Рішення № 137055169, 02.06.2026, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/454/26

№ провадження 2/196/529/2026

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бабічевої Л.П.,

за участі секретаря судового засідання Кузнецової Г.С.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика",

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду с-ща Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" звернулося до Царичанського районного суду Дніпропетровської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.11.2024 р. між ТОВ «Селфі кредит» та відповідачем укладено кредитний договір №1896444, який підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки.

28.08.2025 р. між ТОВ "Селфі кредит" та ТОВ "Фінансова компанія "Позика" укладено договір факторингу №28082025, відповідно до якого первісний кредитор ТОВ "Селфі кредит" передав ТОВ "Фінансова компанія "Позика" за плату належні йому права вимоги до боржників.

Згідно вказаного договору факторингу, сума боргу становить 23 999.97 грн., із яких 4 799.97 грн. - тіло кредиту, 9600.00 грн. - відсотки, 9600.00 грн. - пеня.

Однак, всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання.

У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1896444 від 14.11.2024 р. в розмірі 23 999.97 грн., судовий збір 2 662.40 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 р. було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.88).

Представник позивача Міньковська А.В., у судове засідання не з`явилась, у позовній заяві зазначила, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника, проти постановлення заочного рішення не заперечує (а.с.2-13).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про місце, день та час слухання справи був повідомлений належним чином згідно з порядком, встановленим ст.128 ЦПК України (а.с.101-103, 104-105). Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило, відзиву на позов не подавав.

02 червня 2026 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 14.11.2024 р. між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем укладено кредитний договір № 1896444 (а.с.15-23).

Згідно вказаного договору, сума кредиту складає 4 800.00 грн. (п.1.2 Договору).

Строк кредиту - 360 днів (п.1.3 Договору).

Стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 Договору (п.1.5.1 Договору)..

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи реквізити електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 (п.2.1 Договору).

У випадку невиконання споживачем зобов`язань він зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 720 грн. на 4 день такого невиконання та 144 грн. починаючи з 5 дня за кожен день невиконання (п.6.4 Договору).

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором "Е014".

14.11.2024 р. відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором "В149" підписано паспорт споживчого кредиту, яким визначено основні умови кредитування (а.с.60-62).

Довідкою ТОВ "Пейтек" вих. №20250828-1841 від 28.08.2025 р. підтверджено перерахування коштів на картку відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_2 14.11.2024 р. у сумі 4 800.00 грн. (а.с.26).

Також факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується частковим виконанням ним своїх зобов`язань за кредитним договором, що вбачається із розрахунку заборгованості, з якого видно, що відповідачем вносились кошти на погашення кредиту (а.с.27-33).

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

28.08.2025 р. між ТОВ «ФК «Позика» та ТОВ "Селфі Кредит" укладено договір факторингу № 28082025, відповідно до якого первісний кредитор ТОВ "Селфі Кредит" передав ТОВ «ФК «Позика» за плату належні йому права вимоги до боржників (а.с.34-47).

Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу клієнт відступає фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

Згідно Акту прийому-передачі Реєстру божників в електронному вигляді від 28.08.2025 р. за договором факторингу № 28082025 від 17.10.2025 р. реєстр боржників в електронному вигляді розміщений в системі електронного обміну документами "Вчасно" (а.с.49).

Згідно Витягу з додатку №1 до Договору факторингу № 28082025 від 28.08.2025 р., позивач ТОВ «ФК «Позика» набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1896444 від 14.11.2024 р., в сумі 23 999.97 грн., яка складається з тіла кредиту 4799.97 грн., суми заборгованості за відсотками 9600 грн., суми штрафних санкцій 9600 грн. (а.с.48).

З розрахунку заборгованості за вищевказаним договором, наданого позивачем, вбачається, що відповідач має заборгованість за кредитним договором № 1896444 від 14.11.2024 р. у сумі 23 999.97 грн., яка складається з тіла кредиту 4 799.97 грн., суми заборгованості за відсотками 9600.00 грн., суми заборгованості за штрафними санкціями 9600.00 грн. (а.с. 27-33).

Отже, позивач виконав зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти. Відповідач, взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, суд зазначає, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, кредитний договір № 1896444 від 14.11.2024 р. був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочинів.

Отже, існують підстави вважати, що сторонами належно обумовлено умови користування позиченими коштами та позичальнику належним чином повідомлено про умови позики.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадку порушення договірних зобов`язань в частині своєчасного повернення кредитних коштів також сплачувати відповідні штрафні санкції, які прямо передбачені наявними умовами договору.

Враховуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 4799.97 грн., відсотків в розмірі 9600.00 грн., в загальній сумі 14 399.97 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за штрафними санкціями, суд зазначає таке.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

За ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків, саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому, це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі.

Відповідно до п.6.4 кредитного договору № 1896444 від 14.11.2024 р., увипадку невиконання споживачем зобов`язань він зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 720 грн. на 4 день такого невиконання та 144 грн. починаючи з 5 дня за кожен день невиконання.

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «ФК «Позика» просило стягнути із відповідача за кредитним договором, зокрема і суму заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 9600.00 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд зазначив щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Тому позовні вимоги ТОВ «ФК «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 9600.00 грн. задоволенню не підлягають.

Що стосується укладеного договору факторингу, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.

У ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.

Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісних кредиторів, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.84) підтверджує, що ТОВ «ФК «Позика» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.

Права вимоги за кредитним договором № 1896444 від 14.11.2024 р. перейшло до ТОВ «ФК «Позика».

Всупереч умовам кредитного договору№ 1896444 від 14.11.2024 р. відповідач не виконав свого зобов`язання.

У зв`язку із чим суд вважає, що позов ТОВ «ФК «Позика» підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованості за тілом кредиту та відсотками за кредитним договором № 1896444 від 14.11.2024 р., що становить загальну суму 14399.97 грн., яка складається з тіла кредиту 4799.97 грн., суми заборгованості за відсотками 9600 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд зазначає таке.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000.00 грн. надано договір про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026 р. (а.с.75-80); додаткова угода №1896444 від 17.03.2026 р. до договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026 р. (а.с.81); детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої допомоги за позовом "ТОВ "ФК "Позика" щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с.82); акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 17.03.2026 р. (а.с.83).

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, а також те, що представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, тому заявлена сума у 6 000 грн. є завищеною.

Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією №1896444 від 23.06.2026 р. про сплату судового збору загальною сумою 2 662.40 грн. (а.с.1). Враховуючи те, що задоволено 52.60 % позовних вимог (14 399.97 грн. від 23 999.97 грн. складає 59.99 %), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, яка становить 1597.17 грн. (2 662.40 грн. х 59.99 % : 100).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 81, 89, 141, 223, 247, 263, 264, 265, 279, 280, 282, 284 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика" заборгованість за кредитним договором №1896444 від 14.11.2024 р. в розмірі 14 399.97 грн., судовий збір в розмірі 1597.17 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн., а всього 17 997.14 грн. (сімнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім грн. 14 коп.).

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Позика", місцезнаходження: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 39493634.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.П. Бабічева