Ухвала суду № 137055628, 01.06.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 180/718/24

Провадження № 1-кп/204/405/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань Чечелівського районного суду міста Дніпра кримінальне провадження № 12023040000000085, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2023 року,

за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачених: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим: ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , а також строку дії обов`язків покладених на обвинувачених: ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 у зв`язку із запобіжним заходом у вигляді застави. В обґрунтування своїх клопотань пояснив, що знаходячись на більш м`якому запобіжному заході обвинувачені, усвідомлюючи невідворотність можливого покарання в разі визнання їх винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, в яких відповідно до обвинувального акту вони обвинувачуються, яке передбачає виключне покарання у вигляді позбавлення волі, з метою уникнення такого покарання можуть переховуватись від суду, оскільки обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень. Також, під час проведення негласних слідчих розшукових дій задокументовано наявність у обвинувачених значних матеріальних статків, а саме наявність значного розміру грошових коштів, отриманих в ході довготривалої злочинної діяльності, які останні в подальшому можуть використовувати для тривалого переховування від суду, шляхом постійної зміни місця проживання, оренди автомобілів, тощо. Також за наявності значного розміру грошових коштів, обвинувачені можуть тривалий час переховуватись від суду у тому числі й за кордоном. А в разі виїзду за межі території України, іноземні держави можуть вподальшому відмовити в екстрадиції останніх, посилаючись на небезпеку для їх життя чи здоров`я. Дійсно, у теперішній час виїзд чоловіків призивного віку за кордон обмежений, але є численні факти викриття осіб, які організовують незаконний перетин громадян через державний кордон під виглядом волонтерів, тощо. Таким чином, використовуючи злочинну схему із незаконного перетину державного кордону, обвинувачені можуть покинути територію України, що унеможливить притягнення їх до відповідальності. Про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що обвинувачені користуються авторитетом серед один одного, а тому, перебуваючи на свободі, можуть незаконно впливати на свідків у провадженні. Обвинувачені обізнані про способи зв`язку та місця проживання свідків, а тому шляхом погроз, шантажу та підкупу обвинувачені можуть схилити вказаних осіб до надання певних показань, які будуть вигідні стороні захисту, або будуть перешкоджати встановленню істини у даному кримінальному провадженні. Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що діяльність обвинувачених до моменту їх затримання була систематичною, умисною та пов`язаною із бажанням швидкого незаконного збагачення за рахунок вчинення кримінальних правопорушень. Вказані факти дають підстави вважати, що обвинувачені є схильними до вчинення кримінальних правопорушень, мають низькі соціальні якості та можуть вчинити нові умисні кримінальні правопорушення.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу стосовно підзахисного ОСОБА_16 . Пояснив, що його підзахисний майже три роки перебуває під вартою. Зважаючи на той факт, що у даному провадженні до трьох обвинувачених застосовано запобіжний захід у вигляді застави та вони не порушують покладені на них судом обов`язки, а тому можливо дійти до переконливого висновку, що в разі застосування до його підзахисного більш м`якого запобіжного заходу, який не буде пов`язаний із триманням під вартою, останній буде належним чином виконувати покладені на нього обов`язки судом. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно його підзахисного запобіжний захід, який не буде пов`язаний із триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_16 підтримав думку свого захисника.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора проти продовження строку дії покладених на його підзахисного ОСОБА_17 обов`язків. Однак, просив вирішити питання щодо дозволу обвинуваченому ОСОБА_17 відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає. Вказане є необхідним для можливого пересування по всій території Дніпропетровської області у зв`язку із бажанням відвідування військової частини, в якій останній бажає проходити військову службу. Жодних документів, які б підтверджували необхідність відвідування військової частини, яка знаходиться поза межами зареєстрованого місця проживання його підзахисного не має, оскільки наявність таких документів нічим не передбачена.

Обвинувачений ОСОБА_17 підтримав думку свого захисника.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_12 підтримав думку свого захисника.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_18 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Пояснив, що його підзахисна перебуває під вартою уже близько трьох років. У його підзахисної є місце проживання, за яким остання добре характеризується. Крім цього, остання має малолітню дитину, яка потребує материнського піклування. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно його підзахисної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби, а для більшого забезпечення належної процесуальної поведінки його підзахисної застосувати до неї електронний засіб контролю.

Обвинувачена ОСОБА_13 підтримала думку свого захисника.

Обвинувачений ОСОБА_14 заперечував проти задоволення клопотання. Надав суду заперечення щодо вказаного клопотання прокурора. В обґрунтування своїх заперечень пояснив, що ризики, на які посилається постійно прокурор у своїх клопотаннях, нічим не підтвердженні та суду не надано жодних підтверджень їх наявності. За весь час перебування під вартою, він не здійснює виконання процесуального порядку згідно ст. 177 КПК України, а практично відбуває покарання, оскільки тривалий час утримується під вартою. Просив звернути увагу на те, що він не має грошових коштів на зазначену, як альтернативу заставу. Така сума є непомірною для нього та його рідних. Також, просив врахувати, що він за час перебування під вартою створив сім`ю, офіційно одружився, не чинив тиск на свідків, експертів, та інших осіб. Також, за той час, коли він перебуває під вартою, були звільнені у зв`язку із внесенням застави інші учасники вказаного кримінального провадження, та слід взяти до уваги, що у вказаних осіб, на думку прокурора, також були наявні зазначені прокурором у своїх клопотаннях ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Однак, після внесення застави ризики були усунуті, яким саме чином є незрозумілим. Таким чином, протягом трьох років вказані ризики не знайшли свого підтвердження, а тому вони повинні бути усунуті за відсутності їх існування. Просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_15 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Надав суду заперечення щодо клопотання прокурора. В обґрунтування свої заперечень пояснив, що на даному етапі сторона обвинувачення вкотре звернулася до суду з клопотанням про продовження строку його тримання під вартою. Прокурор вважає, що стосовно нього продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Категорично заперечує проти задоволення клопотання прокурора. Вважає його необґрунтованим, шаблонним та таким, що прямо порушує вимоги національного законодавства та практику Європейського суду з прав людини. Станом на сьогоднішній день він перебуває в умовах ізоляції від суспільства в СІЗО вже 985 днів. Це становить понад 2 роки і 8 місяців. За цей час розгляд справи по суті щодо його ролі фактично не розпочався, і жодних прямих доказів його вини судом сприйнято не було. Прокурор у своєму клопотанні посилається на абстрактні ризики, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами у матеріалах справи. З плином часу такі підстави втрачають свою вагу і суди зобов?язані наводити інші чіткі обставини, що виправдовують позбавлення свободи. Прокурором таких обставин суду надано не було. Органом досудового розслідування йому відведено роль найнижчої ланки у структурі обвинувачення. При цьому ключовий елемент - факт нібито здійснення ним закупівель, взагалі матеріалами справи не підтверджується та слідством не досліджувався. Окремо звернув увагу, що обвинувачення в цій частині будується на показах осіб, які засекречені слідством. Будь-які посилання прокурора на наявність ризику його впливу на цих свідків є абсолютно голослівними, оскільки він, як сторона захисту, навіть не володіє анкетними даними цих осіб через їх засекреченість. Він є сиротою. Його виховала рідна бабуся, яка наразі є пенсіонеркою похилого віку, перебуває у скрутному матеріальному та фізичному стані і гостро потребує його присутності, допомоги та підтримки поруч. Документи про смерть його матері та про опікунство бабусі містяться в матеріалах справи. Він виключно позитивно охарактеризований за місцем реєстрації та фактичного проживання, школою, Службою у справах дітей, а також Благодійною духовною організацією та його тренером ФК «Шахтар» (Марганець). Він не має жодного відношення до маргінальних чи кримінальних субкультур. Незважаючи на перебування в ізоляції, він активно займається самоосвітою. Наразі він глибоко вивчає норми Митного кодексу України (МКУ) з метою подальшого отримання ліцензії митного брокера. Крім того, ним розроблено концепт легального Т-проєкту у сфері онлайн-розваг, він займається творчістю (написанням віршів та пісень) і готується до вступних іспитів до Вищого начального закладу. Також він має підтверджені гарантії працевлаштування (у тому числі в онлайн-форматі) у разі зміни йому запобіжного заходу. З огляду на його матеріальний стан (відсутність накопичень у нього та у його бабусі-пенсіонерки), застосування застави до нього є неможливим. Альтернативою, яка повністю нівелює будь-які ризики, є цілодобовий або нічний домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю (браслету). Це дозволить йому піклуватися про літню бабусю, здобувати освіту, працювати та довести суду свою процесуальну добросовісність. Просив відмовити прокурору в задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою, змінити йому, запобіжний захід з тримання під вартою на більш м?який, а саме домашній арешт (цілодобовий або у певний час доби) за адресою його фактичного проживання.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_8 підтримав клопотання своїх підзахисних та просив їх задовольнити, а у задоволенні клопотань прокурора відмовити. Пояснив, що ці клопотання є вистраждані обвинуваченими. ОСОБА_15 повідомив, що він готовий працювати на країну, вказане також стосується і ОСОБА_14 . Крім цього, ОСОБА_14 під час перебування під вартою одружився, та готовий до змін у своєму житті. У всіх клопотаннях наголошується про те, що прокурор повторює кожного разу свої клопотання. Клопотання не змінюється та нових доказів не надається. Якщо говорити про ризики, то троє обвинувачених внесли заставу, однак жоден із них не порушив покладені на них обов`язки судом, якщо ці троє не порушують обов`язки, то його підзахисні також не будуть їх порушувати.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_9 стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 пояснив: стороною обвинувачення не було застосовано вірну норму права щодо продовження запобіжного заходу. Відповідно до ризиків: щодо переховування, то це не можливо брати до уваги, оскільки ОСОБА_10 протягом тривалого проміжку часу не має змоги внести розмір застави, а тому це є не логічним. Щодо перетину державного кордону, то підзахисний не має жодної схеми перетину державного кордону, у нього відсутні будь-які документи які б надавали підстави перетину кордону. Щодо перешкоджання встановленню істини, то всі матеріали зібрані та перебувають у суді, а тому вказаний ризик є некоректним. Щодо впливу на свідків, то слід вказати те, що підзахисний нікого не знає, окрім ОСОБА_19 , а тому впливу не має. Вчинити інше кримінальне правопорушення, то підзахисний перебуває два роки та дев`ять місяців під вартою, а тому чим більше перебуває під вартою, то ризики можуть зменшитись, а тому вказані ризики значною мірою знизились та можуть бути нівельовані шляхом застосування цілодобового домашнього арешту із покладенням відповідних обов`язків. Просив відмовити у задоволенні вказаного клопотання та обрати інший запобіжний захід, який не буде пов`язаний із триманням під вартою. Крім цього, щодо ОСОБА_11 просив надати правову оцінку змісту клопотання щодо перетину державного кордону, а саме ст. 332 КК України. Прокурор просить продовжити обов`язки, які були покладені на нього. В ухвалі суду не потрібно зобов`язувати повторно щодо кожного виклику до суду. Що стосується здачі паспорту, то під час досудового розслідування було встановлено відсутність таких документів, які б дозволяли виїхати. Частково задовольнити клопотання та залишити обов`язок невідлучення із населеного пункту, в якому зареєстрований та проживає без дозволу.

Обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтримали думку свого захисника.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, а також клопотання захисників та обвинувачених про зміну запобіжного заходу або зменшення розміру застави, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора та сторони захисту частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначених у п. 1-5 частини 1 вказаної статті.

Підставами застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, хоча зміст поняття «достатні підстави» не має чіткого законодавчого визначення, аналіз кримінального судочинства свідчить про те, що такими підставами є передбачувана небезпека вчинення обвинуваченим протиправних дій, зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, та дозволять суду на основі закону та внутрішнього переконання зробити висновок про необхідність обрання запобіжного заходу.

У кримінальному судочинстві поняття ризиків передбачає як тактичні ризики, так і конкретні небажані для кримінального провадження наслідки поведінки підозрюваних та обвинувачених.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою є заходом забезпечення кримінального провадження, тобто заходом кримінального процесуального примусу, оскільки такий захід дає можливість виявляти та зберігати докази, запобігти прогнозованій протиправній поведінці чи унеможливити ухилення від слідства та суду обвинуваченого. Такий превентивний та забезпечувальний захід спрямований на недопущення можливої протидії з боку обвинуваченого провадженню у кримінальній справі, та є ефективним засобом коригування його неправомірної поведінки.

Обмежуючи конституційні права обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, запобіжні заходи виконують позитивну роль, реалізуючи у кримінальному процесі матеріально-правовий принцип крайньої необхідності: завдання меншої шкоди, щоб запобігти більшій шкоді.

Як вбачається із обвинувального акту: ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорій тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 10 квітня 2026 року, обвинуваченим було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 08 червня 2026 року, із визначенням розміру застави.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинувачених прокурор мотивував тим, що не перестали існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що стало підставою для продовження строку обраного запобіжного заходу.

Згідно з практикою Європейського Суду, зокрема рішенням у складі Великої палати у справі «Labitav.Italy» від 06 квітня 2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у своєму рішенні від 26 липня 2001 року у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

На думку суду, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування обвинувачених від суду, є підтвердженим, оскільки тяжкість імовірного покарання можна вважати істотним фактором на підтвердження цього ризику.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25 квітня 2000 року, у рішенні ЄСПЛ «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21 липня 2003 року), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

З урахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень, які ставляться у вину обвинуваченим: ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , відповідно до обвинувального акту, наявні обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, що є підставою для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі Matznetter v. Austria № 2178/64 від 10 листопада 1969 року, суд визнав, що ризик втечі повинен бути обґрунтований конкретними обставинами справи, а не лише припущеннями. Реальна загроза суворого покарання сама по собі може створювати стимул для втечі особи від правосуддя, особливо за відсутності стабільних соціальних зв`язків у країні.

Крім цього, вказаний ризик збільшує свою актуальність у зв`язку із можливістю переховування обвинувачених на тимчасово окупованих територіях України, оскільки вказане набуває особливої актуальності в умовах наявної збройної агресії Російської Федерації та фактичної недоступності частини територій для правоохоронних органів України.

Так, окупація окремих територій Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей та АР Крим військовими формуваннями Російської Федерації унеможливлює ефективне проведення слідчих (розшукових) дій, забезпечення явки особи до суду.

Крім цього, тимчасово окуповані території України не визнають юрисдикцію судової системи, правоохоронних органів України чи судових повісток. Також, на вказаних територіях не застосовується й правова процедура екстрадиції.

Водночас, слід взяти до уваги, що у ОСОБА_13 відсутні обмеження щодо перетину державного кордону, а тому остання, у разі зміни стосовно неї запобіжного заходу, матиме можливість без перешкод перетнути державний кордон України, що у свою чергу створить перешкоду у розгляді вказаного кримінального провадження.

Окрім цього, ризик переховування від суду стосується не ухилення обвинувачених від суду виключно за кордоном, а розповсюджується й на переховування в межах території України.

Ураховуючи, що вказане кримінальне провадження не є статистичним, що обумовлює можливість не прогнозованої зміни поведінки обвинувачених, співставлення можливих негативних для обвинувачених наслідків переховування у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у вигляді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим.

Вказані обставини, на думку суду, дають достатні підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора щодо того, що тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні якого обвинувачуються останні, та наведені вище особливості закону про кримінальну відповідальність, є вагомим доводом, що підтверджує існування ризику переховування обвинувачених від суду.

Крім цього, вирішуючи питання необхідності продовження запобіжного заходу, слід виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не лише права обвинувачених, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як потерпілого, так і суспільства в цілому.

Слід також зазначити, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання осіб під вартою, проте обвинувачення ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши осіб під варту.

Суд зауважує, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій.

Щодо посилання сторони захисту на відсутність у обвинувачених грошових накопичень, як на тому наполягає прокурор у своєму клопотанні, суд зазначає, що вказані доводи сторони захисту не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки неможливість обвинуваченими сплатити розмір застави жодним чином не може свідчити про відсутність грошових накопичень. Також, наявність або ж відсутність грошових накопичень у обвинувачених жодним чином не може нівелювати наявний та триваючий ризик можливого переховування від суду.

Вирішуючи питання щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Так, в силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка регламентована ст. 23 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні.

Водночас, з огляду на закріплений у ст. 290 КПК України порядок ознайомлення захисту з матеріалами досудового розслідування, зокрема, з показаннями допитаних стороною обвинувачення осіб, очевидно, що обвинувачені можуть бути обізнаними із персональними даними свідків та змістом їх позасудових показань.

Беручи до уваги той факт, що на даний час свідки залишаються не допитаними, а тому можливо припустити про вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинувачених на свідків, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

При цьому, той факт, що свідки є залегендованими, жодним чином не нівелює наявність ризику впливу обвинувачених на них, оскільки останнім можуть бути відомі дійсні дані цих свідків.

Судом не беруться до уваги доводи сторони захисту про відсутність доказів впливу на свідків та не можливість такого впливу, оскільки всі свідки є залегендованими, оскільки вони є безпідставними з огляду на те, що чинний КПК України не вимагає доведення факту вчинення обвинуваченими конкретних дій з протиправного впливу, а потребує встановлення реальної ймовірності такої поведінки.

Станом на день розгляду клопотань прокурора, відповідно до встановленого порядку дослідження доказів у кримінальному провадженні, свідки залишаються не допитаними, а тому існує велика ймовірність у разі зміни запобіжного заходу відносно обвинувачених на здійснення ними незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні.

Крім цього, слід взяти до уваги й характер обвинувачення, а саме участь у злочинній організації та незаконному обігу наркотичних засобів, що у свою чергу підтверджує можливість обвинувачених щодо узгодження позиції здійснення можливого впливу на свідків, в разі зміни запобіжного заходу на такий, який не буде пов`язаний із триманням під вартою.

Розглядаючи питання наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Судом при вирішенні питання щодо наявності вказаного ризику береться до уваги термін вчинення інкримінованих обвинуваченим, відповідно до обвинувального акту кримінальних правопорушень, а саме більш ніж вісім місяців, що у свою чергу може свідчити про стійкість злочинної поведінки останніх та в свою чергу підвищує ймовірність продовження протиправної діяльності шляхом продовження вчинення даного кримінального правопорушення або ж вчинення нового у разі застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу у тому числі в умовах домашнього арешту з урахуванням специфіки кримінального правопорушення, а тому даний ризик на даний час не втратив своєї актуальності.

Крім цього, обвинуваченим ставиться у провину вчинення кримінального правопорушення, яке має корисливий характер, пов`язаний з незаконним обігом наркотичних засобів, що у свою чергу свідчить про наявність відповідної криміногенної налаштованості. Вказане, за відсутності офіційного стабільного доходу, жодним чином не може усунути ризик можливого продовження вчинення кримінальних правопорушень.

Отже, встановлені під час розгляду клопотань обставини у своїй сукупності дають достатні підстави стверджувати, що наявні ризики, у достатній мірі виправдовують подальше застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розглядаючи позицію сторони захисту щодо автоматичного зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України у зв`язку із плином часу та тривалим судовим розглядом, суд зазначає наступне.

Усталена прецедентна практика ЄСПЛ щодо оцінки ризиків при застосуванні заходів, пов`язаних з обмеженням свободи, зокрема рішення у справах «Нойместер проти Австрії», «Летельє проти Франції», «W. проти Швейцарії» вироблена у контексті найсуворішого запобіжного заходу: тримання під вартою. Саме стосовно тримання під вартою ЄСПЛ сформулював позицію, що тривале позбавлення свободи само по собі потребує наростаючого обґрунтування. Натомість жодне з цих рішень і жодне інше рішення ЄСПЛ не встановлює принципу, за яким ризики, що є підставою для застосування більш м`якого запобіжного заходу, автоматично зменшуються з перебігом часу або внаслідок сумлінної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Навпаки, у справі «Летельє проти Франції» ЄСПЛ наголосив: небезпека переховування від правосуддя повинна оцінюватися не лише у світлі тяжкості покарання, але й з урахуванням сукупності обставин, які можуть або підтвердити наявність цієї небезпеки, або свідчити про те, що вона є незначною.

Тобто оцінка ризиків є змістовною і фактологічною, а не темпоральною: визначальним є характер і динаміка ризикоутворюючих обставин, а не просто тривалість провадження.

Стороною захисту не представлено жодних нових даних, які б підтверджували зміну обставин провадження чи зменшення встановлених судом ризиків, які б дозволили дійти висновку про наявність підстав для можливості застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу.

Що ж стосується посилання сторони захисту на можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, з урахуванням належної процесуальної поведінки інших обвинувачених, до яких застосований запобіжний захід у вигляді застави, суд зазначає наступне.

Сторона захисту наполягала на зміні запобіжного заходу у зв`язку із тим, що інші обвинувачені будуть належним чином виконувати покладені на них судом процесуальні обов`язки.

Зважаючи на це суд зазначає, що належна процесуальна поведінка обвинувачених, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави, які не порушують покладених на них обов`язків, не має визначального значення для зміни стосовно інших обвинувачених запобіжного заходу, оскільки саме запобіжний захід у вигляді застави забезпечує належну процесуальну поведінку обвинувачених та виконання ними покладених судом процесуальних обов`язків, оскільки саме виконання покладених процесуальних обов`язків є їх прямим обов`язком і здійснюється в умовах дії відповідних обмежень та контролю, що на думку суду, свідчить про ефективність та дієвість застосованого запобіжного заходу.

Крім цього, обставини, які характеризують обвинувачених та які сторона захисту вважає показником міцних соціальних важелів впливу, як то сімейний стан наявність дружини, дітей, бабусі, постійного місця проживання та реєстрації, можливого місця працевлаштування, бажання навчання, мають оціночний характер та не створюють настільки ефективних запобіжників, які б виключали можливість вчинення обвинуваченими дій, передбаченими ч. 1 ст. 177 КПК України.

Розглядаючи клопотання захисника ОСОБА_9 про зменшення процесуальних обов`язків, покладених ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 10 квітня 2026 року на обвинуваченого ОСОБА_11 , а саме виключення із покладених на останнього обов`язків, обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у зв`язку із відсутністю такого документу, судом не може бути задоволеним, оскільки обвинувачений ОСОБА_11 не позбавлений можливості отримання такого паспорту у будь-який момент, оскільки останній перебуває під дією запобіжного заходу у вигляді застави.

Крім цього, розглядаючи клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну покладених на ОСОБА_17 процесуальних обов`язків, а саме в частині не відлучення із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду, у зв`язку із необхідністю пересування по Дніпропетровській області у зв`язку із бажанням проходження військової служби, суд зазначає наступне.

У судовому засіданні захисником ОСОБА_7 було повідомлено, що жодних підтверджуючих документів, які б свідчили про те, що обвинувачений ОСОБА_17 потребує відвідування відповідної військової частини, суду надано не було із посиланням на те, що надання таких доказів не передбачено.

Однак, суд не вбачає підстав для задоволення такого клопотання, у зв`язку із тим, що як захисник, так і сам обвинувачений ОСОБА_17 не позбавлені можливості звернутись до суду із заявою про надання дозволу на відлучення із місця проживання задля можливості відвідування відповідної установи, організації.

Розглядаючи клопотання сторони захисту про можливість застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, який не буде пов`язаний із триманням під вартою, а саме домашнього арешту, суд зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинувачених під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками їх звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди права та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинувачених під вартою, а тому у задоволення клопотання сторони захисту у цій частині слід відмовити.

Судом не вбачається на даний час, надмірної тривалості тримання обвинувачених під вартою, оскільки враховується тяжкість пред`явлених обвинуваченим обвинувачень, їх суспільна небезпека та сукупність ризиків, які продовжують існувати, процесуальна поведінка учасників процесу, та інші обставини, які не залежать від суду, а тому суд приходить до висновку, що таке обмеження прав обвинувачених на свободу є такими, що не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, як,і не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених у вигляді тримання під вартою не відпали, більш м`які запобіжні заходи не в змозі гарантувати їх належну поведінку та невілювати ризики, передбачені ст. 177 КПК України , а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів.

Тому, беручи до уваги доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання винними у вчиненні кримінальних правопорушень, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинувачених з тримання під вартою на інший не пов`язаний із триманням під вартою, тому у задоволенні клопотання захисників та обвинувачених про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Щодо заперечень захисника ОСОБА_9 на посилання прокурора у клопотаннях щодо продовження строку дії запобіжного заходу на статті КПК України, які регулюють питання обрання запобіжного заходу, а не продовження запобіжного заходу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 331 КПК України вирішення питань судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, яка у свою чергу включає у себе ст.ст. 177, 178 КПК України, які підлягають врахуванню судом під час вирішення питання доцільності продовження строку дії запобіжних заходів.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Розмір застави відносно особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, визначається в межах встановлених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ наголосив, що розмір застави має визначатися з урахуванням матеріального становища обвинуваченого. Якщо особа залишається під вартою через неспроможність внести визначену суму, це свідчить про те, що національні органи не забезпечили ефективну реалізацію права на свободу. Непомірна застава фактично стає продовженням арешту. Суд зобов`язаний проявляти «особливу ретельність» при визначенні суми, щоб право на звільнення під заставу не було ілюзорним.

Таким чином, оскільки визначений розмір застави, з огляду на тривалий строк її визначення попередніми ухвалами суду, є таким, що не може бути внесеним обвинуваченими, суд, враховуючи ч.4 ст.182 КПК України, вважає можливим зменшити розмір застави, визначений ухвалою суду і зменшити обвинуваченим розмір застави, яка визначена як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід до 55 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із покладенням відповідних обов`язків в разі її внесення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-317, 334, 369, 371, 372 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 30 липня 2026 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 30 липня 2026 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 30 липня 2026 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 30 липня 2026 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 30 липня 2026 року включно.

Визначити відносно обвинувачених: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , заставу у розмірі 55 (п`ятдесят п`ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 183040 (сто вісімдесят три тисячі сорок) гривень, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями).

Покласти на обвинувачених: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він/вона зареєстрований(на), проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинувачених з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений(на) зобов`язаний(на) виконувати покладені на нього/неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-підварти у зв`язку з внесенням застави обвинувачені вважаються таким, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

Продовжити обвинуваченим: ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , строк дії обов`язків, покладених ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 10 квітня 2026 року, до 30 липня 2026 року включно, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він/вона зареєстрований(на), проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі невиконання вказаних вище обов`язків застава буде звернена в дохід держави.

У задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу на інший не пов`язаний із триманням під вартою, відмовити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про зменшення процесуальних обов`язків, покладених ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 10 квітня 2026 року на обвинуваченого ОСОБА_11 , - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну покладених на ОСОБА_17 процесуальних обов`язків, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1