Рішення № 137051207, 02.06.2026, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

02 червня 2026 рокуСправа №451/535/26 Провадження № 2/451/398/26

Радехівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді - Патинок О.П.

секретар судового засідання - Ференс І.І.

Справа № 451/535/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радехів в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

з участю представника відповідача - Зіновкіної О.П.,

в с т а н о в и в:

Описова частина рішення: 25.03.2026 через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява від представника позивача ТОВ «Бізпозика» - Лебідь К.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2026 вищезазначену справу передано до розгляду судді Патинок О.П.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В обґрунтування позовних вимог сторона позивача покликається на те, що 01.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 500983-КС-005 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізпозика» 01.08.2025 направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти договір № 500983-КС-005 про надання кредиту. 01.08.2025 ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 500983-КС-005 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізпозика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6361, на номер телефону НОМЕР_1 , котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 01.08.2025 між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 500983-КС-005 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 договору кредиту, ТОВ «Бізпозика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 75 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «Бізпозика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № 4149-6090- 5889-0700. ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснила часткову оплату за договором № 500983-КС-005 на загальну суму 45997,50 грн. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 15.02.2026 утворилась заборгованість за договором № 500983-КС-005 про надання кредиту в розмірі 207 195,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 74 250,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 93 555,00 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 37 500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1 890,00 грн. Просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 500983-КС-005 про надання кредиту від 01.08.2025, що становить 207 195,00 грн, що складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 74 250,00 грн; - суми прострочених платежів по процентах - 93 555,00 грн; - суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; - суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 37 500,00 грн; - суми прострочених платежів за комісією - 1 890,00 грн та сплачений судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

27.04.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зіновкіної О.П. надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування поданого відзиву вказує на те, що відповідач ставить під сумнів надані позивачем докази, а саме кредитний договір від 01.08.2025 на 19 сторінках. Про неознайомлення з усіма умовами договору, наслідками невиконання, сумами штрафних санкцій та іншими умовами свідчить надана позивачем візуальна форма послідовності дій клієнта, відповідно до якої відповідач ідентифікувався в ІТС та зайшов в особистий кабінет 01.08.2025 о 13:40:31. А вже 01.08.2025 о 13:43:17 підписала документ під назвою «кредитний договір» на 19 аркушах, тобто для ознайомлення, прочитання та юридичного усвідомлення всіх умов договору, наслідків невиконання, відповідальності тощо у відповідача було менше 3 хвилин. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач розуміла саме ці умови та погодилася з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування коштами та комісії за надання кредиту, саме у зазначених документах, що додані позивачем до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Щодо нарахування суми заборгованості вказує, що наданий позивачем до позову документ, який позивач назвав «розрахунок заборгованості», починаючи з 01.08.2025 не є доказом наявності заборгованості, не є первинним документом бухгалтерського обліку та не містить відомостей щодо розрахунку заборгованості за період з часу укладення кредитного договору, які б дозволили перевірити в дійсності правильність нарахування відсотків за користування кредитними коштами (розмір відсотків та період їх нарахування, суми, внесені боржником в рахунок виконання кредитних зобов`язань), оскільки умови договору не встановлюють строк виникнення заборгованості. Позивач не наводить строк, з якого вважає заборгованість відповідача такою, що виникла. Відсутня інформація та відповідні докази ведення обліку заборгованості відповідача у позивача, зважаючи на те, що позивач позбавлений права відкриття рахунків, а тому фіксація заборгованості відповідача не підтверджена належними та допустимими доказами. Будь-яких інших доказів на підтвердження заборгованості відповідача за укладеними кредитними договорами позивачем суду не надано. Щодо комісії за надання кредиту в розмірі 15 000,00 грн вказує, що відповідач вносила наступні суми в рахунок погашення платежу: 15.08. - 15 370,00 грн, 29.08. - 15 370,00 грн, 12.09. - 15 370,00 грн. За наданим позивачем розрахунком, відповідач сплатила: - 15.08.2025 - 15 370,00 грн, з яких 11 270,00 грн - за відсотками, 4 120,00 грн - комісія за взяття кредиту; - 29.08.2025 - 15 370,00 грн, з яких 9 750,00 грн - за відсотками, 4 870,00 грн - комісія за взяття кредиту;- 12.09.2025 - 15 257,50 грн (хоча оплата була проведена на суму 15 370,00 грн), з яких 11 137,50 грн - за відсотками, 4 120,00 грн - комісія за видачу кредиту, 750,00 грн - погашення тіла кредиту. Таким чином, протягом двох місяців відповідач сплачувала лише комісію за надання кредиту та відсотки за користування кредитом, думаючи та усвідомлюючи, що погашає кредит, і жодної копійки не було зараховано в рахунок погашення тіла кредиту. Умовами договору не визначено черговості сплати платежів, а також того, в якому порядку та черговості будуть розподілені кошти чергового платежу в розмірі 15 370,00 грн. Умови кредитного договору щодо нарахування плати (комісії) за взяття кредиту є нікчемними. Відповідач заперечує проти розміру заборгованості, який визначило ТОВ «Бізнес Позика» у позовній заяві та який підтверджений лише випискою, сформованою на свій розсуд. Відповідач вважає необґрунтованим наданий позивачем розрахунок боргу, який не підтверджений первинними бухгалтерськими документами. Відповідач вважає нікчемними умови договору щодо наявності умов про сплату за видачу кредиту в розмірі 15 000,00 грн. Визначаючи розмір заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості та інфляційних втрат), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. За наведених обставин, з урахуванням часткового погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором, позивачем не надано доказів про залишок заборгованості відповідача, а також відсутній обґрунтований розрахунок позивача, відсутні в ньому періоди прострочення та дані про те, яка процентна ставка підлягала застосуванню, з огляду також на те, що умовами договору визначено фактично декілька альтернативних строків, у межах яких здійснюється повернення отриманих позичальником грошових коштів. Також борг вказано станом на 17.02.2026, тобто поза межами строку договору, проте початок його виникнення не зазначено. Відсутність детального розрахунку не підтверджує правильності нарахування відсотків за кредитним договором, наявності у позичальника боргу у розмірі, заявленому до стягнення кредитодавцем. Надані позивачем документи лише констатують заборгованість у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір. Щодо стягнення непропорційно великої суми відсотків зазначає, що під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника до укладення договору позики на вкрай невигідних для неї умовах, які відповідач не могла оцінити належним чином. Крім того, відповідач заперечує проти нарахування неустойки у вигляді комісії та штрафу. Так, основною юридичною підставою є Закон України № 2120-IX від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану». З урахуванням змін до Закону «Про споживче кредитування», у разі прострочення платежів позичальник звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором за прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані починаючи з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

05.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «Бізнес Позика» - Басалиги Д.М. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. В обґрунтування поданої відповіді представник позивача зазначає, що у відзиві на позовну заяву сторона відповідача не заперечує такі юридичні факти: -укладення кредитного договору з позивачем; - отримання кредитних коштів за кредитним договором; - здійснення платежів за кредитним договором; -наявність заборгованості за кредитним договором. Представник позивача звертає увагу суду на те, що у відзиві на позовну заяву сторона відповідача не заперечувала факт здійснення відповідачем платежів за кредитним договором. Відповідно до ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату на загальну суму 45 997,50 грн. Докази здійснення відповідачем платежів надаються у формі довідок, сформованих у платіжній системі «Platon», які були надані ТОВ «Бізнес Позика» посередником - ТОВ «ПрофітГід», що надає послуги на підставі договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020. Позивач повідомляє суд, що ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою, не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на їхнє ім`я банківські картки. З огляду на це, перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за кредитними договорами здійснюється посередниками ТОВ «Бізнес Позика» на підставі відповідних договорів за допомогою їхніх платіжних систем. ТОВ «Бізнес Позика» не здійснює перерахування кредитних коштів позичальникам безпосередньо зі своїх рахунків. На підтвердження перерахування коштів та зарахування платежів за кредитними договорами відповідні посередники надають ТОВ «Бізнес Позика» довідки з платіжних систем. Таким чином, здійснивши часткову оплату з метою виконання умов кредитного договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання факту укладення кредитного договору і відповідно, визнання правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості. Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилався ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або якщо порядок його використання іншим чином врегульовується сторонами. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом вона для цього виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Таким чином, ЦК України розглядає кілька окремих рівноправних випадків дотримання письмової форми правочину, до яких, відповідно до норм ч. 2 ст. 202 ЦК України, належить і кредитний договір. Відтак, кожний із вищеперелічених способів, визначений у ЦК України як спосіб дотримання письмової форми правочину, має всі підстави для застосування при реалізації положень ст. 1055 ЦК України (щодо обов`язкового дотримання письмової форми кредитного договору). З урахуванням викладеного слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, вважається укладеним у письмовому вигляді. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19. Під час укладення кредитного договору сторони погодилися оформити його з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (про що зазначено на самому початку кредитного договору). Кредитний договір, укладений між позивачем та відповідачем, не є договором приєднання у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України. Позичальник не укладала кредитний договір шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до публічної пропозиції. При цьому звертають увагу суду, що додаткове підписання кредитного договору з боку кредитодавця не є обов`язковим, оскільки кредитний договір між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, акцептуванням позичальником оферти на укладення кредитного договору та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора. На підтвердження цього до позовної заяви було додано витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті кредитодавця «Анкета клієнта», відповідно до якого позичальником було зазначено номер банківської картки НОМЕР_2 для перерахування на неї кредитних коштів за кредитним договором. ТОВ «Бізнес Позика» не здійснює перерахування кредитних коштів позичальникам безпосередньо зі своїх рахунків. На підтвердження перерахування коштів та зарахування платежів за кредитними договорами відповідні посередники надають ТОВ «Бізнес Позика» довідки з платіжних систем. ТОВ «Бізнес Позика» не має жодного відношення до банківської картки відповідача та відкритого для її обслуговування рахунку, окрім того, що на вказану позичальником під час укладення кредитного договору картку здійснюється перерахування коштів. У зв`язку з цим позивач не може надати виписку за рахунком позичальника, оскільки ТОВ «Бізнес Позика» не є банківською установою, не відкриває позичальникам рахунки та не випускає картки. Перерахування коштів та зарахування платежів здійснюється посередниками ТОВ «Бізнес Позика» на підставі відповідних договорів за допомогою їхніх платіжних систем. Таку виписку може надати або сам позичальник, або банк на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів. Перерахування кредитних коштів за кредитними договорами ТОВ «Бізнес Позика» через відповідних посередників відповідає положенням ст. 6 та ст. 9 Закону України «Про електронну комерцію», а вищевказані докази є належними, допустимими та достатніми підтвердженнями перерахування коштів за кредитним договором. Щодо стягнення процентів за кредитним договором, порядку їх нарахування та розміру вказує, що п. 4.2.2 кредитного договору був встановлений орієнтовний графік платежів, відповідно до якого позичальник повинен був здійснювати платежі у відповідному розмірі та у визначені дати. Якби позичальник здійснювала платежі відповідно до встановленого графіка, вона сплатила би суму орієнтовної загальної вартості кредиту, зазначену в договорі. Однак порушення позичальником графіка платежів закономірно призвело до подорожчання загальної вартості кредиту, оскільки процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості, наявну на початок календарного дня, за фактичну кількість днів користування кредитом включаючи день перерахування коштів та день повернення кредиту. Встановлення у кредитному договорі процентів, які нараховуються на залишок заборгованості, відповідає принципу свободи договору (ст. 627 ЦК України). Уклавши кредитний договір, позичальник добровільно погодилася з його умовами. Особливості нарахування процентів (щоденно на залишок заборгованості) жодним чином не означають, що встановлені у договорі процентні ставки є пенею. Аналогічно, встановлення двох фіксованих процентних ставок, розмір яких протягом усього строку дії договору є незмінним, а саме зниженої (за умови дотримання графіка) та стандартної (у разі порушення графіка) не означає, що стандартна ставка є пенею або що кредитодавець в односторонньому порядку змінив умови договору, оскільки обидві фіксовані ставки були визначені в договорі від самого початку. Щодо ненарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору зазначає, що до позовної заяви додано детальний розрахунок заборгованості, де зазначено ПІБ позичальника, номер договору, дату надання кредиту, суму, відсоткову ставку, валюту та дату розрахунку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, сума зобов`язань відповідача після 16.01.2026 припинила змінюватися у зв`язку із закінченням строку дії кредитного договору. Оскільки розрахунок формується автоматично, програмне забезпечення автоматично продовжило відображення дат після закінчення строку дії договору (після 16.01.2026) до моменту створення документа. У першій таблиці розрахунку зазначено, що він виконаний станом на 17.02.2026. З останньої горизонтальної таблиці видно, що кінцевою датою є саме 17.02.2026 (дата створення документа). З огляду на це ТОВ «Бізнес Позика» не продовжувало строк дії договору в односторонньому порядку, не нараховувало проценти після його закінчення та не просить суд стягувати кошти, які начебто були нараховані після 16.01.2026. Щодо правомірності встановлення небанківською установою ТОВ «Бізнес Позика» комісії за надання кредиту та її стягнення вказують, що відповідно до п. 2.5 кредитного договору, комісія за видачу кредиту становить 15 000,00 грн. Згідно з п. 4.2.2 договору, сторони на момент його укладення встановили орієнтовний графік платежів, передбачаючи дотримання його позичальником та застосування зниженої процентної ставки. Цей графік чітко передбачає сплату відповідачем платежів на погашення тіла кредиту, процентів та комісії за надання кредиту. Такий самий обов`язок відповідача передбачений у паспорті споживчого кредиту, який містить аналогічний графік платежів. Відповідно до п. 11.4.4 кредитного договору, позичальник ознайомлений з договором та правилами, повністю розуміє всі умови, їхній зміст, суть, обсяг зобов`язань, вважає їх справедливими, погоджується неухильно їх дотримуватись та уклала договір за власним вільним волевиявленням. На підставі вищевикладеного, ТОВ «Бізнес Позика» просить суд врахувати під час розгляду та вирішення справи цю відповідь на відзив разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Позиція учасників справи в судовому засіданні

Відповідач, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, її інтереси згідно ордеру про надання правової допомоги представляла адвокат Зіновкіна О.П.

Будучи присутньою в залі судових засідань в режимі відеоконференції представник відповідача Зіновкіна О.П. просила розгляд справи проводити без участі відповідача ОСОБА_1 та відмовити у задоволенні позовних вимог із підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заяви (клопотання) учасників справи

В позовній заяві представник позивача просить суд розгляд справи проводити без участі представника позивача, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечують (а.с.9).

20.04.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 - Зіновкіної О.П. надійшла заява про вступ у справу як представника (а.с.100-101).

Процесуальні дії у справі

26.03.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру надійшла відповідь №2518626 від 26.03.2026 щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

Суддя своєю ухвалою від 26.03.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Витребував за клопотанням позивача із АТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, місце реєстрації: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д), наступні письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме: -письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); -письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період з 01.08.2025 року (дата видачі кредиту) по 16.01.2026 року (дата закінчення терміну кредитування). Судом здійснено виклик відповідача до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України (а.с.70).

Суд своєю ухвалою від 21.04.2026 відклав судове засідання за заявою представника відповідача Зіновкіної О.П . Направив нагадування АТ КБ «ПриватБанк» щодо виконання ухвали судді від 26.03.2026.

Суд своєю ухвалою від 05.05.2026 задовольнив клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зіновкіної О.П. про поновлення процесуального строку на подання відзиву. Поновив відповідачу ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк для подачі відзиву на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та прийняв його до розгляду разом із додатками.

Мотивувальна частина рішення: Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що 01.08.2025 направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 500983-КС-005 про надання кредиту (а.с.18-28).

01.08.2025 ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 500983-КС-005 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с.75-84).

У зв`язку із чим, 01.08.2025 між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено договір № 500983-КС-005 про надання кредиту шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізпозика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця. Відповідно до розділу 2 договору кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 75 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика». Строк, на який надається кредит: 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу кредиту (надалі - комісія): 15 000,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку (а.с.85-94;192-211).

З паспорта споживчого кредиту видно, що сума кредиту становить 75 000,00 грн; строк на який надається кредит - 24 тижні; мета отримання кредиту - на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника; комісія за надання кредиту становить 15 000,00 грн; спосіб та строк надання кредиту: безготівковим шляхом, протягом трьох робочих днів; загальні витрати за кредитом - обрані клієнтом умови: 110 554,75 гривень, умови для порівняння: 77 789,74 гривень; орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі), грн- обрані клієнтом умови: 185 554,75 гривень, умови для порівняння: 152 789,74 гривень; реальна річна процентна ставка, відсотків річних - обрані клієнтом умови: 6914,67 %, умови для порівняння: 9713,06 % (а.с.15-17).

З візуальних форм послідовності дій клієнта вбачається порядок дій здійснений сторонами кредитного договору щодо його укладення (а.с.29).

Згідно із анкетою клієнта зазначено найменування позичальника, адресу реєстрації та проживання, документ, що посвідчує особу, телефон, адресу електронної пошти та номер банківського рахунку (а.с.30).

Згідно підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів - Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції - 525e5dc7-6ec4-11f0-b90f-000c29d57ed2_1, надавач платіжних послуг - ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України №21/991-рк від 29.05.2023, платник - ТОВ «Бізнес Позика, код ЄДРПОУ 41084239, номер транзакції - 45404-49973-51943, дата / час здійснення переказу - 01.08.2025 13:43, сума переказу, грн - 75 000,00, номер платіжної картки отримувача - НОМЕР_4 (а.с.31).

З розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 500983-КС-005 про надання кредиту від 01.08.2025 та довідки про стан заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 207 195,00 грн, з них: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 74 250,00 гривень; - суми прострочених платежів по процентах - 93 555,00 гривень; - суми заборгованості по штрафам - 0,00 гривень; - суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 37 500,00 гривень; - суми прострочених платежів за комісією - 1 890,00 гривень (а.с.12-13;14)

Крім того, на підтвердження укладення договору позивачем надано «Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізпозика» (а.с.32-44), витяг з ЄДРЮО (а.с.45-57), свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ТОВ «Бізпозика» (звор. арк. а.с.57), розпорядження №1593 від 11.05.2017 (а.с.58), повідомленням «Про переоформлення ліцензії» (а.с.59), витяг із державного реєстру фінансових установ (а.с.60), копія довіреності (а.с.61), копія положення про самопредставництво ТОВ «Бізпозика» (звор. арк. а.с.61-62), копія наказу (розпорядження) №14-к/тр від 07.03.2026 про прийняття на роботу (звор. арк.а.с.62).

За інформацією АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260409/49572-БТ від 17.04.2026, наданою на виконання ухвали судді Радехівського районного суду Львівської області від 26.03.2026, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_5 ) на яку 01.08.2025 відбулося зарахування коштів у розмірі 75 000,00 грн, що також підтверджується випискою про рух коштів по рахунку за період з 01.08.2025 по 16.01.2026 (а.с.108-110; 235-239).

Представником відповідача надано скрін з особистого кабінету щодо плати чергових платежів, з якого вбачається, що за кредитним договором було здійснено лише три перші оплати (15.08.2025, 29.08.2025 та 12.09.2025) по 15 370,00 грн кожна, які мають статус сплачених. Натомість, починаючи з 26.09.2025 та впродовж жовтня, листопада, грудня 2025 року і січня 2026 року, по всіх наступних дев`яти платежах утворилася прострочена заборгованість, а саме: 26.09.2025 на суму 15 265,00 грн, 16.01.2026 на суму 15 286,38 грн, а також ще сім платежів (від 10.10.2025, 24.10.2025, 07.11.2025, 21.11.2025, 05.12.2025, 19.12.2025 та 02.01.2026) на суму 15 370,00 грн кожен (а.с.122-123).

На виконання умов кредитного договору № 500983-КС-005 відповідачем було здійснено три чергові платежі на користь ТОВ «Бізпозика» через платіжний сервіс «Platon» (сайт tpozyka.com), а саме: - 15 серпня 2025 року о 15:10 (UTC) здійснено оплату чергового платежу в сумі 15 370,00 грн (квитанція № 45527-06455-40844); - 28 серпня 2025 року о 10:12 (UTC) здійснено оплату чергового платежу в сумі 15 370,00 грн (квитанція № 45637-59354-51744); - 12 вересня 2025 року о 08:01 (UTC) здійснено оплату чергового платежу в сумі 15 257,50 грн (квитанція № 45766-40971-82453) (а.с.212; 214; 216).

Суду надано роздруківку електронного повідомлення з веб-інтерфейсу поштової скриньки Google Mail (Gmail), яка підтверджує, що 01.08.2025 о 13:43 з офіційної адреси кредитодавця info@bizpozyka.com на електронну пошту відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 було надіслано лист про укладення договору. У тексті цього повідомлення позивач звертається до ОСОБА_1 , сповіщає про перерахування кредитних коштів найближчим часом та наголошує на обов`язку дотримання графіку платежів, визначаючи кінцеву дату повернення кредиту - 16 січня 2026 року. До вказаного електронного листа додано 5 вкладених файлів, які фіксують умови кредитування: Правила № 500983-КС-005 від 01.08.2025 року у форматі pdf, Договір про надання кредиту у форматі pdf разом із файлом розширення p7s, що містить кваліфікований електронний підпис кредитодавця, а також таблиця обчислення у форматі pdf з відповідним файлом електронного підпису p7s до неї (а.с.217-218).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Висновки за результатами розгляду справи

Вивчивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд приходить переконання про розгляд справи за наявними доказами та про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 3, 4 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються підприємцем, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим підприємець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , маючи намір отримати в позику грошові кошти, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Бізпозика» та пройшла реєстрацію на веб-сторінці товариства. Під час здійснення реєстрації відповідач створила особистий кабінет та надала необхідні особисті дані (ПІБ, дані паспорта, дату та рік народження, РНОКПП, номер мобільного телефону, електронну пошту, місце реєстрації, номер банківського рахунку), чим фактично надала згоду на обробку персональних даних.

Для безпосереднього оформлення кредиту відповідач обрала бажану суму кредиту, строк кредитування та підтвердила, що ознайомлена з Правилами надання грошових коштів у позику.

Після прийняття позичальником умов кредитного договору 01.08.2025 ТОВ ««Бізпозика» уклало із ОСОБА_1 кредитний договір, який підписано останньою відповідно до вимог ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», а саме, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилався на особистий телефонний номер ОСОБА_1 . На спростування наведених обставин відповідачем доказів не подано.

На твердження представника відповідача про те, що відповідач стверджує, що умови видачі кредитних коштів були не тими, які зазначені в наданому до суду кредитному договорі, а тому відповідач ставить під сумнів надані позивачем докази, а саме кредитний договір від 01.08.2025 на 19 сторінках, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

При цьому, згідно із частиною третьою ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Водночас частиною п`ятою цієї статті передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, якщо до суду подано копію електронного доказу, це саме по собі не означає неприйнятність такого доказу як такого. Лише якщо в учасника справи або в суду виникне сумнів щодо цього доказу, то суд може витребувати в учасника справи, який надав таку копію, оригінал електронного документа.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Оскільки електронний підпис не завжди може міститися безпосередньо на самому електронному документі або в файлі, який містить цей документ, а може існувати окремо, поєднуючись із електронним документом лише логічно, то з технічної точки зору оригінал електронного документу може зберігатися в декількох файлах, на декількох веб-сторінках, серверах тощо. Тому ознайомлення з таким оригіналом може передбачати вчинення таких дій, як, наприклад: (а) візуальний огляд веб-сторінок, на яких розміщено електронний документ та його електронний підпис; (б) візуальний огляд файлу, в якому зберігається електронний документ, а також акаунту учасника справи на сервісі електронної пошти, який підтверджує, що певній особі засобами електронної пошти надсилався саме цей файл і саме з цього акаунту учасника справи; (в) візуальний огляд інформаційно-комунікаційної системи, власником якої створено електронний документ та можливість авторизуватися в цій системі для її користувачів, а також отримати від власника системи відповідний електронний документ за допомогою технічних засобів цієї системи або іншої.

Отже, можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з`ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа. (постанова Верховного Суду від 04 лютого 2026 року по справі № 758/14925/23).

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву ТОВ «Бізпозика» подано в електронній формі за допомогою підсистеми «Електронний суд». За твердженням позивача, оригінали електронних доказів (зокрема, кредитний договір, паспорт споживчого кредиту тощо) збережені в первісному та незмінному вигляді.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що правила, кредитний договір, а також таблиця обчислення були направлені банком на електронну адресу відповідача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Вказана електронна адреса аналогічна електронній адресі вказаній ОСОБА_1 при укладенні договору про надання кредиту №500983-КС-005 від 01.08.2025.

Суд зазначає, що вказані документи надіслані у форматі PDF-файлів з офіційної електронної адреси позивача, ідентифікація якої дозволяє беззаперечно встановити відправника. Враховуючи, що технічні властивості надісланих файлів унеможливлювали внесення змін до їхнього змісту після відправлення, суд доходить висновку про належність, допустимість та достовірність вказаних електронних доказів, а відтак відсутність правових підстав для визнання їх неналежними.

Аналізуючи надані сторонами докази, суд відхиляє твердження представника відповідача про те, що тривалість ознайомлення з текстом договору (менше 3 хвилин) свідчить про неусвідомлення його умов. Оскільки відповідач пройшла процедуру верифікації в інформаційно-комунікаційній системі, ввела одноразовий ідентифікатор UA-6361 для підписання договору та вчинила конклюдентні дії, прийнявши кошти у розмірі 75 000,00 грн і надалі здійснивши три платежі на загальну суму 45 997,50 грн, вона підтвердила свою волю на укладення цього правочину.

На твердження представника відповідача Зіновкіної О.П. про те, що розрахунок заборгованості, не є первинними документами бухгалтерського обліку та не містять відомостей щодо розрахунку заборгованості за період з часу укладення кредитного договору, які б дозволили перевірити в дійсності правильність нарахування відсотків за користування кредитними коштами (розмір відсотків та період їх нарахування, суми внесені боржником в рахунок виконання кредитних зобов`язань), суд зазначає, що з розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 500983-КС-005 про надання кредиту від 01.08.2025 та довідки про стан заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 207 195,00 грн, з них: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 74 250,00 гривень; - суми прострочених платежів по процентах - 93 555,00 гривень; - суми заборгованості по штрафам - 0,00 гривень; - суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 37 500,00 гривень; - суми прострочених платежів за комісією - 1 890,00 гривень (а.с.12-13;14).

У розрахунку чітко вказано, що кредит у розмірі 75 000,00 грн було надано 01.08.2025 під 1% в день. Документ повністю спростовує заперечення представника відповідача, оскільки містить послідовну хронологію за кожний день. Зокрема, у ньому видно залишок боргу за тілом кредиту (який після часткової оплати становить 74 250,00 грн), точний розмір щоденних відсотків і комісії, а також усі внесені позичальником платежі. Усі нарахування проводилися виключно в межах строку дії договору - з 01.08.2025 по 16.01.2026. Після цієї дати борг припинив збільшуватися, а відображення наступних дат зумовлене лише автоматичним вивантаженням програми станом на 17.02.2026.

На твердження представника відповідача про те, що умови кредитного договору щодо нарахування плати (комісії) за взяття кредиту є нікчемними, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11.02.2021 № 16 затвердило правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на тому, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни неможуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).

З матеріалів справи вбачається, що у п.п. 1.6, 2.5 кредитного договору, у п. 1.4.14 правил надання споживчих кредитів ТОВ «Бізпозика», в паспорті споживчого кредиту, передбачено комісію за надання кредиту, такі були підписані відповідачем та нею не оспорюються, що свідчить про обізнаність останньої щодо включення комісії за надання кредиту до загальних витрат за споживчим кредитом та порядком сплати такої комісії.

Таким чином, позивачем правомірно встановлено комісію за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

Суд також відхиляє заперечення сторони відповідача про те, що розмір нарахованих відсотків є несправедливими у розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» і суперечать засадам справедливості, добросовісності, розумності, оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України умовами кредитного договору та не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розуміння ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті, в якій визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак, дана норма стосується щодо вимог про нарахування пені, яку позивач не нараховував.

За відсутності будь-яких інших доказів у справі щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем, його погашення відповідачем, суд встановлює такий розмір заборгованості виходячи з розрахунку позивача та вважає доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Щодо стягнення відсотків за ст. 625 ЦК України за кредитним договором, то відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як видно з розрахунку позивача ТОВ «Бізпозика» нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України здійснено за період з 26.09.2025 по 21.10.2025 включно.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє на цей час.

17.03.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Таким чином, починаючи з 24.02.2022 та до завершення введеного на території України воєнного стану, нарахування відсотків, втрат від інфляції та 3% річних за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання не здійснюється.

Отже, нарахована представником позивача заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 37 500,00 грн не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 169 695,00 грн, з них: - сума прострочених платежів по тілу кредиту - 74 250,00 грн; - сума прострочених платежів по процентах - 93 555,00 грн; - сума прострочених платежів за комісією - 1 890,00 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з наведеним, з відповідача підлягають стягненню в користь позивача 2 180,50 гривень судового збору.

Резолютивна частина рішення:

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за Договором № 500983-КС-005 про надання кредиту від 01.08.2025, що становить 169 695,00 (сто шістдесят дев`ять тисяч шістсот дев`яносто п`ять) гривень, що складається із: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 74 250,00 гривень; - суми прострочених платежів по процентах - 93 555,00 гривень; - суми прострочених платежів за комісією - 1 890,00 гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) сплачений судовий збір в розмірі 2 180,50 (дві тисячі сто вісімдесят гривень 50 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ: 41084239, місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411;

Представник позивача: Лебідь Каріна Віталіївна, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Представник відповідача: Зіновкіна Олена Павлівна, адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 02.06.2026.

Головуючий суддяПатинок О. П.