Ухвала суду № 137049854, 27.05.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №:461/2708/26

Провадження №: 2/461/2331/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2026 м. Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Романюка В.Ф.,

з участю:

секретаря судового засідання Салика С.М.,

представника позивача Артюшкової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, 2, код ЄДРПОУ: 35465907), третя особа: Галицький відділ державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України (адреса: 79019, м. Львів, пр. Чорновола, 39, ЄДРПОУ: 35009232) про зняття арешту, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа: Галицький відділ державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України про зняття арешту, в якому просить зняти арешт з усього майна, яке належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального правління Міністерства юстиції України від 12.04.2013 в межах виконавчого провадження №34481915 та стягнути судові витрати з відповідача.

В обґрунтування позову зазначає, що у провадженні Франківського районного суду м. Львова перебувала справа №2- 3495/09 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором. 03.12.2009 було винесено рішення, яким з Кшик ТМ, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 стягнуто солідарно на користь ВАТ «Кредитпромбанк» 32797,41 грн, а також 327,97 грн судового збору та 250,00 грн на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи. На виконання рішення суду 23.03.2012 було видано виконавчий лист про стягнення солідарно з моєї клієнтки грошових коштів в загальній сумі 33375,38 грн. Зазначений виконавчий документ було пред`явлено до виконання у Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові. 27.09.2012 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №34481915. Також 12.04.2013 постановою державного виконавця Галицького ВДВС у м. Львові накладено арешт на усе майно ОСОБА_1 30.05.2013 виконавче провадження №34481915 було завершено відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції, чинній станом на день винесення постанови). Позивачка не була обізнана ні про наявність зазначеного вище судового рішення, ні про відкрите щодо неї виконавче провадження. Про те, що на її майно накладено арешт, вона дізналася випадково після отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26.11.2025. І лише у грудні 2025 року з листа Галицького ВДВС у м. Львові вона дізналася про винесене Франківським районним судом м. Львова рішення у справі №2-3495/09 про стягнення з неї грошових коштів. Після ознайомлення з матеріалами справи №2-3495/09 стало відомо, що ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 25.04.2014 було замінено сторону виконавчого провадження за правом грошової вимоги до ОСОБА_1 з ВАТ «Кредитпромбанк» на ПАТ «Дельта банк». 12.08.2016 ухвалою Франківського районного суду м. Львова замінено сторону стягувача у справі №2-3495/09 з ВАТ «Кредитпромбанк» на ПАТ «Дельта банк» щодо права вимоги до усіх боржників. Також ухвалою від 15.09.2023 замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «Дельта банк» на ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Проте ухвалою від 09.12.2025 Франківським районним судом м. Львова ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було відмовлено у видачі дубліката виконавчого листа у цій справі та поновлення строку пред`явлення його до виконання. Згідно з інформації, наданої Галицьким ВДВС у м. Львові у листі від 02.02.2026, вих. №4662, повторно до виконання виконавчий лист від 23.03.2012 №2-3495/09, виданий Франківським районним судом м. Львова, не пред`являвся. Таким чином, строк пред`явлення виконавчого листа від 23.03.2012 №2- 3495/09 сплив через рік після звершення виконавчого провадження №34481915, тобто 30.05.2014. Отже, склалася ситуація, за якої вже тривалий час зберігається арешт, накладений на усе майно позивачки, при неможливості пред`явлення виконавчого листа у справі №2-3495/09 до виконання. За більш ніж 16 років, які пройшли з дня винесення Франківським районним судом м. Львова про стягнення солідарно з ОСОБА_1 грошових коштів, ні первісний стягувач (ВАТ «Кредитпромбанк»), ні його правонаступники (ПАТ «Дельта банк», ТОВ «ФК «ЄАПБ») ніяких спроб зв`язатися з позивачкою не здійснювали, не направляли їй жодних документів щодо стягнення грошових коштів. Позивачка ставить питання про зняття арешту з її майна не у зв`язку із порушенням порядку його накладення чи зняття державним виконавцем, а через порушення її права як власниці майна та браком підстав для збереження такого арешту протягом тривалого часу (понад 16 років). Враховуючи обставини цієї справи, а саме: відсутність відкритих виконавчих проваджень та фактичних майнових претензій стягувача до позивачки, вважає, що наявність протягом тривалого часу арешту, накладеного державним виконавцем на усе майно позивачки, без об`єктивної та передбачуваної можливості поновлення виконавчого провадження за виконавчим листом у справі 2-3495/09, який повернуто стягувачу, є невиправданим втручанням у право ОСОБА_1 на мирне володіння майном.

Ухвалою суду від 17 квітня 2026 року у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Артюшкова О.О. позов підтримала, з підстав наведених у ньому, просить такий задоволити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце проведення судового засідання, що стверджується матеріалами справи.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце проведення судового засідання, що стверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що провадження по справі необхідно закрити з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно п. 1 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» - у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Пункт 2 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначає, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

За приписами ч. 1 ст. 59 Закону "Про виконавче провадження" передбачено: особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.

Тобто мається на увазі особа, яка не є стороною виконавчого провадження, саме вона має право звернутися до цивільного суду з позовною заявою про зняття арешту зі свого майна. У випадку ж, коли особа мала статус боржника у виконавчому провадженні, їй слід звертатись до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця в порядку, передбаченому розділом X Закону та відповідними розділами Цивільного процесуального кодексу або Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові у справі №725/3352/23 від 06 травня 2024 року, який суд в порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб`єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов`язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону України «Про виконавче провадження», в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) викладено висновок, що «боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України».

У постанові Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі №369/3757/20 (провадження № 61-3588св21) зазначено, що «у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій не врахували того, що вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. А за таким позовом позивач має бути відповідачем у справі. При цьому суд першої інстанції вірно послався на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №204/2494/20, проте не звернув уваги на те, що у наведеній справі суди саме відмовили у відкритті провадження у справі з наведених вище правових підстав, а не розглядали спір по суті».

У постановах Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі №234/18525/19 (провадження № 61-10369св20) та від 20 жовтня 2021 року у справі №236/789/21 (провадження № 61-11689св21) вказано, що «в разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ця особа не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Отже, суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу по суті та не врахували того, що арешт накладено на майно позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, а отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21) та у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), підстав відступити від зазначених висновків судом не встановлено».

У даній справі встановлено, що ОСОБА_1 була боржником у виконавчому провадженні ВП №34481915. Під час примусового виконання державним виконавцем 12.04.2013 накладено арешт на усе майно ОСОБА_1 .

Таким чином, заявлені ОСОБА_1 вимоги спрямовані на усунення наслідків стадії виконання рішення (арешту/обтяження) у зв`язку з невчиненням посадовою особою ДВС дій щодо його скасування та повідомлення відповідних органів/реєстрів. За своєю правовою природою це є оскарження бездіяльності (дій) державного виконавця під час виконання судового рішення, що підлягає розгляду в порядку Розділу VII ЦПК України, а не в позовному провадженні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Таким чином, оскільки арешт накладено на майно ОСОБА_1 , яка була боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може бути позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 255 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, 2, код ЄДРПОУ: 35465907), третя особа: Галицький відділ державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України (адреса: 79019, м. Львів, пр. Чорновола, 39, ЄДРПОУ: 35009232) про зняття арешту закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення в суд із скаргою в порядку Розділу VII ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова.

Суддя Романюк В.Ф.