Рішення № 137048319, 22.05.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 308/10847/25 Провадження № 2/304/328/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Гевці В.М.,

за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

АТ «ОТП Банк» звернулося у суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостів розмірі 11 026,53 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 23 листопада 2024 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 3000033508 шляхом підписання удосконаленим електронним підписом клієнта, на підставі якого банк надав позичальнику кредит, а позичальник прийняв кредит, зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати всі інші зобов`язання, як вони визначені кредитним договором та правилами кредитування. Відповідно до п. 1.1. кредитного договору кредит видається у розмірі 10 100,00 грн на цільове використання кредиту: на рефінансування (погашення заборгованості позичальника перед кредитором першої черги (АТ «ОТП Банк») за кредитним договором першої черги (кредитний договір № 0101/980/1567946/20 від 15 травня 2020 року). На виконання умов кредитного договору № 3000033508 від 23 листопада 2024 року АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання по видачі відповідної суми кредиту виконав повністю, кошти надав, що підтверджується переказом коштів та меморіальним ордером № 26183416 від 23 листопада 2024 року на суму 10 100,00 грн. Протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом використовувалася: фіксована процентна ставка у розмірі 40,00% річних. Дата остаточного повернення кредиту 23 січня 2026 року. Згідно з розрахунком заборгованості, у зв`язку із порушенням умов кредитного договору № 3000033508 від 23 листопада 2024 року, станом на 01 травня 2025 року заборгованість ОСОБА_2 перед АТ «ОТП Банк» становить суму у розмірі 11026,53 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту 9 445,88 грн та заборгованості за відсотками 1 580,65 грн. 14 липня2025 року представник АТ «ОТП Банк» звернувся із досудовою вимогою про дострокове стягнення заборгованості через неналежне виконання грошових зобов`язань за кредитним договором до ОСОБА_1 , проте 22 липня 2025 року досудова вимога була повернута відправнику, причиною повернення листа стало відсутність адресата за вказаною адресою.

Оскільки відповідач не звертався до банку для мирного врегулювання спору, у зв`язку з наведеним представник позивача просить позов задовольнити.

Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 05 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом. Постановлено розгляд справи проводити з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, попередньо подавши клопотання про розгляд справи без його участі, в якому також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву на позов не подав, про причини неявки суду не повідомив, а тому суд уважає за можливе провести розгляд справи у відсутності відповідачана підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення відповідно до статті 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у справі, які є належними, допустимими та достатніми у своїй сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом установлено, що 23 листопада 2024 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 3000033508 шляхом підписання удосконаленим електронним підписом клієнта, на підставі якого банк надав позичальнику кредит, а позичальник прийняв кредит, зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом та виконати всі інші зобов`язання, як вони визначені кредитним договором та правилами кредитування.

Відповідно до п. 2.1. договору про дистанційне обслуговування та електронну взаємодію удосконалений електронний підпис клієнта електронний підпис створений за результатом криптографічного перетворення електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис, з використанням засобу удосконаленого електронного підпису та особистого ключа, однозначно пов`язаного з підписувачем, і який дає змогу здійснити електронну ідентифікацію підписувача та виявити порушення цілісності електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис.

Згідно з п. 2.2.8. договору про дистанційне обслуговування та електронну взаємодію, удосконалений ЕП банку прирівнюється до власноручного підпису уповноваженої особи Банку.

Відповідно до п. 2.2.9. договору про дистанційне обслуговування та електронну взаємодію, всі банківські операції, угоди, інші документи, що здійснені в електронному вигляді, є електронними документами і вважаються такими, що укладені з додержанням письмової форми, і не можуть бути оскаржені через їх електронну форму.

Відповідно до п. 2.2.10. договору про дистанційне обслуговування та електронну взаємодію, підписувач, який здійснює накладання електронного підпису на електронний документ, цим самим засвідчує, що ознайомився з усім текстом документа, повністю зрозумів його зміст, не має заперечень до тексту документа і свідомо застосував свій підпис у контексті, передбаченому документом (підписав, погодив, засвідчив тощо).

Згідно з п. 1.1. кредитного договору, кредит видається у розмірі 10 100,00 грн на цільове використання кредиту: на рефінансування (погашення заборгованості позичальника перед кредитором першої черги (АТ «ОТП Банк») за кредитним договором першої черги (кредитний договір № 0101/980/1567946/20 від 15 травня 2020 року).

На виконання умов кредитного договору № 3000033508 від 23 листопада 2024 року АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання по видачі відповідної суми кредиту виконав повністю, кошти надав, що підтверджується переказом коштів та меморіальним ордером № 26183416 від 23 листопада 2024 року на суму 10 100,00 грн. Протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом використовувалася: фіксована процентна ставка у розмірі 40,00% річних. Дата остаточного повернення кредиту 23 січня 2026 року.

Відтак позивач свої зобов`язання щодо надання кредиту виконав повністю та надав ОСОБА_3 грошові кошти, однак останній свої зобов`язання не виконує належним чином, що змусило позивача звернутися до суду для захисту своїх прав.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3000033508, заборгованість ОСОБА_1 станом на 01 травня 2025 року перед позивачем становить 11 026,53 грн, з яких: заборгованості за тілом кредиту 9 445,88 грн та заборгованості за відсотками 1 580,65 грн.

З метою досудового, добровільного врегулювання спору 14 липня 2025 року представник АТ «ОТП Банк» звернувся із досудовою вимогою про дострокове стягнення заборгованості через неналежне виконання грошових зобов`язань за кредитним договором до ОСОБА_1 , проте 22 липня 2025 року досудова вимога була повернута відправнику, причиною повернення листа стало відсутність адресата за вказаною адресою. Відповідач ОСОБА_1 не звертався до банку для мирного врегулювання спору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 цього Кодексу встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно з положеннями статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Банк надав відповідачу кошти за кредитним договором на умовах строковості і платності, однак такі кошти не були повернуті відповідачем. Вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом ґрунтується на вимогах закону, підтверджується належними доказами, наданими позивачем.

Надаючи оцінку сумі заборгованості, наведеній позивачем у розрахунку заборгованості, суд не знаходить обґрунтованих підстав для сумнівів у правильності її нарахування, оскільки така узгоджується з умовами договору.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача спростувати розмір існуючої заборгованості.

Відповідач ОСОБА_1 на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості не надав альтернативного розрахунку, який би спростовував поданий стягувачем розрахунок. Також відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували погашення суми боргу.

Отже, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, що містяться у справі, оцінивши їх, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 83, 141, 258-259, 264-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 11, 258, 512, 514, 526, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» (код ЄДРПОУ: 21685166) заборгованість за кредитним договором № 3000033508 в розмірі 11 026 (одинадцять тисяч двадцять шість) гривень 53 копійки, з яких: 9 445 (дев`ять тисяч чотириста сорок п`ять) гривень 88 копійок заборгованість за тілом кредиту та 1 580 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят) гривень 65 копійок заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» (код ЄДРПОУ: 21685166) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Акціонерне товариство «ОТП Банк», код ЄДРПОУ: 21685166; місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43.

Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; останнє відоме місце проживання: 89230, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Порошково.

Головуюча:Гевці В. М.