Ухвала суду № 137051090, 01.06.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/9199/26

Провадження № 2-з/756/67/26

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року місто Київ

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Ткач М.М., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Горгуль Н.М. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лебединське Консалт», про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 - адвокат Горгуль Н.М. через систему «Електронний суд» звернулася до Оболонського районного суду міста Києва в порядку цивільного судочинства із позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лебединське Консалт», в якому просить стягнути з відповідачів заборгованість у загальному розмірі 1 606 508,53 грн та судові витрати.

Одночасно з пред`явленням позову від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Лебединське Консалтинг» (код ЄДРПОУ 44394140), а саме: об`єкт нерухомого майна із реєстраційним номером: 706964880000 - виробничий комплекс загальною площею 8 588,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складається з: адміністративного корпусу бази УВТК (літ. А) - 1461,60 кв. м; виробничого (закритий склад) (літ. Б) - 5216,50 кв. м; виробничого (головний склад бази) (літ. В) - 1910,60 кв. м.; об`єкт нерухомого майна із реєстраційним номером: 706970780000 - виробничий комплекс загальною площею 4 409,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , складається з: адміністративно-побутового корпусу УМБ (літ. А) - 1282,00 кв. м; ремонтних майстерень (літ. Б) - 2149,50 кв. м; майстерень та гаражів (літ. В,Г) - 978,30 кв. м. та заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначеного нерухомого майна, зокрема, державну реєстрацію переходу права власності, державну реєстрацію обтяжень, іпотеки, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, будь-які інші реєстраційні дії щодо ззаначеного майна.

На обґрунтування заяви про забезпечення позову представник зазначив, що позивачем заявлено вимогу про стягнення грошових коштів за договором позики, забезпеченої порукою. Позивачу стало відомо, що вказане нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Лебединське Консалтинг» фактично виведене на відкритий ринок нерухомості та пропонується до продажу через публічні інформаційні ресурси. Крім того, майно перебуває у зоні підвищеного юридичного ризику втрати, що обумовлено наявністю судових спорів, пов`язаних із процедцрою банкрутства та правовим статусом відповідних активів (справа №927/84/16(927/713/25)). Невжиття даного виду забезпечення позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до норми ч. 1 ст. 153 ЦПК України сторони в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову, відповідно до якогопозов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч. 1 ст. 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Частиною 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі № 761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушенні у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого від 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 3 ст.150 ЦПК України визначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729 цс 19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Поряд з тим, ініціюючи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборону вчинення певних дій, представник не зазначає вартості нерухомого майна станом на час звернення до суду з відповідною заявою, що позбавляє суд можливості оцінити співмірність застосування заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, оскільки ринкова вартість нерухомого майна станом на дату звернення з даною заявою до суду може значно перевищувати суму боргу, яку позивач просить стягнути з відповідачів.

Суд також звертає увагу, що відповідно до відкритих джерел - офіційного веб-порталу Судова влада України, відомостей з сайту Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 по справі №927/84/16 (927/713/25), рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.11.2025 у справі № 927/84/16 (927/713/25) скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено повністю. Витребувано із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Лебединське консалт" (місцезнаходження: 04209, м. Київ, вул. Лебединська, 6; ідентифікаційний код 44394140) на користь Публічного акціонерного товариства трест "Київміськбуд-1" ім. М.П. Загороднього (місцезнаходження: 17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Київська, 307; ідентифікаційний код 04012655) зазначені вище об`єкти нерухомого майна.

Ураховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 259, 260, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Горгуль Н.М. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лебединське Консалт», про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя М. М. Ткач