06.2017 № 49.

Цим нормативно-правовим актом передбачено, що загальні витрати за споживчим кредитом включають витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, чинне законодавство наділяє кредитодавця правом вимагати від позичальника сплати комісії при видачі кредиту, однак встановлює для цього чіткі умови: така комісія повинна бути платою за реальне надання додаткових та/або супутніх послуг банку, пов`язаних з отриманням чи обслуговуванням кредиту.

Відтак, кредитодавець зобов`язаний фактично вчинити певні дії на користь споживача (оцінка майна, нотаріальні послуги, провести оцінку платоспроможності позичальника, здійснивши запити щодо його майнового стану чи наявності боргових зобов`язань тощо), за які стягується така плата, та вказати їх у договорі.

Як встановив суд під час розгляду справи, укладений між сторонами кредитний договір містить умову щодо сплати позичальником одноразової комісії за видачу кредиту. При цьому суд звертає увагу на те, що ані у тексті самого кредитного договору, ані у правилах про кредитування жодним чином не описано, які саме дії (додаткові чи супутні послуги) будуть вчинені або вже вчинені на користь позичальника в обмін на сплату вказаної суми.

Крім того, під час судового розгляду кредитодавець не надав жодних доказів того, що він фактично вчинив якісь дії чи надав супутні послуги, за які має бути сплачена зазначена комісія.

Частина 1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» вказує, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» імперативно визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до частини 2 статті 18 цього ж Закону, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що нарахування позичальнику комісії не відповідає вимогам чинного законодавства, та обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими ЗУ «Про споживче кредитування» (ч. 2 ст. 8), відтак, відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону, така умова кредитного договору є нікчемною, а тому вимога про стягнення з відповідача комісії в розмірі 1400,00 грн є безпідставною.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За порушення строків виконання грошового зобов`язання зі сплати процентів, комісії або суми кредиту передбачені штрафні санкції: позичальник зобов`язаний сплатити заборгованість з урахуванням 700 000 % річних від суми заборгованості в силу ст. 625 ЦК України (п. 7.5). Ці проценти річних нараховуються за кожен день прострочення у розмірі, що не перевищує 2 % від неповернутої суми кредиту в день. При цьому сукупна сума таких штрафних нарахувань не може перевищувати половини суми одержаного кредиту (п. 7.5)

Позивач просить стягнути з відповідача проценти за ст. 625 ЦК України в розмірі 3500,00 грн.

Однак, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє на 90 діб Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025 затвердженого Законом України № 4220-IX від 15.01.2025.

Отже, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє воєнний стан.

Відтак, за період дії кредитного договору до позичальника не могли бути застосовані штрафні санкції та положення ст. 625 ЦК України.

На підставі викладеного, суд вважає що вимоги про стягнення з відповідача процентів нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України в розмірі 3500,00 грн є безпідставною.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо погашення процентів та тіла кредиту, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 6560,00 грн що є нарахованими але не сплаченими процентами; у стягненні 1400,00 грн комісії та 3500,00 грн заборгованості за процентами в порядку ст. 625 ЦК України, належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд частково задовольнив позовні вимоги, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір пропорційно до суми задоволених вимог, що становить 1523,96 грн (57,24% від 2662,40 грн).

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором № 432209-КС-003 від 09.10.2025 у розмірі 6560,00 грн заборгованості за процентами

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» у стягненні з ОСОБА_1 3500,00 грн заборгованості за процентами нарахованими за ст. 625 ЦК України та 1400,00 грн комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір у сумі 1523,96 грн.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26/411; ЄДРПОУ 41084239);

Відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повне судове рішення складене 03.06.2026.

Суддя Р.Я. Смалюх