Ухвала суду № 137049285, 01.06.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 01.06.2026

Справа № 334/1666/26

Провадження № 2/334/1973/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Коломаренко К.А.,

за участю: секретаря судового засідання Цілінко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участі: представника відповідача адвоката Кучерявої В.Ф. (діє на підставі Ордеру серії АР №1290468 від 26.03.2026р.),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулось до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №537340852 від 22.01.2021 року в розмірі 53 487,24 гривень та судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 22.01.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №537340852, у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 5 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, які він зобов`язався повернути, сплативши проценти за користування кредитом, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Додатковими угодами до Договору №537340852 від 22.01.2021 року було неодноразово збільшено на строк дії договору, у зв`язку з чим сума наданих коштів була збільшена до 20 650,00 грн. Всупереч умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, та додаткові угоди до нього, за умовами яких ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги за кредитним договором №537340852 від 22.01.2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем. Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, за умовами якого, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права за кредитним договором №537340852 від 22.01.2021, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем. 11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило, а ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №537340852 від 22.01.2021 року, в розмірі 53 487,24 гривень, з яких: 11 537,33 гривень заборгованість за тілом кредиту; 41 949,91 гривень заборгованість за відсотками. ТОВ «ФК «Ейс» після отримання права вимоги не здійснювало жодних нарахувань за кредитним договором, однак свою заборгованість відповідач так і не погасив.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Дніпровського районного суду міста Запоріжжя Коломаренко К.А.

Ухвалою суду від 02.03.2026 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

06.03.2026 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.

06.03.2026 року судом в порядку ч.6 ст. 187 ЦПК України надіслано запит про зареєстроване місце проживання відповідача у справі.

12.03.2026 року до суду надійшла відповідь на запит.

Ухвалою судді від 13.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; витребувано за клопотанням представника позивача інформацію від АТ «Універсал Банк» інформацію по фінансовому рахунку відповідача.

01.04.2026 року від АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду надійшла витребувана інформація.

01.04.2026 року до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 02.04.2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.

08.04.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, сформований в системі «Електронний суд» представником відповідача адвокатом Кучерявою В.Ф., в якому просять відмовити в задоволені позову повністю. В обґрунтування зазначено, що позивачем допущено істотні процесуальні порушення, які нівелюють принципи рівності сторін та змагальності судового процесу. Зокрема, ухвалою суду від 02.03.2026 року первинну позовну заяву фінансової компанії було залишено без руху через відсутність доказів направлення копії позову відповідачу. На виконання цієї ухвали позивач 05.03.2026 року через систему «Електронний суд» подав оновлену (змінену за змістом та сумами) позовну заяву. Проте, в порушення ч. 7 ст. 43 ЦПК України, позивач надіслав цей документ лише в електронний кабінет, тоді як відповідач не має зареєстрованого кабінету в системі «Електронний суд» (і за законом не зобов`язаний його мати), а паперової копії нової позовної заяви відповідач поштою так і не отримав, що позбавило його можливості повноцінно ознайомитися з оновленими вимогами спочатку. Відповідач зазначає, що кредитний договір № 537340852 від 22.01.2021 року ним у належній формі не укладався, жодних електронних оферт він не акцептував, а подані позивачем роздруківки електронних документів з генерованими QR-кодами є лише візуальним відображенням даних на папері, які не можуть вважатися належними, допустимими та первинними доказами в розумінні ст. 100 ЦПК України без надання доступу до цифрових оригіналів. Головний акцент сторона відповідача ставить на нікчемності та безпідставності нарахування боргу за додатковими угодами щодо продовження строків кредитування та збільшення ліміту споживчого кредиту від лютого, березня та квітня 2021 року. Відповідач зауважує, що ці додаткові угоди та графіки розрахунків до них взагалі не містять жодних підписів (ні електронних, ні власноручних), що прямо суперечить ст. 1055 ЦК України та ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», які визначають письмову (електронну з КЕП чи одноразовим паролем) форму як обов`язкову умову чинності правочину. Отже, збільшення ліміту кредиту з початкових 5 000 грн до 11 537,33 грн та подальше штучне нарахування відсотків за непогодженою базовою ставкою у 620,50% річних (1,7% на день) поза межами правомірного строку договору є незаконним та не підтвердженим. Крім того, відповідач вказує на неспівмірність та недоведеність заявлених витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, які не відповідають складності справи.

09.04.2026 року до суду надійшли додаткові пояснення, сформовані в системі «Електронний Суд» представником позивача Сахаровою О.І., в якій зазначено, що кредитний договір № 537340852 від 22.01.2021 року був укладений в електронній формі з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію» та належним чином підписаний відповідачем за допомогою одноразового СМС-ідентифікатора, що прирівнюється до письмової форми правочину. Сторона позивача зауважила, що всі додаткові угоди щодо продовження строку кредитування та зміни умов укладалися в аналогічному порядку через особистий кабінет в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, а тому заперечення відповідача щодо їх непідписання є безпідставними та спростовуються наявними у справі реєстрами операцій і графіками розрахунків. Крім того, позивач наголосив на законності послідовного переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Ейс» на підставі чинних договорів факторингу, правомірності нарахування процентів за користування кредитними коштами та обґрунтованості заявлених витрат на професійну правничу допомогу, які повністю підтверджуються доданими до матеріалів справи письмовими доказами та розрахунками.

10.04.2026 року надійшли заперечення на додаткові пояснення, в яких представник відповідача зазначає, що Відповідач не оскаржує покроковий алгоритм укладення основного кредитного договору № 537340852 від 22.01.2021 року на суму 5 000,00 грн за допомогою одноразового ідентифікатора MNV39QK9. Водночас сторона відповідача наголошує, що всі подальші додаткові угоди (від лютого, березня та квітня 2021 року) та графіки розрахунків до них, якими позивач обґрунтовує збільшення ліміту боргу, сторонами у встановлений законом спосіб підписані не були. Посилаючись на норми ст. 207, 215, 1055 ЦК України та ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування», відповідач стверджує, що вказані додаткові угоди є нікчемними ab initio (з моменту вчинення) через недотримання обов`язкової письмової (електронної) форми, а тому вони не створюють жодних юридичних наслідків та не зумовлюють зміни прав чи обов`язків сторін. Відповідно до умов основного договору строк кредитування становив 30 днів , а відсоткова ставка за правомірне користування 186,15% річних (0,51% в день). Застосування базової ставки у розмірі 620,50% річних (1,70% в день) та нарахування відсотків поза межами строку кредитування є безпідставним, оскільки після спливу визначеного договором строку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється. З урахуванням наявних у справі доказів позивача, відповідач за час дії договору фактично сплатив на користь первісного кредитора 39 417,23 грн, що значно перевищує суму реально отриманого кредиту (5 000,00 грн) та повністю покриває правомірні договірні зобов`язання. Таким чином, заборгованість відповідача перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» повністю відсутня. Оскільки на момент поетапного укладання договорів факторингу боргу у відповідача не існувало, передача права вимоги новому кредитору є безпідставною, адже за загальновизнаним принципом приватного права ніхто не може передати більше прав, ніж має сам. Крім того, ні первісний, ні наступні кредитори (включаючи позивача) в порушення ст. 516, 517, 1082 ЦК України жодного разу письмово не повідомляли відповідача про відступлення права грошової вимоги із зазначенням конкретного розміру боргу та реквізитів нового фактора, що є самостійною підставою для відмови у позові. Відповідач просить повністю відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн та судового збору в розмірі 2 662,40 грн через загальну необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

16.04.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що кредитний договір підписаний відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора, яким він погодився з усіма його умовами, у тому числі щодо порядку укладення та виконання додаткових угод. Надана банківською установою інформація повністю підтверджує факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем грошових коштів та подальшого збільшення суми кредиту. Позивачем надано належні та допустимі докази, які підтверджують існування зобов`язань Відповідача за кредитним договором. Саме тому доводи представника відповідача щодо неукладення договору та непідписання додаткових угод є необґрунтованими, суперечать фактичним обставинам справи, спростовуються наданими доказами та спрямовано виключно на уникнення виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. Позивач не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони Кредитодавця. Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Під час укладення договору відповідач ознайомився з його текстом та змістом в цілому, паспортом споживчого кредиту, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловила та з ними погодилась, про що свідчать її підписи та згода обробку персональних даних та доступ до кредитної історії. Відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом. Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору. Платежі відповідачем здійснювалися частинами у різні періоди часу, при цьому на момент кожної такої оплати загальний розмір заборгованості, з урахуванням нарахованих процентів, значно перевищував суму здійсненого платежу. сукупний розмір здійснених відповідачем платежів не може розцінюватися як повне виконання зобов`язань, оскільки вони лише частково зменшували поточну заборгованість, яка продовжувала існувати та збільшуватися у зв`язку з нарахуванням процентів. Нарахування відсотків за кредитним договором здійснювалося належним чином, відповідно до умов договору та протягом строку, на який його було укладено. Розмір процентів та порядок їх нарахування були погоджені сторонами при укладенні договору. Таким чином, нарахування відсотків є правомірним, відповідає умовам кредитного договору та вимогам чинного законодавства. Уклавши Договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов договору на сайті первісного кредитора.

20.04.2026 року від представника відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення, в яких представник зазначає наступне. Щодо передбаченої можливості укладання додаткових угод, на яку посилається позивач, то така можливість наявна в умовах договору. Однак, сам факт наявності можливості укласти додаткові угоди до договору і їх фактичне укладання мають різну правову природу. Тому означене твердження Позивача є припущенням, а не допустимим доказом в розумінні ст.ст.76-81 ЦПК України. Позивачем не надано достовірних доказів, що додаткові угоди до Договору від 03.02.2021, від 10.02.2021, 14.02.2021, від 17.02.2021, від 26.02.2021, від 12.03.2021, від 17.03.2021, від 21.03.2021, від 23.03.2021, від 25.03.2021, від 26.03.2021, від 26.03.2021, від 29.03.2021, від 31.03.2021, від 02.04.2021, від 02.04.2021, від 03.04.2021, від 12.04.2021, від 14.04.2021, від 15.04.2021 були укладені між Відповідачем та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Однак, Позивач вважає, що ці додаткові угоди є підставою для стягнення грошових коштів з Відповідача. На відміну від Договору, означені додаткові угоди є нікчемними, не зрозуміло час їх виникнення (створення), ким вони створені, оскільки підпису з боку відповідачем та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» не має і чи мають відношення до Кредитного договору, на який посилається Позивач. Підстави перерахування коштів на банківську картку Відповідача від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», що виходять за межі укладеного Договору у сумі 5000.00 грн, позивачем не доведені. Враховуючи публічний кредитний договір, алгоритм його укладання про який зазначав позивач в своїх додаткових поясненнях від 09.04.2026, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту «СМАРТ», позивачем не надані. Кошти могли були перераховані на підставі іншого правочину/правочинів. Заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, про що сам позивач зазначає в наданому до позовної заяви розрахунку заборгованості, оскільки підтверджена доказами позивача заборгованість відповідача складає 5000.00, відповідно до Договору, а надані додаткові угоди за своєю правовою природою є нікчемними, відповідачем означена сума заборгованості погашена в повному обсязі. На момент поетапного укладання договорів факторингу заборгованість відповідача перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» була відсутня. Також, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не було письмово повідомлено Відповідача про відступлення права грошової вимоги факторові, з визначенням розміру грошової вимоги, яка підлягає виконанню, а також з зазначенням найменування фактора, якому має бути здійснений платіж (на кожного нового фактора окремо), що окрім того, є самостійною підставою у відмові в позовних вимогах.

22.04.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено наступне. Комбінація QR-коду та Юридичної довідки Товариства є надійним доказом накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що підтверджує дійсність електронного договору, особу підписанта та його добровільне волевиявлення щодо укладення договору. Укладення Кредитного договору в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора повністю відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Одноразовий ідентифікатор, як різновид електронного підпису, прямо передбачений законодавством як належний спосіб ідентифікації сторони та підтвердження її волевиявлення, прирівнюється до власноручного підпису та забезпечує дотримання письмової форми правочину. Відтак, електронний кредитний договір має повну юридичну силу, а відсутність доказів його укладення іншою особою виключає можливість визнання такого договору недійсним. Доводи представника відповідача щодо неукладення договору та непідписання додаткових угод є необґрунтованими, суперечать фактичним обставинам справи, спростовуються наданими доказами та спрямовано виключно на уникнення виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором. Представник Відповідача зазначає, що зарахування кредитних коштів не підтверджує факт укладання договору. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 20 650,00 на картковий рахунок Відповідача. надані платіжні інструкції містять підпис та печатку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі Товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами Договору. Згідно з матеріалами справи Відповідач виконував умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі. Це свідчить про те, що він усвідомлював існування даного договору та визнавав його зобов`язання за ним. Таким чином, підтверджуючи факт укладення та розуміння його правил. Доводи представника відповідача щодо неналежності відповіді, наданої АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», як доказу у справі є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам. Акціонерним товариством «УНІВЕРСАЛ БАНК» надано не просто банківську виписку, а картку руху коштів по рахунку Відповідача, яка містить повну інформацію про здійснені операції, зокрема дати, суми зарахування та списання коштів, а також їх призначення. Зазначений документ відображає фактичний рух грошових коштів, у тому числі зарахування кредитних коштів на рахунок Відповідача та їх подальше використання, що є належним та допустимим доказом отримання кредиту та користування ним. Довідка є первинним доказом, отриманим безпосередньо від банку, що виключає можливість сумнівів у законності та достовірності проведених електронних платежів. Отже, позивачем доведено факт виконання зобов`язання первинного Кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та перерахування на рахунок відповідача суми в розмірі 20 650,00 грн. В свою чергу, відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги Позивача або докази неотримання кредитних коштів не надано.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви зазначив, що просить розглянути справу без його участі та позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду 04.05.2026 року.

Представник відповідача адвокат Кучерява В.Ф. просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підставі, зазначених в поданих стороною відповідача заявах по суті спору.

26 травня 2026 року суд за результатами розгляду справи перейшов до стадії ухвалення рішення та призначив час його проголошення на 01.06.2026 року о 16:00 годині.

Під час ухвалення судового рішення у справі, судом встановлено обставини, які підлягають встановленню в судовому засіданні, а саме необхідність перевірки доводів позивача щодо вчинення Відповідачем відповідних дій у особистому кабінеті Позичальника зокрема щодо збільшення суми кредиту, а також підстав нарахування процентів за користування кредитними коштами в сумі 30 995,08 грн 24.01.2022 року.

Так, згідно ч. 2ст. 244 ЦПК України, якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з`ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення певної процесуальної дії, суд, не приймаючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду.

Розгляд справи у випадку, встановленому частиною другою цієї статті, проводиться виключно в межах з`ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.

Після закінчення поновленого розгляду справи суд залежно від його результатів відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і переходить до стадії ухвалення судового рішення або оголошує перерву, якщо вчинення необхідних процесуальних дій у цьому судовому засіданні виявилося неможливим.

Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Враховуючи викладене, а також з метою забезпечення всебічності, повноти та об`єктивності вирішення спору та врахування всіх доказів по справі та доводів сторін, забезпечення прав сторін на участь у вчиненні процесуальних дій, з метою дотримання всіх процесуальних прав та забезпечення виконання всіх процесуальних обов`язків учасників процесу, суд вважає доцільним поновити судовий розгляд даної цивільної справи для перевірки доводів позивача щодо вчинення Відповідачем відповідних дій у особистому кабінеті Позичальника зокрема щодо збільшення суми кредиту, а також підстав нарахування процентів за користування кредитними коштами в сумі 30 995,08 грн 24.01.2022 року.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 44, 76, 81, 83, 103, 189, 196-198, 200, 258-261, 353 ЦПК України, суд

постановив:

Поновити судовий розгляд цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судове засідання призначити на 16 липня 2026 року о 09 годині 30 хвилин у приміщенні Дніпровського районного суду м. Запоріжжя за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 1/2, каб. 6.

Запропонувати позивачу надати додаткові пояснення та докази на підтвердження доводів позивача щодо вчинення ОСОБА_1 відповідних дій у особистому кабінеті Позичальника зокрема щодо збільшення суми кредиту та пояснення щодо підстав нарахування процентів за користування кредитними коштами в сумі 30 995,08 грн 24.01.2022 року.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення і окремому оскарженню не підлягає.

Суддя: Коломаренко К. А.