Рішення № 137050425, 02.06.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/2136/26

Провадження №2/442/1246/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючої судді Павлів З.С., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на її користь вартість невиплаченого страховою компанією матеріального збитку в розмірі 63473,38 грн., а також стягнути з ОСОБА_2 вартість реального матеріального збитку (відновлювального ремонту), що перевищує суму страхового відшкодування в сумі 47334,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 20.03.2025 о 07.00 год. в с.Лішня, Дрогобицького району Львівської області по вул.Т.Шевченка, 86 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки ВАЗ 21013 р.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та керувати ним, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого здійсним наїзд на припаркований засіб Acura RDX р.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 , спричинивши механічні пошкодження транспортних засобів та матеріальні збитки. Автомобіль марки ВАЗ 21013, р.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , був застрахований в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» згідно полісу ОСЦЦВ №225722604 від 24.12.2024.

В подальшому вона зверталась до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із заявою про настання страхової події. Страховою компанією була зареєстрована справа №25-13-7949 по ДТП від 20.03.2025. 08.04.2025 представник страхової компанії оглянув її автомобіль, зробив фотографії пошкодженого автомобіля, склав акт огляду пошкодженого транспортного засобу та повідомив, що найближчим часом до неї зателефонує представник компанії для узгодження суми.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.08.2026 по справі №442/2306/25 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні вищевказаного ДТП.

В подальшому, 02.09.2025 представник відповідача запропонував їй виплатити 50596,54 грн., однак вона з цією сумою не була згідна, а тому висловила свої заперечення щодо розміру компенсації. Через декілька днів їй було виплачено страхове відшкодування на суму 54596,54 грн., хоча й надалі категорично не згідна із таким розміром відшкодування.

Вважає, що особа. .яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

ПАТ «НАСК «ОРАНТА» згідно їхніх розрахунків, виплатила їй 54496,54 грн. страхового відшкодування, повідомивши, що згідно полісу ОСЦПВ №225722604 від 24.12.2024 була передбачена франшиза в розмірі 2500 грн., яку повинен виплатити ОСОБА_2 .

На даний час її автомобіль вже є відремонтований.

Оригінальні запчастини (кришка багажника, задній бампер, накладка центральна (спойлер) та ліва накладка на вихлопну трубу) були придбані нею в ФОП ОСОБА_4 за ціною 93405 грн., що стверджується видатковою накладною №0000001561 від 13.09.2025.

Ремонтні роботи було проведено в ФОП ОСОБА_5 на «Robert Service».

Фактично нею було оплачено 174160,99 грн. за запчастини і ремонт, однак вона також понесла і витрати з послуг доставки Новою Поштою з м.Одеса до м.Дрогобич запчастин для автомобіля, також сплатила 10000 грн. за проведення експертизи.

Згідно висновку №90 судової транспортно-товарознавчої експертизи від 26.09.2025 вбачається, що: вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 179654,94 грн., ринкова вартість такого авто складає 1108590,71 грн., коефіцієнт фізичного зносу становить -0,48, вартість відновлювального ремонту автомобіля з врахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу становить 165404,32 грн. У висновку визначено конкретну суму, яка підлягає для стягнення зі страхової компанії (120569,92 грн.) та суму, яка підлягає для стягнення з відповідача ОСОБА_2 (165404,32 грн.)

З урахуванням наведеного, вважає, що ПАТ «НАСК «ОРАНТА» безпідставно занизило оцінку страхового відшкодування, і має доплатити їй різницю в розмірі 120569,92 грн. 54596,54 грн (виплачена сума) -2500 (франшиза) = 63473,38 грн.

В той же час, відповідач ОСОБА_2 повинен компенсувати їй різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, що становить 165404,32 120569,92 грн. (сума страхового відшкодування, визначення експертом з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, тобто це що мала ю покрити страхова компанія) +2500 (франшиза) = 47334,40 грн.

Стислий виклад позиції (заперечень) відповідача.

15.04.2026 представник відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» подав до суду відзив на позовну заяву, просить в задоволенні позову відмовити. Вважає, що порядок дій ПАТ «НАСК «ОРАНТА» з врегулювання заявленої події повністю відповідав нормам Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після отримання заяви про страхове відшкодування, страховиком, 04.04.2024 було організовано та проведено огляд пошкодженого транспортного засобу «Acura RDX» за участю представника позивача. Статтею 36 вищевказаного Закону встановлено механізм визначення розміру страхового відшкодування. Пункт 36.2 цієї статті передбачає можливість проведення незалежної експертизи. Діючи на виконання вимог закону та з метою визначення обсягу своїх зобов`язань, відповідач на основі даних огляду транспортного засобу та з використанням ліцензійного програмного комплексу «Audatex», що ж загальновизнаним інструментом для розрахунку вартості ремонту, підготував ремонтну калькуляцію №25-13-7949 від 15.04.2025. Згідно з даним розрахунком, розмір матеріального збитку, завданого складників та франшизи, передбаченої полісом, склав 54496,63 грн. Вказана сума страхового відшкодування була перерахована у повному обсязі на банківський рахунок позивача, що підтверджується самим позивачем у позовній заяві. Після отримання вказаного страхового відшкодування, позивач висловив незгоду з визначеним розміром збитків та повторно звернувся до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із заявою про перегляд суми страхової виплати. Після отримання таких заперечень відповідач листом від 30.10.2025 №09-02-17/12919 звернувся до ОСОБА_1 із проханням надати копію повного висновку судового експерта Галамая Б.І. для його опрацювання, проте такий лист позивачкою був повністю проігнорований та копію висновку не надала. Внаслідок цього страховик був позбавлений можливості оцінити обгрунтованість нових рохрахунків, перевірити доводи позивача та прийняти рішення щодо доплати страхового відшкодування на досудовій стадії. Вважає, що докази представлені позивачкою на підтвердження понесення нею витрат є неналежними та недопустими, оскільки наданий розрахунок від «Арія Моторс» та видаткова накладна від ФОП ОСОБА_4 виписані на сторонніх осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , а позивачкою не надано суду жодних пояснень або доказів того, яке відношення вона має до вказаних документів та чи саме нею були понесені ці витрати. Також вважає, що рахунки та видаткова накладна за своєю правовою природою лише фіксують вартість товарів чи послуг, проте жодним чином не підтверджують здійснення фактичної оплати. Відсутність фіскальних чеків, квитанцій або банківських виписок про перерахування коштів свідчить про те, що реальних розмір понесених позивачем витрат не підтверджений документально. Відповідач наголошує й на тому, що самостійне замовлення позивачем додаткового дослідження та подання його до страхової компанії було виключно особистим бажанням та суб`єктивним правом потерпілої особи, а не наслідком будь-яких порушень процедури врегулювання з боку страховика. ПАТ «НАСК «ОРАНТА» виконало всі покладені на нього законом обов`язки, а тому витрати позивача на залучення стороннього експерта у розмірі 10000 грн. не можуть бути перекладені на відповідача. Крім цього, категорично заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі 7000 грн, оскільки вважає цю суму необгрунтованою, явно неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг, а саме вимогу такою, що спрямована на безпідставне збагачення за рахунок відповідачів.

01.05.2026 відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позов заперечує через його безпідставність та таким, що не грунтується на належних, достатніх, достовірних та допустимих доказах. Вважає, що транспортно-товарознавча експертиза, на висновок якої посилається позивачка проведений із порушенням вимог Закону України «Про судову експертизу», Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затв. наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №3505/5 від 12.12.2011, а саме: питання (5) та (6), поставлені на вирішення судової транспортно-товарознавчої експертизи, а також відповіді, надані експертом на ці питання, що містяться у згаданому висновку судового експерта, є такими, що виходять за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю, у тому числі є питаннями у галузі права, що не підлягають вирішенню експертом під час проведення транспортно-товарознавчої експертизи та надання експертного висновку. Відповідно до п.2.1. Глави 2 «Транспортно-товарознавча експертиза» розділу IV «Товарознавча експертиза» Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, до числа основних завдань транспортно-товарознавчої експертизи належить визначення ринкової вартості колісних транспортних засобів (далі - КТ3), їх складових, а також розміру вартості матеріальних збитків, заподіяних власнику або володільцю колісних транспортних засобів, їх складових унаслідок пошкодження останнього. Перед транспортно-товарознавчою експертизою можуть ставитись також питання про складові основного завдання або споріднені з ним, якщо такі питання пов?язані з придбанням та експлуатацією колісних транспортних засобів. З цього вбачається, що судовий експерт не мав права, вирішуючи питання про вартість відновлювального ремонту із врахуванням фізичного зносу складових автомобіля «Acura RDX 2,0 5dr 8AT 272 к.с.» ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , визначати хто і які відшкодовуватиме витрати (!!!), оскільки у такий спосіб експерт явно вийшов за межі своїх повноважень та фактично у такому експертному висновку «перебрав» на себе повноваження суду. Крім цього, як особу, яка має відшкодувати ці витрати, згідно відповіді на запитання 6 в експертному висновку №90 експерт називає «відповідач» без будь-якої ідентифікації особи, що робить наступне твердження позивачки у позовній заяві нелогічним: «також у вказаному висновку було визначено суму, яка підлягає для стягнення з відповідача ОСОБА_2 (165404,32 грн) Також, у долученому до позову висновку №90 судової транспортно-товарознавчої експертизи №29 від 29.08.2025 експертом зроблено ряд незрозумілих висновків, в тому числі щодо врахування ПДВ у визначені експертом суми вартості відновлювального ремонту, що підлягають відшкодуванню (у висновках вказано незрозумілий термін «ні з, ні без ПДВ»), що також свідчить про вихід експертом за межі своїх повноважень та кваліфікації, оскільки ПДВ (податок на додану вартість) є економічним показником у сфері оподаткування та оцінка такого показника належить до компетенції експерта у галузі економічної (фінансової) експертизи. Зазначає, що огляд пошкодженого транспортного засобу «Acura RDX 2,0 5dr 8AT 272 к.с.» здійснено у місті Дрогобичі, що вбачається із самого висновку №90 судової транспортно-товарознавчої експертизи №29 від 29.08.2025, однак його, як винуватця ДТП та завданої шкоди автомобілю позивачки не було навіть повідомлено експертом про дату, час та місце огляду досліджуваного експертом транспортного засобу, що об?єктивно викликає у нього сумнів щодо проведення такої експертизи та достовірності наданого висновку експертом. З таких підстав, вважає позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 необгрунтованими, оскільки не підтверджуються належними, достатніми та достовірними доказами, ґрунтуються на недопустимих доказах що, відповідно, не можуть братися до уваги судом під час ухвалення рішення, не підлягають до задоволення судом.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 23.03.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті без виклику сторін на 20.04.2026.

20.04.2026 ОСОБА_1 подано до суду відповідь на відзив, поданий ПАТ «НАСК «ОРАНТА».

20.04.2026 розгляд справи відкладено на 19.05.2026 за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_7

19.05.2026 ухвалою суду в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки за правилами загального позовного провадження.

Фактичні обставини, встановлені судом.

20.03.2025 о 07.00 год. в с.Лішня на вул.Т.Шевченка, 86 трапилась дорожньо-транспортна пригода, винуватим у якій на підставі постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08.08.2025 визнано ОСОБА_2 .

Так, у вищевказаній постанові суду встановлено, що ОСОБА_2 20.03.2025 о 07:00 год. в с.Лішня на вул. Т.Шевченка, 86, керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 21013, д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та керувати ним, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб Acura Rdx, д.н.з. НОМЕР_2 , спричинивши механічні пошкодження транспортних засобів та матеріальні збитки.

Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 вбачається, що транспортний засіб Acura Rdx, д.н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 .

Страхована відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на підставі Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №225722604 від 24.12.2024.

Згідно з листом ПАТ НАСК «ОРАНТА» від 27.05.2026 №09-01-04 між НАСК «ОРАНТА» та страхувальником було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №225722604 від 24.12.2024, який був чинним на момент дорожньо-транспортної пригоди 20.03.2025. Термін дії Договору страхування з 25.12.2024 по 24.12.2025. Відповідно до Договору страхування страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну майну становить 160000 грн, за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 320000 грн. Розмір франшизи становить 2500 грн.

На підставі звернення ОСОБА_1 ПАТ «НАСК «ОРАНТА» проведено виплату страхового відшкодування в розмірі 54596,54 грн.

З листа ПАТ «НАСК «ОРАНТА» від 30.10.2025 №09-02-17/12919 вбачається, що при розрахунку розміру страхового відшкодування бралися до уваги результати проведеного огляду пошкодженого транспортного засобу Acura Rdx, д.н.з. НОМЕР_2 , а також положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затв. наказом Міністерства юстиції.

Не погоджуючись із визначеним страховою компанією розміром страхового відшкодування, на замовлення позивачки на підставі Договору про виконання судової експертизи №29 від 29.08.2025, судовим експертом Галамай Б.І. було проведено судову транспортно-товарознавчу експертизу та складено за її результатами висновок №90 від 26.09.2025.

Згідно із вищевказаним висновком вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 179654,94 грн., ринкова вартість такого авто складає 1108590,71 грн., коефіцієнт фізичного зносу становить - 0,48, вартість відновлювального ремонту автомобіля з врахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу становить 165404,32 грн. Для відшкодування страховою компанією вартість відновлювального ремонту з врахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля «Асurа» RDX 2,0 5dr 8AT 272 к.c.» ідентифікаційний номер НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок ДТП 20.03.2025, після його огляду 29.08.2025 після надання рахунку на складові №M000005560 від 27.08.2025 ТОВ «Арія Моторс», надання видаткової накладної на оплачені складові №0000001561 від 13.09.2025 ФОП ОСОБА_4 , в цінах станом на день видачі останнього рахунку на оплату КР00000459 від 25.09.2025 ФОП ОСОБА_5 , без врахування (включення) ПДВ у вартості нових складових (запчастин), без врахування (включення) ПДВ у вартості матеріалів та із середньостатистичною регіональною вартістю ремонтно-відновлювальних робіт (ні з, ні без ПДВ), становить: 120569,92 грн. Для відшкодування відповідачем вартість відновлювального ремонту з врахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля Асurа» RDX 2,0 5dr 8AT 272 к.c.» ідентифікаційний номер НОМЕР_6 реєстраційний номер НОМЕР_7 внаслідок ДТП 20.03.2025, після його огляду 29.08.2025 після надання рахунку на складові №М000005560 від 27.08.2025 ТОВ «Арія Моторс», надання видаткової накладної на оплачені складові №0000001561 від 13.09.2025 ФОП ОСОБА_4 , в цінах станом на день видачі останнього рахунку та оплату КРО0000459 від 25.09.2025 ФОП ОСОБА_5 , без врахування (включення) ПДВ у вартості нових складових (запчастин), без врахування (включення) ПДВ у вартості матеріалів та із середньостатистичною регіональною вартістю ремонтно-відновлювальних робіт (ні з, ні без ПДВ), становить 165404,32 грн.

На підтвердження понесених витрат на відновлювальний ремонт автомобіля позивачкою представлено: видаткову накладну №0000001561 від 13.09.2025 на придбання запчастин та матеріалів, рахунок на оплату №КР00000459 від 25.09.2025 ФОП ОСОБА_5 , квитанція №МКК1-К92К-С697-ЕВ6Н від 21.08.2025 на суму 20900 грн., наряд замовлення №RO00043310 від 04.10.2025 та акт про надання послуг до зазначеного нарядку, квитанцію ФОП ОСОБА_8 на суму 45000 грн. на придбання матеріалів та виконання ремонтних робіт.

Надаючи оцінку зазначеному висновку, суд відхиляє доводи представника ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про неналежність висновку як доказу, оскільки вважає, що такий відповідає вимогам, визначеним у ч.5 ст.106 ЦПК України.

Щодо покликань представника відповідача представника ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на неналежність вищевказаних накладної і рахунку як доказів, то суд такі відхиляє, оскільки особи, на ім`я яких виписані зазначені документи є членами сім`ї позивачки та фактично мають право на користування транспортним засобом.

Крім цього, згідно нотаріально посвідченої довіреності від 29.05.2024 ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 та/або ОСОБА_9 вчиняти від її імені правочини (в тому числі продати, обміняти, позичити, здати в оренду) щодо належного їй на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , виданого 07.02.2023 ТСЦ 4644, транспортний засіб марки ACURA, модель RDX, тип загальний легковий універсал, 2020 року випуску, а також використовувати зазначений вище транспортний засіб в Україні та за кордоном.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині 1 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію [про захист прав людини і основоположних свобод] та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8 та 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Диспозитивність цивільного судочинства виявляється в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 13 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Тож, можна зробити висновок, що суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.

У процесуальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

За частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 ЦК України визначено, що діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. З урахуванням обставин справи суд може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди, життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст.28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) від 4 липня 2018 року дійшла висновку, що уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. У разі недостатності страхової виплати, різниця сплачується потерпілому винною особою.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно з статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована. Після настання страхового випадку, позивач звернувся до страхової компанії ПАТ НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування, та отримав страхове відшкодування не у межах ліміту відповідальності.

Як сторонами визнано та не заперечується, ПАТ «НАСК «ОРАНТА» здійснено позивачці виплату в розмірі 54596,54 грн. страхового відшкодування.

Ліміт за шкоду згідно страхового полісу становить 160000 грн., сума франшизи -2500 грн.

Заначена сума страхового відшкодування не покриває завданої шкоди та є недостатньою для проведення дійсного відновлювального ремонту.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При цьому, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) (п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів»).

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що обов`язок з визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, завданих майну потерпілої особи, покладається на страховика, який здійснив обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, тобто на відповідача.

Отже, настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (статті 9, 22 - 31, 35, 36 Закону).

В свою чергу, статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Законодавством не передбачено обов`язку Страховика виплачувати вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави дійти висновку, що, в даному випадку, страховик виплачує страхове відшкодування в розмірі оціненої шкоди, в даному випадку, на підставі висновку експерта, завданої пошкодженням автомобіля, а в іншій частині відшкодування покладається на винну особу, так як між відповідачем та його страхувальником укладено договір обов`язкового страхування.

Враховуючи вищенаведене, зокрема те, що вартість майнового збитку, завданого позивачці пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» слід стягнути вартість невиплаченої страховою компанією матеріального збитки з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, а із ОСОБА_2 як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19) підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає заявлені позовні вимоги підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки- задоволити.

Стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 вартість невиплаченого страховою компанією матеріального збитку в розмірі 63473,38 (шістдесят три тисячі чотириста сімдесят три гривні 38 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість реального матеріального збитку (відновлювального ремонту), що перевищує суму страхового відшкодування в сумі 47334,40 (сорок сім гривень триста тридцять чотири гривні 40 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_2 .

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», адреса: Львівська область, м.Дрогобич, вул.Я.Осмомисла, 10, ЄДРПОУ 00034186.

Повне судове рішення складено 02.06.2026.

Суддя Павлів З.С.