Рішення № 137054251, 01.06.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/329/26

Провадження № 2/931/327/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Гупалик А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

30.04.2026 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 13.05.2021 року між ТзОВ "Просто позика" та ОСОБА_1 було укладено договір № 001/03162/05/21. Сума (загальний розмір) кредиту становить 14500 грн.

01.05.2023 було укладено договір №33-ФП-ПП-202305, відповідно до якого ТзОВ "Просто позика" відступило на користь ТзОВ «Фактор П» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором № 001/03162/05/21.

30.01.2026 року було укладено договір №30-01/26, відповідно до якого ТзОВ «Фактор П» відступило на користь ТзОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором № 001/03162/05/21.

Зазначає, що заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість, що становить 30447,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 13672,24 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 16774,76 грн.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором № 001/03162/05/21 від 13.05.2021 року у розмірі 30447,00 грн, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Ухвалою судді від 05.05.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 10:40 01.06.2026 року.

20.05.2026 року від відповідачки надійшов відзив на позов, в якому остання просила відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх необгрунтованістю, витребувати у позивача копію кредитного договору, документи, що підтверджують відступлення права вимоги та перехід права вимоги до позивача, повний розрахунок заборгованості, а також просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності (у разі спливу такого строку).

26.05.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, яка мотивована тим, що кредитний договір укладено 13.05.2021 року.

Пунктом 4.1.1 договору передбачено, що перебіг строку кредиту розпочинається з моменту підписання цього договору, перерахування (видачі) коштів позичальнику і складає 270 календарних днів.

Вважає заяву відповідачки про застосування строку позовної давності безпідставною через продовження строків позовної давності у зв`язку з дією карантину на території України та воєнного стану. Позовні вимоги підтримує повністю.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності.

28.05.2026 року відповідач подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позаяк перебуває за межами України. Заперечення на позов підтримує із підстав, викладених у відзиві.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Судом встановлено, що 13.05.2021 року ОСОБА_1 уклала кредитний договір № 001/03162/05/21 з ТзОВ "Просто позика" у письмовій формі, шляхом проставлення особистого підпису (а.с. 7, 8).

Відповідно до умов даного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти у сумі 14500 грн, строком на 270 днів, зі сплатою відсотків - 161,6463% річних з 1 по 11 платіж та з 12 по останній платіж 2578,4062%. Загальна вартість кредиту - 32 238 грн, реальна річна процентна ставка - 248,6867%.

Також ОСОБА_1 було підписано особистим підписом паспорт споживчого кредиту, із зазначенням вищевказаних умов договору, та подано заяву про ознайомлення з цими умовами (а.с. 49, 50).

На виконання умов договору 13.05.2021 року відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 14500 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером (а.с. 62).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 001/03162/05/21 від 13.05.2021 року, сформованим ТзОВ "Просто позика", заборгованість ОСОБА_1 становить 30447,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 13672,24 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 16774,76 грн (а.с. 9).

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

01.05.2023 було укладено договір №33-ФП-ПП-202305, відповідно до якого ТзОВ "Просто позика" відступило на користь ТзОВ «Фактор П» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором № 001/03162/05/21 (а.с. 16-20).

30.01.2026 року було укладено договір №30-01/26, відповідно до якого ТзОВ «Фактор П» відступило на користь ТзОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і за договором № 001/03162/05/21 (а.с. 21-33).

Отже, ТзОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 001/03162/05/21.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 001/03162/05/21 від 13.05.2021 року, сформованого ТОВ «Факторинг Партнерс» за період 30.01.2026 по 24.04.2026, у ОСОБА_1 залишок заборгованості зі сплати кредиту становить 30447,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 13672,24 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 16774,76 грн, що відповідає розрахунку заборгованості по кредиту ТзОВ "Просто позика" (а.с. 15).

Однак, заборгованість за договором про споживчий кредит не була сплачена відповідачкою.

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Аналізуючи надані позивачем розрахунки заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 001/03162/05/21 від 13.05.2021 року, суд зазначає, що вони розраховані правильно та в межах строку кредитування, відтак позов підлягає задоволенню повністю.

Будь яких доказів в обгрунтування заперечень проти позову, викладених у відзиві на позов, контррозрахунку заборгованості відповідачка не подала.

Клопотання відповідачки про витребування у позивача доказів не підлягає до задоволення, позаяк усі зазначені ОСОБА_1 докази долучені позивачем до матеріалів позову та надіслані за її адресою місця реєстрації.

Щодо заяви відповідачки про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Кредитний договір № 001/03162/05/21 укладено відповідачкою 13.05.2021 року, на строк 270 календарних днів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19» № 540-ІХ від 30.03.2020 Перехідні та прикінцеві положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року в Україні запроваджено карантин, який продовжувався постановами КМУ включно до 30.04.2023 року.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє до цього часу.

Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 року пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено.

Цей Закон набирав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 4 вересня 2025 року.

Тобто, загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, зупинялась законодавцем до 04.09.2025 року, і відновлено з цієї дати.

Таким чином, враховуючи, що до введення воєнного стану загальний строк позовної давності не минув, через його зупинення запровадженим в Україні карантином, а строк з початку введення воєнного стану і до 04.09.2025 року не зараховується при обчисленні, враховуючи дію п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позовна заява подана 30.04.2026 року, тобто, в межах строку позовної давності, а тому у задоволенні заяви відповідачки про застосування наслідків спливу строку позовної давності необхідно відмовити.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 гривень. Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути зазначену суму судового збору.

Щодо вимоги представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, то судом встановлено наступне.

Згідно із ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

На підтвердження факту надання професійної правничої допомоги представником позивача до матеріалів справи долучено договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року, укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» та АО «Лігал ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №1894 від 02.03.2026, витяг з акту №31 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026 року, з яких вбачається перелік наданих правових та юридичних послуг, кількість годин та вартість послуг, а саме: надання усної консультації з вивченням документів, 2 год 4000 грн, складання позовної заяви, 3 год. 9000 грн, а всього 13000 грн (а.с.41-48).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При цьому, суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Суд звертає увагу, що ця справа розглядалась у спрощеному провадженні, без участі представника позивача у судовому засіданні, не входить до категорії складних, не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правової позиції, тим більше для адвоката, який є представником ТОВ «Факторинг Партнерс».

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, в сумі 3500 грн, що відповідатиме обсягу наданих послуг і вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 137, 141, 247, 263-265, 273, 289, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 549, 610, 611, 625, 626, 628, 629, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», адреса: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371, заборгованість за кредитним договором № 001/03162/05/21 від 13.05.2021 року в розмірі 30447 (тридцять тисяч чотириста сорок сім) грн 00 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 13672,24 грн, заборгованість за нарахованими процентами 16774,76 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп., та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Локачинського районного суду Т. О. Кідиба