Рішення № 137058124, 03.06.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/2340/26

Провадження №: 2/336/2450/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Савеленко О.А., за участю секретаря судового засідання Соколової А.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ ««Діджи Фінанс»Романенко М.Е. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26.09.2019 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2026284647_CARD, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредиту в розмірі і на умовах, визначених договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом. Відповідач умови кредитного договору не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 45 301,34 грн., яка складається з наступного: 30 306,25 грн.- за тілом кредиту, 14 995,09 грн. за відсотками. 16.12.2022 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір факторингу № 16/12/22, відповідно до якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 2026284647_CARD від 26.09.2019.

Посилаючись на викладені обставини, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2026284647_CARD від 26.09.2019 в сумі 45 301,34 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді від 30.03.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

27.04.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лобаченка О.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків у розмірі 14995,09 грн., оскільки відповідач перебуває на військовій службі за мобілізацією з 15.03.2025, а тому проценти за користування згідно з законом не нараховуються. Також, відповідач просив зупинити провадження у справі до його звільнення з військової служби, долучивши до матеріалів справи довідку №898 від 21.04.2025 про перебування ОСОБА_1 на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 з 15.03.2026.

Оскільки представником відповідача до клопотання про зупинення провадження не надано доказів перебування відповідача ОСОБА_1 на військовій службі на час розгляду справи, надана довідка видана станом на 21.04.2025, тобто більше року тому, враховуючи, що його інтереси представляє адвокат Лобаченко О.В., судом не встановлено підстав для зупинення провадження у справі.

27.04.2026 від представника відповідача Лобаченка О.В. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

04.05.2026 від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, в якій він на задоволенні позовних вимог наполягав. Звернув увагу суду, що відповідачем не оспорюється факт укладення кредитного договору №2026284647 від 26.09.2019 з АТ «ОТП Банк», факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів за цим договором, невиконання ним своїх зобов`язань з повернення коштів та сплати відсотків. Зазначає, що матеріалами справи підтверджено розмір заборгованості за договором. Вважає, що підстав для застосування закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей» в даній справі немає, оскільки договір був укладений 26.09.2019, а проценти за ним нараховувались виключно по 05.12.2022, тобто до часу, коли відповідача було призвано на військову службу. Також, представник позивача вважає доведеною та обґрунтованою суму, яку просить стягнути за надання правничої допомоги.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив справу розглядати без його участі, проти винесення заочного рішення суду не заперечував, про що зазначив у заяві, поданій до суду 04.05.2026.

Відповідач та його представник до суду не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.09.2019 між АТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір №2026284647 з анкетою-заявою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № 2026284647_CARD від 26.09.2019, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 18 444 грн., строком до 26.03.2021 (п.1.1) на придбання товару (а.с.28-30). Сторони узгодили, що фіксована відсоткова ставка становить 0,01% річних (п.1.2). Розділом 2 договору передбачено, що відповідачу видано кредитну картку та встановлено кредитний ліміт. За користування кредитом банк нараховує проценти, які розраховуються на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами Банку та Інформаційним листком, який є невід`ємною частиною та додатком до договору. На дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки становить 5% в місяць, розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01 % річних. Всі інші умови кредитування визначено у Інформаційному листку (п.2.1) (а.с.24).

Відповідач отримав картку № НОМЕР_2 терміном дії до 09/22 (а.с.29 зв. сторона).

Згідно з орієнтовним графіком та розрахунком загальної вартості кредиту в межах строку кредитування загальна вартість кредиту становить 20 658,60 грн. (а.с.25).

Відповідач був ознайомлений з Паспортом споживчого кредиту, який підписаний його особистим підписом, у якому вказано про кредитний ліміт в сумі 8000 грн., строком на 36 місяців, який встановлений на споживчі цілі (а.с.26).

Відповідач користувався наданим кредитом, про що свідчить виписка з рахунка приватного клієнта за період з 26.09.2019 по 15.03.2024 (а.с.10-20).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 2026284647_CARD від 26.09.2019, ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 45301,34 грн. за період з 27.09.2019 по 05.12.2022 (а.с.46-63).

Судом враховано, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував факту укладення кредитного договору №2026284647_CARD від 26.09.2019 з АТ «ОТП Банк», як і не заперечував факту отримання грошових коштів у кредит та факту користування ними протягом строку кредитування.

16.12.2022 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 16/12/22, за умовами якого ТОВ «Діджи Фінанс» отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2026284647_CARD, про що свідчить належним чином оформлений Витяг з реєстру боржників до договору факторингу (а.с.8,22,34-41,45).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Дослідженими судом доказами підтверджується та відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 підписав кредитний договір № 2026284647_CARD від 26.09.2019, за умовами якого отримав кредитні кошти в сумі 18 444 грн. (п.1.1 договору), був ознайомлений з Графіком платежів, розрахунком загальної вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту.

Зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, здійснював повернення кредиту, однак не в повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 45 301,34 грн., яка складається з наступного: 30 306,25 грн. заборгованість за тілом кредиту, 14 995,09 грн. за відсотками.

Зазначені суми заборгованості відповідачем ОСОБА_1 не спростовані, суду не надано доказів погашення заборгованості за кредитним договором.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про незаконне нарахування відсотків за користування кредитом у зв`язку із його перебуванням на військовій службі, суд зазначає наступне.

Судом досліджено довідку №898 від 21.04.2025 про перебування ОСОБА_1 на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 з 15.03.2026 (а.с.91).

Натомість позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором №2026284647_CARD від 26.09.2019, яка виникла станом на 16.12.2022, тобто за період, який передував призову відповідача ОСОБА_1 на військову службу.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Тобто законодавець встановив військовослужбовцям та членам їх сімей пільги зі сплати відсотків за користування кредитом саме на час їх призову військову службу.

Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №2026284647_CARD від 26.09.2019 в частині стягнення відсотків в розмірі 14995,09 грн., нарахованих станом на 16.12.2026 є законними та обґрунтованими, а тому також підлягають задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги представником позивача суду надано договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01.07.2025, згідно з яким правова допомога ТОВ «Діджи Фінанс» надавалась ФОП « ОСОБА_3 », акт надання послуг № 2026284647_CARD від 27.11.2025, детальний опис робіт.

Згідно з детальним описом робіт ФОП « ОСОБА_3 » надано ТОВ «Діджи Фінанс» послуги з правової допомоги на суму 7000 грн.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву зазначив, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною зі складністю справи, оскільки позовна заява є типовою, а справа не потребує значних витрат часу адвоката.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з правилами пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява N 19336/04, п. 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Сторони погодили вартість правничої допомоги, загальний розмір становить 7000,00 грн.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

Враховуючи вище наведене, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, те що розгляд даної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає, що вимога представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції підлягає задоволенню частково на суму 3000,00 грн. Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Згідно ч.1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено повністю, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 2662,40 гривень.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 141, 223, 247, 265, 273, 280-284, 353, 354 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №2026284647_CARD від 26.09.2019, яка утворилась станом на 16.12.2022 в сумі 45 301 (сорок п`ять тисяч триста одна) гривня 34 копійки, яка складається з наступного: 30 306 гривень 25 копійок за тілом кредиту, 14 995 гривень 09 копійок за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.А. Савеленко

03.06.26