Рішення № 137054250, 01.06.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/319/25

Провадження № 2/931/276/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Кідиби Т.О.,

за участю: секретаря cудового засідання - Гупалик А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

28.04.2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 16.09.2023 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідач уклали кредитний договір № 1273-0871.

Цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит в сумі 18000 грн, з 16.09.2023 по 15.10.2023 становить базовий період зі сплатою 13500,00 грн відсотків, загальний строк кредитування 300 днів по 11.07.2024 року зі сплатою реальної процентної ставки - 279355,00 відсотків, загальна орієнтовна вартість по кредиту - 180000 грн.

Заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом становить 177300,00 грн, разом з тим позивачем частково списано суму відсотків, внаслідок чого заборгованість становить 90000,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 18000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 72000,00 грн.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за вказаним договором в розмірі 90000,00 грн, судовий збір в сумі 2422,40 грн.

01.07.2025 року судом було ухвалено заочне рішення про задоволення позову повністю.

31.03.2026 року за заявою представника відповідача ухвалою суду було скасовано заочне рішення Локачинського районного суду Волинської області від 01.07.2025 року. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

У заяві про перегляд заочного рішення від 23.02.2026 року відповідач стверджує, що жодним доказом не доведено: 1) укладення кредитного правочину від 16.09.2023 №1273-0871 між відповідачем та ТОВ «Укр Кредит Фінанс»; 2) надання (перерахування) ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відповідачу коштів у кредит за кредитним договором від 16.09.2023 №1273-0871; 3) наявність будь якої заборгованості відповідача перед позивачем.

Так, докази (додатки до позову) були подані позивачем у електронних копіях відповідних письмових та електронних доказів, оскільки ці документи не були створені в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», а лише завантажені позивачем до підсистеми після їх оцифрування (сканування) або створення в комп`ютерно-програмних засобах Позивача.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.100 ЦПК України паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

У позові позивач не вказує, яким чином відповідачу була надана (надіслана) пропозиція (оферта) і які істотні умови вона містила.

Одночасно позивачем не надано необхідних, достатніх та достовірних доказів підписання кредитного договору позичальником (відповідачем). Відсутні і докази підпису відповідача із допомогою одноразового ідентифікатора.

Окремо слід зазначити, що наявність в електронному документі даних та реквізитів споживача (позичальника, відповідача) ні в якому разі не можна ототожнювати із підписанням такого електронного документа.

Також відсутні докази того, що власне відповідач, а не інша особа, отримав такий ідентифікатор та скористався ним на сайті кредитодавця.

Позивачем не надано належні та достовірні докази передання коштів на виконання оспорюваного кредитного договору. Зокрема, додатком до позову надано електронні копії: 1) довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс» без дати та номеру про перерахування суми кредиту (електронна копія електронного доказу), 2) лист АТ КБ «Приватбанк» від 12.03.2025 (електронна копія електронного доказу).

Довідку було створено самим позивачем. Тому достовірність цього доказу має обґрунтовані сумніви.

Також звертає увагу суду, що в номері банківської платіжної картки 6 цифр замінені символом «*». А це числа в діапазоні від 000 000 до 999 999. Тобто під такими номерами може одночасно існувати 1 млн платіжних карток.

Також розмір процентів, які просить стягнути позивач, не є співмірним тілу кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації за користування коштами.

Представником позивача 09.03.2026 року подано додаткові пояснення, у яких зазначено, що відповідачем у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» кредитний договір №1273-0871 від 16.09.2023 року був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Закону України «Про електронну комерцію».

Зазначає, що в особистому кабінеті відповідач отримав гіперпосилання для ознайомлення з офертою щодо укладення договору. Оферта, що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію», включає умови, викладені у Правилах надання споживчих кредитів, що є невід`ємною частиною договору, що пропонується до укладення клієнту.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

На виконання та у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», ідентифікатор відповідачу було надано одноразовий A8610, для підписання кредитного договору № 1273-0871 від 16.09.2023 року. Таким чином, як зазначено вище, один з дозволених Законом підписів було використано при укладенні кредитного договору №1273-0871 від 16.09.2023 р. між позивачем та відповідачем.

На підтвердження укладення кредитного договору № 1273-0871 від 16.09.2023 року відповідачем з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було надано електронний доказ в паперовій формі (роздруківка тексту кредитного договору), підписаний одноразовим ідентифікатором «A8610». Зазначаємо, що матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.

Також надає Моніторинг дій користувача в Інформаційно телекомунікаційній системі ОСОБА_1 на підтвердження факту створення заявки на отримання кредиту, ознайомлення з офертою, надсилання одноразового ідентифікатора відповідачу на мобільний номер телефону, який він вказав під час заповнення заявки, а саме: НОМЕР_1 , використання даного ідентифікатора та надсилання позивачем примірника кредитного договору та додатків до нього, які є невід`ємною частиною договору на електронну адресу відповідачу, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1

У зв`язку з вищенаведеним, відповідач підписав кредитний договір № 1273-0871 від 16.09.2023 року відповідно до розділу 12 договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором A8610, а позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу.

Відповідачем задля ідентифікації було використано систему BankID НБУ.

Враховуючи викладене, відповідачем було передано позивачу персональні дані, що містяться в кредитному договорі (паспортні дані, ідентифікаційний код, місце реєстрації), як належної ідентифікації ОСОБА_1 з метою укладення договору.

З огляду на вищезазначене, відповідач, з метою отримання послуг з онлайн-кредитування, вирішив скористатись ідентифікацією особи через BankID.

Також надає фото з паспортом ОСОБА_1 на підтвердження того, що саме відповідач оформляв кредитні відносини з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», оскільки жодна інша особа окрім ОСОБА_1 не могла надати його фото з паспортом.

Оскільки, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме: надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь який первинний бухгалтерський документ по рахунку ОСОБА_1 , у тому числі виписки по рахунку (рух коштів по рахунку), є неможливим.

Крім того, зазначає, що Законом України від 03.11.2016 р. № 1724-VIII, який набув чинності з 03.01.2017, з визначення поняття первинного документа, наведеного в ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» було виключено слова «та підтверджує її здійснення». Отже первинними документами саме з метою доказування в судових спорах можна вважати будь який документ, що підтверджує реальність здійснення господарської операції, хоча він таким може й не бути в розумінні бухгалтерського обліку. На підтвердження цього в матеріалах справи містяться такі документи: довідка про перерахування суми кредиту № 1273-0871 від 16.09.2023 року, довідка АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та розрахунок заборгованості за договором № 1273-0871 від 16.09.2023 року, станом на 27.02.2025 року.

Клієнт створює заявку на отримання кредиту, отримує дзвінок від співробітника ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», верифікується за допомогою технології ВаnkID, отримує рішення кредитора щодо можливості надання кредиту, при позитивному рішенні щодо надання кредиту. Клієнт отримує доступ до особистого кабінету; в особистому кабінеті клієнт отримує гіперпосилання для ознайомлення з офертою щодо укладення договору.

Клієнт самостійно вносить до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит.

На підтвердження перерахування відповідачу коштів, до суду надано довідку про перерахування суми кредиту № 1273-0871 від 16.09.2023 року, а також довідку від АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які містять номер особистого електронного платіжного засобу відповідача із маскою, а саме: НОМЕР_2 .

Наголошує на тому, що відповідач взяв на себе зобов`язання та не виконав їх належним чином. Проценти, визначені у договорі, жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними.

Звертає також увагу, що після закінчення строку кредитування, а саме: після 11.07.2024 року, нарахування процентів за користування кредитом було зупинено, що також відображено в розрахунку заборгованості. Тобто, позивачем нараховувались проценти у відповідності до умов договору, та у строк, що ним визначений.

Разом з тим повідомляє, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме: часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 87300,00 грн за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 90000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, одночасно з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач та його представник у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку судових повісток до їх електронних кабінетів в системі «Електронний суд». Про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань від них не надійшло.

Відповідно до положень ст. 223 ЦПК України суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладеного між сторонами договору.

Судом встановлено, що 16.09.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1273-0871, за умовами якого сума кредиту становить 18000 грн, з 16.09.2023 по 15.10.2023 становить базовий період зі сплатою 13500,00 грн відсотків, загальний строк кредитування 300 днів по 11.07.2024 року, зі сплатою реальної процентної ставки - 279355,00 відсотків, загальна орієнтовна вартість по кредиту - 180000 грн (а.с. 17-29).

Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором А8610. Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Уклавши кредитний договір, сторони взяли на себе відповідні зобов`язання.

З метою стягнення коштів за вказаним кредитним договором у примусовому порядку позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідача.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення поняття «зобов`язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що в статті 629ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Таким чином, обов`язок щодо повернення коштів за кредитним договором має абсолютний характер і його невиконання можливо виключно у визначених законом випадках.

Отже, зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи презумпцію правомірності укладених кредитних договорів такі договори у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених ними прав і обов`язків сторін.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Цим же законом визначені особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач заперечив як факт укладення договору, так і отримання грошових коштів за спірним кредитним договором.

Разом з тим, надаючи оцінку аргументам відповідача, суд вважає, що матеріалами справи в повній мірі підтверджується, що відповідач, з метою отримання послуг з онлайн-кредитування, скористався ідентифікацією особи через BankID та уклав кредитний договір № 1273-0871 від 16.09.2023 року в електронній формі, що підписаний ним за допомогою електронного ідентифікатора А8610, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». На підтвердження чого позивачем також надано фото з паспортом ОСОБА_1 (а.с. 147).

Доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Позивачем до позовної заяви долучено документи у електронній формі, а саме: кредитний договір № 1273-0871 від 16.09.2023 року, довідка АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay та довідка про перерахування суми кредиту № 1273-0871 від 16.09.2023 року, які підтверджують перерахування грошових коштів ОСОБА_1 та вважаються оригіналами електронних документів (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Крім того, листом, наданим АТ "Універсал Банк" №БТ/Е-19680 від 11.05.2026 року на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, також підтверджується, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) було емітовано платіжну картку маска-картки № НОМЕР_4 . Зарахування коштів ОСОБА_1 від "Укр Кредит Фінанс" в розмірі 18000 грн підтверджується випискою про рух коштів по вказаній картці за 16.09.2023 року (а.с. 171-173).

Аналізуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд зазначає, що він розрахований не правильно.

Так, зрозрахунку заборгованості ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вбачається сума заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору № 1273-0871 від 16.09.2023 року - 177300,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 18000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 159300,00 грн (а.с. 55-57).

Відповідно до договору № 1273-0871 від 16.09.2023 року та паспорту споживчого кредиту до цього договору (що також підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора А6810) сума кредитного ліміту складає 18000,00 грн; строк кредитування - 300 днів, з базовим періодом 30 днів; стандартна ставка - 3% в день, пільгова та знижена ставка - 2,5% в день.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав законної сили 24.12.2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до п. 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

З наданого позивачем розрахунку (а.с.55-57) вбачається, що в період із 16.09.2023 по 23.12.2023 відсотки в сумі 50760 грн нараховані правильно відповідно до умов договору.

Однак, з урахуванням положень п. 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування», з 24.12.2023 по 21.04.2024 кредитодавець мав право нараховувати відсотки в межах ставки 2,5%, а з 22.04.2024 по 11.07.2024 в межах ставки - 1,5%.

Разом з тим, за період з 24.12.2023 по 15.10.2023 відповідачу нараховувались відсотки в межах відсоткової ставки 2,5%, а з 16.10.2023 по 11.07.2024 - 3,0%.

Таким чином, враховуючи положення Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що розмір відсотків за період із 24.12.2023 по 21.04.2024 мав обраховуватись за ставкою 2,5% та становити 54000 грн, а за період 22.04.2024 по 11.07.2024 за ставкою 1,5% і становити 21870 грн.

Отже, розмір відсотків за договором № 1273-0871 від 16.09.2023 року в період із 16.09.2023 до 11.07.2024 становить 126630 грн.

Враховуючи вищевикладене, правильним розміром заборгованості ОСОБА_1 за договором № 1273-0871 від 16.09.2023 року є сума 144630,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 18000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 126630,00 грн

Разом з тим, позивачем було застосовано програму лояльності до клієнта та частково списану суму відсотків, внаслідок чого останній просить стягнути заборгованість в сумі 90000,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 18000,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 72000,00 грн (що є меншим від суми відостків, перерахованих судом).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає задоволенню повністю.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 280, 289 ЦПК України, ст.ст. 1, 3, 11, 626, 627, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598, адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407) суму заборгованості за кредитним договором № 1273-0871 від 16.09.2023 року в розмірі 90000 (дев`яносто тисяч) грн 00 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 18000,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 72000,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Локачинського районного суду Т. О. Кідиба