Рішення № 137057958, 25.05.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 337/6169/25 2/335/1056/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючої судді Новасардової І.В., за участю секретаря судового засідання Печерей О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

12.01.2026 року до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя за визначеною підсудністю з Дніпровського районного суду міста Запоріжжя надійшла цивільна справа за позовом АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (надалі АТ «ПУМБ») до ОСОБА_1 , в якому позивач просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитними договорами.

В обґрунтування зазначено, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитні договори:

-13.09.2018 року кредитний договір №1001126828201 , відповідно до якого відповідачу видано кредит у сумі 20 000,00 грн.;

-30.05.2019 року кредитний договір №2001321214201, відповідно до якого відповідачу видано кредит у сумі 10 000,00 грн.;

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 свої кредитні зобов`язання за договорами належним чином не виконала, станом на 04.08.2025 року загальна сума заборгованості складає 31 037,38 грн., з яких: заборгованість у розмірі 16 220,88 грн. за кредитним договором №1001126828201

(8235,44 грн.- заборгованість за кредитом, 4,01 грн.- заборгованість за процентами та 7981,43 грн. заборгованість за комісією); заборгованість у розмірі 14 816,50 грн. за кредитним договором №2001321214201 (8916,99 грн. заборгованість за кредитом, 5899,51 грн.- заборгованість за процентами).

Позивач направив письмово вимогу (повідомлення) на адресу відповідача, однак у встановлений строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Зважаючи на вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитними договорами у сумі 31 037,38 грн. та понесені позивачем при зверненні з позовом до суду судові витрати.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 15.01.2026 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову, на виконання якої, представником позивача 23.01.2026 року подано відповідну заяву, якою недоліки, визначені в ухвалі суду від 15.01.2026 року були усунуті.

Ухвалою суду від 26.01.2026 року провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників процесу.

25.03.2026 року на адресу суду від представника відповідача Сікорської І.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання зазначила, що надана позивачем виписка не є належним та допустимим доказом розміру заборгованості, оскільки не містить детального розрахунку заборгованості, а також не містить розміру надходження грошових коштів в рахунок погашення заборгованості із зазначенням дати їх надходження. Виписка не є документом бухгалтерського обліку. До позовної заяви не додається конкретний розрахунок суми заборгованості з якого чітко повинно бути видно, в яких розмірах повинні були здійснюватися платежі, за які саме періоди часу виникла заборгованість, яка сума тіла кредиту, коли було здійснено нарахування відсотків та комісії, а також коли та в яких розмірах здійснювались внески на оплату кредитного боргу. Також з розрахунку заборгованості по кредитному договору №2001321214201 від 30.05.2019 не вбачається куди спрямовувалися кошти сплачені відповідачем- в рахунок погашення процентів чи комісії. Також представник відповідача просила відмовити в задоволені позову в частині стягнення комісії за кредитним договором №1001126828201, так як обов`язок позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемним відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

В судове засідання представник АТ «ПУМБ» не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, в позовній заяві просила розглянути справу за її відсутності, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 до зали судового засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитними договорами, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Судом встановлено, що 13.09.2018 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 , шляхом підписання заяви № 1001126828201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Підписанням цієї заяви відповідач беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «Перший український міжнародний банк» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «Перший український міжнародний банк» pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що мають бути надані в процесі обслуговування ( з урахуванням всіх змін), погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості банку).

Також, 13.09.2018 року відповідач був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту.

На підставі кредитного договору №1001126828201, ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 20 000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 0,01 % на рік, та комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,99 % на рік, строк кредитування 24 місяці.

Крім того, 30.05.2019 року між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» підписано заяву №2001321214201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, на підставі якої позичальнику відкрито поточний рахунок, видано кредитну картку, на яку встановлено кредитний ліміт у розмірі 10 000,00 грн.

Підписанням вказаної заяви ОСОБА_1 підтвердила, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї заяви підтверджує свою згоду на укладання Договору страхування на зазначених умовах.

Згідно заяви №2001321214201, строк дії кредитного ліміту 12 місяців з дня надання кредитного ліміту. Зі спливом вказаного строку, дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на той самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін, стандартна процентна ставка за користування кредитним лімітом - 47,88%.

Також, 30.05.2019 року відповідач був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту.

Усі вказані документи містять підпис відповідача, що свідчить про ознайомлення та погодження з вказаними умовами договору.

До позову позивачем додано публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, що діє з 06.04.2018-року, затверджену рішенням Правління АТ «ПУМБ», протокол №694 від 06.03.2018 року та паспорт споживчого кредиту.

Пунктом 2.2.5 Розділу І Публічної пропозиції АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, затвердженої рішенням Правління АТ «Перший Український Міжнародний Банк» протокол №694 від 06.03.2018, передбачено, що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується з усіма умовами Договору.

Відповідно до п. 5.1.4. Розділу І Публічної пропозиції АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний своєчасно та повністю відшкодовувати банку сплачені ним кошти.

Згідно з п. 5.1.7. Розділу І Публічної пропозиції АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, клієнт зобов`язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи АТ «ПУМБ» належним чином виконало свої зобов`язання за договорами та надало відповідачу кредитні кошти у сумі 20000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № TR.30855854.41110.8810 від 13.09.2018 та випискою з особового рахунку відкритого на ім`я ОСОБА_1 за період з 19.09.2018 по 04.08.2025.

З виписки по особовому рахунку за період з 13.09.2018 по 04.08.2025 вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, а також здійснював часткове погашення заборгованості.

Згідно до розрахунку заборгованості за договором №1001126828201 від 13.09.2018, та виходячи з позовних вимог, АТ «Перший український міжнародний Банк» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1001126828201 на загальну суму 16 220,88 грн., яка склалася за заборгованість за кредитом у сумі 8235,44 грн., заборгованість по процентам - 4,01 грн., заборгованість по комісії 7981,43 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 04.08.2025 року заборгованість за кредитним договором №2001321214201 від 30.05.2019 становить 14816,50 грн., з яких: 8916,99 грн. - заборгованість за кредитом; 5899,51 грн. - заборгованість за процентами.

05.08.2025 року позивач відправив відповідачу письмову вимогу про виконання зобов`язання перед АТ «ПУМБ», а саме про оплату заборгованості в загальному розмірі 31 037,38 грн., з яких: 16 220,88 грн. за кредитним договором №1001126828201; 14 816,50 грн. - за кредитним договором №2001321214201, протягом 30 днів з моменту отримання листа.

Щодо стягнення заборгованості за кредитом

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У розумінні ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підтвердження умов надання кредиту відповідачу та порушення зобов`язання останньою позивач надав суду платіжну інструкцію № TR.30855854.41110.8810 від 13.09.2018 та виписку з особового рахунку відкритого на ім`я ОСОБА_1 за період з 19.09.2018 по 04.08.2025.

Отже, факт користування відповідачкою грошовими коштами АТ «ПУМБ» доведено та не спростовано відповідачкою.

Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку не повернуті, суд переконаний, що АТ «ПУМБ» вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд звертає увагу, що до позовної заяви долучено розрахунки заборгованості, з яких вбачається розрахування усієї суми заборгованості з урахуванням також нарахованих відсотків:

-за кредитним договором №1001126828201 від 13.09.2018 в розмірі 4,01 грн., що передбачені заявою №1001126828201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб;

-за кредитним договором №2001321214201 від 30.05.2019 в розмірі 5899,51 грн., що передбачені заявою №40018848610 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Згідно ст. 629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов до переконання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «ПУМБ» в тому числі процентів за користування кредитами.

Крім того, суд зазначає на доводи представника відповідача, що Постановою Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, зроблені висновки, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як міру відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Предмет стягнення з відповідача на користь позивача по справі є стягнення заборгованості за сумою кредиту та нарахованими процентами за користування кредитом у відповідності до ст. 1048 ЦК України, а не процентів за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, тому висновок, висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 не є релевантним для застосування у даній справі, оскільки предмет правовідносин не є тотожним.

В ході вирішення спору відповідач не надав свого розрахунку заборгованості за кредитними договорами.

Вирішуючи позов в частині стягнення заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Закон «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19) відступила від висновків, викладених у постановах ВС від 1 квітня 2020 року в справі № 583/3343/19 та від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20, та прийшла до висновку, що боржник за договором споживчого кредитування може один раз на місяць безоплатно отримувати від банку інформацію про стан кредитної заборгованості. Тому банк не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за такі послуги.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Проаналізувавши норми законодавства, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Врахувавши те, що в оспореному договорі встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пункти договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача передбачених умовами договорів комісій за обслуговування кредиту, оскільки з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором 1001126828201 від 13.09.2018 здійснювалися платежі з метою виконання зобов`язань щодо повернення отриманих кредитних коштів, водночас, зазначені платежі зараховувалися банком не в рахунок погашення тіла кредиту, а спрямовувалися на погашення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, що безпосередньо вплинуло на формування розміру заборгованості за основним зобов`язанням.

З огляду на встановлену судом неправомірність стягнення такої комісії, зазначені кошти не могли бути зараховані в рахунок її погашення та підлягають перерахуванню в рахунок зменшення суми заборгованості за кредитом.

З матеріалів справи, а саме розрахунків суми заборгованості за кредитним договором 1001126828201 від 13.09.2018 вбачається, що з відповідача на користь позивача стягнута комісія за кредитним договором 1001126828201 від 13.09.2018 в розмірі 11764,56 грн, яка має бути зарахована на погашення боргу за кредитом, а саме в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 1001126828201 від 13.09.2018 (8235,44+4,01)-11764,56).

Враховуючи все вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2001321214201 від 30.05.2019 в розмірі 14 816,50 грн., яка складається з 8916,99 грн. заборгованість за кредитом та 5899,51 грн.- заборгованості за процентами).

Відповідно до норм, закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р. рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Так як позов АТ «ПУМБ» задоволено частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, які в даному випадку складають 1156,39 грн., виходячи з розрахунку: 14816,50 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2422,40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 31 037,38 грн. (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 265, 268, 279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 2001321214201 від 30.05.2019 року на загальну суму 14816 (чотирнадцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн. 50 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 8916 (вісім тисяч дев`ятсот шістнадцять) грн. 99 коп. та заборгованості за процентами в розмірі 5899 (п`ять тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять) грн. 51 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства ««Перший Український Міжнародний Банк» 1 156 (одна тисяча сто п`ятдесят шість) грн. 39 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 02.06.2026 року.

Суддя І.В. Новасардова