Ухвала суду № 137057466, 03.06.2026, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/733/26

2-п/301/18/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Чийпеш А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Іршавського районного суду від 21 квітня 2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «ФК «Позика» звернулося в Іршавський районний суд Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №19430598 від 17.01.2022 року в сумі 17000 грн.

Заочним рішенням Іршавського районного суду від 21.04.2026 року позов ТОВ «ФК «Позика» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованість за Кредитним договором №19430598 від 17.01.2022 року в сумі 17000 грн. та судові витрати в сумі 6662,40 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 , будучи незгідною із вказаним рішенням суду, 06 травня 2026 року подала заяву про перегляд заочного рішення суду від 21.04.2026 року, яку мотивовано таким.

ОСОБА_1 не отримувала судових повісток та інших повідомлень про дату, час і місце розгляду справи. Крім того, вона фактично не проживає за адресою реєстрації, на яку відправлялась кореспонденція, оскільки проживає за іншою адресою із малолітніми дітьми, що унеможливило її своєчасне інформування про розгляд справи. Оскільки вона не була належним чином повідомлена, то її неявка є поважною.

Відповідачка не погоджується із розміром заявленої заборгованості, оскільки: сума відсотків є надмірною та неспівмірною; розрахунок заборгованості потребує перевірки; позивачем не доведено належним чином обґрунтованість вимог.

Крім того позивач посилається на договір факторингу щодо переходу права вимоги. Водночас відповідно до ст.516 ЦК України боржник має бути повідомлений належним чином про заміну кредитора. Виходячи з цього пункту відповідачка має заперечення щодо правомірності такого переходу права вимоги.

Розгляд справи без належного її повідомлення порушує принцип змагальності сторін та її право на захист.

Відповідачка ОСОБА_1 просила скасувати заочне рішення Іршавського районного суду від 21.04.2026 року по цивільній справі №301/733/26 за позовом ТОВ «ФК «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначити справу до розгляду з викликом сторін.

20 травня 2026 року до суду надійшли письмові заперечення ОСОБА_1 проти позовних вимог, які мотивовані таким.

Дані письмові заперечення подаються на підтвердження наявності обґрунтованих заперечень проти позову в межах розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

З позовними вимогами відповідачка не погоджується у повному обсязі.

Вона не отримувала судових повісток та не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, фактично вона не проживає за адресою реєстрації, на яку надсилалась судова кореспонденція, оскільки проживає за іншою адресою разом із двома малолітніми дітьми.

У зв`язку з цим вона була позбавлена можливості: надати відзив; подати заперечення; надати докази; реалізувати своє право на захист.

Судом у заочному рішенні фактично не було перевірено належність та достатність доказів позивача, оскільки справа розглядалася без участі відповідачки та без подання заперечень проти позову.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що саме відповідачка укладала кредитний договір в електронній формі. В матеріалах справи відсутні: технічні Log-файли інформаційної системи; підтвердження ІР-адреси користувача; дані про пристрій, з якого здійснювався вхід; підтвердження використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Сам факт наявності тексту договору не є беззаперечним доказом його підписання саме відповідачкою.

Позивачем не надано первинних банківських або бухгалтерських документів, які б підтверджували фактичне отримання відповідачкою кредитних коштів. Єдиним доказом у справі є лист ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення», який не є належним первинним банківським документом та сам по собі не підтверджує фактичне отримання нею коштів. Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є реальним та вважається укладеним лише з моменту передачі коштів позичальнику.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім документом та не підтверджений належними доказами. Позивач не надав: детального розрахунку процентів; щоденного або помісячного нарахування; обґрунтування застосованих ставок; первинних бухгалтерських документів. Відповідно до ст.76-77 ЦПК України такі докази не можуть вважатися належними та допустимими.

Позивач просив стягнути: 5000 грн. - тіло кредиту, 12000 грн. - проценти. Сума процентів більш ніж удвічі перевищує суму самого кредиту. Розмір процентів у сумі 12000 грн. за короткостроковий кредит у розмірі 5000 грн. є явно неспівмірним, надмірним та таким, що порушує принципи розумності, добросовісності та справедливості, передбачені ст.3 та ст.13 ЦК України.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови договору, наслідком яких є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін.

Відповідно до ч.3 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» загальний розмір платежів за договором споживчого кредиту не може перевищувати подвійного розміру отриманої суми кредиту. Заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості 17000 грн. за отриманий кредит у сумі 5000 грн, що значно перевищує встановлені законом обмеження. Крім того, позивачем не надано доказів вручення відповідачці паспорта споживчого кредиту та повної інформації про умови кредитування відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування».

Позивач посилається на договір факторингу щодо переходу права вимоги. Водночас відповідно до ст.516 ЦК України боржник має бути належним чином повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні. Жодних повідомлень про відступлення права вимоги вона не отримувала. Позивачем також не надано доказів направлення їй письмових вимог про погашення заборгованості чи повідомлень про прострочення. У зв`язку з цим відповідачка має обґрунтовані заперечення щодо правомірності заявлених вимог.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки.

Як встановлено самим судом у заочному рішенні, строк виконання зобов`язання за кредитним договором сплив 17.04.2022 року. Водночас провадження у справі відкрито лише 24.03.2026 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності. У зв`язку з цим відповідачка заявляє про застосування строків позовної давності відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України та просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності.

Відповідачка самостійно утримує двох малолітніх дітей, має складне матеріальне становище та не має можливості бути присутньою у судовому засіданні. На даний час вона не працює та перебуває у скрутному матеріальному становищі, тому просила врахувати наявність двох малолітніх дітей, складне матеріальне становище сім`ї та загальні наслідки воєнного стану для фінансового становища відповідачки.

ОСОБА_1 просила врахувати дані заперечення при розгляді заяви про перегляд заочного рішення, а у разі подальшого розгдяду справи по суті: 1) застосувати наслідки спливу строку позовної давності відповідно до ст.267 ЦК України; застосувати обмеження, передбачені ч.3 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування»; відмовити у стягненні необґрунтованих та неспівмірних процентів; максимально зменшити розмір можливих нарахувань; 2) витребувати у позивача: оригінал кредитного договору; технічні Log-файли системи; первинні банківські документи щодо руху коштів; детальний розрахунок заборгованості.

29 травня 2026 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення у справі, згідно яких просила залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 21.04.2026 року, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою.

Щодо повідомлення боржника про зміну кредитора у зобов`язання.

За змістом ст. 516, 517 ЦК України боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

З огляду на викладене, саме по собі неотримання повідомлення позичальника про відступлення права вимоги, не припиняє зобов`язань сторін за договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості на користь нового кредитора.

Незважаючи на це, ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку та не повернула наданий їй кредит в строки, передбачені Кредитним договором №19430598 від 17.01.2022 року, як на користь первісного кредитора, так і на користь нового кредитора.

Щодо розрахунку заборгованості за Кредитним договором №19430598 від 17.01.2022 року.

На підтвердження законності та обґрунтованості нарахованої заборгованості позивачем до позовної заяви було додано розрахунок заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №19430598 від 17.01.2022 року, який сформований та підписаний первісним кредитором за період з 17.01.2022 року по 17.04.2022 року. Вказаний розрахунок у сукупності з умовами Кредитного договору підтверджує правомірність нарахування заборгованості виключно в межах строку кредитування.

Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості містить чітке, послідовне та деталізоване відображення порядку нарахування відсотків, що повністю узгоджується з п.3.2 Кредитного договору, а саме:

- у пільговий період тривалістю 30 календарних днів з 17.01.2022 року по 16.02.2022 року застосовано відсоткову ставку у розмірі 2% за кожен день користування кредитом, що становить 100 грн. у грошовому виразі;

- у стандартний період тривалістю 60 календарних днів з 17.02.2022 року по 17.04.2022 року застосовано відсоткову ставку у розмірі 3% за кожен день користування кредитом, що становить 150 грн. у грошовому виразі.

Відповідно до наданого розрахунку, заборгованість відповідачки становить 17000 грн., з яких 5000 грн. становить заборгованість за тілом кредиту, а 12000 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідачка, всупереч умовам Кредитного договору та вимогам чинного законодавства України, не здійснила жодних платежів на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, у тому числі не повернула суму отриманого кредиту та не сплатила нараховані проценти у встановлений договором строк, у зв`язку з чим утворилася та залишається непогашеною заборгованість.

Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір заборгованості за Кредитним договором, у зв`язку з чим позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У судове засідання представник позивача Міньковська А.В. не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, згідно поданих додаткових пояснень просила розглянути заяву про перегляд заочного рішення без її участі.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, згідно письмових заперечень просила розглянути заяву про перегляд заочного рішення без її участі.

Відповідно до ч.1 ст.287 ЦПК України розгляд заяви про перегляд заочного рішення проведено у відсутності представника позивача та відповідачки, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення з доданими до неї документами та пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

23 березня 2026 року за допомогою системи «Електронний суд» ТОВ «ФК «Позика» звернулося в Іршавський районний суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №19430598 від 17.01.2022 року в сумі 17000 грн., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду (а.с.2).

Заочним рішенням Іршавського районного суду від 21.04.2026 року позов ТОВ «ФК «Позика» задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованість за Кредитним договором №19430598 від 17.01.2022 року в сумі 17000 грн. та судові витрати в сумі 6662,40 грн. (а.с.102-107).

06 травня 2026 року відповідачка ОСОБА_1 подала заяву про перегляд заочного рішення суду від 21.04.2026 року.

ОСОБА_1 посилається на те, що вонане отримувала судових повісток та інших повідомлень про дату, час і місце розгляду справи. Вона фактично не проживає за адресою реєстрації, на яку відправлялась кореспонденція, оскільки проживає за іншою адресою із малолітніми дітьми, що унеможливило її своєчасне інформування про розгляд справи. У зв`язку з цим вона була позбавлена можливості: надати відзив; подати заперечення; надати докази; реалізувати своє право на захист. Оскільки вона не була належним чином повідомлена, то її неявка є поважною.

Згідно з п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У позовній заяві зазначено адресу проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 (а.с.2). Дана адреса вказана також у доданих до позовної заяви документах.

Таку адресу відповідачкою вказано і у заяві про перегляд заочного рішення та письмових запереченнях (а.с.113,126).

Згідно отриманої судом відповіді №2502158 від 24.03.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, адресою реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 (85-86).

Відповідно до ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Копія ухвали Іршавського районного суду від 24.03.2026 року про відкриття провадження у справі з супровідним листом (а.с.87-88,89) та судова повістка про виклик в судове засідання на 21.04.2026 року на 09:50 годин (а.с.92) направлялися судом відповідачці на її адресу реєстрації.

Згідно з п. 2, 3 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п.2 та п.4 ч.6 ст.272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відправлені судом відповідачці документи повернулися до суду без вручення адресату з відміткою пошти «адресат відсутній» (а.с.99-100).

Копія заочного рішення направлялася судом також на адресу реєстрації відповідачки, однак повернулася до суду 12.05.2026 року без вручення адресату з відміткою пошти «адресат відсутній» (а.с.121-122).

Однак, відповідачка має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС, тому документи по справі вона отримувала у електронній формі, що підтверджується довідками про доставку електронного документу, а саме: судову повістку від 24.03.2026 року про виклик в судове засідання на 21.04.2026 року на 09:50 годин отримала 25.03.2026 року (а.с.94), а копію заочного рішення від 21.04.2026 року отримала 22.04.2026 року (а.с.111).

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачка зазначає про те, що фактично проживає за іншою адресою, ніж адреса реєстрації, однак не вказує таку адресу, а зазначає лише адресу реєстрації, на яку судом і відправлялися їй всі документи.

Тобто, відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України та ч.6 ст.272 ЦПК України ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи та їй було належним чином вручено копію заочного рішення суду від 21.04.2026 року.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.284 ЦПК України, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.4 ст.284 ЦПК України).

Із заявою про перегляд заочного рішення відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду 06 травня 2026 року, про що відчить штамп пошти на конверті (а.с.116), до суду вказана заява надійшла 08 травня 2026 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду (а.с.113).

Заяву про перегляд заочного рішення суду подано ОСОБА_1 протягом тридцяти днів з дня його проголошення, тобто у строк, визначений ч.2 ст.284 ЦПК України.

За таких обставин, суд вважає, що строк подачі заяви про перегляд заочного рішення суду відповідачкою не пропущено.

ОСОБА_1 заяву про перегляд заочного рішення мотивує тим, що вона не погоджується із розміром заявленої заборгованості, оскільки: сума відсотків є надмірною та неспівмірною; розрахунок заборгованості потребує перевірки; позивачем не доведено належним чином обґрунтованість вимог. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що: саме відповідачка укладала кредитний договір в електронній формі; не надано первинних банківських або бухгалтерських документів, які б підтверджували фактичне отримання відповідачкою кредитних коштів. Єдиним доказом у справі є лист ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення», який не є належним первинним банківським документом та сам по собі не підтверджує фактичне отримання нею коштів.

Позивач просив стягнути: 5000 грн. - тіло кредиту, 12000 грн. - проценти. Сума процентів більш ніж удвічі перевищує суму самого кредиту. Розмір процентів у сумі 12000 грн. за короткостроковий кредит у розмірі 5000 грн. є явно неспівмірним, надмірним та таким, що порушує принципи розумності, добросовісності та справедливості.

Відповідно до ч.3 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» загальний розмір платежів за договором споживчого кредиту не може перевищувати подвійного розміру отриманої суми кредиту. Заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості 17000 грн. за отриманий кредит у сумі 5000 грн. значно перевищує встановлені законом обмеження. Крім того, позивачем не надано доказів вручення відповідачці паспорта споживчого кредиту та повної інформації про умови кредитування відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування».

Позивач посилається на договір факторингу щодо переходу права вимоги. Водночас відповідно до ст.516 ЦК України боржник має бути належним чином повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні. Жодних повідомлень про відступлення права вимоги вона не отримувала. Позивачем також не надано доказів направлення їй письмових вимог про погашення заборгованості чи повідомлень про прострочення. У зв`язку з цим відповідачка має обґрунтовані заперечення щодо правомірності заявлених вимог.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки. Як встановлено самим судом у заочному рішенні, строк виконання зобов`язання за кредитним договором сплив 17.04.2022 року. Водночас провадження у справі відкрито лише 24.03.2026 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності. У зв`язку з цим відповідачка заявляє про застосування строків позовної давності відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України та просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності.

Відповідачка самостійно утримує двох малолітніх дітей, має складне матеріальне становище та не має можливості бути присутньою у судовому засіданні. На даний час вона не працює та перебуває у скрутному матеріальному становищі, тому просила врахувати наявність двох малолітніх дітей, складне матеріальне становище сім`ї та загальні наслідки воєнного стану для фінансового становища відповідачки.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Іршавського районного суду від 24.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду. Вказаною ухвалою роз`яснено відповідачці: її право подати до суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази, що підтверджують заперечення проти позову, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали; що копія відзиву та доданих до нього документів має бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду; що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України).

Як встановлено судом, відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання.

Також відповідачка могла відстежувати рух справи, оскільки має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС.

Відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.78, ч.1 ст.81 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту вказаної норми випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом одночасно всіх обставин, визначених ст.288 ч.1 ЦПК України.

Водночас, з`ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть призвести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12, 13 ЦПК України).

Відповідачка ОСОБА_1 на спростування висновків суду про задоволення позовних вимог відповідно до ч.1 ст.288 ЦПК України не вказала та не надала жодного доказу, окрім самої заяви про перегляд заочного рішення, який би мав істотне значення для правильного вирішення справи і не був врахований судом під час ухвалення заочного рішення 21.04.2026 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 року у справі №559/1622/19 вказав, що на позивача покладено обов`язок довести належними і допустимими доказами наявність та розмірі заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

З приводу наведених відповідачем доводів для скасування заочного рішення суд зазначає таке.

Позивачем було надано детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором за період з 17.01.2022 року по 17.04.2022 року, тобто протягом строку кредитування, який містить відомості про щоденні нарахування тіла кредиту та відсотків за кредитним договором (а.с.51-53).

Відповідачка могла надати суду виписку зі своїх рахунків за відповідний період, згідно якої можна перевірити чи дійсно вона отримувала кредитні кошти, а також надати власний розрахунок заборгованості. Однак, на підтвердження своєї позиції такі докази відповідачкою не надані.

Посилання відповідачки щодо спливу встановленого ст.257 ЦК України трирічного строку позовної давності суд не бере до уваги, оскільки строк, визначений ст.257 ЦК України, було продовжено на строк дії в Україні воєнного стану відповідно до п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 року №2120-IX. В подальшому строк позовної давності поновлено з 04 вересня 2025 року, коли набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року №4434-IX.

Вимоги відповідачки застосувати обмеження, передбачені ч.3 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування», суд не бере до уваги, оскільки відповідно до цієї норми такі обмеження стосується нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит.

Однак, такі вимоги позивач не заявляв.

Обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення, а саме заперечення відповідачкою щодо позовних вимог, зокрема, заперечення укладення кредитного договору, отримання кредиту та суми кредитної заборгованості, є лише викладенням доводів, які полягають у незгоді з ухваленим судовим рішенням.

Водночас самі лише заперечення щодо позовних вимог, отримання кредиту, розміру заборгованості та її наявності, без будь-яких підтверджень, на переконання суду не можуть бути підставою для перегляду заочного рішення.

Перевірка заочного рішення на предмет законності та обґрунтованості відноситься до повноважень суду апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги, а не суду першої інстанції при розгляді заяви про перегляд заочного рішення.

Враховуючи, що підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та не подача відзиву на позовну заяву, а також наявність істотних доказів на обґрунтування заперечень проти вимог позивача, то за відсутності у сукупності зазначених обставин суд немає законних підстав для скасування заочного рішення, тому суд вважає заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишити без задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. 247 ч.2, 284-288 ЦПК України,

у х в а л и в :

Заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Іршавського районного суду від 21 квітня 2026 року по цивільній справі №301/733/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 03 червня 2026 року.

Головуюча: М. О. Пітерських